Волинська єпархія ПЦУ
Волинська єпархія[1] є регіональним релігійним об'єднанням, яке входить до Православної Церкви України, як її адміністративно-територіальний підрозділ.
 | ||||
|
Основні дані | ||||
| Церква | Православна Церква України | |||
|---|---|---|---|---|
| Заснована | 1992 | |||
| Юрисдикція | Волинська область | |||
| Єпархіальний центр | Луцьк | |||
| Кафедральний собор | Свято-Троїцький кафедральний собор | |||
| Благочинь | 14 | |||
| Парафій | 269 2022 | |||
| Монастирів | 6, 2 скити 2022 | |||
| Священиків | 228 2022 | |||
| Ченців і черниць | 46 2022 | |||
| Сайт | www.pravoslaviavolyni.org.ua | |||
|
Правлячий архієрей | ||||
|
Луцький і Волинський | ||||
Станом на 31 грудня 2018 року у складі Волинської єпархії діяли: духовна консисторія (з 5 відділів); 227 парафій, об'єднаних у 14 деканатів; 6 монастирів; православна богословська академія; 229 священнослужителів і 2 братства.[2]
Історія ред.
992 року Святий рівноапостольний Князь Володимир Великий у Володимирі-Волинському заснував єпископську кафедру (Володимир-Волинська єпархія) і побудував соборну церкву на честь Успіння Пресвятої Богородиці. Першим єпископом тої кафедри був Стефан І.
1086 року упокоївся в Бозі святий Ярополк Ізяславич, князь Володимир-Волинський, який всіляко підтримував віру християнську.
В XII-XIII ст., На Волинській землі розбудовуються три єпархії: Володимир-Волинська (заснована — 992 р.), Перемишльська (1120 р.), Галицька (1157 р.) і Луцької (1288 р.), яка за припущенням була заснована молодшим братом Данила Романовича, волинським князем Васильком Романовичем.
В XIV ст. 1326 році князь Любарт окремою грамотою затверджує права луцьких єпископів, будується Луцький замок й кафедральний собор Святого Іоана Богослова.
З 1495 єпархія була відома як Луцько-Острозька.
У 1596 році два православних єпископи Луцький Кирило (Терлецький) та Володимирський Іпатій (Потій) разом з іншим духовенством підписали Берестейську унію, в якій визнали церковну владу Риму, вийшовши тим самим з-під юрисдикції Константинопольського патріарха. Це поклало початок ліквідації польськими королями Володимирської єпархії, а по її знищенні всі парафії перейшли до Луцько-Острозької єпархії.[3]
XVII ст. Розвиток Православ'я після Унії — заснування нових монастирів, шкіл, друкарень для видання церковно-полемічної літератури. У 1613 році князь Григорій Четвертинський заснував у своєму маєткові в м. Четвертні Луцького повіту православний жіночий монастир. У 1617 році Галшкою Гулевичівною, князями Гулевичами-Воютинськими, Юрієм Пузиною, Богданом та Данилом Братковськими засновано Луцьке Чеснохресне православне братство. 1642 року козацьким старшиною Філоном Яловецьким засновується чоловічий монастир Стрітення Господнього в с. Михнівка Камінь-Каширського району.
Внаслідок цілеспрямованої політики російського та польського урядів проти Київської митрополії, у 1712 року ліквідовано останню із західноукраїнських єпархій — Волинську[4]. У 1712—1795 роках на Волині не було православного єпископа.
XVIII ст. 1795 року, православний єпископат правдами і неправдами залучається в ПРЦ.
XX ст. Волинська єпархія налічує 760 парафій, має Володимир-Волинського Кременецького та Острозького вікарних єпископів. Православне населення в основному складається з українців. 1941 року — Собор єпископів у Почаєві вирішив вважати Волинь канонічно-залежною від духовного центру ПРЦ з поверненням Волині автономного управління (митрополит Діонісій не визнає рішення Собору, а єпископи не звертають увагу на пояснення митр. Діонісія, заявивши, що в зв'язку із занепадом Польщі, перестала існувати і Варшавська автокефалія).
Митрополит Діонісій призначає єпископа Полікарпа адміністратором Автокефальної Православної Церкви. 1964 рік — закриття та руйнування десятків храмів, припинення діяльності монастирів. Закриття Волинської духовної семінарії.
1989 рік — зареєстровано 74 православні парафії. Вперше за повоєнний час дано дозвіл на будівництво православного храму (с. Черче Камінь-Каширського р-ну).
Відновлення руху за автокефалію ред.
19 травня 1990 року Призначення єпископа Миколая (Гроха) керуючим Рівненсько-Луцької єпархії УАПЦ.
