Вікіпедія

Fischerspooner

Fischerspooner — електроклеш-дует з Нью-Йорку, створений 1998 року Уорреном Фішером (англ. Warren Fischer) та Кейсі Спунером (англ. Casey Spooner). Відомі завдяки сценічним виступам з елементами театрального перформансу і кордебалету, ексцентричним відеокліпам та належністю учасників дуету до ЛГБТ-спільноти[1]. Наступного року[уточнити] після виходу четвертого альбому «Sir» дует повідомив про розпад у своєму інстаграмі[2].

Fischerspooner
На сцені Tribeca Awards Party, 2005 рік
На сцені Tribeca Awards Party, 2005 рік
Основна інформація
Жанр електроклеш, рок, синті-поп
Роки 1998 — 2019
Країна США США
Місто Нью-Йорк
Мова Англійська
Лейбл Ultra Records
Lo Recordings
Dim Mak Records
Capitol Records
Kitsuné Music
IDG Records
Склад Warren Fischerd і Casey Spoonerd
Колишні
учасники		 Уоррен Фішер
Кейсі Спунер
Інші
проєкти		 Gemme, Drool, Table
fischerspooner.com
Fischerspooner у Вікісховищі

Творчий шлях

ред.

Початок співпраці

ред.

На початку 90-х років композитор-мультиінструменталіст Уоррен Фішер, що грав у музичній групі Freak Mountain, вирішив переїхати до Чикаго. Після переїзду він створює нойз-рок групу Table, із якою записує два альбоми, водночас займаючись сайд-проектом Drool. Покинувши групи задля вступу до Чиказького художнього інституту, під час навчання Фішер зустрічає Кейсі Спунера, разом з яким записує декілька музичних композицій[3][4].

Склавши свої прізвища, щоб отримати назву дуету, Fischerspooner починають виступати із своїми піснями, супроводжуючи їх арт-перформансами. Для одного з імпровізованих виступів із піснею «Indian Cab Driver» у кафе Starbucks кількість учасників гурту зросла до 20 осіб, більшість з яких — танцюристи та бек-вокалісти[5]. Одна з таких вечірок пройшла на сотому поверсі Всесвітнього торгового центру. Про це згадує Фішер у інтерв'ю російському електронному виданню «Афіша Daily»:

Ми там виступали за два роки до коллапсу. Служба безпеки категорично заборонила нам використовувати дим-машини, пославшись на те, що через це у будівлі спрацює сигнал тривоги, за яким усіх людей терміново евакуюють. Був пізній вечір п'ятниці, і ми вирішили, що, напевне, переважна частина працівників все ж розійшлася по домівкам, потайки принесли ці машини та не були дуже обережними з ефектами. Так ось: сирена не спрацювала.[6]

Того ж року Фішер та Спунер записують мініальбом-бутлеґ обмеженим виданням у 100 копій[7]. До нього увійшли треки, перероблені версії яких з'являться у дебютному альбомі, в тому числі, і майбутній сингл «Emerge»[8].

«#1» та «Emerge»

ред.

Перший альбом дуету вийшов 2000 року на власному лейблі «For Those Who Knows Records» та перевидавався декілька разів: 2001 року на німецькому лейблі електронної музики «International Deejay Gigolo Records», 2002 року на лейблі клубної музики «Ministry Of Sound» (який придбав права на видання альбому за 2 мільйони фунтів стерлінгів[9]) та 2003 року на американському «Capitol Records», що підписав контракт із групою на створення ще одного альбому[10]. В залежності від лейблу, в різних виданнях альбом мав назву «#1», «Fischerspooner» або «Best Album Ever».

Під час роботи над «#1» сформувався розподіл обов'язків між учасниками дуету — Кейсі Спунер виступає на сцені та відповідає за лайвперформанси гурту, коли Уоррен Фішер переважно залишається в студії та працює над музикою[6]. Музично «#1» витриманий у жанрі електроклеш із елементами електро та сінті-попу. Спираючись на використання синтезаторів та драм-машин, зокрема Roland TR-808 та Roland TR-909, дует нехтує використанням живих інструментів, віддаючи перевагу програмуванню, навіть при обробці вдохів та видохів використовуючи вокодер[11][12].

