Мелітопольський район

адміністративний район у Запорізькій області (утворений у 2020 році)

Мелітопольський район — район Запорізької області в Україні, утворений 2020 року. Адміністративний центр — місто Мелітополь.

Мелітопольський район
адміністративно-територіальна одиниця
Coat of Arms of Melitopolsky raion in Zaporizhia oblast.png Melitopolskiy rayon prapor.png
Герб Прапор
Розташування району
Район на карті Запорізька область Запорізька область
Основні дані
Країна: Україна Україна
Область: Запорізька область Запорізька область
Код КАТОТТГ: UA23080000000090746
Утворений: 17 липня 2020
Населення: 286 574[1] (2020)
Площа: 7 081[1] км²
Облікова картка: Мелітопольський район
Населені пункти та ради
Районний центр: м. Мелітополь
Громади: 16
Районна влада
Мапа

ІсторіяРедагувати

Район створено відповідно до постанови Верховної Ради України № 807-IX від 17 липня 2020 року. До його складу увійшли: Мелітопольська міська, Кирилівська, Якимівська, Веселівська, Мирненська, Нововасилівська, Приазовська селищні, Новоуспенівська, Чкаловська, Костянтинівська, Новенська, Новобогданівська, Семенівська, Терпіннівська, Плодородненська, Олександрівська сільські територіальні громади.

Раніше територія району входила до складу Мелітопольського (1930—2020), Якимівського, Веселівського, Приазовського та Михайлівського районів, які ліквідовані тією ж постановою[2].

Передісторія земель районуРедагувати

Людина залишила сліди свого перебування на території нинішньої Мелітопольщини більш як 10 000 років тому. Первісні люди тут жили, збираючи їстівні рослини, полюючи на оленів, бізонів та ін. Біля села Терпіння знаходиться унікальний пам'ятник природи й історії — Кам'яна Могила. Це накопичення пісковикових плит. На деякі ще у 1890 році археолог Н. І. Веселовський знайшов наскельні зображення (ієрогліфи), нанесені первісною людиною. Це зоряні символи, зображення на мисливську, рибальську, скотарську і землеробську тематику. З огляду на важливе наукове значення Кам'яної Могили, яка 1954 року оголошена державним історико-археологічним заповідником.

В добу неоліту (8-3 тис. років до н. е.) в Мелітопольських краях, як і на всьому просторі степів Євразії, йде становлення і розвиток землеробства і скотарства. До пам'ятників цього періоду відносяться поселення, розкопані археологами біля сіл Терпіння і Семенівка.

В добу бронзи край заселяли різні кочові племена, про життя яких відомо небагато.

З настанням залізної доби (1 тис. років до н. е.) їх перемінили кіммерійці. У VII в. до н. е. у Приазов'я вторглись скіфи. Після них залишились численні кургани. Один з найвідоміших — Мелітопольський курган, де 1954 року були виявлені поховання скіфської знаті.

Наприкінці 1 тис. до н. е. скіфів перемінили сармати. Долина річки Молочної була одним з основних районів їхніх зимівель. Про це свідчать кургани в с. Новопилипівка. У IV в. Північне Приазов'я зайняли гуни. Так почався «тюркський» період у житті краю.

У першій половині XIII в. територія попадає під владу татаро-монголів і входить в один з улусів Золотої Орди. У 1443 р. феодальна знать Криму за підтримкою Великого князівства Литовського створила незалежне від Золотої Орди Кримське ханство. У його склад ввійшов і Мелітопольський край. Після мирного договору між Росією і Туреччиною (1774 р.) Кримське ханство перейшло під панування Росії. Це створило передумови для появи в Мелітопольському краї осілого населення.

1783 рік став важливим рубежем в історії Мелітопольщини. 8 квітня Катерина II підписала маніфест «Про прийняття півострова Кримського, острова Тамана і всієї Кубанської сторони під Російську державу». Мелітопольський край увійшов до складу Росії. У цьому ж році тутешній кочовий народ ногайці були переселені «на Уральський степ», і в Мелітопольських краях постійного населення не стало. Постійне населення стало з'являтися у 1790 році. Григорій Потьомкін переселив сюди, у межиріччя Молочної і Берди, ногайців. У 1795 році на «Молочні води» дозволили перебратися ногайцям з Північного Кавказу. Їм відвели близько 400 тис. га. Тут оселилися 8391 чоловіків і 7127 жінок.

На початку XIX ст. територія Мелітопольського району починає інтенсивно заселятися вихідцями з інших регіонів Росії і Західної Європи.

До середини 60-х рр. на території Мелітопольського району було 47 поселень, у яких проживало 24222 чоловік. Самими великими були Терпіння (2262 чол.), Вознесенка (2092 чол.), Новомиколаївка (1960 чол.), Семенівка (1924 чол.), Костянтинівка (1834 чол.).

1923 року продовжилося перекроювання адміністративної карти. Територія Мелітопольщини виявилася розділеної між Велико-Токмацьким, Вознесенським і Кизиярським районами Мелітопольського округу. У 1924 році частина районів із переважним німецьким населенням виділили в Молочанський район і створили Терпіннівський район.

У 1930 році округи були ліквідовані. З 15 вересня центр Кизиярського району переноситься до Мелітополя і район перейменовується на Мелітопольський. Постановою Всеукраїнського Центрального Виконавчого Комітету та Ради Народних Комісарів УСРР від 1930 року № 23 «Про ліквідацію округ та перехід на двоступеневу систему управління» перенесено центр Кизиярського району з села Кизияр у місто Мелітополь із перейменуванням Кизиярського району на Мелітопольський.

20 травня 1933 року до нього приєднався Терпіннівський район.

З 1932 по 1939 роки Мелітопольщина входила до складу Дніпропетровської області. 10 січня 1939 року була утворена Запорізька область. З тих пір Мелітопольський район — у її складі.

В часи німецько-радянської війни територія району з 1 вересня 1942 до жовтня 1943 року входила до складу німецької Мелітопольської округи.

У квітні 2016 року відбулося масштабне перейменування скверів, бульварів, вулиць, провулків, проїздів, проспектів, майданів в місті Мелітополь та Мелітопольському районі, назви яких підпадали під декомунізацію[3].

ПриміткиРедагувати

Каховський район
(Херсонська область)
Василівський район Пологівський район
Генічеський район
(Херсонська область)
  Бердянський район
Генічеський район
(Херсонська область)
Утлюцький лиман,
Азовське море
Азовське море