Вікіпедія

Бабель Ісак Еммануїлович

Російськомовний письменник, журналіст, драматург та перекладач з України єврейського походження
(Перенаправлено з Бабель Ісаак)

Іса́к Еммануї́лович Ба́бель (справжнє прізвище Бóбель[11][12]; 30 червня (12 липня) 1894(18940712)[13], Одеса — 27 січня 1940, Москва) — радянський письменник єврейського походження з України[14].

Бабель Ісак Еммануїлович
рос. Исаак Эммануилович Бабель
Народився 13 липня 1894(1894-07-13)[4][5][…]
Одеса, Російська імперія[7]
Помер 27 січня 1940(1940-01-27)[1][2][…] (45 років)
Бутирська в'язниця, Тверський, Центральний адміністративний округ Москви, Москва, СРСР
·вогнепальне поранення[8]
Поховання Нове Донське кладовище
Країна  Російська імперія
 СРСР
Національність єврей
Діяльність перекладач, журналіст, сценарист, драматург, письменник, прозаїк, редактор, військовий кореспондент, військовослужбовець, кінорежисер
Галузь творче та професійне письмоd[9], журналістика[9], фільм[9] і перекладацтво[d][9]
Alma mater Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана
Знання мов російська[1][10], французька, їдиш, іврит і українська
Роки активності з 1921
Жанр проза, оповідання, нарис і п'єса
Magnum opus Кінарміяd
У шлюбі з Пирожкова Антоніна Миколаївна
Автограф
IMDb ID 0044871

У численних оповіданнях яскраво показав життя Одеси. Автор п'єс «Занепад» (1928), «Мандрівні зорі» (за романом Шолом-Алейхема, 1926), «Марія» (1935). Найвідоміші збірки оповідань — «Кінармія» (1926) і «Одеські оповідання» (1931).

Життєпис ред.

Народився в Одесі на Молдаванці в сім'ї торговця Маня Іцковича Бобеля (Еммануїла (Мануса, Мане) Ісаковича Бабеля, 1864—1924), родом зі Сквири Київської губернії, і Фейги (Фані) Аронівни Бобель (уродженої Швехвель). Сім'я матері походила з містечка Броди, звідки в Одесу переселилися її дід Мойше-Фроїм Лейзеровіч Швехвель і його дружина Фейга Швехвель. Декілька років (з осені 1895 року) родина мешкала в Миколаєві, де Ісак Бабель жив до 11 років.

Дитинство ред.

Навчався в підготовчих класах Миколаївського комерційного училища ім. графа C. Ю. Вітте. У списках учнів підготовчого класу за 1904 рік є І. Е. Бабель. Роки, проведені в цьому місті, згадуються в оповіданнях «Історія мого голубника» та «Перше кохання»[15]. Початок століття був часом суспільних безладів і масового виходу євреїв з Російської імперії. Сам Бабель вижив під час погрому 1905 року (його заховала християнська сім'я), а його дід Шойл був одним із 300 убитих євреїв. 1911 року, отримавши атестат про закінчення Одеського комерційного училища, Бабель став студентом Київського комерційного інституту, де навчався на економічному відділенні під своїм первісним прізвищем Бобель. Диплом отримав 1917 року.

В автобіографії (1924) Бабель писав: «За наполяганням батька вивчав до шістнадцяти років єврейську мову, Біблію, Талмуд. Вдома жилося тяжко, тому що з ранку до ночі змушували вивчати безліч наук. Відпочивав я в школі». Говорячи про «відпочинок», Бабель мав на увазі відчуття свободи: за його спогадами, на перервах або після навчання учні йшли в порт, у грецькі кав'ярні або на Молдаванку «пити в льохах дешеве бесарабське вино». Ці всі враження лягли пізніше в основу ранньої прози Бабеля і його «Одеських оповідань».

Письменницька кар'єра ред.

Писати Бабель почав у п'ятнадцять років. Вже тоді вільно володів російською і французькою мовами та їдишем. Протягом двох років писав по-французькому — під впливом Гюстава Флобера, Гі де Мопассана та свого вчителя французької мови Вадона. Стихія французької мови загострила відчуття літературної мови та стилю. Вже у перших своїх оповіданнях Бабель прагнув стилістичної витончености та найвищого ступеня художньої виразности. «Я беру дрібницю — анекдота, розповідь на базарі, і роблю з неї річ, від якої сам не можу відірватися… З неї сміятимуться зовсім не тому, що вона весела, а тому, що завжди хочеться сміятися при людській удачі», — пояснював він згодом свої творчі прагнення.

Друкуватися почав у 1916 році. Перші оповідання російською мовою Бабель опублікував у журналі «Літопис». Потім, на пораду Горького «пішов у люди» та змінив декілька професій.

Радянський період ред.

 
Перед стратою

У грудні 1917 пішов працювати в ЧК — факт, з якого довго дивувалися його знайомі.

У липні 1920 як боєць більшовицької 1-ї Кінної армії воював на півночі Тернопільщини, про що залишив спогади у збірнику оповідань «Кінармія» (1926)[16].

У 1924 в журналах «Леф» і «Червона новина» опублікував низку оповідань, що пізніше склали цикли «Кінармія» і «Одеські оповідання». Бабель зумів майстерно передати російською мовою стилістику літератури, створеної на їдиш (особливо це помітно в «Одеських оповіданнях», де місцями пряма мова його героїв є підрядковим перекладом з їдиш).