У запису сингла «Emerge», який став візитівкою групи, брала участь дружина Уоррена Фішера Карен[13]. Пісня посідає 100 місце у списку «100 топ-синглів 2000-04»[14], 243 місце у списку «Топ-500 треків 2000-х»[15] за версією видання Pitchfork та 24 місце у опитуванні «Топ-100 треків 2000-х» за версією видання Resident Advisor[16]. Окрім «Emerge», до альбому увійшли «Sweetness», «L.A. Song» та кавер-версія композиції «The 15th» британського пост-панк гурту Wire.

Критика альбому була переважно схвальною — платівка отримала 70 із 100 балів на сайті музичного оцінювання Metacritic. Тім ДіГравіна з сайту AllMusic відмічає, що «#1» — це звучання 1980-х років, «відфільтроване та перероблене» двома ентузіастами з 2000-х[11], а Алекс Візґард з Drowned In Sound вважає, що «Emerge» «дає знання про те, що таке електроклеш, за 5 хвилин»[12]. Водночас рецензенти Rolling Stone та Pitchfork негативно оцінили кавер на Wire та музику дуету в цілому, будучи переконаними, що «чудернацька візуальна складова не може приховати примітивність та вторинність ідей»[17][18].

«Odyssey»

ред.
 
Кейсі Спунер, 2005 рік

11 квітня 2005 року виходить другий альбом Фішера та Спунера «Odyssey». Для запису альбому гурт скористався допомогою Девіда Бірна, Лінди Перрі, Еріка Ерландсона з Hole та Сьюзен Зонтаґ, а також багатьох продюсерів: французів Ніколаса Вернеса і Мірве Ахмадзая, американця Кайла Джонсона. Велика кількість запрошених музикантів не могла не вплинути на остаточний результат — на платівці чутно гітари, піаніно та орган[19], та й в музичному плані треки більш схожі на інді-рок і електропоп з елементами диско та фанку, ніж на електроклеш з попередньої платівки[20].

Задля підтримки альбому виходять сингли «Just Let Go» та «Never Win», які стали найбільш комерційно успішними творами дуету: «Just Let Go» піднявся на 20 позицію UK Singles Chart, а «Never Win» відповідно на 55 позицію[21]. Українському слухачу «Never Win» найбільш відомий у версії італійського ді-джея Бенні Бенассі[22] — його ремікс тепло прийняли у багатьох клубах, неодноразово грали у ефірі Kiss FM та на Казантипі. Відеокліпи на «Just Let Go» та «Never Win» потрапили до ротації українського музичного каналу М1.

«Odyssey» отримав ті ж 70 із 100 балів на Metacritic, що й перший альбом[23], однак рецензії на музичних сайтах були значно сприятливішими — «Альбом зробив плавний та цілком правдоподібний перехід від модників, що розмахують прапорцями, до серйозного гурту, з яким треба рахуватися» (Девід Джефріз з AllMusic)[24], «Гурт ніколи не зробить щось настільки значне, як „Emerge“, але я б не став дотримуватись таких стандартів… „Odyssey“ не можна назвати шедевром, але настав час знайти іншу групу для ненависті» (Том Брейан, Pitchfork)[25], «Тепер, коли дует має в запасі декілька творів, що запам'ятовуються… потрібно не розчинитись у вирі митців, що схожі один на одного» (Доріан Ліскі, Ґардіан)[26].

«Entertainment»

ред.

Після виходу «Odyssey» гурт мав змогу виступати з новим матеріалом лише впродовж трьох місяців через брак коштів. У інтерв'ю Спунер розповідає, що вважав обмеження виступів катастрофою для гурту, що робить ставку на візуальне оформлення та концертну складову. Пояснюючи тривалі перерви між записами альбомів ретельним ставленням Фішера до музики, протиріччями всередині дуету та власною творчою кризою, вокаліст зазначає, що проект був на межі розпаду:

Я був у розпачі, тому що працював два роки над цим величезним релізом, а міг виступати лише три місяці. Ті два роки, які ми працювали над записом, були найдовшим періодом, що я колись провів без виступів, і це зробило мене дуже нещасною людиною. […] Що ж до нового альбому… я спочатку створив назви багатьох пісень. Близько року я намагався почати запис і єдине, що міг робити, це вигадувати назви. […] Маю на увазі, що Уоррену потрібно дуже багато часу, щоб закінчити пісні. Була основна ідея, структурно вона могла змінитися, але ми мали загальне уявлення про те, як це відбувається[5].

