Іосиф (Масленніков)

Митрополит Іо́сиф (в миру Маслєнніков Олексій Олександрович; 3 листопада 1978, Слободзея)  — єпископ РПЦ, що тимчасово перебуває в місті Ромни під іменем Іосиф. Очолює синодальний відділ РПЦ в Україні, що курує парамілітарні організації (казачество). Уродженець Молдови, вихованець кримських монастирів РПЦ на території України, які 2014 підтримали окупацію Кримського півострова Російською Федерацією.

Митрополит Іосиф
Маслєнніков Олексій Олександрович
Vladyka iosif.jpg
Митрополит Роменський та Буринський
з 25 вересня 2013
Церква: Українська православна церква (Московський патріархат)
Попередник: єпархія заснована
Єпископ Ямпільський
вікарій Конотопської єпархії
20 липня 2012 — 25 вересня 2013
Церква: Російська церква в Україні
Попередник: вікаріанство засноване
Єпископ Конотопський і Глухівський
23 грудня 2010 — 20 липня 2012
Попередник: Лука (Коваленко)
Наступник: Роман (Кимович)
Єпископ Запорізький та Мелітопольський
14 квітня 2009 — 23 грудня 2010
Єпископ Вольнянський,
вікарій Запорізької єпархії
18 листопада 2008 — 14 квітня 2009
Попередник: Пантелеймон (Романовський)
 
Альма-матер: Київська духовна академія
Діяльність: ігумен, пресвітер, священник
Народження: 3 листопада 1978(1978-11-03) (43 роки)
Слободзея
Молдова
Священство: 24 березня 1996
Чернецтво: 22 березня 1996
Єп. хіротонія: 18 листопада 2008

CMNS: Іосиф у Вікісховищі

ЖиттєписРедагувати

1992 приїхав до України.

Ніс послух пономаря, іподиякона в Сімферопольській єпархії.

22 березня 1996 пострижений в рясофор з іменем Філіп.

24 березня 1996 рукопокладений в сан диякона єпископом Запорізьким та Мелітопольським Василієм Златолинським.

7 січня 1997 рукопокладений в сан пресвітера.

4 квітня 1997 пострижений в мантію з іменем Іосиф.

1997-2005 ніс послух настоятеля в храмах на честь святого великомученика Дмитра Солунського та князя Олега Брянського в селі Астраханка Мелітопольського району Запорізької області.

2000 отримав право носити наперсний хрест, а в наступному році зведений в сан ігумена.

2004 закінчив Бєлгородську духовну Семінарію.

2006 екстерном закінчив Київську духовну академію.

2005 призначений настоятелем Воскресенської церкви Вітебська (Білорусь).

2006 призначений настоятелем Георгіївської церкви Запоріжжя.

19 червня 2008 возведений в сан архімандрита.

АрхірействоРедагувати

Рішенням Священного Синоду від 11 листопада 2008 (Журнал засідання № 102) обраний єпископом Вольнянським, вікарієм Запорізької єпархії.[1]

18 листопада у Трапезному храмі Свято-Успенської Києво-Печерської Лаври. Хіротонію здійснив митрополит Київський Володимир Сабодан, архієпископ Бєлгородський Іоан Попов, архієпископ Білоцерквоський Митрофан Юрчук, єпископ Бердянський Єлисей Іванов, єпископ Шепетівський Володимир Мельник, єпископ Переяслав-Хмельницький Олександр Драбинко та єпископ Васильківський Пантелеймон Поворознюк.

14 квітня 2009 рішенням Священного Синоду російської православної церкви в Україні призначений єпископом Запорізьким та Мелітопольським.

24 листопада 2009 до 15 березня 2013[2] очолював Синодальний відділ по справах пастирської опіки козацтва (так званого "казачества") України та духовно-фізичного виховання молоді.

23 грудня 2010  — єпископ Конотопський і Глухівський.

20 липня 2012  — 25 вересня 2013  — єпископ Ямпільський, вікарій Конотопської єпархії.[3].

Рішенням Священного Синоду УПЦ від 15 березня 2013 року (Журнал № 34) був звільнений з посади голови Синодального відділу у справах пастирської опіки козацтва та духовно-фізичного виховання молоді.

25 вересня 2013 року рішенням Священного Синоду УПЦ (Журнал №70) призначений правлячим архієреєм новостворенної Роменської єпархії, з титулом "Роменський і Буринський".

17 серпня 2015 року возведений в сан архієпископа.

17 серпня 2021 року возведений в сан митрополита.

ПриміткиРедагувати

ДжерелаРедагувати