Вікіпедія

Андреас Бреме

німецький футболіст
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Бреме.

А́ндреас «А́нді» Бре́ме (нім. Andreas Brehme; 9 листопада 1960, Гамбург — 20 лютого 2024, Мюнхен, НІмеччина) — колишній німецький футболіст, фланговий захисник і півзахисник. Автор переможного голу в фіналі чемпіонату світу 1990 року.

Ф
Андреас Бреме
Андреас Бреме
Андреас Бреме
Андреас Бреме у 1994 році
Особисті дані
Народження 9 листопада 1960(1960-11-09)
  Гамбург, ФРН
Смерть 20 лютого 2024(2024-02-20)[1][2] (63 роки)
  Мюнхен, Німеччина
Зріст 175 см
Вага 75 кг
Громадянство  Німеччина
Позиція захисник
Професіональні клуби*
Роки Клуб І (г)
1978—1980 ФРН «Бармбек-Уленгорст» 66 (10)
1980—1981 ФРН «Саарбрюкен» 36 (3)
1981—1986 ФРН «Кайзерслаутерн» 154 ( 34)
1986—1988 ФРН «Баварія» (Мюнхен) 59 (7)
1988—1992 Італія «Інтернаціонале» 116 (11)
1992—1993 Іспанія «Реал Сарагоса» 24 (1)
1993—1998 Німеччина «Кайзерслаутерн» 120 (9)
Національна збірна
Роки Збірна І (г)
1984—1994 ФРН ФРН / Німеччина 86 (8)
Тренерська діяльність**
Роки Команда Посада
2000—2002 Німеччина «Кайзерслаутерн»
2004—2005 Німеччина «Унтергагінг»
2005—2006 Німеччина «Штутгарт» (асист.)

* Ігри та голи за професіональні клуби
враховуються лише в національному чемпіонаті.

** Тільки на посаді головного тренера.

Клубна кар'єра ред.

Бреме розпочав свою кар'єру у віці п'яти років у гамбурзькому клубі «Бармбек-Уленгорст»[3], де працював його батько Бернд Бреме і у віці 17 років став грати під його керівництвом на позиції ліберо в першій команді у Оберлізі[4]. Згодом Бреме перебував на перегляді у «Гамбурзі»[5], але контракт не було підписано і 1980 року Андреас перейшов до клубу другого дивізіону «Саарбрюкен»[6]. Там молодий гравець провів сезон 1980/81.

У 1981 році Бреме перейшов до «Кайзерслаутерна». Завдяки своїй універсальності, грою обома нагома і гарній техніці він швидко закріпився у клубі Бундесліги, незважаючи на брак швидкості. Він дебютував у Бундеслізі 8 серпня 1981 року в матчі проти «Айнтрахта» з Франкфурта (2:2). 25 серпня 1981 року в матчі проти «Штутгарта» (3:2) він забив свій перший гол у Бундеслізі. Всього у «Кайзерслаутерні» Бреме грав 5 років.

Влітку 1986 року Бреме перейшов у мюнхенську «Баварію». Сума трансферу в 2 мільйони німецьких марок стала другою за величиною сумою трансферу німецького гравця в Бундеслізі[7]. Там він зіграв свій перший матч у чемпіонаті 9 серпня 1986 року проти дортмундської «Боруссії» (2:2). У 1987 році з клубом виграв чемпіонат ФРН. У тому ж році він також дійшов до фіналу Кубка європейських чемпіонів, де «Баварія» поступилася «Порту» 1:1. У 1988 році він виграв другий титул чемпіона Західної Німеччини зі своєю командою.

Влітку 1988 року разом з одноклубником Лотаром Маттеусом Бреме був проданий «Інтернаціонале» за 1,8 мільярди італійських лір[8]. Джованні Трапаттоні, тренер міланського клубу, вірив у доцільність покупки Бреме і вважав, що гравець може запропонувати переконливу гру на фланзі зліва[9]: його гіпотеза виявилася правильною, і Бреме зіграв важливу роль у виграші чемпіонства в 1989 році[10], коли «Інтер» набрав 58 очок із 68, встановивши рекорд[11]. Наступного сезону, зберігаючи високу продуктивність, клуб із Бреме виграв Суперкубок Італії у «Сампдорії». У 1991 році вони виграли Кубок УЄФА, обігравши у фіналі «Рому».

