Бобулинці
Частина інформації в цій статті застаріла. |
Бобу́линці — село в Україні, Тернопільська область, Чортківський район, Бучацька міська громада. Адміністративний центр колишньої сільради.
| село Бобулинці | |
|---|---|
 | |
| Країна |  Україна
|
| Область | Тернопільська область |
| Район | Чортківський район |
| Тер. громада | Бучацька міська громада |
| Код КАТОТТГ | UA61060070050057368 |
| Основні дані | |
| Перша згадка | 1375 |
| Населення | 560 |
| Поштовий індекс | 48472 |
| Телефонний код | +380 03544 |
| Географічні дані | |
| Географічні координати | 49°10′4″ пн. ш. 25°21′22″ сх. д. / 49.16778° пн. ш. 25.35611° сх. д. |
| Водойми | річка Стрипа |
| Найближча залізнична станція | Бучач |
| Місцева влада | |
| Адреса ради | 48400, Тернопільська обл., Бучацький р-н, м. Бучач, майдан Волі, 1 |
| Карта | |
  Бобулинці | |
 Бобулинці | |
| Мапа | |
| |
|
| |
Розташоване на правому березі річки Стрипа, за 17 км від райцентру і 18 км від найближчої залізничної станції Бучач. Населення — 786 осіб (2003).
Назва
ред.Щодо сучасної назви населеного пункту Бобулинці існують різні версії. Від старожилів дізнаємось, що раніше територія села розташовувалася за 7 кілометрів у північно-західному напрямку від сучасного місцезнаходження в урочищі, що зветься Піддубники. Першими, хто поселилися в новій місцевості, була родина Балацьких. Можливо, від цього прізвища і поширилась назва на нове поселення.
Існує також інше припущення щодо походження назви села. Через село проходить шлях до чудотворного місця Зарваниця. Прочани часто зупинялися в Бобулинцях для відпочинку. Тому місцеві жителі перед великими християнськими святами пекли бублики і продавали їх прохожим. Одного разу якийсь зайшлий чоловік каже: « Краще було б купити млинці». Пізніше жителі села поряд з бубликами торгували ще й млинцями. Так від слів «млинці» та «бублики» утворилась назва, яка поширилась на все село − Бобулинці.
Із переказів старших людей відомо, що в давнину господарі села свої земельні ділянки обсаджували бобом, що не було характерно для сусідніх сіл Осівець та Киданова. Жителі цих сіл, насміхаючись, говорили: «Там бобові вулиці». Можливо, і від цього пішла назва села.[джерело?]
Історія
ред.
Точних даних дати і джерела першого письмового згадування про населений пункт немає. Із переказів село відоме з 1421 року.
31 серпня 1375 року в Городку Володислав Опольський надав село Бібіл (так у документі названі Бобулинці) і солтиство Добровода Юшкові зі Скорнича.[1]
Подальшу назву села засвідчила карта Боплана 1650 року — Бобоул. За описом 1578 року біля Бобулинців сходилися межі Галицького, Львівського, Теребовельського повітів Галицької землі Руського воєводства Польського Королівства.[2]
На початку XVII століття в селі чи біля нього було споруджено оборонний замок.[3]
Одними з власників села були польські шляхтичі Красицькі, зокрема, примас Польщі, письменник-просвітитель[4][5] Іґнацій Красіцький.
У 1922 році під час т. зв. саботажних акцій поблизу сіл Осівці та Бобулинці відбулися бої, що закінчилися втечею поляків[6].
10—12 жовтня 1930 було «зпацифіковано» кооперативу в селі, яка знаходилась в домі Якима Кральки.[7]
До 1939 року діяли товариства «Просвіта», «Луг», «Січ», «Рідна школа», «Народний дім», аматорський драмгурток.
У Бобулинцях була народна школа, але вчили в ній польською мовою. Тільки двічі на тиждень по одній годині вчили української мови. А раз на тиждень священик учив релігії українською мовою. Одначе розмовна мова в селі була тільки українська.
На 01.01.1939 в селі проживало 1960 мешканців, з них 960 українців-грекокатоликів, 815 українців-латинників, 10 поляків, 150 польських колоністів міжвоєнного періоду, 20 євреїв і 5 німців[8].
У 1945 році доля знову випробовувала мешканців села. Цього разу тут панувала пожежа. Вогонь знищив майже все село. Меншого знищення від пожежі зазнала лише вулиця Запотік, яка розміщена на лівому березі потічка. Вздовж водного потоку по обидва боки росли верби, які й захистили від вогняних язиків будівлі вулиці.
