Нуйно

село в Камінь-Каширському районі Волинської області України

Ну́йно — село в Україні, у Камінь-Каширському районі Волинської області. Населення становить 1681 особу.

село Нуйно
Покровська церква — вигляд із півночі
Покровська церква — вигляд із півночі
Країна Україна Україна
Область Волинська область
Район/міськрада Камінь-Каширський
Громада Сошичненська сільська громада
Код КОАТУУ 0721485601
Основні дані
Засноване 1463
Населення 1681
Площа 44,81 км²
Густота населення 37,51 осіб/км²
Поштовий індекс 44540
Телефонний код +380 3357
Географічні дані
Географічні координати 51°32′53″ пн. ш. 24°54′14″ сх. д. / 51.54806° пн. ш. 24.90389° сх. д. / 51.54806; 24.90389Координати: 51°32′53″ пн. ш. 24°54′14″ сх. д. / 51.54806° пн. ш. 24.90389° сх. д. / 51.54806; 24.90389
Середня висота
над рівнем моря
165 м
Найближча залізнична станція Нуйно-Старе Нуйно-Нове
Місцева влада
Адреса ради 44540, Волинська обл., Камінь-Каширський р-н, с. Нуйно, вул. Лесі Українки, 86
Карта
Нуйно. Карта розташування: Україна
Нуйно
Нуйно
Нуйно. Карта розташування: Волинська область
Нуйно
Нуйно
Мапа

CMNS: Нуйно у Вікісховищі

ІсторіяРедагувати

« НУЙНО або НЮЙНО, с., Ковельський пов., Сошичанська вол., при старому тракті з Ковля до Каменя Коширського. Село складалося з вулиць і кутків: Янівка, Попачи, Суха Воля, Залісся і Лука. Урочища: Могилянка, де був великий курганів могильник (понад 100 курганів), Татарська гора, Попів млинок, Задвір’я, Королівка, Кінський брід. На ґрунтах села джерела: Тихораж, Янівка і Залісся, з яких виливаються потоки. В кінці 19 ст. було там 171 домів і 1352 жителів, дерев’яна церква з 18 ст. на місці старої з 16 ст., де переховувалися рукописні книжки, початкова школа, водяний млин. Колись село належало до ковельського староства. Найстарша згадка про с. Н. з 1463р., як власности кн. Сангушків під назвою «Нюйно» (Архів Сангушків, т. 3, ст. 11). В 1543р. кн.. Михайло Сангушко добровільно замінявся з Королевою Боною на м. Ковель і багато сіл, а в цьому і Нуйно. По смерті кор. Бони, разом з іншими маєтками, Н. перейшло до Королівщини. В 1564р. с. Н. належало до кн. А. Курбського, а по ньому перейшло до Сімашків. В 1590 р. належало до О. Фірлея, а від нього переходило часто з рук до рук, аж у 1831 р. сконфісковане царським урядом. За переписом 1911 р. в с. Н. було 1932 жителів, одноклясова школа, 1 крамниця, горілчана державна крамниця, два кредитові товариства. З великої колись земельної власности в 1911 р. залишилося лише 220 дес.. На захід від села, за залізничною лінією Ковель-Камінь Коширський, на піскових надмах зустрічаються кремінні знаряддя зі старшої кам. доби, а також з часів т. зв. хвалибоговицької і тарденуаської культур мезоліту. На північ від цієї піскової надми, в ур. «Татарська гора» цілий терен засипаний черепками з пізнього середньовіччя. За переказом у ці околиці під час татарських нападів втікали люди з Волині і тут перебували, аж допоки татарські загони відійшли у степи.»

Примітка: подано оригінальний авторський текст

О. Цинкаловський, «Стара Волинь і Волинське Полісся», т. 2, ст. 154-155

НаселенняРедагувати

Згідно з переписом УРСР 1989 року чисельність наявного населення села становила 1652 особи, з яких 781 чоловік та 871 жінка.[1]

За переписом населення України 2001 року в селі мешкало 1670 осіб.[2]

МоваРедагувати

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:[3]

Мова Відсоток
українська 99,82 %
російська 0,12 %
молдовська 0,06 %


ЦерквиРедагувати

У селі є дві церкви: церква Преображення Господнього та покрови Богородиці. Церква покрови Богородиці зведена в першій половині XIX століття, на цвинтарному пагорбі стараннями уродженця села Антонія Рафальського, на той час єпископ Варшавський. В церкві — у крипті поховано прах його батьків.[4]

Преображенська церква в селі походить ще з XVI ст. (за іншими даними — з 1600 року). Правда, то була інша з вигляду церква, адже з другій половині ХІХ ст. над бабинцем надбудували дерев'яну дзвіницю. Вівтар і бабинець церкви збереглися оригінальними (не перебудованими).

Як часто буває на Волині, церква розташовується на місці давнього цвинтаря. Сьогодні церква стоїть в центрі Нуйно, на схід від головної дороги, поблизу школи і повороту до села Залісся, між забудовою. Тривалий час зовнішній вигляд церкви не змінний. Пам'ятка архітектури національного значення.

29 липня 2019 року стало відомо, що розпорядженням ОДА церкву передано в постійне користування громаді Православної Церкви України.[5]

На захід від села розташований Вутвицький ботанічний заказник.

Відомі людиРедагувати

ПриміткиРедагувати

  1. Кількість наявного та постійного населення по кожному сільському населеному пункту, Волинська область (осіб) - Регіон, Рік, Категорія населення , Стать (1989(12.01)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Процитовано 19 жовтня 2019. 
  2. Кількість наявного населення по кожному сільському населеному пункту, Волинська область (осіб) - Регіон , Рік (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Процитовано 19 жовтня 2019. 
  3. Розподіл населення за рідною мовою, Волинська область (у % до загальної чисельності населення) - Регіон, Рік , Вказали у якості рідної мову (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Процитовано 19 жовтня 2019. 
  4. Віктор Вербич (2001-11-31). стаття Столиці Польщі та Росії схилялися перед уродженцем Волинського Полісся. на сайті газети "Сім'я і дім". Архів оригіналу за 2013-06-26. Процитовано 2011-03-17. 
  5. На Волині ПЦУ передали пам’ятку національного значення. Релігійно-інформаційна служба України. Процитовано 28 липня 2019. 

ПосиланняРедагувати