1992 року Бреме перейшов до іспанського клубу «Реал Сарагоса», але навесні 1993 року він покинув команду після суперечки з тренером Віктором Фернандесом[12]. Натомість Бреме повернувся в «Кайзерслаутерн» і у першому ж сезоні став з командою віцечемпіоном Німеччини. Згодом у сезоні 1995/96 він виграв із командою Кубок Німеччини, одночасно вибувши до другого дивізіону. У наступному сезоні «Кайзерслаутерн» виграв чемпіонат другого дивізіону, повернувшись у вищий дивізіон, а в сезоні 1997/98 років виграв Бундеслігу, ставши єдиним клубом в історії німецького футболу, якому це вдалося в статусі новачка вищого дивізіону. Наприкінці того сезону, в якому Бреме зіграв лише 5 матчів, футболіст завершив кар'єру, зігравши загалом 301 матч у Бундеслізі[13].

Виступи за збірні ред.

15 лютого 1984 року дебютував у національный збірній Західної Німеччини в товариському матчі проти Болгарії (3:2)[14]. 23 березня 1984 року в товариській грі проти Радянського Союзу (2:1) він забив свій перший гол у національній збірній[15]. Того ж року був включений до складу збірної на чемпіонат Європи, де зіграв у всіх трьох матчах групової стадії проти збірних Португалії (0:0), Румунії (2:1) та Іспанії (0:1), але збірна Західної Німеччини не вийшла до наступного раунду, втім Бреме потрапив до символічної збірної чемпіонату[16]. Того ж року брав участь у XXIII літніх Олімпійських іграх у Лос-Анджелесі, дійшовши з командою до чвертьфіналу.

За два роки Андреас Бреме був включений до заявки на чемпіонат світу 1986 року. Там він зіграв на груповому етапі зі збірним Уругваю (1:1) та Данії (0:2), а потім у чвертьфіналі проти Мексики (0:0), де забив післяматчевий пенальті (4:1), при цьому він несподівано вирішив бити лівою ногою[17]. У півфіналі проти Франції (2:0) Бреме забив переможний гол, який дозволив йому зіграти у фіналі турніру, але там німці прогрили Аргентині 2:3 і завершили той чемпіонат світу на другому місці.

У 1988 році знову взяв участь у чемпіонаті Європи, де зіграв у матчах групового етапу проти збірних Італії (1:1), де забив гол[18], Данії (2:0), Іспанії (2:0), а також у програному півфіналі проти Нідерландів (1:2), здобувши таким чином бронзові нагороди першості.

1990 року Андреас Бреме знову був у складі збірної на чемпіонаті світу. Під час «мундіалю» він зіграв на груповому етапі зі збірними Югославії (4:1) та Об'єднаних Арабських Еміратів (5:1). В 1/8 фіналу Бреме ефектним обвідним ударом з кута штрафного майданчика забив переможний м'яч у ворота Нідерландів (2:1), після чого у чвертьфіналі допоміг пройти збірну Чехословаччини (1:0), а у півфіналі проти Англії (1:1) відкрив рахунок зі штрафного[19], а потім реалізував свій удар у серії пенальті (5:4), завяки чому німці вдруге поспіль вийшли у фінал світової першості[20]. Цього разу ФРН взяла реванш у Аргентини, ставши чемпіоном світу, а Бреме забив єдиний м'яч у грі із пенальті на 85-й хвилині. Це був перший пенальті у фіналі чемпіонату світу з 1974 року та останній у XX столітті (не рахуючи післяматчевих серій). В результаті Бреме був включений до команди зірок тогорічного чемпіонату світу[21], а наприкінці року він посів третє місце в рейтингу «Золотий м'яч»[22].

