Відкрити головне меню

Олександр Всеволодович

князь Белзький (1195—1207; 1214—1232; 1233—1234) і Володимир-Волинський (1208—1209; 1210—1214)

Олександр Всеволодович (пом. після 1234) — князь Белзький (11951208, 12151233) та володимирський (12081215). Політичний суперник князя Данила Романовича.

Олександр I Всеволодович


Князь Белзький
1195 — 1208
Попередник: Всеволод Мстиславич
Наступник: Василько Романович
Князь Володимирський
1208 — 1215
Попередник: Данило Романович
Наступник: Данило Романович
Князь Белзький
1215 — 1233
Попередник: Всеволод Всеволодович
Наступник: Данило Романович
 
Народження: невідомо
Смерть: після 1234
Галич
Династія: Рюриковичі (Волинські Ізяславичі)
Батько: Всеволод Мстиславич
Дружина: Донька Володимира Рюриковича
Діти: Анастасія Олександрівна, Всеволод Олександрович і Гремислава Інгварівна[1]

Зміст

ЖиттєписРедагувати

Старший син Всеволода Мстиславича. Був суперником Данила Романовича, однак у боротьбі з ним зазнав поразки.

Під польським протекторатомРедагувати

У 1208 році польська князі Лешко і Конрад I Мазовецький вигнали з Володимира Волинського Святослава Ігоревича і посадили тут Олександра. Пізніше поляки хотіли посадити у Володимирі Інгвара Ярославича, але бояри полюбили його і, за згодою Лешка, Олександр знову приїхав княжити у Володимир. Белз він віддав Василькові Романовичу, зробивши це за велінням того ж Лешка. У 1211 році Лешко велів Олександру віддати Романовичам Тихомль і Перемишль, а незабаром вони відібрали у нього і Володимир, де сів Данило Романович.

Боротьба з РомановичамиРедагувати

Побачивши, як легко поляки дають і забирають дане, Олександр, ймовірно, вирішив сам про себе подбати. Перш за все він був злий на своїх двоюрідних братів Романовичів. У 1215 році він виступив проти них в той момент, коли вони з усіх боків були оточені ворогами. Василько і Данило, проте, відбилися від ворогів, а потім пішли і розорили всю Бельзску волость. Тоді Олександр посварив Данила з його тестем Мстиславом Мстиславичем Удатним, що княжив у Галичі, і всіляко схиляв останнього до війни з Романовичами. Незабаром справді почалася усобиця (в 1225 році), але в цій усобиці більше всіх пострадав сам Олександр. Мстислав діяв мляво, і Белзьке князівство знову було страшно спустошене Романовичами. Незабаром Мстислав Удатний зрозумів, що його обманюють, і помирився з Данилом.

Союз з угорцями та загибельРедагувати

Коли Мстислав помер, Данило ненадовго сів у Галичі. У 1230 бояри вчинили змову, збираючись вбити його, а стіл віддати Олександру. Змова розкрилася, і Василько Романович вигнав Олександра з Белза. Той утік до Перемишля разом зі своїми галицькими однодумцями. Але і звідси його вигнав Данило. Олександр втік в Угорщину і став піднімати проти Данила короля Андрія[2]. Угорці захопили Галич й інші міста, а Белз та Червен віддали Олександрові та продовжували тіснити Романовичів. Олександр разом з угорцями боровся проти Данила під Шумськом. На початку 1233 року він, проте, відійшов від угорців і послав сказати Данилові: «Не годиться мені бути ніде, крім вас». Брати на радощах пробачили Олександру всі минулі образи. У 1233 р. вони взяли в облогу Галич, де сиділи угорці з крамольними боярами. Їх воєвода, боярин Ізяслав, послав сказати Олександру: «Дам тобі Галич, тільки перестань від брата». Олександр спокусився обіцянкою і відступив. Але це віроломство анітрохи не зашкодило Данилу. Галич скоро здався, а Олександр був схоплений під Шумськом у той момент, коли хотів утекти до Києва і, як можна припустити, помер у полоні після 1234 року.

Сім'яРедагувати

Був одружений з донькою київського князя Володимира Рюриковича, яка народила йому трьох дітей:

Див. такожРедагувати

ПриміткиРедагувати

  1. Яз. Александр Всеволодович // Энциклопедический лексиконСанкт-Петербург: 1835. — Т. 1. — С. 464–465.
  2. Городиський Л., Зінчишин І. Мандрівка по Теребовлі і Теребовлянщині: Історичний нарис-путівник. — Львів : Каменяр, 1998. — 44 арк. іл. — С. 41. — ISBN 966-7255-01-8.
  3. вийшла заміж після квітня 1244 → Kozłowska-Budkowa Z. Bolesław (1208—1248) // PSB. — T. II. — S. 264.
  4. внук князя волинського Святослава Ігоровича
  5. Korduba M. Anastazja, żona Bolesława // Polski Słownik Biograficzny. — Warszawa — Kraków — Łódź — Poznań — Wilno — Zakopane : Nakładem Polskiej Akademji Umiejętności, Skład Główny w Księgarniach Gebethnera i Wolffa, 1935. — Т. 1, zeszyt 1. — Reprint. Kraków : Zakład Narodowy im. Ossolińskich, 1989. — S. 88—89. — ISBN 8304034840. (пол.)

ЛітератураРедагувати

ПосиланняРедагувати