Сторінки історії села Бобулинці були наповнені ще одними подіями. У 1946 році сюди були переселені ряд сімей із Закерзоння. Найбільше переселенців було із села Журавці Рава-Руського району. Деякі з них зазнали «подвійного» переселення, бо у 1940 р. були виселені у тодішню Бессарабію (с. Весела Долина Тарутинський район), а у 1946 — у село Бобулинці.
Протягом останніх років у селі відбулося ряд важливих подій. На честь 2000-ліття від Різдва Христового побудована церква святого Михаїла, яка належить греко-католицькій громаді. Біля цієї церкви, у 1991 році, за кошти цієї ж громади була споруджена символічна могила «Борцям за волю України».
У липні 2008 року на честь 1020−ліття Хрещення України у церкві св. Архистратига Михаїла УГКЦ проходила місія, яку провадили отці-редемптористи. Приємно згадати, що серед місіонерів був і виходець із нашого села. Це брат Олег Чихарівський ЧНІ. Неможливо життя церкви відірвати від життя села, бо разом вони творять історію. Ще одна подія, яка відбулася в житті Церкви і села — це перша Служба Божа у своєму селі ново висвяченого отця Йосифа (Ігора) Кральки ЧСВВ. Старожили села не пригадують, щоб у селі проходила св. Місія, та й із села не було жодного священика.
До 19 липня 2020 р. належало до Бучацького району[9].
З 11 грудня 2020 р. належить до Бучацької міської громади[10].
Населення
ред.Мова
ред.Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року[11]:
| Мова | Кількість | Відсоток |
|---|---|---|
| українська | 760 | 99.61% |
| російська | 3 | 0.39% |
| Усього | 763 | 100% |
Політика
ред.Парламентські вибори, 2019
ред.На позачергових парламентських виборах 2019 року у селі функціонувала окрема виборча дільниця № 610136, розташована у приміщенні будинку культури.
- Результати
- зареєстровано 542 виборці, явка 60,15%, найбільше голосів віддано за «Слугу народу» — 27,24%, за «Європейську Солідарність» і Всеукраїнське об'єднання «Свобода» — по 15,17%.[12] В одномандатному окрузі найбільше голосів отримав Микола Люшняк (самовисування) — 53,92%, за Ігоря Сопеля (Слуга народу) — 17,24%, за Олега Вітвіцького (Голос) — 7,84%[13].
Економіка
ред.У минулому в селі працювала цегельня.
Соціальна сфера
ред.Діють загальноосвітня школа І-ІІ ступенів, будинок культури, бібліотека.
Релігія
ред.
- церква святого архистратига Михаїла (1801 до 1946 р. УГКЦ; З кінця 80-их 20 ст. - РПЦ, потім УАПЦ, УПЦ-КП, з 2019 р. - ПЦУ; мурована);
- церква святого архістратига Михаїла (2000; УГКЦ; мурована);
- костел святого Антонія (1892), станом на січень 2021 — значна руїна, бех даху).
Пам'ятники
ред.- пам'ятник полеглим у І світовій війні воїнам-односельцям
- символічна могила УСС (1991 р.)
- залишки каплички
- збереглися окремі надгробні пам'ятники польського цвинтаря
Відомі люди
ред.Народилися
ред.- Тимко Кралька (1894—?) — навчався в Бучацькій гімназії, звідки був виключений за діяльність у драгоманівському гуртку, 1910 р. став артистом театру Української Бесіди Йосипа Стадника.[14]
- Йосиф Кралька (*1982) — ієромонах-василіянин, протоігумен провінції Найсвятішого Спасителя Василіянського Чину святого Йосафата (з 2024 року)
- доктор права Іван Попель (1892/3—1943) — старшина УГА, суддя Найвищого суду Словацької Республіки, помер у Братиславі на 51 році життя.[15]
- громадський діяч, журналіст Ярослав Деременда
- культурно-освітній діяч Ярослав Сім'янович[16][17]
- архітектор Василь Бесага
- ботанік К. Чорній
- підприємець, громадсько-політичний діяч, голова Бучацької РДА Василь Вонсяк.[18]
- польський письменник Станіслав Соботкевич[pl].
- польська графиня, поміщиця, громадська діячка Марія Анєля Красіцька[pl]
Примітки
ред.- ↑ Akta grodzkie i ziemskie, T.2, s.5-7, IV. Архів оригіналу за 21 серпня 2018. Процитовано 26 лютого 2018.