На чемпіонаті Європи 1992 року Бреме був капітаном збірної Німеччини. Цю посаду він отримав після того, як Руді Феллер зламав руку в першій грі німців на турнірі і більше на турнірі не зіграв. Натомість Бреме зіграв у всіх 6 іграх турніру і став з командою срібним призером Європи.

Після чемпіонату Європи тривалий час більше не виступав за національну збірну. Лише у листопаді 1993 року тренер Берті Фогтс повернув його в команду і використав його в товариському матчі проти Бразилії після 17-місячної міжнародної перерви. Після цього не зігравши жодної гри у кваліфікації, Бреме потрапив у заявку на третій для себе чемпіонат світу 1994 року у США, де знову зіграв у всіх п'яти іграх. Останній зі своїх 86 матчів за збірну Бреме зіграв у чвертьфіналі, де німці сенсаційно програли Болгарії (1:2)[23].

Тренерська кар'єра ред.

 
Андреас Бреме у 2003 році

Після завершення кар'єри гравця Андреас Бреме став тренером і у червні 1999 року він отримав тренерську ліцензію А в спортивній школі Геннеф. Першою командою, яку тренував Бреме став «Кайзерслаутерн», який він очолив 6 жовтня 2000 року. Він дебютував у Бундеслізі як тренер 14 жовтня 2000 року в матчі проти «Мюнхена 1860» (4:0). У своєму першому сезоні він дійшов з командою до півфіналу Кубка УЄФА, а в другому сезоні команда повторила рекорд «Баварії» сезону 1995/96 з семи перемог поспіль на старті чемпіонату. Однак у той же час він двічі поспіль не зміг кваліфікуватись з командою в єврокубки, і після трьох ігор без перемог і невдалих виступів на початку сезону 2002/03 він був звільнений у серпні 2002 року[24].

У сезоні 2004/05 він тренував клуб другого дивізіону «Унтергагінг», з якого був звільнений 11 квітня 2005 року, знову ж таки через загрозу вильоту.

24 червня 2005 року став помічником Джованні Трапаттоні у «Штутгарті», але через невдалий початок другої половини сезону він і весь тренерський штаб були звільнені від своїх обов'язків 9 лютого 2006 року.

Подальше життя ред.

Надалі працював футбольним експертом в телевізійних передачах і газетним оглядачем[25]. У лютому 2017 року він став радником сербського клубу «Воєводина»[26].

В останні роки Бреме жив в Італії та Мюнхені, де помер у ніч з 19 на 20 лютого 2024 року у віці 63 років після зупинки серця[27]. Бреме став першим померлим із чемпіонів світу 1990 року (за 1,5 місяця до нього помер тренер збірної ФРН на тому чемпіонаті світу Франц Бекенбауер)[28].

Родина ред.

  • Колишня дружина Пілар Мартінес, іспанська стюардеса (шлюб тривав з 1987 до 2010)[29].
  • Двоє синів

Статистика ред.

Клубна ред.

Клуб Сезон Ліга Кубок Єврокубки Суперкубок Всього
Дивізіон Матчі Голи Матчі Голи Матчі Голи Матчі Голи Матчі Голи
Саарбрюккен 1980/81 Друга Бундесліга 36 3 2 0 — — 38 3
Кайзерслаутерн 1981/82 Бундесліга 27 4 — 7 1 — 34 5
1982/83 30 3 1 0 5 3 — 36 6
1983/84 33 8 2 1 2 0 — 37 9
1984/85 33 11 1 0 — — 34 11
1985/86 31 8 4 2 — — 35 10
Всього 154 34 8 3 14 4 — 176 41
Баварія (Мюнхен) 1986/87 Бундесліга 31 4 2 0 8 0 — 41 4
1987/88 28 3 4 0 6 1 1 0 39 4
Всього 59 7 6 0 14 1 1 0 80 8
«Інтернаціонале» 1988/89 Серія A 31 3 7 0 6 0 — 44 3
1989/90 32 6 4 0 2 0 1 0 39 6
1990/91 23 1 4 1 9 0 — 36 2
1991/92 30 1 4 0 2 0 — 36 1
Всього 116 11 19 1 19 0 1 0 155 12
Реал Сарагоса 1992/93 Ла Ліга 24 1 2 1 5 2 — 31 4
Кайзерслаутерн 1993/94 Бундесліга 26 3 3 1 — — 29 4
1994/95 27 4 3 2 4 0 — 34 6
1995/96 30 2 5 0 4 0 — 39 2
1996/97 Друга Бундесліга 32 0 — 2 0 1 0 35 0
1997/98 Бундесліга 5 0 1 0 — — 6 0
Всього 120 9 12 3 10 0 1 0 143 12
Загалом 509 65 49 8 62 7 3 0 623 80