Намагаючись подолати кризу, Спунер приєднується до театральної трупи The Wooster Group під керівництвом актора Віллема Дефо, де грає Лаерта у постановці «Гамлету»[6]. Версія Уоррена Фішера щодо проблем в гурті була більш стриманою:

Ми пливемо за течією, думаю, це доречне слово. Ми почали записувати нашу першу платівку в 1998 році, вона була готова приблизно 2002 року. Наступна вийшла в 2005 році, а зараз на дворі 2009 рік. Тож це можна назвати циклічним процесом, для якого необхідні 3-4 роки[27].

Історія занепаду згодом стала основою для першого синглу з нового альбому під назвою «The Best Revenge», що вийшов 2008 року на французькому лейблі Kitsuné Music[5][28]. Ремікс Алекса Гофера на цю композицію було використано у якості саундтреку до візуального тізеру платівки, що з'явився на ютубі у квітні 2009 року.[29]

Врешті-решт розірвавши контракт із Capitol Records, навесні 2009 року гурт випускає третій альбом «Entertainment» на власному лейблі FS Studios та на лондонському лейблі Lo Recordings[30][31]. Основним продюсером запису став Джеф Зальцман. Йому акомпанували як музиканти концертного гурту Fischerspooner Ян Пай і Сем Керні, так і запрошені музиканти, серед яких саксофоніст Роберт Аарон, який працював із Девідом Бові, та онук відомого радянського композитора Сергія Прокоф'єва Гебріель[6][30]. Стиль Кейсі Спунеру для цього альбому створив видатний британський модельєр Александр Макквін[32]; незважаючи на це, обкладинка альбому потрапила до двадцятки найгірших обкладинок 2009 року за версією електронного видання Pitchfork[33].

«Entertainment», хоч і продовжує прагнення групи до ускладнення та відшліфування власного звуку, зазнав впливу нью-рейву та електро-хаузу, а чисельна кількість реміксів від продюсерів електронної танцювальної музики лише сприяли цьому. Тексти Спунера отримали соціальне забарвлення, наприклад, у пісні «In A Modern World» він міркує над сучасним американським суспільством, у «Money Can't Dance» розповідає про роль грошей у його житті, а «Infidels Of The World Unite» став висловленням артиста проти війни[34].

Музичні критики сприйняли альбом скептично. Серед претензій до запису — звернення найбільшої уваги слухача на контекст, коли музика стає вторинною та наївність текстів, неприпустима для платівки, «побудованої навколо вокалу». Разом із тим, критики погодились, що «це далеко не революційний і, безумовно, не глибокий альбом, але „Entertainment“ (укр. „Розваги“) принаймні вдається виправдати свою назву»[35][36]. На сайті Metacritic платівка отримала 60 балів із 100 на базі п'ятнадцятьох рецензій[37].

Творча перерва. Книжки

ред.

В останній день запису «Entertainment» продюсер альбому Джеф Зальцман запропонував Спунеру написати тексти для свого майбутнього проекту, який згодом став сольним проектом Спунера[38]. Дванадцятитрековий альбом «Adult Contemporary» вийшов у січні 2011 року на власному лейблі Molitor Records, з альбомом Спунеру допомогли засновник Scissor Sisters Джейк Ширз та сербська мисткиня Марина Абрамович[39][40]. Сингли «Faye Dunaway», названий на честь видатної акторки Фей Данавей, та «Spanish Teenager», були підкріплені чисельними реміксами[41][42]. Музично «Adult Contemporary» відходить від стандартів Fischerspooner, наближаючись до гаражного-, серф-, панк-року та синті-попу[43]. Альбом не мав широкої рекламної кампанії, тому пройшов повз чарти та музичних критиків і не став комерційно успішним, а українському слухачеві він майже невідомий.

2014 року, після декількох років тиши, митці презентували книгу «Fischerspooner: New Truth» (укр. «Нова правда»)[44]. Монографія розповідає про перші п'ять років існування проекту — від дебютного виступу у нью-йоркському кафе до контракту із мейджор-лейблом. Видання містить фото та коментарі учасників гурту щодо прагнення до поєднання музики із образотворчим та театральним мистецтвом, які самі артисти й називають «новою правдою»[45]. В Україні книжку можна було придбати через інтернет-книгарню Yakaboo.ua[46].

Книга «Fischerspooner: Egos», що з'явилася на полицях книжкових магазинів наступного року, мала стати прелюдією до наступного альбому з однойменною назвою[47]. Незважаючи на те, що вихід альбому затримався на кілька років, багато фотоматеріалів з книжки згодом було використано у оформленні альбому «Sir» та синглів до нього[48].

 
Кейсі Спунер у 2018 році

«Sir» та розпад

ред.

Запис альбому «Sir» розпочався ще 2015 року під керівництвом Майкла Стайпа з групи R.E.M., який був першим бойфрендом Спунера у 1988 році[49][50]. Обкладинка нового альбому та перша пісня з нього були представлені 23 квітня 2016 року[51]. Виходу платівки передували сингли «Have Fun Tonight»[52] та «Togetherness»[53] на лейблі Ultra Records. «Have Fun Tonight», за версією Pitchfork, став «значним поверненням гурту до витоків електроклешу»[54].

Врешті-решт опублікований 2018 року, «Sir» повертається до тенденції співпраці із різноманітними музикантами — окрім Стайпа в якості продюсера, до створення альбому доклали зусиль Керолайн Полачек, Джоні Маджі, Енді ЛеМастер та Холі Міранда, які чи не вперше в історії гурту вказуються не лише як співавтори, а й як співвиконавці. Деякі пісні з альбому спродюсував Boots, відомий роботою з Бейонсе над її однойменним альбомом[55][56].

За словами Спунера, його концепт був «агресивно гомосексуальним», що дратувало Фішера, який мав власне бачення матеріалу:

…ми сперечалися з Уорреном через першу пісню, над якою працювали для «Sir». Він попросив мене зробити займенники розмитими, щоб музика мала ширшу привабливість, була більш універсальною. Для мене це стало відкриттям — якщо зробити їх нечіткими, ніхто не припускає, що ви співаєте про одностатеві стосунки. Це завжди сприймається як гетеросексуальне. Я хотів дати зрозуміти, що [«Sir»] про одностатеві стосунки[50].

«Sir» став найбільш відвертою роботою дуету. Дослідження природи хтивості вилилися у низку провокаційних відеокліпів на альбомні сингли, деякі з них набрали мільйон переглядів на ютубі[57][58][59][60]. У музичному плані платівка наближається до попмузики більш ніж інші альбоми гурту, пропонуючи сучасне бачення електроклешу з доданням ритм-енд-блюзу та авангарду[54].

Альбом отримав здебільшого схвальні відгуки (67 із 100 балів) на сайті Metacritic[61] та потрапив до березневого списку «18 альбомів, які потрібно послухати цього місяця» журналу Mixmag[62]. Водночас, Ґардіан пише, що запис «був не вартий дев'яти років очікувань»[63], а рецензенти The A.V. Club зазначають, що пісні з альбому «недостатньо вагомі, щоб втамувати амбіції гурту»[64].

Восени 2019 року дует розмістив у фейсбуці та інстаграмі повідомлення про розпад, обмежившись традиційною французькою фразою про обрання нового короля: «Fischerspooner помер. Хай живе Fischerspooner!»[65]. 2020 року, на честь свого 20-річчя, відбулося перевидання синглу «Emerge» як ремастер та у новій обробці, що має назву «Emerge 2020»[66].

Після розпаду

ред.

Фішер

ред.

Окрім створення музики, Уоррен Фішер у якості режисера зняв більшість відеокліпів для Fischerspooner[67], обігравши цей факт у одному з кліпів на пісню «Emerge»[68]. У 2002 році Фішер зняв відеокліп для LCD Soundsystem на пісню «Losing My Edge»[69], 2011-го створив кліп на пісню «Days» нью-йоркського дуету CREEP[70].

Отримавши практичний досвід у виробництві відеопродукції, Фішер заснував кіностудію BUNKER, від імені якої працював над рекламою для Wells Fargo, Samsung, Jeep, Fiat і Honda 4xFun[67][71]. Окрім режисерства, виступив продюсером трьох останніх стрічок американської режисерки Рі Русо-Янг, а згодом і документального серіалу «Nuclear Family» (укр. «Нуклеарна родина») для HBO Max, що розповідає про її дитинство та проблеми дитини у одностатевому шлюбі.[72]

Спунер

ред.

4 липня 2019 року Кейсі Спунер анонсував участь у Президентських виборах у США 2020[73][74]. У відеоанонсі він заявив, що «не сподівається виграти, але сподівається змінити ситуацію»[75]. Для підтримки кампанії була створена колекція одягу[76] та декілька арт-об'єктів, які рекламували Спунера як «найбільш ліберального кандидата з можливих»[77]. Водночас жартівливі звернення, розташовані на ютуб-каналі співака, натякають, що він мав за мету не стільки балотуватись у президенти, скільки привернути увагу суспільства до проблем сучасної Америки[78][79].

У листопаді того ж року Спунер звинуватив поп-співачку Мадонну у використанні його твору без вказання співавторства[80]. За словами співака, 2017 року він допомагав французькому продюсеру Мірве Ахмадзаю із його альбомом, який згодом відмінився; в свою чергу, Мірве під час співпраці із Мадонною над альбомом «Madame X» використав текст та музику Спунера без його відома[81]. В якості доказу Спунер виклав у інстаграмі демо-запис пісні «God Control»[82].

Наразі Спунер з'являється у документальному фільмі про моду на французькому каналі France2[83] та працює над другим сольним альбомом, який матиме назву «With Love From Death Beach»[84].

Вплив

ред.

Fischerspooner належать до піонерів електроклешу, разом із DJ Hell, Chicks On Speed, Peaches[85], Tiga, Client, Miss Kittin та The Hacker заклавши основи цього жанру[86][87]. Оглядаючись на спадок Kraftwerk і Гері Ньюмана[88], дует поєднує відсторонене електро із голлівудською модою 80-х, створюючи протиставлення: холодний комп'ютерний звук з одного боку, і чудернацькі кольорові костюми з іншого. Безпосередньо музика у цій системі грає не таку важливу роль, як театральні елементи, хореографія та перформанси — і, як наслідок, щезають кордони між різними видами мистецтва[6][17][27]. Як вважає Спунер, це і було головною ідеєю їх творчості:

Мене дуже спонукав цей проект, тому що мені подобається, що ми починали як мистецьке явище про розваги, яке зрештою стало «законною» розвагою. Мені подобається, що ми підіймали всі ці питання про те, що таке перформанс, а що таке поп-музика, коли розвага є розвагою, а не мистецтвом, а коли мистецтво не є розвагою, і що означає контекст. Що означає робити в музеї те саме, що й на концерті? Просто порушуючи всі ці питання про значення, мистецтво та розваги[5].

Проте, втілення американської мрії та гламуру на екрані не відповідало реальними успіхам гурту, який зіштовхувався із фінансовими труднощами та з непорозумінням з боку більш консервативних верств населення. До Fischerspooner ставились більш як до провокативного явища, ніж як до професійних митців із власними методами самовираження[89][90]. В цьому полягає причина недовіри з боку критиків щодо щирості пісень, які ставали з кожним альбомом більш персональними та підіймали філософські, соціальні і політичні питання, залишаючись кітчевими та розважальними[20][35]. Самі музиканти ставляться до взаємовиключення як до характерної риси їх меседжу:

Люди критикували чи нападали на мене, а я казав: «Я чесний! Я єдина людина, яка чесна й щира у тому, що роблю». Решта світу не хоче визнавати, що усі розваги на телебаченні — підробка, то я люблю підробку. Я вважаю, що підробка — це дивовижно[1].

Чесність Спунера втілювалася, в тому числі, шляхом надмірної відвертості, починаючи з обкладинки першого альбому, на якій зображено гру у «сніжки»[9], і закінчуючи гомоеротичною тематикою останнього альбому з сексуальною спрямованістю пісень[91], провокативними відеокліпами[58][59], чисельними інтерв'ю, в яких він зізнається, що все це — результат протесту проти консервативного Півдня США та міркує над тим, що міг би завести акаунт на OnlyFans лише задля розваги[92].

У числі митців, які вплинули на творчість гурту — Depeche Mode[93], Девід Бірн[6], Девід Бові[47], Грейс Джонс, Лорі Андерсон, Браян Іно, Енді Воргол і Марсель Дюшан[5]. В свою чергу, дует став одним із джерел натхнення для Джеймса Мерфі з LCD Soundsystem та багатьох резидентів його лейблу DFA Records[94] — зокрема, The Rapture (альбом «Echoes»)[95] і Yeah Yeah Yeahs[87], серед інших — Goldfrapp, Alice In Videoland[96], CSS[97].

Учасники

ред.

Студійні учасники

ред.

Концертні учасники

ред.

Танцювальна група

ред.

Дискографія

ред.

Альбоми

ред.
Рік Назва Лейбл Позиція у чартах
UK[98] US Heatseekers[99] US Dance[99] BEL[100] FR[100]
2001 «#1»
«Fischerspooner»
«Best Album Ever» 		International Deejay Gigolo Records
For Those Who Know
Ministry Of Sound
Capitol Records 		92 35 3 — —
2005 «Odyssey» Capitol Records 110 11 2 65 121
2009 «Entertainment» Lo Recordings
FS Studios 		— 9 7 — —
2018 «Sir» Ultra Records — 23 — — —

Сингли

ред.
Рік Назва Лейбл Альбом Позиція у чартах
UK[98] US Dance[101] BEL[102] GRE[103]
2001 «Emerge» International Deejay Gigolo Records «#1» — — — 127
2002 Capitol Records 25 18 — 25
«The 15th» — 21 — —
2003 «L.A. Song» / «Sweetness» International Deejay Gigolo Records — — — —
2004 «Just Let Go» Capitol Records «Odyssey» 20 7 — —
2005 «Never Win» 55 17 11 —
«A Kick In The Teeth» — — — —
2006 «We Need A War» International Deejay Gigolo Records — — — —
2008 «The Best Revenge» Kitsuné Music «Entertainment» — — — —
«Danse En France» — — — —
2009 «Supply & Demand» Lo Recordings — — — —
«We Are Electric» — — — —
2011 «Infidels Of The World Unite» Dim Mak Records — — — —
2017 «Have Fun Tonight» Ultra Records «Sir» — — — —
«Togetherness»
(із Керолайн Полачек) 		— — — —
«Butterscotch Goddam»
(із Джоні Маджі) 		— — — —
2018 «TopBrazil» — — — —
2020 «Emerge 2020» Capitol Records — — — — —

Ремікси

ред.

Відеокліпи

ред.