Радянська критика тих років, віддаючи належне талантові та значенню творчості Бабеля, вказувала на «антипатію справі робітничого класу» і звинувачувала його в «натуралізмі й апології стихійного початку та романтизації бандитизму».

В «Одеських оповіданнях» він у романтичному ключі малює життя єврейських карних злочинців початку XX століття, знаходячи в побуті злодіїв, нальотчиків, а також і дрібних торговців екзотичні риси та сильні характери.

У 1928 опублікував п'єсу «Захід» (поставлена у 2-му МХАТ), в 1935 — п'єсу «Марія». Перу Бабеля належить також декілька сценаріїв. Майстер короткої розповіді, він прагне до лаконізму та точності, поєднуючи в образах своїх персонажів, сюжетних колізіях і описах величезний темперамент із зовнішньою відстороненістю. Колоритна, переобтяжена метафорами мова його ранніх оповідань надалі змінювалася суворою і стриманою оповідною манерою.

У травні 1939 заарештований за звинуваченням в «антирадянській змовницькій терористичній діяльності». Бабеля не розстріляли, як заведено вважати. Він йшов по етапу і, знесилившись, впав. І його просто залишили помирати на дорозі. Написано, що його поховали в загальній могилі 27 січня 1940.

У 1954 посмертно реабілітовано.

Українська тематика ред.

Творчість Бабеля справила величезний вплив на літераторів так званої «південноросійської школи» (Ілля Ільф, Євген Петров, Юрій Олеша, Валентин Катаєв, Костянтин Паустовський, Михаїл Свєтлов, Едуард Багрицький) і здобула широке визнання в СРСР, його книги перекладено багатьма мовами.

Українська тематика пройшла через всю його творчість, він ніколи не забував своєї «малої» батьківщини, з творчою інтелігенцією якої плідно співпрацював. На початку 1920-х публікувався в одеських журналах. За його сценарієм на Одеській кіностудії були зняті фільми «Сіль» (1925), «Беня Крик» і «Мандрівні зорі» (обидва 1927). Працював над сценарієм фільму «Як гартувалася сталь»(за М. Островським) на замовлення О. Довженка.

Писав дружині про колективізацію:

 
…Повидал я в Гражданскую потасовку много унижений, топтаний и изничтожений человека как такового, но все это было физическое унижение, топтание и изничтожение. Здесь же, под Киевом, добротного, мудрого и крепкого человека превращают в бездомную, шелудивую и паскудную собаку, которую все чураются, как чумную. Даже не собаку, а нечто не млекопитающееся...
 

Переклади українською мовою ред.

Українською мовою в перекладі Катерини Сінченко виходили окремі твори з циклу «Одеські оповідання»: «Перша любов», «Як це робилося в Одесі», «Справедливість у дужках», «Любка Казак», «Батько», «Карл-Янкель». Їх надруковано у збірці «Скринька з червоного дерева: Єврейська проза Східної Європи другої половини ХІХ — ХХ століть» (Видавництво «Дух і літера», Київ, 2020)[17].

Пам'ять ред.

Примітки ред.

  1. ↑ а б в Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  2. ↑ а б SNAC — 2010.
  3. ↑ а б Internet Speculative Fiction Database — 1995.
  4. ↑ Library of Congress Authorities — Library of Congress.
  5. ↑ Енциклопедія Брокгауз
  6. ↑ Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  7. ↑ Краткая литературная энциклопедия — Москва: Советская энциклопедия, 1962. — Т. 1.
  8. ↑ Литераторы Санкт-Петербурга. ХХ век / под ред. О. В. Богданова
  9. ↑ а б в г Czech National Authority Database
  10. ↑ CONOR.Sl
  11. ↑ В Киевском коммерческом институте Исаак Бабель обучался ещё под фамилией Бобель. Jewukr (рос.). Архів оригіналу за 19 лютого 2009. Процитовано 9 вересня 2009.
  12. ↑ Державний архів Києва, Ф. 153, оп. 7, спр. 239, арк. 17. Архів оригіналу за 9 березня 2013. Процитовано 28 лютого 2013.(укр.)
  13. ↑ Факсимиле записи о рождении Исаака Бабеля (Jewish Genealogy: True Stories from Nadia Lipes). Nadialipes (рос.). Архів оригіналу за 29 грудня 2019. Процитовано 1 листопада 2020.
  14. ↑ Ukrainian Jews [Архівовано 3 листопада 2013 у Wayback Machine.], Bible Discovered (англ.)
  15. ↑ [[https://web.archive.org/web/20170227234732/http://laginlib.org.ua/mykolaiv/names/2.php Архівовано 27 лютого 2017 у Wayback Machine.] Імена письменників на карті Миколаївщини. Бабель Ісак Еммануїлович // Миколаївська обласна бібліотека для дітей імені В. О. Лягіна]
  16. ↑ Б. Мельничук. Бабель Ісак Еммануїлович // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2004. — Т. 1 : А — Й. — 696 с. — ISBN 966-528-197-6.. — стор. 59
  17. ↑ Скринька з червоного дерева: Єврейська проза Східної Європи другої половини ХІХ — ХХ століть. Дух і Літера. Архів оригіналу за 25 квітня 2022. Процитовано 08 травня 2022.

Література ред.

Вікіцитати містять висловлювання від або про: Бабель Ісак Еммануїлович
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Бабель Ісак Еммануїлович

Посилання ред.

Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Бабель_Ісак_Еммануїлович&oldid=40075702