Збірна ред.

За роками ред.

Збірна Німеччини
РокиІгриГоли
1984 11 1
1985 9 1
1986 8 1
1987 5 0
1988 9 1
1989 5 0
1990 13 4
1991 6 0
1992 8 0
1993 3 0
1994 9 0
Всього 86 8

Матчі за збірну ред.

 Статистика матчів і голів за збірну —   ФРН
Дата Місто Господарі Результат Гості Турнір Голи Примітки
15-2-1984 Варна Болгарія   2 – 3   ФРН товариський матч -
29-2-1984 Брюссель Бельгія   0 – 1   ФРН товариський матч -   46'
28-3-1984 Ганновер ФРН   2 – 1   СРСР товариський матч 1   76'
18-4-1984 Страсбур Франція   1 – 0   ФРН товариський матч -
22-5-1984 Цюрих ФРН   1 – 0   Італія товариський матч -
14-6-1984 Страсбур ФРН   0 – 0   Португалія ЧЄ 1984 - груповий етап -
17-6-1984 Ланс ФРН   2 – 1   Румунія ЧЄ 1984 - груповий етап -
20-6-1984 Париж ФРН   0 – 1   Іспанія ЧЄ 1984 - груповий етап -   74'
12-8-1984 Дюссельдорф ФРН   1 – 3   Аргентина товариський матч -
17-10-1984 Кельн ФРН   2 – 0   Швеція Відбір до ЧС 1986 -
16-12-1984 Та-Калі Мальта   2 – 3   ФРН Відбір до ЧС 1986 -
27-3-1985 Саарбрюкен ФРН   6 – 0   Мальта Відбір до ЧС 1986 -   76'
17-4-1985 Аугсбург ФРН   4 – 1   Болгарія товариський матч -   76'
30-4-1985 Прага Чехословаччина   1 – 5   ФРН Відбір до ЧС 1986 -
12-6-1985 Мехіко ФРН   0 – 3   Англія товариський матч -
15-6-1985 Мехіко Мексика   2 – 0   ФРН товариський матч -
28-8-1985 Москва СРСР   1 – 0   ФРН товариський матч -
25-9-1985 Стокгольм Швеція   2 – 2   ФРН Відбір до ЧС 1986 -
16-10-1985 Штутгарт ФРН   0 – 1   Португалія Відбір до ЧС 1986 -
17-11-1985 Мюнхен ФРН   2 – 2   Чехословаччина Відбір до ЧС 1986 1
12-3-1986 Франкфурт-на-Майні ФРН   2 – 0   Бразилія товариський матч -
9-4-1986 Базель Швейцарія   0 – 1   ФРН товариський матч -   61'
14-5-1986 Дортмунд ФРН   3 – 1   Нідерланди товариський матч -
4-6-1986 Сантьяго-де-Керетаро Уругвай   1 – 1   ФРН ЧС 1986 - груповий етап -   46'
13-6-1986 Сантьяго-де-Керетаро Данія   2 – 0   ФРН ЧС 1986 - груповий етап -
21-6-1986 Монтеррей Мексика   0 – 0 д.ч.
(1 - 4 п.п.)		   ФРН ЧС 1986 - чвертьфінал -
25-6-1986 Гвадалахара ФРН   2 – 0   Франція ЧС 1986 - півфінал 1
29-6-1986 Мехіко Аргентина   3 – 2   ФРН ЧС 1986 - фінал -
25-3-1987 Тель-Авів Ізраїль   0 – 2   ФРН товариський матч -
12-8-1987 Берлін ФРН   2 – 1   Франція товариський матч -   67'
9-9-1987 Дюссельдорф ФРН   3 – 1   Англія товариський матч -   61'
14-10-1987 Гельзенкірхен ФРН   1 – 1   Швеція товариський матч -   46'
12-12-1987 Бразиліа Бразилія   1 – 1   ФРН товариський матч -   46'
2-4-1988 Берлін ФРН   1 – 0   Аргентина товариський матч -   46'
27-4-1988 Кайзерслаутерн ФРН   1 – 0   Швейцарія товариський матч -
4-6-1988 Бремен ФРН   1 – 1   Югославія товариський матч -
10-6-1988 Дюссельдорф ФРН   1 – 1   Італія ЧЄ 1988 - груповий етап 1   76'
14-6-1988 Гельзенкірхен ФРН   2 – 0   Данія ЧЄ 1988 - груповий етап -
17-6-1988 Мюнхен ФРН   2 – 0   Іспанія ЧЄ 1988 - груповий етап -
21-6-1988 Гамбург ФРН   1 – 2   Нідерланди ЧЄ 1988 - півфінал -
31-8-1988 Гельсінкі Фінляндія   0 – 4   ФРН Відбір до ЧС 1990 -
19-10-1988 Мюнхен ФРН   0 – 0   Нідерланди Відбір до ЧС 1990 -
22-3-1989 Софія Болгарія   1 – 2   ФРН товариський матч -
