Роберт де Ніро

Американський актор
(Перенаправлено з Роберт Де Ніро)

Ро́берт де Ні́ро (англ. Robert De Niro; нар. 17 серпня 1943(19430817), Нью-Йорк, США) — американський кіноактор, режисер, продюсер.

Роберт де Ніро
англ. Robert De Niro
Robert De Niro 3 by David Shankbone.jpg
Ім'я при народженні Роберт Маріо де Ніро Robert Mario De Niro, Jr.
Народився 17 серпня 1943(1943-08-17)[1][2][…] (78 років)
Нью-Йорк, штат Нью-Йорк, США[4]
Національність Італієць
Громадянство США США
Італія Італія
Релігія католицтво
Діяльність кінорежисер, кінопродюсер, кіноактор, актор озвучування, телепродюсер, сценарист, актор театру, актор, theatrical producer, продюсер
Alma mater Акторська студія Стелли Адлерd, Інститут театру і кіно Лі Страсберґаd і Little Red School Housed
Вчителі Лі Страсберг і Herbert Berghofd[5]
Роки діяльності 1965 — дотепер
У шлюбі з Grace Hightowerd
Діти Дрена Де Ніроd, Raphael De Nirod[6], Elliot De Nirod, Julian De Nirod і Aaron De Nirod
Батьки Robert De Nirod
Virginia Admirald
IMDb nm0000134
Нагороди та премії

CMNS: Роберт де Ніро у Вікісховищі
Q:  Висловлювання у Вікіцитатах

БіографіяРедагувати

Сім'яРедагувати

Має на чверть італійське коріння від діда по батьківській лінії.[8] Роберт де Ніро народився в сім'ї художників, які не досягли великих успіхів. Його батько[en] й мати розлучилися, коли Роберту було два роки; хлопця виховувала мати, разом з якою він жив у богемному районі Нью-Йорка Гринвіч-Віллидж. «Батька я бачив зрідка, — розповідає Роберт. — Ці зустрічі ніколи не планувались. Він зустрічав мене на вулиці, i ми йшли гуляти. Іноді ходили в кіно або у якийсь музей. Коли був підлітком, соромився казати, що у мене батько з богеми, що він живе на горищі i працює лише вряди-годи. Батьки моїх друзів були зовсім іншими. Тато ніколи не намагався навчити мене мистецтва: він казав, що витвір може або подобатися, або не подобатися тому, хто на нього дивиться. Мені здається, що я успадкував дещо від його вибухового характеру».

Початок кар'єриРедагувати

У драматичній студії Марії Піскатор де Ніро ще у десятирічному віці вперше вийшов на сцену в ролі Боягузливого Лева у п'єсі «Чарівник з країни Оз». «Про акторську кар'єру я тоді не думав, — згадує Роберт. — Інтерес до кіно то з'являвся у мене, то раптом зникав». Однак з кожним роком лицедійство все більше приваблювало його можливістю розв'язати свої внутрішні конфлікти, втілити потаємні мрії. Закінчивши школу, Роберт остаточно вирішив стати актором. Він навчався у школі драматичного мистецтва Стелли Адлер[en] та в Акторській студії Лі Страсберга.

У 1960 де Ніро почав виступати на Бродвеї, а через п'ять років дебютував у кіно епізодичною роллю в картині Марселя Карне «Три кімнати на Мангеттені». Його перші цікаві досягнення пов'язані з іменем Браяна де Пальми, який сам тоді був початківцем. На початку 70-х років доля звела актора з іншим талановитим молодим режисером Мартіном Скорсезе. У них виявилось багато спільного: обидва були італійці за походженням i росли в однакових умовах. Перша спільна робота двох талантів, кримінальна драма «Злі вулиці» (1973), вразила кінознавців: «Де Ніро у фільмі сяє, творить власну правду, — писала Полін Каел, яку зараз називають „бабусею американської кінокритики“. — Його стиль виконання нагадує Дастіна Гофмана в „Опівнічному ковбої“, але де Ніро несамовитіший. Цей хлопець не грає — він живе».

Після успіху в «Злих вулицях» Роберту зробили «пропозицію, від якої не можна відмовитися» — запропонували роль молодого Віто Корлеоне у другій частині гангстерської саги «Хрещений батько». «Я вивчав тоді не роль, її я розумів, — каже актор. — Я вивчав усе, що зробив з нею Брандо, його метод». Де Ніро отримав «Оскара» за роль другого плану, хоч одним з претендентів на премію був його старий наставник Лі Страсберг — це був єдиний випадок в історії Кіноакадемії, коли учень переміг учителя.

Бернардо Бертолуччі запросив Роберта до своєї міжнародної постановки «Двадцяте століття» (1976) на роль Альфредо Берлінг'єрі — багатого поміщика, який попри м'який характер та ліберальні погляди в роки Другої світової війни стає прибічником фашистів. Друга спільна робота Скорсезе та де Ніро — «Таксист» (1976) — вважається однією з етапних стрічок американського кіно 70-х. Образ Тревіса Бікла, ветерана війни у В'єтнамі, який бачить весь бруд нічного міста i врешті-решт бере до рук зброю, був уособленням вибухового вуличного насильства. Готуючись до ролі, актор декілька тижнів їздив у таксі по Нью-Йорку. За свою бездоганну роботу він отримав другу номінацію на «Оскара», однак того року Кіноакадемія вирішила відзначити (посмертно) англійця Пітера Фінча.

В екранізації «Останнього магната» Скотта Фітцджеральда, знятій Еліа Казаном у 1976, Роберт виконав роль голівудського продюсера Монро Стара, прототипом якого був славетний Ірвін Талберг. Він прочитав усе, що писали про Талберга, годинами блукав студією, уявляючи, що є власником усього цього кіносвіту. Перед зйомками у мюзиклі «Нью-Йорк, Нью-Йорк» (1977) Скорсезе, актор за три місяці навчився непогано грати на саксофоні, чим дуже здивував свого вчителя — одного з ветеранів біг-бенду. I знову довів, що може впоратися з роллю у будь-якому жанрі, потрапивши до числа претендентів на «Золотий глобус».

Тема наслідків в'єтнамськоі війни є однією з провідних у творчості де Ніро: актор досліджував її у ранніх картинах де Пальми, потім у «Таксисті», але найяскравіше розкрив у фільмі «Мисливець на оленів» (1978) Майкла Чіміно. Він знову довго вивчав середовище, звідки походив його герой — російський емігрант, відвідав долину Огайо, де відбувалася дія стрічки. Де Ніро знову опинився серед «оскарівських» номінантів, але доля була прихильнішою для Джона Войта, який заграв в іншій стрічці в'єтнамськоі тематики — «Повернення додому» Гела Ешбі.

У 1981 актор нарешті виборов другого «Оскара» за роль реальної людини — чемпіона з боксу у середній вазі Джейка ла Мотта — у «Скаженому бику» Скорсезе. «Коли я готувався до цього фільму, мене цікавило у боксерах усе, — згадує Роберт. — Я помирав від бажання зіграти свого героя, наче дитина, яка хоче кимось стати, коли виросте». Персонаж де Ніро знову був втіленням грубої чоловічої сили та агресивності. Актор кілька місяців тренувався на рингу під керівництвом самого ла Мотта, який потім казав, що його підопічний міг би увійти до двадцятки найкращих світових майстрів цього виду спорту. Для останніх сцен картини головному виконавцю довелося потовстіти на 25 кг. «Це складова частина роботи», — спокійно відповідав він журналістам на запитання про свій «подвиг».

Однією з найкращих робіт актора став образ єврейського гангстера Давида Ааронсона на прізвисько «Локшина» у стрічці Серджо Леоне «Якось в Америці» (1983). У другій половині 80-х дворазовий лауреат «Оскара» знімався не дуже часто i переважно у маленьких ролях («Бразилія», «Янгольське серце»). У 1990 де Ніро знов опинився в центрі уваги завдяки двом чудовим ролям. У кримінальній драмі Скорсезе Славетні хлопці він створив черговий образ гангстера, але цього разу не шляхетного «хрещеного батька», а бездушного ката. У фільмі «Пробудження» Пенні Маршалл Роберт показав відродження до життя хворого енцефалітним паралічем. Зйомки, що проходили у справжній клініці, схвилювали актора: «Потрібно сприймати життя як дар. Нехай у тебе є якісь емоційні проблеми — а тут у людини проблеми фізичні, вона не може поворухнути рукою… Не можу навіть описати це». За гру у «Пробудженні» де Ніро знову претендував на премію Кіноакадеміі, але поступився Джеремі Айронсу («Поворот фортуни»). Ушосте (i поки що востанне) легендарний лицедій номінувався на «Оскара» за роль жорстокого психопата Макса Кейді у трилері Мис страху (1991) Скорсезе, однак Кіноакадемії більше сподобався інший маніяк — Ентоні Хопкінс у «Мовчанні ягнят».

