Відкрити головне меню

Бобулинці

село в Україні, в Бучацькому районі Тернопільської області.

Бобу́линці — село Бучацького району Тернопільської області. Центр сільради.

село Бобулинці
Бобулинці. Загальний вид
Бобулинці. Загальний вид
Країна Україна Україна
Область Тернопільська область
Район/міськрада Бучацький район
Рада/громада Бобулинська сільська рада
Код КОАТУУ 6121280901
Основні дані
Перша згадка 1375
Населення 786
Поштовий індекс 48472
Телефонний код +380 3544
Географічні дані
Географічні координати 49°10′04″ пн. ш. 25°21′22″ сх. д. / 49.16778° пн. ш. 25.35611° сх. д. / 49.16778; 25.35611Координати: 49°10′04″ пн. ш. 25°21′22″ сх. д. / 49.16778° пн. ш. 25.35611° сх. д. / 49.16778; 25.35611
Водойми річка Стрипа
Найближча залізнична станція Бучач
Місцева влада
Адреса ради с. Бобулинці, Бучацький р-н, Тернопільська обл., 48472
Карта
Бобулинці. Карта розташування: Україна
Бобулинці
Бобулинці
Бобулинці. Карта розташування: Тернопільська область
Бобулинці
Бобулинці

Бобулинці у Вікісховищі?

Розташоване на правому березі річки Стрипа, за 17 км від райцентру і 18 км від найближчої залізничної станції Бучач. Населення — 786 осіб (2003).

Зміст

НазваРедагувати

Щодо сучасної назви населеного пункту Бобулинці існують різні версії. Від старожилів дізнаємось, що раніше територія села знаходилась за 7 кілометрів у північно-західному напрямку від сучасного місцезнаходження в урочищі, що зветься Піддубники. Першими, хто поселилися в новій місцевості, була родина Балацьких. Можливо, від цього прізвища і поширилась назва на нове поселення.

Існує також інше припущення щодо походження назви села. Через село проходить шлях до чудотворного місця Зарваниця. Прочани часто зупинялися в Бобулинцях для відпочинку. Тому місцеві жителі перед великими християнськими святами пекли бублики і продавали їх прохожим. Одного разу якийсь зайшлий чоловік каже: « Краще було б купити млинці». Пізніше жителі села поряд з бубликами торгували ще й млинцями. Так від слів «млинці» та «бублики» утворилась назва, яка поширилась на все село − Бобулинці.

Із переказів старших людей відомо, що в давнину господарі села свої земельні ділянки обсаджували бобом, що не було характерно для сусідніх сіл Осівець та Киданова. Жителі цих сіл, насміхаючись, говорили: «Там бобові вулиці». Можливо, і від цього пішла назва села.

ІсторіяРедагувати

 
Бобулинці на фрагменті спеціальної мапи України Боплана, 1650

Точних даних дати і джерела першого письмового згадування про населений пункт немає. Із переказів село відоме з 1421 року.

31 серпня 1375 року в Городку Владислав Опольський надав село Бібіл (так у документі названі Бобулинці) і солтиство Добровода Юшкові зі Скорнича.[1]

Подальшу назву села засвідчила карта карта Боплана 1650 року — Бобоул. За описом 1578 року біля Бобулинців сходилися межі Галицького, Львівського, Теребовельського повітів Галицької землі Руського воєводства Польського Королівства.[2]

На початку XVII століття в селі чи біля нього було споруджено оборонний замок.[3]

 
Бобулинці на мапі фон Міґа, XVIII ст.

Одними з власників села були польські шляхтичі Красіцькі, зокрема, примас Польщі, письменник-просвітитель[4][5] Іґнацій Красіцький.

У 1922 році під час т. зв. саботажних акцій поблизу сіл Осівці та Бобулинці відбулися бої, що закінчилися втечею поляків[6].

10—12 жовтня 1930 було «зпацифіковано» кооперативу в селі, яка знаходилась в домі Якима Кральки.[7]

До 1939 pоку діяли товариства «Просвіта», «Луг», «Січ», «Рідна школа», «Народний дім», аматорський драмгурток.

У Бобулинцях була народна школа, але вчили в ній польською мовою. Тільки два рази на тиждень по одній годині вчили української мови. А раз на тиждень священик учив релігії українською мовою. Одначе розмовна мова в селі була тільки українська.

На 01.01.1939 в селі проживало 1960 мешканців, з них 960 українців-грекокатоликів, 815 українців-латинників, 10 поляків, 150 польських колоністів міжвоєнного періоду, 20 євреїв і 5 німців[8].