26-4-1989 Роттердам Нідерланди   1 – 1   ФРН Відбір до ЧС 1990 -
31-5-1989 Кардіфф Уельс   0 – 0   ФРН Відбір до ЧС 1990 -
4-10-1989 Дортмунд ФРН   6 – 1   Фінляндія Відбір до ЧС 1990 -
15-11-1989 Кельн ФРН   2 – 1   Уельс Відбір до ЧС 1990 -
28-2-1990 Монпельє Франція   2 – 1   ФРН товариський матч -
25-4-1990 Штутгарт ФРН   3 – 3   Уругвай товариський матч -
26-5-1990 Дюссельдорф ФРН   1 – 0   Чехословаччина товариський матч -
30-5-1990 Гельзенкірхен ФРН   1 – 0   Данія товариський матч -   46'
10-6-1990 Мілан ФРН   4 – 1   Югославія ЧС 1990 - груповий етап -
15-6-1990 Мілан ФРН   5 – 1   ОАЕ ЧС 1990 - груповий етап -
24-6-1990 Мілан ФРН   2 – 1   Нідерланди ЧС 1990 - 1/8 фіналу 1
1-7-1990 Мілан ФРН   1 – 0   Чехословаччина ЧС 1990 - чвертьфінал -
4-7-1990 Турин ФРН   1 – 1 д.ч.
(4 - 3 п.п.)		   Англія ЧС 1990 - півфінал 1
8-7-1990 Рим ФРН   1 – 0   Аргентина ЧС 1990 - фінал 1 Чемпіон світу
29-8-1990 Лісабон Португалія   1 – 1   ФРН товариський матч -
Усього Матчів 58 Голів 7
 Статистика матчів і голів за збірну —   Німеччина
Дата Місто Господарі Результат Гості Турнір Голи Примітки
10-10-1990 Стокгольм Швеція   1 – 3   Німеччина товариський матч 1   60'
31-10-1990 Люксембург Люксембург   2 – 3   Німеччина Відбір до ЧЄ 1992 -
1-5-1991 Ганновер Німеччина   1 – 0   Бельгія Відбір до ЧЄ 1992 -
5-6-1991 Кардіфф Уельс   1 – 0   Німеччина Відбір до ЧЄ 1992 -
11-9-1991 Лондон Англія   0 – 1   Німеччина товариський матч -
16-10-1991 Нюрнберг Німеччина   4 – 1   Уельс Відбір до ЧЄ 1992 -
20-11-1991 Брюссель Бельгія   0 – 1   Німеччина Відбір до ЧЄ 1992 -
18-12-1991 Леверкузен Німеччина   4 – 0   Люксембург Відбір до ЧЄ 1992 -
25-3-1992 Турин Італія   1 – 0   Німеччина товариський матч -   46'
30-5-1992 Гельзенкірхен Німеччина   1 – 0   Туреччина товариський матч -
2-6-1992 Бремен Німеччина   1 – 1   Північна Ірландія товариський матч -
12-6-1992 Норрчепінг СНД   1 – 1   Німеччина ЧЄ 1992 - груповий етап -
15-6-1992 Норрчепінг Шотландія   0 – 2   Німеччина ЧЄ 1992 - груповий етап -  
18-6-1992 Гетеборг Нідерланди   3 – 1   Німеччина ЧЄ 1992 - груповий етап -  
21-6-1992 Стокгольм Швеція   2 – 3   Німеччина ЧЄ 1992 - півфінал -  
26-6-1992 Гетеборг Данія   2 – 0   Німеччина ЧЄ 1992 - фінал -  
17-11-1993 Кельн Німеччина   2 – 1   Бразилія товариський матч -
15-12-1993 Маямі Німеччина   1 – 2   Аргентина товариський матч -
18-12-1993 Сан-Франциско США   0 – 3   Німеччина товариський матч -   46'
23-3-1994 Штутгарт Німеччина   2 – 1   Італія товариський матч -
27-4-1994 Абу-Дабі ОАЕ   0 – 2   Німеччина товариський матч -   46'
2-6-1994 Відень Австрія   1 – 5   Німеччина товариський матч -
8-6-1994 Торонто Канада   0 – 2   Німеччина товариський матч -
17-6-1994 Чикаго Німеччина   1 – 0   Болівія ЧС 1994 - груповий етап -
21-6-1994 Чикаго Німеччина   1 – 1   Іспанія ЧС 1994 - груповий етап -
27-6-1994 Даллас Німеччина   3 – 2   Південна Корея ЧС 1994 - груповий етап -
2-7-1994 Чикаго Німеччина   3 – 2   Бельгія ЧС 1994 - 1/8 фіналу -   46'
10-7-1994 Нью-Йорк Болгарія   2 – 1   Німеччина ЧС 1994 - чвертьфінал -   83'
Усього Матчів 28 Голів 1