- ↑ Андрусяк Никола. Минуле Бучаччини // Бучач і Бучаччина. Історично-мемуарний збірник / ред. колегія Михайло Островерха та інші. — Ню Йорк — Лондон — Париж — Сидней — Торонто : НТШ, Український архів, 1972. — Т. XXVII. — С. 30.
- ↑ Золочів // «Галицька брама». — № 1—2 (145—146), 2007 (січень—лютий). — С. 9
- ↑ КРАСІЦЬКИЙ Ігнацій. Архів оригіналу за 8 липня 2015. Процитовано 7 липня 2015. [Архівовано 2015-07-08 у Wayback Machine.]
- ↑ КРАСІЦЬКИЙ Ігнацій. Архів оригіналу за 7 липня 2015. Процитовано 7 липня 2015.
- ↑ Окаринський В. Саботажні акції на Тернопільщині // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2010. — Т. 4 : А — Я (додатковий). — С. 522—523. — ISBN 978-966-528-318-8.
- ↑ Шипилявий С. Національно-економічне відродження Бучаччини // Бучач і Бучаччина. Історично-мемуарний збірник / ред. колегія Михайло Островерха та інші. — Ню Йорк — Лондон — Париж — Сидней — Торонто : НТШ, Український архів, 1972. — Т. XXVII. — С. 297.
- ↑ Кубійович В. Етнічні групи південнозахідної України (Галичини) на 1.1.1939 [Архівовано 21 лютого 2021 у Wayback Machine.]. — Вісбаден, 1983. — с. 13.
- ↑ Постанова Верховної Ради України від 17 липня 2020 року № 807-IX «Про утворення та ліквідацію районів»
- ↑ Рішення Бучацької міської ради від 11 грудня 2020 року № 27 «Про реорганізацію сільських рад шляхом приєднання [Архівовано 12 січня 2021 у Wayback Machine.]»
- ↑ Підсумки голосування на виборчих дільницях у загальнодержавному виборчому окрузі в межах ОВО № 166, Тернопільська область. Позачергові вибори народних депутатів України 2019 року. Архів оригіналу за 14 лютого 2022. [Архівовано 2022-02-14 у Wayback Machine.]
- ↑ Відомості про підрахунок голосів виборців на виборчих дільницях одномандатного виборчого округу № 166, Тернопільська область. Позачергові вибори народних депутатів України 2019 року. Архів оригіналу за 14 лютого 2022. [Архівовано 2022-02-14 у Wayback Machine.]
- ↑ Шипилявий С. Передові громадяни і визначні постаті Бучаччини // Бучач і Бучаччина. Історично-мемуарний збірник / ред. колегія Михайло Островерха та інші. — Ню Йорк — Лондон — Париж — Сидней — Торонто : НТШ, Український архів, 1972. — Т. XXVII. — С. 108, 400.
- ↑ Шипилявий С. Передові громадяни і визначні постаті Бучаччини… — С. 404.
- ↑ Дуда І., Пиндус Б. Сім'янович Ярослав // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2010. — Т. 4 : А — Я (додатковий). — С. 559. — ISBN 978-966-528-318-8.
- ↑ Шипилявий С. Передові громадяни і визначні постаті Бучаччини… — С. 405.
- ↑ Заступник голови Бучацької районної ради Вонсяк Василь Богданович. Архів оригіналу за 30 жовтня 2014. Процитовано 30 жовтня 2014.
Джерела
ред.- Гуцал П., Жирівська О., Уніят В. Бобулинці // Тернопільщина. Історія міст і сіл : у 3 т. — Тернопіль : ТзОВ «Терно-граф», 2014. — T. 1 : А — Й. — С. 598—599. — ISBN 978-966-457-228-3.
- Новіцький Й., Уніят В. Бобулинці // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2004. — Т. 1 : А — Й. — С. 147. — ISBN 966-528-197-6.
- Bobulińce // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1880. — Т. I. — S. 268. (пол.)
Посилання
ред.
- «Жнибороди — Бучаччина — Тернопілля» [Архівовано 12 травня 2017 у Wayback Machine.]
- Бобулинці / Замки та храми України [Архівовано 20 липня 2019 у Wayback Machine.]
- Про Бобулинці на сайті «Історія Бучаччини» [Архівовано 5 жовтня 2011 у Wayback Machine.]
- Бобулинці з супутника — Google Maps
|
Це незавершена стаття з географії України. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |