Нуйно

село в Камінь-Каширському районі Волинської області України

Ну́йно — село в Україні, у Сошичненській громаді Камінь-Каширського району Волинської області. Населення становить 1681 особу.

село Нуйно
Покровська церква — вигляд із півночі
Покровська церква — вигляд із півночі
Покровська церква — вигляд із півночі
Країна Україна Україна
Область Волинська область
Район Камінь-Каширський район
Громада Сошичненська сільська громада
Основні дані
Засноване 1463
Населення 1681
Площа 1414,81 км²
Густота населення 37,51 осіб/км²
Поштовий індекс 44540
Телефонний код +380 3357
Географічні дані
Географічні координати 51°32′53″ пн. ш. 24°54′14″ сх. д. / 51.54806° пн. ш. 24.90389° сх. д. / 51.54806; 24.90389Координати: 51°32′53″ пн. ш. 24°54′14″ сх. д. / 51.54806° пн. ш. 24.90389° сх. д. / 51.54806; 24.90389
Середня висота
над рівнем моря
165 м
Найближча залізнична станція Нуйно-Старе Нуйно-Нове
Місцева влада
Адреса ради 44540, Волинська обл., Камінь-Каширський р-н, с. Нуйно, вул. Лесі Українки, 86
Карта
Нуйно. Карта розташування: Україна
Нуйно
Нуйно
Нуйно. Карта розташування: Волинська область
Нуйно
Нуйно
Мапа
Мапа

CMNS: Нуйно у Вікісховищі

Історія ред.

« НУЙНО або НЮЙНО, с., Ковельський пов., Сошичанська вол., при старому тракті з Ковля до Каменя Коширського. Село складалося з вулиць і кутків: Янівка, Попачи, Суха Воля, Залісся і Лука. Урочища: Могилянка, де був великий курганів могильник (понад 100 курганів), Татарська гора, Попів млинок, Задвір’я, Королівка, Кінський брід. На ґрунтах села джерела: Тихораж, Янівка і Залісся, з яких виливаються потоки. В кінці 19 ст. було там 171 домів і 1352 жителів, дерев’яна церква з 18 ст. на місці старої з 16 ст., де переховувалися рукописні книжки, початкова школа, водяний млин. Колись село належало до ковельського староства. Найстарша згадка про с. Н. з 1463р., як власности кн. Сангушків під назвою «Нюйно» (Архів Сангушків, т. 3, ст. 11). В 1543р. кн.. Михайло Сангушко добровільно замінявся з Королевою Боною на м. Ковель і багато сіл, а в цьому і Нуйно. По смерті кор. Бони, разом з іншими маєтками, Н. перейшло до Королівщини. В 1564р. с. Н. належало до кн. А. Курбського, а по ньому перейшло до Сімашків. В 1590 р. належало до О. Фірлея, а від нього переходило часто з рук до рук, аж у 1831 р. сконфісковане царським урядом. За переписом 1911 р. в с. Н. було 1932 жителів, одноклясова школа, 1 крамниця, горілчана державна крамниця, два кредитові товариства. З великої колись земельної власности в 1911 р. залишилося лише 220 дес.. На захід від села, за залізничною лінією Ковель-Камінь Коширський, на піскових надмах зустрічаються кремінні знаряддя зі старшої кам. доби, а також з часів т. зв. хвалибоговицької і тарденуаської культур мезоліту. На північ від цієї піскової надми, в ур. «Татарська гора» цілий терен засипаний черепками з пізнього середньовіччя. За переказом у ці околиці під час татарських нападів втікали люди з Волині і тут перебували, аж допоки татарські загони відійшли у степи.»

Примітка: подано оригінальний авторський текст

О. Цинкаловський, «Стара Волинь і Волинське Полісся», т. 2, ст. 154-155

Населення ред.

