Стадник Йосип Дмитрович

Йо́сип (Йосиф) Дми́трович Ста́дник (18 березня 1876(1876-03-18), Валява, Перемишльський повіт, Королівство Галичини та Володимирії, Австро-Угорщина — 8 грудня 1954(1954-12-08), Львів, Львівська область, Українська РСР, СРСР) — український галицький актор, режисер, перекладач, театральний діяч. Депутат Верховної Ради УРСР 1-го скликання (з 1940 року).

Йосип Дмитрович Стадник
Народився	18 березня 1876(1876-03-18) Валява, Перемишльський повіт, Королівство Галичини та Володимирії, Австро-Угорщина
Помер	8 грудня 1954(1954-12-08) (78 років) Львів, Львівська область, Українська РСР, СРСР
Поховання	Личаківський цвинтар
Громадянство	Австро-Угорщина  ЗУНР  УНР  Польська Республіка  СРСР
Діяльність	актор, режисер, перекладач, театральний діяч
Заклад	Державний музично-драматичний інститут імені М. В. Лисенка
У шлюбі з	Стадникова Софія Андріївна
Діти	Ярема, Михайло, Стефанія, Софія
IMDb	nm0821185
Йосип Дмитрович Стадник у Вікісховищі

Життєпис

Дитячі та шкільні роки провів у Романівці та Великих Бірках (тут батько працював залізничником). У 1890—1894 роках навчався в Тернопільській чоловічій учительській семінарії. Тут 1894 під час гастролей Львівського українського музично-драматичного театру склав із Іваном Рубчаком конкурсні іспити і вступив до театру товариства «Руська бесіда» у Львові. Закінчив польську драматичну студію Конопка.

1894—1913 — у «театрі товариства Руська Бесіда» у Львові, з 1906 його режисер і директор. 19 січня 1902 року одружився з Софією-Кароліною Мужик-Стечинською, 10 вересня 1903 року у них народився перший син Ярема, 21 листопада 1904 року — народження другого сина Михайла, 20 вересня 1910 року — народження дочки Стефанії, 17 вересня 1921 року — народження ще однієї дочки Софії.

1917—1918 — актор і режисер у Театрі Миколи Садовського в Києві. 1919 — очолював Український Театр ЗОУНР у Станиславові і в Кам'янці Подільському. 1921—1924 (до 1923 р. разом з О. Загаровим) — завідував театром «Української Бесіди» у Львові. Пізніше очолював різні трупи і власну («Артистичне Турне»). 1939—1941 — мистецький керівник Державного Українського драматичного театру імені Лесі Українки у Львові.

24 березня 1940 року обраний депутатом Верховної Ради УРСР 1-го скликання по Радехівському виборчому округу № 332 Львівської області. 1941 — у Львівському оперному театрі.

1942—1944 — очолював Підкарпатський театр у Дрогобичі. 1944—1947 — режисер «Театру мініатюр» у Львові. Репресований, по поверненні з заслання (з Углича над Волгою) до Львова незабаром помер 8 грудня 1954 року. Похований на Личаківському цвинтарі (поле № 8).

Серед учнів Стадника: Микола Бенцаль, Амвросій Бучма, Ярослав Геляс, Мар'ян Крушельницький, Євген Коханенко, Лесь Курбас та інші.

Творчий доробок

Йосип Стадник — багатогранний актор, зіграв понад 130 ролей у різних жанрах драматургії. Його акторськими шедеврами були:

• Гарпаґон і Тартюф («Скупар», «Тартюф» Жана Батиста Мольєра);
• Іван («Війт Заламейський» Педра Кальдерона);
• Урієль Акоста (в однойменній драмі Карла Ґуцкова);
• Хлестаков («Ревізор» Миколи Гоголя);
• Яґо («Отелло» Вільяма Шекспіра);
• Франц Моор («Розбійники» Фрідріха Шіллера);
• Шалапут (в однойменному фарсі К. Ілінського) та інші.

Як режисер поставив понад 240 вистав, у тому числі 160 драматичних творів, 15 опер, 50 оперет і близько 10 сцен у «Театрі Мініатюр».

• Західно-європейський репертуар:
  • «Загибель Надії» (Г. Геерманса);
  • «Примари» (Г. Ібсена);
  • «Романтичні» (Е. Ростана);
  • «Хвилі моря й любови» (Ф. Ґрільпарцера);
  • «Вільгельм Телль» (Ф. Шіллера) та інші.
• опери:
  • «Жидівка» (Ш. Галеві);
  • «Мадам Батерфляй» (Д. Пуччіні);
  • «Кармен» (Ж. Бізе);
  • «Травіата» (Дж. Верді);
  • «Фавст» (Ш. Ґуно);
  • «Казки Гофмана» (Ж. Оффенбаха);
  • «Продана наречена» (Б. Сметани);
  • «Галька» (С. Монюшка) та інші.
• оперети:
  • «Баядерка», «Маріца» (І. Кальмана);
  • «Кльокльо» (Ф. Легара) та інші.

Переклав понад 50 драматичних творів і лібрето опер зі світової літератури. Залишив спогади.

Родинні зв'язки

Дружина Софія-Кароліна. Діти Ярема (1903), Михайло (1904), Стефанія (1910) та Софія (1921).

Джерела

• Васильєва Н. Ф., Корнієвська О. В. Стадник Йосип Дмитрович // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2012. — Т. 9 : Прил — С. — С. 781. — ISBN 978-966-00-1290-5.
• Стадник Йосип // Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж — Нью-Йорк : Молоде життя, 1955—1995. — ISBN 5-7707-4049-3.
• Театральна Тернопільщина: Бібліографічний покажчик / Укладачі: П. К. Медведик, В. Я. Миськів, Н. К. Іванко. — Тернопіль : Підручники і посібники, 2001. — С. 65—66. — ISBN 966-562-435-0.
• Щербак Л. Стадники // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2008. — Т. 3 : П — Я. — С. 327–329. — ISBN 978-966-528-279-2.
• Стадник Йосип Дмитрович: облікова картка депутата Верховної Ради УРСР // ЦДАВО України, ф. Р-1, оп. 31, спр. 5, арк. 164—165.
• Список депутатів Верховної Ради УРСР першого скликання, обраних 26 червня 1938 року // ЦДАВО України, ф. Р-1, оп. 31, спр. 2, арк. 73.
• Список депутатів, обраних у Верховну Раду УРСР // Вісті Рад депутатів трудящих УРСР. — Київ, 1940. — № 72 (5861). — 28 березня. — С. 1.
• Стадник Йосип // Українська мала енциклопедія : 16 кн. : у 8 т. / проф. Є. Онацький. — Накладом Адміністратури УАПЦ в Аргентині. — Буенос-Айрес, 1965. — Т. 7, кн. XIV : Літери Сен — Сті. — С. 1830. — 1000 екз.
• Чехов А. П. Медвідь: Шутка на 1 дію / Чехов А. П.; переклав з російської мови Й. Стадник. — Львів : Русалка, 1922. — 22 с. — (Театральна бібліотека)
• Роксолана Загайська. Вітер в долонях: Книга проходів Личаківським цвинтарем. — Львів : Апріорі, 2017. — 416 с. — ISBN 978-617-629-367-5.

Посилання

• Стадник Йосип Дмитрович // Шевченківська енциклопедія : у 6 т. / Гол. ред. М. Г. Жулинський. — Київ : Ін-т літератури ім. Т. Г. Шевченка, 2015. — Т. 5 : Пе—С. — С. 932.