Досягнення ред.

Клубні ред.

  «Кайзерслаутерн» ред.

Переможець:

Друге місце:

  «Баварія» ред.

Переможець:

Друге місце:

  «Інтернаціонале» ред.

Переможець:

  «Реал Сарагоса» ред.

Фіналіст:

Збірна ред.

  Німеччина ред.

Переможець:

Фіналіст:

Індивідуальні ред.

Стиль гри ред.

Незважаючи на те, що Бреме найчастіше грав на позиції захисника, протягом своєї кар'єри він демонстрував виняткову здібність просуватися вперед і знаходити моменти у воріт суперника, володіючи надзвичайно потужним і точним ударом обома ногами, через що він забивав у кожному клубі, за який грав, а також у збірній Німеччини.

Бреме вважався одним із найкращих лівих захисників свого покоління. Хоча він зазвичай розташовувався ліворуч, він був надзвичайно універсальним гравцем, який міг грати будь-де на фланзі, на будь-якій стороні поля, а також міг грати в більш атакуючій ролі і іноді використовувався в центрі поля, як опорний півзахисник. Хоча він не був особливо швидким, він був відомий своїми чудовими технічними здібностями, витривалістю, навичками захисту, передбаченням, і тактичним інтелектом, а також його здатність робити ривки, що дозволяло йому ефективно закривати фланг і приносити користь на обох кінцях поля.