Починаючи з 90-х Роберт де Ніро працює дуже активно (тільки у 1991 на екрани вийшли чотири фільми за його участю), однак нові роботи не можна порівняти з його найкращими досягненнями 70-80-х років. Критики довго скаржилися, що він марнує свій талант у комерційних стрічках, а зараз просто махнули на нього рукою. Здається, що актор, чий внесок у кінематограф важко переоцінити, вирішив, що тепер буде просто розважати публіку.

Роберт де Ніро відкривав у Лос-Анджелесі виставку відомого українського і радянського фотографа Миколи Гнисюка.

«Трайбіка»Редагувати

Уже кільканадцять років Де Ніро керує американським кінофестивалем «Трайбіка» (TriBeCa від англ. Triangle Below Canal Street). Його відвідують зірки Голлівуду. Зокрема, на вечірці «Трайбіка-2012» з'явилися Майкл Дуглас, Кетрін Зета-Джонс і Біллі Крістал, а до складу журі кінофестивалю увійшли такі актори, як Вупі Ґолдберґ, Олівія Вайлд, Росаріо Доусон та інші[9].

ФільмографіяРедагувати

Акторські роботиРедагувати

Рік Українська назва Оригінальна назва Роль
1965 ф Three Rooms in Manhattan клієнт
1968 ф The Young Wolves Ун Хіпі Чез Попов
1968 ф Greetings Джон Рубін
1969 ф Sam's Song Сем
1969 ф The Wedding Party Сесіл
1970 ф Bloody Mama Ллойд Баркер
1970 ф Hi, Mom! Джон Рубін
1971 ф Думаю про Дженніфер Jennifer on My Mind водій таксі
1971 ф Born to Win офіцер Денні
1971 ф The Gang That Couldn't Shoot Straight Маріо
1973 ф Bang the Drum Slowly Брюс Пірсон
1973 ф Злі вулиці Mean Streets Джон "Johnny Boy" Сівелло
1974 ф Хрещений батько 2 The Godfather Part II Віто Корлеоне
1976 ф Таксист Taxi Driver Тревіс Бікл
1976 ф Двадцяте століття 1900 Альфредо Берлінг'єрі
1976 ф Останній магнат The Last Tycoon Монро Стар
1977 ф Нью-Йорк, Нью-Йорк New York, New York Джиммі
1978 ф Мисливець на оленів New York, New York Майкл Вронський
1979 ф The Swap Сем Ніколетті
1980 ф Скажений бик Raging Bull Джейк Ламотта
1981 ф True Confessions Монсеньйор Десмонд "Дез" Спелелей
1983 ф Король комедії The King of Comedy Руперт Пупкін
1984 ф Одного разу в Америці Once Upon a Time in America Девід Ааронсон
1984 ф Закохані Falling in Love Френк Рафтіс
1985 ф Бразилія Brazil Арчибальд «Гаррі» Таттл
1986 ф Місія The Mission Родріго Мендоза
1987 ф Янгольське серце Angel Heart Луї Сіфр
1987 ф Недоторканні The Untouchables Аль Капоне
1988 ф Midnight Run Джек Волш
1989 ф Jacknife Джозеф
1989 ф We're No Angels Нед
1990 ф Stanley & Iris Стенлі Еверетт Кокс
1990 ф Славні хлопці Goodfellas Джеймс Конвей
1990 ф Пробудження Awakenings Леонард Лов
1991 ф Guilty by Suspicion Девід Меріллі
1991 ф Зворотна тяга Backdraft Дональд Рінгейл
1991 ф Мис Страху Cape Fear Макс Кейді
1992 ф Mistress Еван М. Райт
1992 ф Ніч і місто Night and the City Гаррі Фабіан
1993 ф Скажений пес і Глорія Mad Dog and Glory Вейна «Скажений Пес» Доббі
1993 ф Життя цього хлопця. Правдива історія This Boy's Life Двайт
1993 ф Бронкська історія A Bronx Tale Лоренцо Анелло
1994 ф Франкенштейн Мері Шеллі Mary Shelley's Frankenstein монстр Франкенштейна
1995 ф Казино Casino Сем «Туз» Ротштейн
1995 ф Протистояння Heat Ніл МакКолі
1995 ф One Hundred and One Nights чоловік у круїзі
1996 ф The Fan Гілберт "Гіл" Ренар
1996 ф Ті, що сплять Sleepers Боббі Карілло
