Ізяславичі Волинські

Ізясла́вичі Волинські, або Волинські Мономаховичі — гілка династії Рюриковичів, яка походить від великого князя київського Ізяслава Мстиславича. Були правлячою династіїєю в Київському (з перервами), Волинському, Галицько-Волинському князівствах (Романовичі) та в Новгородській землі (з перервами).

Ізяслав Мстиславич (справа) — засновник князівської династії.

ІсторіяРедагувати

Міжусобна війна на Русі в 1146—1154 роках між Ізяславом Мстиславичом та Юрієм Долгоруким привела до відокремлення Волинського князівства від Київської землі, та закріплення його за нащадками Ізяслава. Після смерті Ізяслава його сини Мстислав та Ярослав поділили між собою Волинь. Мстислав отримав Володимирське і Бужське князівства, а Ярослав сів в Луцьку. Не маючи сил і підтримки для боротьби за отчий київський стіл брати зрештою підтримали претензійї своїх дядьків, в першу чергу Ростислава Смоленського в боротьбі з Ізяславом Давидовичем. Війни завершились успіхом Мстиславичів, однак Мстислав Ізяславич хоч і мав підтримку киян, уступив Київ дядькові, який був старшим у роді.

Після смерті Ростислава у 1167 Мстислав з допомогою брата і Ростиславичів зумів вокняжитись у Києві, а в 1168 відправив свого сина Романа у Новгород. Таке посилення волинського клану занепокоїло інших князів, в першу чергу Андрія Боголюбського, котрий зібрав потужну коаліцію разом з Ольговичами, Ростиславичами, Рязанськими, Полоцькими та іншими князями й 1169 року відібрав Київ у Мстислава попутно розграбувавши його. Союзники хотіли вигнати й Романа з Новгорода, та тут зазнали поразок, однак вже в 1170 Мстислав Ізяславич помирає, і Роман вертається на Волинь. Князівство за заповітом Мстислава розділяють на 3 частини.

В 1172 р. союз Юрійовичів та Ростиславичів розпався і Ярослав Ізяславич зумів ненадовго вокняжитись в Києві, та був витіснений Святославом Всеволодовичем. Після смерті Ярослава Луцький уділ також розпадається на менші волості і таким чином Ізяславичі переходять на другорядні ролі в Русі.

Нове посилення Ізяславичів почалось лише в 90-х роках XII ст. Роман Мстиславич спочатку укріпився на Волині, а в 1199 р. зумів вокняжитись в Галичі, таким чином ставши наймогутнішим князем Південної Русі, а згодом витіснив і Рюрика Ростиславича з Києва. Та його раптова смерть в 1205 р. призвела до послаблення Галицько-Волинського князівства, і сорокарічної боротьби спадкоємців Романа за об'єднання його уділів.

РодовідРедагувати

  • Роман (бл. 1152—1205), князь новгородський (1168—1170), володимирський (1170—1187, 1188—1205), галицький (1187—1188, 1199—1205), великий князь київський (1204) → Романовичі
  • Федора (?—після 1200) ∞ Василько, галицький княжич-бастрад
  • Олена (?—після 1241) ∞ Михайло, князь чернігівський
  • Данило (1202—1264), князь галицький (1205—1206, 1211—1212, 1230—1232, 1233—1234, 1238—1264), володимирський (1205—1208, 1215—1238), київський (1239—1240), галицько-волинський (1238—1264), король Русі (1253—1264)
  • Василько (бл. 1205—1269), князь белзький (1207—1211), берестейський (1208—1210, 1219—1228), перемильський (1209—1219), пересопницький (1225—1229), луцький (1229—1238), володимирський (1238—1269)
  • Саломея (бл. 1204/1205—1235) ∞ Святополк II, східнопомеранський князь
  • Євдокія Ізяславна — бл. 1151 р. видана за Мєшка III Старого, на той час познанського князя
  • Невідома дочка видана за друцького князя Рогволда Рогволдовича.
  • Ярослав (Іван) Ізяславич (?—1180) — Князь турівський (1146—1148 рр.), новгородський (1148—1154 рр.), луцький (1154—1180 рр.) і київський (1173—1174, 1174). У 1149 р. одружився з дочкою чеського короля Владислава II
  • Інгвар Ярославич (†бл. 1220) — князь луцький (1180 — бл. 1220 рр.), Великий князь київський (1201—1202, 1203);
  • Всеволод Ярославич (? —1209) — князь дорогобузький (1180—1186 ? рр.) і луцький (1183 р.). Напевно після 1186 р. був вигнаний з Волині.

ЛітератураРедагувати