Також Бреме вважається одним із найкращих виконавців штрафних ударів і навісів свого часу[30], і він був відомий своєю здатністю бити по м'ячу з силою та підкрутками. Проте найвідмітнішою майстерністю Бреме був той факт, що він був одним із небагатьох гравців у світі, який міг однаково добре грати обома ногами, що робило його дуже цінним як польовий гравець. Через це тренер національної збірної Франц Бекенбауер заявляв: «Я знаю Андреаса 20 років і досі не знаю, правша він чи шульга»[31]. Він був добре відомий як виконавець пенальті. Єдиний пенальті за збірну, який Бреме не реалізував, він пробив 12 червня 1985 в товариському матчі проти Англії, коли Пітер Шилтон відбив удар німця[32]. Незважаючи на те, що він, як повідомляється, від природи мав «основною» ліву ногу, Бреме відчував, що його права нога насправді була точнішою, ніж ліва, але він мав сильніший удар лівою ногою[33]. Це було продемонстровано у фіналі чемпіонату світу 1990 року, коли Бреме виконав точний удар правою ногою у лівий від себе кут, який приніс Західній Німеччині трофей, але за чотири роки до того Бреме забив у матчі чвертьфіналу Чемпіонату світу 1986 року в серії пенальті проти Мексики з ударом лівої ноги.

На додаток до його здібностей як футболіста, Бреме також високо цінувався за його силу характеру та холоднокровність під тиском, а також за те, що він мав схильність забивати голи за свою команду у важливих іграх, про що свідчить його здатність забивати вирішальні пенальті в плей-оф чемпіонату світу, через що ЗМІ вважали його «великим гравцем». Хоча він був відомий як наполегливий гравець, він також виділявся своїм професіоналізмом протягом усієї своєї кар'єри, як на полі, так і поза ним. Лотар Маттеус описав Бреме як найкращого гравця, з яким коли-небуть грав[34].

Примітки ред.