У 1945 році доля знову випробовувала мешканців села. Цього разу тут панувала пожежа. Вогонь знищив майже все село. Меншого знищення від пожежі зазнала лише вулиця Запотік, яка розміщена на лівому березі потічка. Вздовж водного потоку по обидва боки росли верби, які й захистили від вогняних язиків будівлі вулиці.

Сторінки історії села Бобулинці були наповнені ще одними подіями. У 1946 році сюди були переселені ряд сімей із Закерзоння. Найбільше переселенців було із села Журавці Рава-Руського району. Деякі з них зазнали «подвійного» переселення, бо у 1940 р. були виселені у тодішню Бессарабію (с. Весела Долина Тарутинський район), а у 1946 — у село Бобулинці.

Протягом останніх років у селі відбулося ряд важливих подій. На честь 2000-ліття від Різдва Христового побудована церква святого Михаїла, яка належить греко-католицькій громаді. Біля цієї церкви, у 1991 році, за кошти цієї ж громади була споруджена символічна могила «Борцям за волю України».

У липні 2008 року на честь 1020−ліття Хрещення України у церкві св. Архистратига Михаїла УГКЦ проходила місія, яку провадили отці-редемптористи. Приємно згадати, що серед місіонерів був і виходець із нашого села. Це брат Олег Чихарівський ЧНІ. Неможливо життя церкви відірвати від життя села, бо разом вони творять історію. Ще одна подія, яка відбулася в житті Церкви і села — це перша Служба Божа у своєму селі ново висвяченого отця Йосифа (Ігора) Кральки ЧСВВ. Старожили села не пригадують, щоб у селі проходила св. Місія, та й із села не було жодного священика.

Пам'яткиРедагувати

ХрамиРедагувати

 
Руїни костелу Бобулинців, січень 2015
  • православна церква (1830 р.)
  • Греко-Католицька церква (2000 р.).
  • костел святого Антонія (1892), станом на січень 2015 — значна руїна, бех даху

Пам'ятникиРедагувати

  • пам'ятник полеглим у І світовій війні воїнам-односельцям
  • символічна могила УСС (1991 р.)
  • залишки каплички
  • збереглися окремі надгробні пам'ятники польського цвинтаря

Соціальна сфераРедагувати

Діють загальноосвітня школа І-ІІ ступенів, будинок культури, бібліотека, ФАП, відділення зв'язку,

Відомі людиРедагувати

НародилисяРедагувати

ПриміткиРедагувати

  1. Akta grodzkie i ziemskie, T.2, s.5-7, IV
  2. Андрусяк Никола. Минуле Бучаччини // Бучач і Бучаччина. Історично-мемуарний збірник / ред. колегія Михайло Островерха та інші. — Ню Йорк — Лондон — Париж — Сидней — Торонто : НТШ, Український архів, 1972. — Т. XXVII. — С. 30.
  3. Золочів // «Галицька брама». — № 1—2 (145—146), 2007 (січень—лютий). — С. 9
  4. КРАСІЦЬКИЙ Ігнацій
  5. КРАСІЦЬКИЙ Ігнацій
  6. Окаринський В. Саботажні акції на Тернопільщині // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2010. — Т. 4 : А — Я (додатковий). — С. 522—523. — ISBN 978-966-528-318-8.
  7. Шипилявий С. Національно-економічне відродження Бучаччини // Бучач і Бучаччина. Історично-мемуарний збірник / ред. колегія Михайло Островерха та інші. — Ню Йорк — Лондон — Париж — Сидней — Торонто : НТШ, Український архів, 1972. — Т. XXVII. — С. 297.
  8. Кубійович В. Етнічні групи південнозахідної України (Галичини) на 1.1.1939. — Вісбаден, 1983. — с. 13.
  9. Шипилявий С. Передові громадяни і визначні постаті Бучаччини // Бучач і Бучаччина. Історично-мемуарний збірник / ред. колегія Михайло Островерха та інші. — Ню Йорк — Лондон — Париж — Сидней — Торонто : НТШ, Український архів, 1972. — Т. XXVII. — С. 400.
  10. Шипилявий С. Передові громадяни і визначні постаті Бучаччини… — С. 404.
  11. Дуда І., Пиндус Б. Сім'янович Ярослав // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2010. — Т. 4 : А — Я (додатковий). — С. 559. — ISBN 978-966-528-318-8.
  12. Шипилявий С. Передові громадяни і визначні постаті Бучаччини… — С. 405.
  13. Заступник голови Бучацької районної ради Вонсяк Василь Богданович

ДжерелаРедагувати

ПосиланняРедагувати