Єрківці (Бориспільський район)

село в Київській області, Україна

Є́рківці — село в Україні, у Бориспільському районі Київської області. Населення становить 1280 осіб.

село Єрківці
Герб Прапор
Країна Україна Україна
Область Київська область
Район Бориспільський район
Громада Дівичківська сільська громада
Код КАТОТТГ UA32040070040093190
Основні дані
Засноване 1455
Населення 1280
Площа 6,07 км²
Густота населення 210,87 осіб/км²
Поштовий індекс 08430
Телефонний код +380 4567
Географічні дані
Географічні координати 50°07′22″ пн. ш. 31°15′16″ сх. д.H G O
Середня висота
над рівнем моря
97 м
Місцева влада
Адреса ради 08456, Київська обл., Бориспільський р-н, с. Дівички, вул. Сонячна, 1а
Карта
Єрківці. Карта розташування: Україна
Єрківці
Єрківці
Єрківці. Карта розташування: Київська область
Єрківці
Єрківці
Мапа
Мапа

CMNS: Єрківці у Вікісховищі

Входять до Дівичківської сільської об'єднаної територіальної громади.

Географія

ред.

Єрківці розташовані за 17 км від міста Переяслав, що на 70-у кілометрі автомобільної траси Київ — Черкаси.

Село знаходиться на кордоні рівномірного падіння до Дніпра тієї загальної гряди, яка займає значну частину Лівобережної України. Тут лесова тераса, що сягає у висоту до 10-15 метрів, знижується в напрямку болотистої місцевості, утвореної трьома протоками-старицями, що відомі під назвами «Стави», «Круглий став», «Жолоб». Вони перетинають село з заходу на південь. На південно-східній околиці села ці протоки зливаються в одну і мають назву «Булатиця», яка далі тече чітко сформованим руслом уздовж схилу лесової тераси до села Веселого.

Історія

ред.

На території села та поряд з ним виявлено кілька поселень давньоруського часу: на кутках Цьомине та Ждани, в урочищах Стави, Солонці, Вертиби. Одне з них розташоване в ур. Стави, у місці витоку р. Булатиці – пов’язується з селищем Булатчин, яке згадується в жалуваній грамоті князя Олелька Володимировича боярину Олехну Сохновичу (1445 р.).

Назва села, за однією з легенд, пояснюється назвою міфічної річки Ярка, яка нібито колись протікала із заходу від Виртибів на південь до Булатиці. Інша гіпотеза виводить першу назву поселення від ознак рельєфу місцевості – «яри», що трансформувалося в «Ярковці», а потім в «Єрковці».

За іншими переказами село засноване козаком Переяславського полку Єрком до якого приєднались ще кілька козацьких сімей. Так поступово заснувався хутір Єрки, який пізніше переріс у велике село Єрківці. Вперше згадується в історичних документах 1455 року. Село позначене на карті Гійом де Боплана під назвою Ірко. Це дещо підтверджує думку про походження назви з давнішньої форми Єркове, у основі, якої лежить чоловіче ім’я Єрко.

За козаччини село належало до першої Переяславської сотні Переяславського полку Війська Запорозького.

З 1751 року церква св. Михаїла[1]

За описом Київського намісництва 1781 року село відносилось до Переяславського повіту даного намісництва і у ньому нараховувалось: 67 хат — виборних козаків, 64 хат — козаків підпомічників, 107 хат — посполитих, різночинських і козацьких підсусідків. Всього було 238 хат.[2]

За книгою Київського намісництва 1787 року у селі проживало 440 душ. Було у володінні козаків.

Є на мапі 1787 року[3]

З ліквідацією Київського намісництва, село як і увесь Переяславський повіт, перейшло до складу Полтавської губернії.

За даними 1859 року село є «власницьким та козачим»; дворів — 282; населення — 2296 особи (ч. — 1181, ж. — 1115); є православна церква, сільська управа та завод[4].

У 1880 році село увійшло у новостворену Ковалинську волость Переяславського повіту. Однак, наприкінці XIX століття волосне правління перенесено до села Єрківці і назву волості змінено на Єрковецька.

Після Української революції, та з початком радянсько-української війни Єрківці разом з Дівичками чинили помітний опір загонам Червоної армії у своєму повіті. Красномовною є телеграма від 1 квітня 1920 року Переяславського Повітревкому Полтавському губревкому і губчека «про надання домоги у ліквідації банди, що напала на місто»[5] (маючи на увазі Переяслав). Як пізніше і бійців УПА, місцевих повстанців червоні командири іменують не інакше як «бандити».