  1. ↑ а б Meghalt Andreas Brehme, a németek világbajnok labdarúgója — Index.
  2. ↑ а б Held von Rom: Andi Brehme mit 63 Jahren gestorben — WDR.
  3. ↑ Beidfüßig in die Fußballgeschichtsbücher – Weltmeister Andreas Brehme wird heute 60 Jahre alt. FCK DE (de-DE) . 9 листопада 2020. Процитовано 21 лютого 2024.
  4. ↑ Brehme junior zeigte eine Klassepartie (PDF). Hamburger Abendblatt. Архів оригіналу за 7 липня 2023. Процитовано 21 лютого 2024.{{cite web}}: Обслуговування CS1: bot: Сторінки з посиланнями на джерела, де статус оригінального URL невідомий (посилання)
  5. ↑ Andreas Brehme, auf den Spuren eines Weltmeisters | Fussballzeitreise. www.fussballzeitreise.de. Процитовано 21 лютого 2024.
  6. ↑ Brehme und Malek nach Saarbrücken (PDF). Hamburger Abendblatt. Архів оригіналу за 7 липня 2023. Процитовано 21 лютого 2024.{{cite web}}: Обслуговування CS1: bot: Сторінки з посиланнями на джерела, де статус оригінального URL невідомий (посилання)
  7. ↑ Hinweis in: Toni Schumacher, Anpfiff, München 1987, S. 219.
  8. ↑ Calciatori ‒ La raccolta completa Panini 1961—2012, vol. 5 (1988—1989), ed. speciale per La Gazzetta dello Sport, Modena, Panini. S. 10.
  9. ↑ BIONDO BREHME, CHE CAPOLAVORO - la Repubblica.it. Archivio - la Repubblica.it (італ.). 1 липня 1990. Процитовано 21 лютого 2024.
  10. ↑ L' orgoglio di Ferri 'È un' Inter solida' - la Repubblica.it. Archivio - la Repubblica.it (італ.). 7 жовтня 2001. Процитовано 21 лютого 2024.
  11. ↑ F.C. Internazionale - Sito Ufficiale | IT STORIA. inter.it. 26 березня 2016. Архів оригіналу за 26 березня 2016. Процитовано 21 лютого 2024.
  12. ↑ Rote Karte für Brehme (PDF). Hamburger Abendblatt. Архів оригіналу за 7 липня 2023. Процитовано 21 лютого 2024.{{cite web}}: Обслуговування CS1: bot: Сторінки з посиланнями на джерела, де статус оригінального URL невідомий (посилання)
  13. ↑ Andreas Brehme - Matches and Goals in Bundesliga. www.rsssf.org. Процитовано 21 лютого 2024.
  14. ↑ Strack-Zimmermann, Benjamin. Bulgaria vs. Germany. www.national-football-teams.com (англ.). Процитовано 21 лютого 2024.
  15. ↑ Strack-Zimmermann, Benjamin. Germany vs. Soviet Union. www.national-football-teams.com (англ.). Процитовано 21 лютого 2024.
  16. ↑ 1984 team of the tournament. Union of European Football Associations. Процитовано 23 January 2015.
  17. ↑ INTERVISTA ESCLUSIVA AD ANDREAS BREHME. youtube.com (англ.). Процитовано 21 лютого 2024.
  18. ↑ 'NOI TEDESCHI UOMINI DURI' - la Repubblica.it. Archivio - la Repubblica.it (італ.). 3 грудня 1988. Процитовано 21 лютого 2024.
  19. ↑ Ranked! The 10 best players of Italia 90. fourfourtwo.com (англ.). 25 травня 2010. Процитовано 21 лютого 2024.
  20. ↑ Italia 90: When England were out of this world. The Independent (англ.). 29 травня 2010. Процитовано 21 лютого 2024.
  21. ↑ FIFA World Cup All-Star Team - Football world Cup All Star Team. football.sporting99.com. 2023. Процитовано 21 лютого 2024.
  22. ↑ European Footballer of the Year ("Ballon d'Or") 1990. www.rsssf.org. Процитовано 21 лютого 2024.
  23. ↑ Andreas Brehme - Goals in International Matches. www.rsssf.org. Процитовано 21 лютого 2024.
  24. ↑ Dobias, Eric. 1. Bundesliga: Kaiserslautern entlässt seinen Trainer. www.mz.de (нім.). Процитовано 21 лютого 2024.
  25. ↑ Schäfer, Guido (29 листопада 2022). WM 2022: So blickt Andy Brehme auf Hansi Flicks Elf. www.rnd.de (нім.). Процитовано 21 лютого 2024.
  26. ↑ Andreas Brehme wird Berater von Vojvodina Novi Sad. Der Spiegel (нім.). 14 лютого 2017. Процитовано 21 лютого 2024.
  27. ↑ Помер німецький ексфутболіст Андрес Бреме. espreso.tv (укр.). Процитовано 21 лютого 2024.
  28. ↑ Чемпіон світу-1990 Бреме помер у 63 роки: він вирішив долю фіналу. РБК-Украина (укр.). Процитовано 3 березня 2024.
  29. ↑ Trauer um Andreas Brehme: Seine zwei großen Lieben – und sein schlimmster Schicksalsschlag. gala.de (нім.). 21 лютого 2024. Процитовано 21 лютого 2024.
  30. ↑ Brehme, the big-game performer - FIFA.com. fifa.com. 5 листопада 2018. Архів оригіналу за 5 листопада 2018. Процитовано 21 лютого 2024.{{cite web}}: Обслуговування CS1: bot: Сторінки з посиланнями на джерела, де статус оригінального URL невідомий (посилання)
  31. ↑ Double trouble: why aren't there more two-footed footballers?. The Telegraph (англ.). 19 червня 2015. Процитовано 21 лютого 2024.
  32. ↑ 1985 (June 12) England 3-West Germany 0 (Azteca 2000).avi. youtube.com (англ.). Процитовано 21 лютого 2024.
  33. ↑ Gianluigi Pezzotti e Rita Vietti, Dizionario della grande Inter, Roma, Newton Compton Editori, 2002, ISBN 978-88-8289-496-2. S. 44.
  34. ↑ published, Gregor MacGregor (17 серпня 2015). Lothar Matthäus: Maradona, Beckenbauer and the Premier League. fourfourtwo.com (англ.). Процитовано 21 лютого 2024.

Посилання ред.

Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Андреас_Бреме&oldid=42158391