Відкрити головне меню

Варва́ра Па́влівна Адріа́нова-Пе́ретц (30 квітня (12 травня) 1888(18880512), Ніжин Чернігівської губернії, нині Чернігівської області — 6 червня 1972, Ленінград, нині Санкт-Петербург) — російський і український літературознавець, фольклорист, театрознавець, мовознавець, текстолог, бібліограф. Дружина Володимира Перетца.

Адріанова-Перетц Варвара Павлівна
рос. Адрианова-Перетц Варвара Павловна
Варвара Адріанова-Перетц
Варвара Адріанова-Перетц
Ім'я при народженні рос. Варвара Павловна Адрианова
Народилася 30 квітня (12 травня) 1888[1]
Ніжин, Ніжинська волость, Ніжинський повіт, Чернігівська губернія, Російська імперія[2]
Померла 6 червня 1972(1972-06-06) (84 роки)
Ленінград, РРФСР, СРСР
Поховання Комаровське селищне кладовище
Громадянство
(підданство)
Flag of Russia.svg Російська імперія
Flag of the Russian Soviet Federative Socialist Republic (1918–1937).svg Російська СФРР
Flag of the Soviet Union.svg СРСР
Діяльність літературознавиця
Alma mater Київські вищі жіночі курси і Київський національний університет імені Тараса Шевченка
Сфера інтересів літературознавство, театрознавство, мовознавство, текстологія, бібліографія
Заклад АН УРСР, Інститут російської літератури АН СРСР
Науковий ступінь доктор філологічних наук
Науковий керівник Перетц Володимир Миколайович
Аспіранти, докторанти Ліхачов Дмитро Сергійович і Yelena Dergachyova-Skop[d]
Член Академія наук СРСР і НАН України
Нагороди
орден Леніна орден Трудового Червоного Прапора орден «Знак Пошани»
Заслужений діяч науки РРФСР

Доктор філологічних наук (1935). Член-кореспондент Всеукраїнської Академії Наук (з 1926). Член-кореспондент АН СРСР (з 1943). Дослідниця стародавніх російської та української літератур, фольклору. Відомі наукові праці з історії демократичної сатири 17 століття, російського і українського шкільного театру, драми.

Біографічні відомостіРедагувати

Народилася в сім'ї вчителя — викладача стародавніх мов Ніжинського історико-філологічного інституту.

1910 закінчила Вищі жіночі курси в Києві. Викладала в жіночих гімназіях Києва та Петрограда, в радянських вишах.

З 1934 працювала в Інституті російської літератури АН СРСР (Пушкінський дім), 19471951 — завідувач сектора давньоруської літератури.

Дослідницька роботаРедагувати

Досліджувала українську літературу 16—18 ст., українсько-російській літературні, мовні, культурні взаємини, українську паломницьку літературу, український театр 16—18 ст. та шкільні драми 17—18 ст. тощо.

Аналізувала пам'ятки давнього письменства, їхню мову, здійснювала текстологічну роботу (статті російською мовою „Фразеологія і лексика «Слова о полку Ігоревім»“, 1966; „«Слово о полку Ігоревім» і пам'ятки російської літератури XI—XIII ст.“, 1968), вивчала мову, стиль, символіку українського фольклору («Полтавські прислів'я в записах 1850-х років», 1927; «Казки про лисицю-сповідницю», 1932), народну етимологію („Стара українська етимологія слова «горілка»“, 1928).

Адріанова-Перетц, як і Павло Житецький та Володимир Перетц, стверджувала, що саме давньоукраїнські пародійні та сатирично-гумористичні твори перекидали місток до нової української літератури та літературної мови на народнорозмовній основі.

Автор бібліографічних праць про «Слово о полку Ігоревім» та ін. Під її керівництвом підготовлено три академічні курси історії російської літератури, за її редакцією видано ряд пам'яток, збірників билин. Адріанова-Перетц була ініціатором видання та першим редактором «Трудов отдела древнерусской литературы».

ПраціРедагувати

ПриміткиРедагувати

  1. ідентифікатор BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  2. Адрианова-Перетц Варвара Павловна // Большая советская энциклопедия: [в 30 т.] / под ред. А. М. Прохоров — 3-е изд. — Москва: Советская энциклопедия, 1969.

ЛітератураРедагувати

ПосиланняРедагувати