  У Переяславському повіті повне збройне повстання у районі сіл Дівички та Єрківці. Сьогодні нами був висланий з'єднаний загін у кількості 150 чоловік, котрий після запеклого чотирьохгодинного бою був вимушений під сильним натиском добре озброєних бандитів відступити у напрямі Переяслава, причому маються втрати вбитими та пораненими. Банди у кількості п'ятсот чоловік продовжують наступати на місто. Наші сили разом з полтавським загоном від губчека не в змозі затримати наступаючі банди, так як загін погано озброєний і майже немає патронів. Тому просимо у самому терміновому порядку вислати достатньо озброєну силу і по можливості артилерію, ми постараємось ще скільки-небудь місто втримати, якщо ж скоро не буде дана допомога, то місто займуть бандити. Прийміть всі залежні від вас міри про своєчасне надання допомоги. Про час виїзду загону негайно телеграфуйте.
Оригінальний текст (рос.)
В Переяславском уезде полное вооруженное восстание в районе сел Девички и Ерковцы. Сегодня нами был выслан соединенный отряд в количестве 150 человек, который после упорного четырехчасового боя был вынужден под сильным напором хорошо вооруженных бандитов отступить по направлению Переяслава, причем имеются потери убитыми и ранеными. Банды в количестве пятсот человек продолжают наступать на город. Наши силы вместе с полтавским отрядом от губчека не в состоянии задержать наступающие банды, так как отряд плохо вооружен и почти нет патронов. Посему просим в самом срочном порядке выслать достаточную вооруженную силу и по возможности артилерию, мы постараемся еще сколько-нибудь город удержать, если же скоро не будет дана помощь, то город займут бандиты. Примите все зависящие от вас меры о своевременной подаче помощи. О времени выезда отряда немедлено телеграфируйте.
 

Переяславский уездвоенком ВЛАСОВ
Председатель ревкома НАБЕРЕЖНЫЙ
Член коллегии губчека НОВОЖЕНОВ

В 1929 році на території села Єрківці було створено 2 колгоспи: «Іскра» і «1 Мая» В 1930 році організувався ще один колгосп — ім. Ворошилова. При цьому було розкуркулено 7 сімей.

Перед Голодомором у селі Єрківці був 671 двір та проживав 3771 мешканець. З них померло від голоду близько 1000 чоловік, встановлено прізвища — 580. Померлі від голоду поховані на сільських кладовищах[6].

 
Пам'ятник воїнам-односельцям, які загинули в роки Другої світової війни, село Єрківці, центр села

У роки Німецько-радянської війни з Єрківець воювати пішли близько 500 осіб. 298 з них не повернулись. У селі діяв партизанський загін ім. Щорса, яким керував єрківчанин Микола Яременко.

У листопаді 2017 року Єрківці увійшли до Дівичківської сільської об'єднаної територіальної громади утвореної шляхом об'єднання жителів сіл: Дівички, Єрківці, Ковалин, Стовп'яги, Веселе, Гречаники, Кавказ.[7][8]

Населення

ред.

Мова

ред.

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року[9]:

Мова Кількість Відсоток
українська 1231 96.17%
російська 45 3.52%
білоруська 1 0.08%
інші/не вказали 3 0.23%
Усього 1280 100%

Інфраструктура, промисловість та об'єкти соціальної сфери

ред.
 
Центральний в'їзд до с. Єрківці

Загальна площа в межах населеного пункту 622,02 га.

На території сільської ради розташовані та діють СТОВ «Єрківці-2», ПП «Тріумф» та фермерські господарства: «Геркулес», «Святослав», «Бебешко В.І.», «Стожар», «Скиба О.П.», а також є:

  • Навчально-виховне об’єднання «ЗОШ І-ІІІ ст. ДНЗ»;
  • Єрківецька амбулаторія загальної практики сімейної медицини;
  • Сільська бібліотека;
  • Будинок культури;
  • Відділення поштового зв’язку;
  • Церква св. Архістратига Михаїла.

Див. також

ред.

Примітки

ред.
  1. Зведений каталог метричних книг, клірових відомостей та сповідних розписів (українська) . Центральний державний історичний архів України, м. Київ (ЦДІАК України). Архів оригіналу за 11 березня 2022. Процитовано 14 вересня 2021.
  2. Описи Київського намісництва 70-80 років XVIII ст.: Описово-статистичні джерела/ АН УРСР. Археогр. комісія та ін.— К.: Наукова думка, 1989.— 392 с.— ISBN 5-12-000656-6.
  3. Карта частей Киевского, Черниговского и других наместничеств 1787 года. www.etomesto.ru. Архів оригіналу за 15 вересня 2021. Процитовано 15 вересня 2021.
  4. Списки населенныхъ мѣстъ Россійской имперіи / Н. Штинецъ. — Санкт-Петербургъ : Центральный статистический комитетъ Министерства внутренихъ дѣлъ, 1862. — Т. Т. XXXIII Полтавская губернія. — С. 156.(рос. дореф.)
  5. Трудящиеся полтавщины в борьбе за установление и укрепление советской власти (1917—1920 гг.) Сборник документов и материалов // Полтавская обласная типография. — Полтава, 1957. — 227
  6. Мартиролог, Національна книга жертв голодомору 1932-1933 років в Україні. Київська область (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 18 січня 2021. Процитовано 23 березня 2019.
  7. Портал об'єднаних громад України. Архів оригіналу за 5 лютого 2020. Процитовано 6 лютого 2020.
  8. Паспорт громади на сайті Дівичківської громади. Архів оригіналу за 5 лютого 2020. Процитовано 6 лютого 2020.
  9. Рідні мови в об'єднаних територіальних громадах України — Український центр суспільних даних

Посилання

ред.