Гарбузові

родина рослин

Гарбузові (Cucurbitaceae) — родина дводольних рослин. Більшість гарбузових (всього їх нараховують ≈ 965 видів[1]) — однорічні або багаторічні трави, перезимовують за посередництва кореневих бульб або нижніх частин стебла, і лише деякі з них чагарники і напівчагарники.

Гарбузові
Період існування: 62–0 млн р. т. ранній палеоценнаш час
Канталуп з Австралії і його поперечний розріз
Біологічна класифікація редагувати
Царство: Рослини (Plantae)
Клада: Судинні рослини (Tracheophyta)
Клада: Покритонасінні (Angiosperms)
Клада: Евдикоти (Eudicots)
Клада: Розиди (Rosids)
Порядок: Гарбузоцвіті (Cucurbitales)
Родина: Гарбузові (Cucurbitaceae)
Juss., 1789
Триби

Gomphogyneae
Triceratieae
Zanonieae
Actinostemmateae
Indofevilleeae
Thladiantheae
Siraitieae
Momordiceae
Joliffieae
Bryonieae
Schizopeponeae
Sicyoeae
Coniandreae
Benincaseae
Cucurbiteae

Вікісховище: Cucurbitaceae

Представники цієї родини значно поширені по земній поверхні, за винятком всіх холодних країн, але більшість їх трапляється під тропіками, північна межа поширення в Європі збігається майже з північною межею дуба, в Старому Світі більше родів (54), ніж у Новому Світі; сім родів (Alsomitra, Melothria, Corallocarpus, Luffa, Cucumis , Cayaponia і Sicyos) трапляються у Старому та Новому Світі.

В Україні аборигенно ростуть лише 3 види: переступень чорноягідний (Bryonia alba), переступень червоноягідний (Bryonia cretica), огірок-пирскач звичайний (Ecballium elaterium).

Гарбузові — одна з корисних родин: плоди багатьох видів їстівні (дині, огірки, гарбузи, кавуни, кабачки, патисони, цукіні, тикви (лагенарії), види Sechium, Acanthosicyos, Pelfairia та ін.), інші види йдуть на приготування посудин (Lagenaria) або (судинно-волокнисті пучки), губок для лазень тощо (Luffa). Деякі види (Bryonia, Luffa, Lagenaria) розводять як декоративні рослини.

Ботанічний опис

ред.

Стебла здебільшого соковиті, багаті водою, стеляться по землі або чіпляються за допомогою простих або гіллястих вусиків, які, судячи за розташуванням вусиків і за їх потворність, правильніше за все прийняти за видозмінені пагони з листям.

Листя у гарбузових черешкові, прості, лопатеві або пальчасто-розсічені, з серцеподібною основою; розташовані вони по спіралі в 2/5; листя, як і стебло, жорстке або волосисте; прилистків немає.

Квітки або одиночні, пазушні, або зібрані в суцвіття, найчастіше в мітелку, рідко в китицю або в щиток. Квітка правильна, одностатева, рідко (у роду Схізопепон (Schizopepon)) двостатева; рослини однодомні або дводомні. Квітковий покрив складається з зрощених при заснуванні на більший чи менший протягом чашечки і віночка. Чашечка про п'ять (рідко про 3, 4 або 6) зубчиках або лопатях, у брунькоскладенні черепичасторозміщені; зрідка (Cyclanthera explodens і деякі різновиди Cucurbita maxima) філіжанка не розвивається, іноді ж (Dimorphochlamys) вона залишається при плодах. Віночок або зрослопелюстковий (у Cucumis, Cucurbita, Citrullus та ін), дзвоникоподібний або тарілчастий, або (у Bryonia, Ecballium, Sicyos та ін) роздільнолюстковий, у брунькоскладенні черепичастий або стулковий. У чоловічій квітці розвинено п'ять тичинок, з яких або одна буває вільна, а інші чотири зростаються попарно, або всі п'ять тичинок зростаються в одну колонку; тичинки несуть тільки половинку розвиненого пиляка (пиляк у них двогніздний), або прямий, або вивитий у вигляді букви S, кільцем або спіраллю. У чоловічій квітці іноді перебуває зачаток маточки. У жіночій квітці іноді з'являються безплідні тичинки (стамінодії) в чисельності 3-2 або 5; маточка складається здебільшого з трьох плодолистків, рідко з 4-5, що зростаються своїми краями і утворюють відповідне число гнізд у зав'язі; зав'язь нижня, багатонасінна; сім'ябруньки анатропні, здебільшого оточені слизом; стовпчик простий, на верхівці трироздільний, з товстим, вигнутим, лопатевим чи війчастим рильцем.
Формула квітки:  ;  [2] (  ;  [3])

Плід — багатонасінна гарбузина́[4], іноді величезного розміру, або зовсім м'яка, або з більш-менш твердим, дерев'янистим зовнішнім шаром (напр. у Lagenaria, Cucurbita та ін.) Насіння безбілкове, у деяких представників (напр. у скаженого огірка насіння при відриванні плоду з силою викидається.

З анатомічної точки зору гарбузові вирізняються присутністю біколлатеральних судинно-волокнистих пучків.

Усупереч популярній думці деякі дослідники вважають, що представники різних видів гарбузових (наприклад, огірки й дині) не здатні до перехресного запилення і тому можуть без ризику вирощуватися поблизу один від одного. Винятком є ​​поєднання гарбуза звичайного і кабачка (або цукіні), але і в цьому випадку перехресне запилення не впливає на якість овочів і призводить лише до змін у генетичному коді насіння. Тим не менш, хто тримає хоча б міні-баштан, не раз куштував «цукрові» огірки з запахом кабачка. Диня між огірками (яким вона найближчий родич) родить зовсім маленька, з гіркуватою тоненькою шкіркою. Проблема зникає, якщо баштан поділити навпіл кількома рядами пасльонових.

Таксономічне положення

ред.

Ранні класифікації відносили родину Гарбузові то до роздільнопелюсткового порядку Passiflorinae, то до зрослопелюсткового порядку Campanulinae.

У класифікації Кронквіста (1981) родина входить до складу порядку Фіалкоцвіті. За Тахтаджяном родина є єдиним в порядку Гарбузоцвіті.У сучасних класифікаціях (APG II, APG III) родина належить порядку Гарбузоцвіті разом із ще кількома родинами.

Роди

ред.
Експлозія вибухового огірка[en] (лат. Cyclanthera explodens) в уповільненому русі

Примітки

ред.
  1. Christenhusz, M. J. M. & Byng, J. W. (2016). The number of known plants species in the world and its annual increase. Phytotaxa. 261 (3): 201—217. doi:10.11646/phytotaxa.261.3.1.
  2. Міркін Б.М., Наумова Л.Г., Мулдашев А.А. Вищі рослини: короткий курс систематики з основами науки про рослинність: Підручник. — 2-е, перабот. — Логос, 2002. — 256 с. — 3000 прим. — ISBN 5-94010-041-4.
  3. Барабанов Є.І. Ботаніка: учебік для студ.висш.учеб.заведеній. — М : Видавничий центр «Академія», 2006. — С. 241. — ISBN 5-7695-2656-4.
  4. Раніше її не відрізняли від ягоди, але в сучасній ботанічній літературі гарбузина вважається самостійним підтипом плоду, див., напр. Артюшенко З. А., Федоров Ал. А.Атлас з описової морфології вищих рослин. Плід. — Л.: Наука, 1986. — С.10.

Посилання

ред.