Прийняття цього указу архієпископом Львівським і Галицько-Волинським Іоаном (Боднарчуком), який на той час був першоієрархом УАПЦ в Україні засвідчив про відновлення на Волині єпархії цієї Церкви.
Визначною подією в релігійному житті Волині стала реєстрація Радою у справах релігій при Раді Міністрів СРСР 10 травня 1990 р. в Луцьку громади УАПЦ й передача їй приміщення Хрестовоздвиженського храму. Цим юридичним актом в обласному центрі фактично зареєстровано одну з перших в Україні громад УАПЦ (спочатку її було названо так тому, що на той час структури УАПЦ ще не були визнані центральною державною владою і не реєструвалися).
28 грудня 1990 р. зареєстровано другу громаду УАПЦ на Волині — Христорождественську в м. Володимирі.
Луцька і Володимир-Волинська єпархія УАПЦ поступово відроджувалася і знаходила підтримку в певних колах населення та органів влади області. Свідченням того є поява і реєстрація нових релігійних громад і відновлення діяльності луцького Братства Святого апостола Андрія Первозваного.
9–10 листопада 1990 р. Волинь відвідав Святійший Патріарх Мстислав.
Кафедральним собором на той час слугував Хрестовоздвиженський храм м. Луцька, офіційним друкованим органом єпархії був часопис «Православ'я», перший примірник, якого з'явився в квітні 1990 р.
1 квітня 1991 р. вийшов друком перший примірник періодичного видання «На варті», заснованого Луцьким братством.
Станом на 1 січня 1992 р. було зареєстровано в області 14 громад УАПЦ.
25 липня 1992 р. в Луцьку відбулося віче, що прийняло ухвалу про реєстрацію статуту релігійної громади Свято-Троїцького собору УПЦ КП в обласному центрі та передачу їй комплексу будівель, якими користувалися єпархіальне управління, духовне училище та однойменна громада УПЦ.
Після отримання автокефалії ред.
29 липня 2019 року стало відомо, що розпорядженням ОДА церкву в с. Нуйно передано в постійне користування громаді Православної церкви України.[5]
Керівники єпархії ред.
- 20 травня 1990 - 25 червня 1992 єпископ Миколай (Грох)
- 25 липня 1992 - 12 січня 1993 архієпископ Спиридон (Бабський).
- 12 січня 1993 - 11 листопада 1993 єпископ Серафим (Верзун).
- 11 листопада 1993 — 9 листопада 1994 митрополит Іоан (Боднарчук)
- 12 січня 1995 - 16 березня 2004 митрополит Яків (Панчук).
- з 18 травня 2004 митрополит Михаїл (Зінкевич).
Святині ред.
Давня Русь-Україна мала чотири найбільші святині — чудотворні образи Богородиці з Дитятком: Вишгородська (Володимирівська), що нині перебуває у Москві й шанується як головна реліквія Росії; Белзька (Ченстоховська), що тепер найшанованіша у Польщі; Успіння Богородиці з Успенського собору Києво - Печерської лаври (знищена під час зруйнування храму більшовиками 1941 року) і Холмська — єдина з перелічених, що нині осяває нашу благословенну землю.
Нині Холмська ікона Божої Матері, є однією з головних святинь Волинської єпархії.
Див. також ред.
Примітки ред.
- ↑ УПРАВЛІННЯ ВОЛИНСЬКОЇ ЄПАРХІЇ ПРАВОСЛАВНОЇ ЦЕРКВИ УКРАЇНИ в ЄДР. [Архівовано з першоджерела 22.10.2019.].
- ↑ Волинська єпархія. Архів оригіналу за 5 січня 2020. Процитовано 5 січня 2020.
- ↑ Рожко В. Православні єпархії Волині//Луцький замок. — 2000. — вер. — № 6.
- ↑ Харишин М. Становище Луцької та Західно-Українських Православних єпархій в кінці XVII—XVIII століттях/М. Харишин//Волинь і Волинське зарубіжжя. — Луцьк, 1994.
- ↑ На Волині ПЦУ передали пам’ятку національного значення. Релігійно-інформаційна служба України. Архів оригіналу за 29 липня 2019. Процитовано 28 липня 2019.
Посилання ред.
- Сайт єпархії [Архівовано 20 червня 2019 у Wayback Machine.]
- ПЦУ розбудовує монастир на Волині [Архівовано 3 вересня 2019 у Wayback Machine.]
- Волинська єпархія ПЦУ святкуватиме Різдво двічі [Архівовано 25 лютого 2020 у Wayback Machine.]