Вікіпедія

Пирожкова Антоніна Миколаївна

Антоніна Миколаєва Пирожкова (1 липня 1909(19090701), Красний Яр, Томська губернія — 12 вересня 2010, Сарасота, штат Флорида, США[3]) — радянський інженер-будівельник. Вдова письменника Ісака Бабеля в цивільному шлюбі.

Пирожкова Антоніна Миколаївна
Ім'я при народженніАнтоніна Миколаївна Пирожкова
Народилася1 липня 1909(1909-07-01)
с. Красний Яр,
Златогорська волость,
Маріїнський повіт,
Томська губернія,
Російська імперія
(зараз Іжморський район, Кемеровська область, Росія)
Померла12 вересня 2010(2010-09-12) (101 рік)
м. Сарасота, штат Флорида, США
КраїнаСРСР СРСР → США СШАСША
Діяльністьінженер метрополітенів, літературознавець
Галузьcivil engineering studiesd[1]
Alma materТомський політехнічний університет
Знання мовросійська[2][1]
У шлюбі зБабель Ісак Еммануїлович
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Пирожкова.

Життєпис

ред.

Народилася 1909 року в селі Красний Яр[4] Томської губернії. Після передчасної смерті батька в 1923 році, одночасно з навчанням працювала репетитором з математики. 1930 року закінчила Сибірський Томський технологічний інститут ім. Ф. Е. Дзержинського (нині — Томський політехнічний університет) . Працювала в конструкторському бюро Кузнецкбуду (Томський округ), а після переїзду до Москви вступила до Метропроєкту (1934), згодом ставши головним конструктором цього інституту. Пірожкова була однією з перших, хто проєктував Московський метрополітен, у тому числі станції «Маяковська», «Павелецька», «Арбатська», «Київська» та «Площа Революції». Колеги вважали її одним із найталановитіших інженерів-проєктувальників .

Пізніше викладала на кафедрі тунелів та метрополітенів у МІІТі (Московський інститут інженерів транспорту) . Була співавтором першого та єдиного підручника з будівництва тунелів та метрополітенів[5] .

Антоніна Пирожкова познайомилася з Ісаком Бабелем у 1932 році, через два роки вони поєднали свої долі. Їхня донька, Лідія Ісаківна Бабель, народилася в 1937 році . Наслідуючи революційні традиції того часу, шлюб вони не зареєстрували: згодом це принесло Антоніні Миколаївні деякі бюрократичні труднощі .

Так і не беручи повторного шлюбу (до 1954 року вона вірила, що Бабель ще живий), вона стала збирати матеріали з життя і творчості великого письменника.

Будучи інженером-проектувальником, Антоніна Пирожкова у 1950-ті роки брала участь у створенні палаців для курортних зон радянського Кавказу.

15 травня 1939 року в будинку в Передєлкіно (селище радянських письменників) Ісак Бабель було заарештовано співробітниками НКВС . Ні мати письменника, ні Антоніна Пирожкова не були сповіщені про його розстріл у в'язниці НКВС 27 січня 1940 року. Щоразу по кожному запиту, зробленому дружиною, була відповідь, що її чоловік «живий і відбуває термін ув'язнення на будівництві народного господарства Сибіру». Антоніна Миколаївна дізналася про смерть Бабеля вже у 1954 році, тільки після смерті Йосипа Сталіна та подальшої реабілітації письменника як незаконно репресованого. Хоча перед цим на її черговий запит про долю І. Бабеля отримувала стандартну офіційну відповідь з МДБ СРСР, що її чоловік загинув під час робіт у період війни 1941 року, 17 березня . Архів письменника, вилучений під час арешту в його квартирі, зник без сліду і досі не виявлений .

У 1972 році Антоніна Пирожкова стала упорядником збірки спогадів та матеріалів «Ісак Бабель. Спогади сучасників» (2-ге видання — 1989), входила до Комісії з літературної спадщини Бабеля.

