Деметре I (10931156) з династії Багратіоні — цар Грузії (1125–1156), а також поет. Був старшим сином і спадкоємцем Давида IV Будівельника від його першої дружини, вірменської царівни Русудан.

Деметре I
груз. დავით I
Деметре I
Коронація Деметре I. фреска Михайла Міглакелі в монастирі Мацкваріші
Цар Грузії
1125 — 1154 роки
Попередник: Давид IV Грузинський
Спадкоємець: Давид V
 
Ім'я при народжені: груз. დემეტრე I
Народження: 1093(1093)
Смерть: 1156(1156)
Мцхета, Грузія
Похований: Гелатський монастир
Громадянство: Грузинське царство
Віросповідання: Грузинська православна церква
Династія: Багратіоні
Батько: Давид IV Грузинський
Мати: Rusudan of Armeniad
Діти: Rusudan, daughter of Demetrius I of Georgiad, Давид V, Георгій III і Bagrationi, daughter of Demetrius I of Georgiad

CMNS: Медіафайли у Вікісховищі

Зовнішня політикаРедагувати

Від свого батька Деметре I успадкував велику й квітучу державу, що ширилась від Чорного до Каспійського моря. Він намагався зберегти її в чинних кордонах, однак кілька поступок прикордонним мусульманським державам довелось зробити. Так Ані й Ширван відійшли від Грузії, зберігши від неї васальну залежність.

Був безрезультатним і похід на Гянджу. Щоправда, 1138 року грузини взяли це місто й на знак перемоги привезли до Грузії міську браму (Брама Гянджі дотепер зберігається в Гелаті), проте утримати місто й навколишні землі не змогли. Гянджа залишалась опорним пунктом для сельджуцьких загарбників у їхній боротьбі проти Грузії.[1]

Причини військових невдач були зумовлені подіями, що назрівали всередині грузинського феодального суспільства.

Внутрішня політикаРедагувати

Як відомо, Давид IV Грузинський енергійно припинив спроби феодалів виступити проти зміцнення центральної влади в державі, але соціально-економічну основу існування крупного азнаурства він залишив недоторканою. У той же час у XII столітті економічний розвиток країни пішов таким шляхом, за якого створювались надзвичайно сприятливі умови для подальшого посилення крупних азнаурів.

РодинаРедагувати

У царя було двоє синів — старший Давид і молодший Георгій. Спадкоємцем мав стати саме старший, але батько любив Георгія. У зв'язку з цим Давид кілька разів намагався усунути Деметре від престолу. 1155 року йому це вдалось і колишній цар став ченцем. Однак за 6 місяців правління непокірний Давид несподівано помер. Деметре повернувся на престол, але невдовзі й сам помер. Був похований у Гелатському монастирі.

Леонтій Войтович вважає, що цар також мав дочку на ім'я Русудан[2].

ПриміткиРедагувати

  1. Історія Грузії. У 3 томах. Т. I. (З найдавніших часів до 60-их років XIX століття): Навчальний посібник / Ред. кол. Н. Бердзенішвілі (гол. ред.), В. Дондуа, Г. Мелікішвілі. — Тб.: Цодна, 1962.
  2. Князівські династії Східної Європи. Архів оригіналу за 14 січня 2014. Процитовано 13 січня 2014. 

ПосиланняРедагувати