Згідно з переписом УРСР 1989 року чисельність наявного населення села становила 1652 особи, з яких 781 чоловік та 871 жінка.[1]

За переписом населення України 2001 року в селі мешкало 1670 осіб.[2]

Мова ред.

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:[3]

Мова Відсоток
українська 99,82 %
російська 0,12 %
молдовська 0,06 %


Церкви ред.

У селі є дві церкви: церква Преображення Господнього та покрови Богородиці. Церква покрови Богородиці зведена в першій половині XIX століття, на цвинтарному пагорбі стараннями уродженця села Антонія Рафальського, на той час єпископ Варшавський. В церкві — у крипті поховано прах його батьків.[4]

Преображенська церква в селі походить ще з XVI ст. (за іншими даними — з 1600 року). Правда, то була інша з вигляду церква, адже з другій половині ХІХ ст. над бабинцем надбудували дерев'яну дзвіницю. Вівтар і бабинець церкви збереглися оригінальними (не перебудованими).

Як часто буває на Волині, церква розташовується на місці давнього цвинтаря. Сьогодні церква стоїть в центрі Нуйно, на схід від головної дороги, поблизу школи і повороту до села Залісся, між забудовою. Тривалий час зовнішній вигляд церкви не змінний. Пам'ятка архітектури національного значення.

29 липня 2019 року стало відомо, що розпорядженням ОДА церкву передано в постійне користування громаді Православної Церкви України.[5]

На захід від села розташований Вутвицький ботанічний заказник.

Відомі люди ред.

  • 19.02.1789 в селі народився Антоній Рафальський (в миру Григорій Антонович Рафальский), надалі єпископ Російської православної церкви; та перший член Священного Синоду.
  • Какалюк Віктор Васильович (1972-2023) – солдат Збройних Сил України, учасник російсько-української війни. Загинув у місті Вугледар в Донецькій області. Похований 21 лютого 2023 року на місцевому кладовищі села Нуйно.
  • Шумік Назарій Григорович (2000-2023) – солдат Збройних Сил України, учасник російсько-української війни. Загинув 13 вересня 2023 року у населеному пункту Кремінна в Луганській області. Похований 19 вересня 2023 року на місцевому кладовищі села Нуйно.
  • Парфелюк Дмитро Федорович (1990-2023) – солдат Збройних Сил України, учасник російсько-української війни. Загинув у населеному пункті Першотравневе в Харківській області. Похований 19 листопада 2023 року на місцевому кладовищі села Нуйно.
  • Самсонюк Михайло Володимирович (1983-2024) – солдат Збройних Сил України, учасник російсько-української війни. Загинув на Сході України. Похований 17 лютого 2024 року на місцевому кладовищі села Нуйно.

Примітки ред.

  1. Кількість наявного та постійного населення по кожному сільському населеному пункту, Волинська область (осіб) - Регіон, Рік, Категорія населення , Стать (1989(12.01)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 19 жовтня 2019. 
  2. Кількість наявного населення по кожному сільському населеному пункту, Волинська область (осіб) - Регіон , Рік (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 19 жовтня 2019. 
  3. Розподіл населення за рідною мовою, Волинська область (у % до загальної чисельності населення) - Регіон, Рік , Вказали у якості рідної мову (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 19 жовтня 2019. 
  4. Віктор Вербич (2001-11-31). стаття Столиці Польщі та Росії схилялися перед уродженцем Волинського Полісся. на сайті газети "Сім'я і дім". Архів оригіналу за 26 червня 2013. Процитовано 17 березня 2011. 
  5. На Волині ПЦУ передали пам’ятку національного значення. Релігійно-інформаційна служба України. Процитовано 28 липня 2019. 

Література ред.

  • Ну́йно // Історія міст і сіл Української РСР : у 26 т. / П.Т. Тронько (голова Головної редколегії). — К. : Головна редакція УРЕ АН УРСР, 1967 - 1974. — том Волинська область / І.С. Клімаш (голова редколегії тому), 1970 : 747с. — С.268

Посилання ред.