Персоналії ред.

1. Загальні положення. Вибір назви статті має не суперечити чинному Правопису української мови та ґрунтуватися на авторитетних джерелах. У разі, якщо існує кілька варіантів написання ім'я (імен) та прізвища — обирати варіант, який має очевидну перевагу у вживаності, застосовуючи також оцінку джерел. Приклади:

Нікколо Макіавеллі (а не Нікколо Мак'явеллі)
Нікколо Паганіні (а не Ніколо Паганіні)
Роберто Савіано (а не Роберто Сав'яно)
Тіт Лівій (а не Тит Лівій)

2. Написання «і/и». В італійській мові існує багато власних назв, що мають літеру «і» перед твердим приголосним. Правило дев'ятки не розповсюджується на власні назви, а правило написання літери «и» перед «дж», «ж», «ч», «ш», «щ», «ц» і перед приголосним (§ 144, п.7.3а Правопису) стосується лише іншомовних прізвищ і слова Чингісха́н. Приклади:

Медічі (а не Медичі)
Чіро Іммобіле (а не Чиро Іммобіле)
але тирамісу (а не тірамісу)

3. Передача службових слів (артиклів, прийменників) De, Di, D', de, de', d' і подібних у прізвищах. Деякі італійські прізвища та прізвища італійського походження мають артиклі (прийменники) подібні до інших європейських мов (французькі «де» та «дю», іспанські «де» та «ла», німецькі «дер» та «фон» тощо). На відміну від останніх, в італійській мові ці артиклі (прийменники) є невід'ємними частинами прізвищ і мають писатися традиційно до мови оригіналу.

3.1. Традиційно артиклі (прийменники) з малої літери «de», «de'», «d'» та подібні пишуться в італійських прізвищах історичних діячів, або вихідців з аристократичних родин (і є скороченням від «dei»). Приклади:
Леонардо да Вінчі (а не Да Вінчі, Вінчі чи Давінчі бо італ. Leonardo da Vinci)
Кола ді Рієнцо (а не Ді Рієнцо, Рієнцо чи Дірієнцо бо італ. Cola di Rienzo)
3.2. З великої літери в італійських прізвищах і прізвищах італійського походження традиційно пишуться сучасні прізвища. Приклади:
Оркідеа Де Сантіс (а не де Сантіс, Сантіс чи Десантіс бо італ. Orchidea De Santis)
Вітторіо Де Сіка (а не де Сіка, Сіка чи Десіка бо італ. Vittorio De Sica)
Джузеппе Ді Вітторіо (а не ді Вітторіо, Вітторіо чи Дівітторіо бо італ. Giuseppe Di Vittorio)
3.3. Виключенням з цього правила є написання артиклів (прийменників) «D'», «de'», «d'» та подібних у випадках, коли вони містять апостроф наприкінці та пишуться окремо від кореневої частини прізвища, оскільки єдине слово в українські мові, що має апостроф наприкінці  — розмовне слово мо' (у значенні може). У таких випадках пишемо прізвище без апострофа окремо. У разі якщо між артиклем (прийменником) та коренем прізвища пробілу нема — ставимо апостроф. Приклади:
Лоренцо де Медічі (а не де' Медічі, хоча італ. Lorenzo de' Medici)
але Сузо Чеккі Д'Аміко (бо італ. Suso Cecchi D'Amico)
3.4. Оскільки згадані вище артиклі (прийменники) є невід'ємними частинами прізвищ, категоризацію слід робити починаючи з артикля (прийменника).

4. Імена та прізвища італійського походження. За різними даними італійських емігрантів та їхніх нащадків (оріуді) загалом у світі від 60 до 80 мільйонів. Найбільше в обох Америках: Бразилії, Аргентині, США тощо.

4.1. Оскільки велика частина емігрантів адаптували свої імена до місцевих мов (в англомовних країнах — до англійської, у Латинській Америці — до іспанської та португальської), слід вживати ту форму, яка притаманна до країни особи, а не до італійської традиції:
Мануель Бельграно (а не Мануеле бо ісп. Manuel Belgrano)
Роберт Де Ніро (а не Роберто бо англ. Robert De Niro)
Ліонель Мессі (а не Ліонелло бо ісп. Lionel Messi)
4.2. У разі використання особою італійського написання імені та/або прізвища, слід використовувати цю форму. Приклади:
Роберт Де Ніро (а не де Ніро, Ніро чи Деніро бо англ. Robert De Niro)
Леонардо Ді Капріо (а не Леонард бо англ. Leonardo DiCaprio)
4.3. Адаптація італійських прізвищ призвела до зміни їхнього написання. Багато італійців об'єднали артиклі (прийменники) «De», «Di», «de» та інші з коренем прізвища. Інші, навпаки — пишуть цю частину прізвища з малої літери подібно до іспанським і французьким прізвищам.
4.3.1. У випадках, коли у прізвище адаптовано до іншої мови застосовуємо ту форму в якій воно актуально зараз, але категоризацію слід робити починаючи з артикля (прийменника). Приклади:
Білл де Блазіо (а не Де Блазіо бо англ. Bill de Blasio)
4.3.2. У випадках, коли коренева частина прізвища об'єднана з артиклем (прийменником) не пишемо так само, як і в оригіналі, оскільки українською мовою велика літера не може бути всередині слова. Написання таких прізвищ пишемо одним словом з великої літери. Водночас у випадках, коли переважає варіант написання прізвища окремо, слід застосовувати його на основі сталого переважного вжитку в україномовних авторитетних джерелах. Приклади:
Рон Десантіс (а не ДеСантіс, хоча англ. Ron DeSantis)
але Леонардо Ді Капріо (а не ДіКапріо, хоча англ. Leonardo DiCaprio)

Топоніми ред.

1. Прикметники від слова «Венеція». Для написання прикметника від назви італійського міста Венеція допустимо використовувати як варіант «венеційський (венеційська)», так і варіант «венеціанський (венеціанська)». Обрання назви кожної окремої статті з таким словом слід проводити на основі переважного вжитку в україномовних авторитетних джерелах. Систематична заміна слова із «венеційський (венеційська)» на «венеціанський (венеціанська)» і навпаки без попереднього обговорення та консенсусу вважається початком війни редагувань.

2. Назви озер пишемо без службових і родових слів, додаючи за потреби уточнення з родовим словом українською мовою. Приклади:

Гарда (озеро) (а не Лаго-ді-Гарда, хоча англ. Lago di Garda)
Комо (озеро) (а не Лаго-ді-Комо, хоча англ. Lago di Como)
Маджоре (озеро) (а не Лаго-Маджоре, хоча англ. Lago Maggiore)

3. Назви вулиць, доріг, площ тощо. У розробці.