У 1996 році переїхала до Сполучених Штатів Америки, щоб бути поряд з улюбленим онуком, який жив тоді в містечку Сілвер-Спринг, штат Меріленд . У свій час жила з донькою, в передмісті Вашингтона, в останні роки життя — у Флориді. Опублікувала книгу спогадів «На його боці» про спільні роки життя з письменником, яку почала готувати ще наприкінці 1960-х років у Радянському Союзі, але вважала, що цензура СРСР не дозволить публікувати в країні інформацію про його арешт і розстріл. Книга була видана видавництвом Steerforth Press у перекладі англійською мовою: «At His Side: The Last Years of Isaac Babel» (1996). У 2001 році книга була видана російською мовою: «Сім років з Ісааком Бабелем» (видавництво «Слово» / Word, місто Нью-Йорк, США). Інша книга «Про Бабеля — і не тільки про нього: Я намагаюся відновити риси (спогади)» вийшла у московському видавництві АСТ у 2013 році, вже після смерті Антоніни Пирожкової (журнальна публікація — «Жовтень» № 9 та № 12 у 2011 році)[6] . У липні 2010 року Антоніна Пирожкова була запрошена на батьківщину письменника, до Одеси, де мала схвалити макет майбутнього пам'ятника Ісаку Бабелю, але приїхати сама не змогла, спілкувалася за листуванням, з макетом пам'ятника знайомилася за фотографіями [8] . 4 вересня 2011 року, через рік після смерті Антоніни Миколаївни, пам'ятник Бабелю в Одесі було відкрито. На церемонії були присутні рідні письменники — донька Лідія, онук Андрій та правнук Микола[9] .

Антоніна Пирожкова померла 12 вересня у своєму будинку в місті Сарасота, штат Флорида в США на 102-му році життя. Про причини її смерті офіційно не повідомлялося.

Родина

ред.

Документальний фільм

ред.
  • 2013 — У телециклі «Більше, ніж любов» каналу « Культура»: «Ісак Бабель та Антоніна Пирожкова» (реж. Олександр Столяров)

Твори

ред.
  • Волков В. П. Наумов С. Н. Пирожкова А. М. Тунелі та метрополітени (Архівна копія) — М. : Транспорт, 1975
  • Ісаак Бабель. Спогади сучасників // упорядник А. М. Пирожкова; 2-ге видання. — М., 1989.
  • Antonina Pirozhkova . At His Side: The Last Years of Isaac Babel. — USA, Steerforth Press, 1996.
  • Пирожкова А. М. Сім років із Ісаком Бабелем. — N. Y. .: Слово / Word, 2001.
  • Пирожкова А. М. Про Бабеля — і не тільки про нього: Я намагаюся відновити риси (спогади). — М. .: АСТ, 2013.

Примітки

ред.
  1. ↑ а б Czech National Authority Database
  2. ↑ Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  3. ↑ Кончина вдовы И.Бабеля.
  4. ↑ Нині — село Красний Яр Кемеровської області. Тривалий час дослідників вводило в оману, що на початку 1960-х років Антоніна Пирожкова зустрічалася з рідними братами в селі Красноярка (80 км північніше її рідного села Красний Яр). Однак вдалося встановити, що брати туди переїхали вже після війни, а села, які у своїх спогадах про дитинство вказує А. Пирожкова, як часто відвідувані по сусідству, це місця навколо села Красний Яр (нині Іжморського району Кемеровської області, неподалік кордону з Томською областю). Про те, що її рідне село Красний Яр знаходилося поряд із селом Барзас та Іверка, вона згадує у своїх мемуарах:
    «О Бабеле — и не только о нём: Я пытаюсь восстановить черты (воспоминания)». — М.: АСТ, 2013. — С.40-46. Ці населені пункти входили до складу Маріїнського повіту Томської губернії, але в ній — ніяк не до Зирянської, але Золотогорської волості.
  5. ↑ Павлова С. Одесские рассказы вдовы Бабеля [Архівовано 2013-09-21 у Wayback Machine.] // Известия. — 2010. — 14 июля.
  6. ↑ Интервью издания «Букник» с Андреем Малаевым-Бабелем. Архів оригіналу за 21 вересня 2013. Процитовано 20 вересня 2013.
  7. ↑ Малаев-Бабель А. А. Вступительная статья к книге А. Н. Пирожковой «О Бабеле и не только о нём…». — 2013.
  8. ↑ За інформацією онука О. А. Малаєва-Бабеля, якоюсь українською журналісткою у 2010 році через видання «Известия» (київська редакція газети, потім московська) було опубліковано замітку про нібито факт візиту 100-річної Антоніни Пирожкової до Одеси; ці відомості (красива казка) досі подаються у низці російських (та інших російськомовних) виданнях та Інтернет-публікаціях як реальний факт. Насправді з 1996 року А. Пірожкова територію США жодного разу не полишала[7].
  9. ↑ В Одессе открыт памятник Бабелю (2011). Архів оригіналу за 9 серпня 2014. Процитовано 7 вересня 2011.
  10. ↑ Внук Бабеля заканчивает в Одессе фильм. Архів оригіналу за 21 вересня 2013. Процитовано 20 вересня 2013.

Посилання

ред.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Пирожкова_Антоніна_Миколаївна&oldid=42612392