1996 ф Кімната Марвіна Marvin's Room доктор Воллі
1997 ф Поліцейські Cop Land Мо Тілден
1997 ф Джекі Браун Jackie Brown Луїс Ґара
1997 ф Хвіст крутить собакою Wag the Dog Конрад Брін
1998 ф Great Expectations Артур Лустіг
1998 ф Ронін Ronin Сем
1999 ф Аналізуючи це Analyze this Пол Вітті
1999 ф Бездоганні Flawless Вольтер Кунц
2000 ф The Adventures of Rocky and Bullwinkle безстрашний лідер
2000 ф Люди честі Men of Honor Леслі Вільям "Біллі" Сандей
2000 ф Знайомство з батьками Meet the Parents Джек Бернс
2001 ф 15 хвилин 15 Minutes Едді Флеммінг
2001 ф Ведмежатник The Score Нік Веллс
2002 ф Шоу починається Showtime детектив Міч Престон
20022010 с Суботнього вечора в прямому ефірі Saturday Night Live у ролі самого себе (3 епізоди)
2002 ф City by the Sea Вінсент ЛаМарка
2002 ф Аналізуючи те Analyze that Пол Вітті
2004 ф Godsend доктор Річард Уеллс
2004 мф Підводна братва Shark Tale Дон Ліно (голос)
2004 ф Знайомство з Факерами Meet the Fockers Джек Бернс
2004 ф Міст короля Людовика Святого The Bridge of San Luis Rey Архієпископ Ліми
2005 ф Гра у схованки Hide and Seek Девід Коллавей / Чарлі
2006 с Масовка Extras у ролі самого себе (Епізод: "Jonathan Ross")
2006 ф Хибна спокуса The Good Shepherd Білл Салліван
2006 мф Артур і Мініпути Arthur et les Minimoys король Мініпутів (голос)
2007 ф Зоряний пил Stardust капітан Шекспір
2008 ф Право на вбивство Righteous Kill детектив Том Коуен
2008 ф Що тут сталося What Just Happened Бен
2009 ф У них все добре Everybody's Fine Френк
2010 ф Мачете Machete сенатор МакЛафлін
2010 ф Stone Джек Мербі
2010 ф Знайомство з Факерами 2 Little Fockers Джек Бернс
2011 ф Кохання: Інструкція з використання Manuale d'amore 3 Адрiан
2011 ф Професіонал Killer Elite Гантер
2011 с 30 потрясінь 30 Rock у ролі самого себе (Епізод: "Operation Righteous Cowboy Lightning")
2011 ф Області темряви Limitless Карлос ван Лун
2011 ф New Year's Eve Стен Гарріс
2012 ф Being Flynn Джонатан Флінн
2012 ф Червоні вогні Red Lights Саймон Сільвер
2012 ф Фрилансери Freelancers капітан Джо Сарконе
2012 ф Збірка промінців надії Silver Linings Playbook Патріціо Солатано
2013 ф Велике весілля The Big Wedding Дон Гріффін
2013 ф Сезон убивць Killing Season Бенджамін Форд
2013 ф Малавіта The Family Фред Блейк / Джованні Манцоні
2013 ф Останнє похмілля у Вегасі Last Vegas Педді
2013 ф Американська афера American Hustle Віктор Теллегіо
2013 ф Гранд реванш Grudge Match Біллі «Малюк» МакДоннен
2014 ф The Bag Man Драґна
2014 док Людина, яка врятувала світ The Man Who Saved the World у ролі самого себе
2015 ф Стажер The Intern Бен Віттакер
2015 ф Heist Френк Сільва
2015 ф Джой Joy Руді Мангано
2016 ф Хтивий дідусь Dirty Grandpa Дік Келлі
2016 ф Hands of Stone Рей Арсель
2016 ф The Comedian Джекі Берк
2017 тф Маестро брехні The Wizard of Lies Бернард Мейдофф
2019 ф Джокер Joker Мюррей Франклін
2019 ф Ірландець The Irishman Френк Ширан
2020 ф Війна з дідусем The War with Grandpa Ед
2020 ф Афера по-голлівудськи The Comeback Trail Макс Барбер
2022 ф Вбивці місячної квітки Killers of the Flower Moon Вільям Хейл
2022 ф Кентерберійське скло Canterbury Glass

Режисерські роботиРедагувати

Продюсерські роботиРедагувати

ПриміткиРедагувати

ПосиланняРедагувати