Примітки

ред.
  1. ↑ а б Fischerspooner. Pitchfork (англ.). Процитовано 28 серпня 2022.
  2. ↑ Fischerspooner Announce Breakup in Instagram Post -. mxdwn Music (амер.). 30 жовтня 2019. Процитовано 28 серпня 2022.
  3. ↑ Warren Fischer. Discogs (рос.). Процитовано 29 серпня 2022.
  4. ↑ Casey Spooner. Discogs (рос.). Процитовано 29 серпня 2022.
  5. ↑ а б в г д SuicideGirls. SuicideGirls. Процитовано 29 серпня 2022.
  6. ↑ а б в г д е Афиша Город: Бойцовая рыбка – Архив. Афиша. Процитовано 29 серпня 2022.
  7. ↑ FISCHERSPOONER в Instagram: "Bootleg of Compact Disc (Edition of 100) 1999 Photo: Fischerspooner". Instagram (укр.). Процитовано 30 серпня 2022.
  8. ↑ Fischerspooner - Bootleg (рос.), процитовано 29 серпня 2022
  9. ↑ а б #1 by Fischerspooner (англ.), процитовано 29 серпня 2022
  10. ↑ Fischerspooner - #1 (рос.), процитовано 28 серпня 2022
  11. ↑ а б Fischerspooner - #1 Album Reviews, Songs & More | AllMusic (англ.), процитовано 29 серпня 2022
  12. ↑ а б Album Review: Fischerspooner - #1 / Releases / Releases // Drowned In Sound. web.archive.org. 4 березня 2016. Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 29 серпня 2022.
  13. ↑ Karen Fischer. Discogs (рос.). Процитовано 29 серпня 2022.
  14. ↑ The Top 100 Singles of 2000-04. Pitchfork (англ.). Процитовано 29 серпня 2022.
  15. ↑ Pitchfork: Staff Lists: The Top 500 Tracks of the 2000s: 500-201. web.archive.org. 22 червня 2010. Архів оригіналу за 22 червня 2010. Процитовано 29 серпня 2022.
  16. ↑ RA Poll: Top 100 tracks of the '00s.
  17. ↑ а б Fischerspooner: #1 : Music Reviews : Rolling Stone. web.archive.org. 22 квітня 2009. Архів оригіналу за 22 квітня 2009. Процитовано 29 серпня 2022.
  18. ↑ Fischerspooner: #1 | Album Reviews | Pitchfork. web.archive.org. 9 вересня 2015. Архів оригіналу за 9 вересня 2015. Процитовано 29 серпня 2022.
  19. ↑ Fischerspooner - Odyssey (рос.), процитовано 29 серпня 2022
  20. ↑ а б Nast, Condé. Fischerspooner: Odyssey. Pitchfork (амер.). Процитовано 29 серпня 2022.
  21. ↑ Chart Log UK: Adam F - FYA. www.zobbel.de. Процитовано 29 серпня 2022.
  22. ↑ Fischerspooner - Never Win (рос.), процитовано 29 серпня 2022
  23. ↑ Odyssey by Fischerspooner (англ.), процитовано 29 серпня 2022
  24. ↑ Fischerspooner - Odyssey Album Reviews, Songs & More | AllMusic (англ.), процитовано 29 серпня 2022
  25. ↑ Nast, Condé. Fischerspooner: Odyssey. Pitchfork (амер.). Процитовано 29 серпня 2022.
  26. ↑ CD: Fischerspooner, Odyssey. the Guardian (англ.). 8 квітня 2005. Процитовано 29 серпня 2022.
  27. ↑ а б Nast, Condé (9 лютого 2009). Fischerspooner Return With Self-Released Album. Pitchfork (амер.). Процитовано 29 серпня 2022.
  28. ↑ Fischerspooner - The Best Revenge (рос.), процитовано 29 серпня 2022
  29. ↑ Fischerspooner - Entertainment Teaser (укр.), процитовано 29 серпня 2022
  30. ↑ а б Fischerspooner - Entertainment (рос.), процитовано 29 серпня 2022
  31. ↑ Entertainment (Lo76), by Fischerspooner. Lo Recordings (англ.). Процитовано 29 серпня 2022.
  32. ↑ Alexander McQueen. Discogs (рос.). Процитовано 29 серпня 2022.
  33. ↑ The Worst Album Covers of 2009. Pitchfork (англ.). Процитовано 29 серпня 2022.
  34. ↑ Entertainment by Fischerspooner. Genius (англ.). Процитовано 29 серпня 2022.
  35. ↑ а б Fischerspooner - Entertainment Album Reviews, Songs & More | AllMusic (англ.), процитовано 29 серпня 2022
  36. ↑ Nast, Condé. Fischerspooner: Entertainment. Pitchfork (амер.). Процитовано 29 серпня 2022.
  37. ↑ Entertainment by Fischerspooner (англ.), процитовано 30 серпня 2022
  38. ↑ {{ ($root.post && $root.post.id) ? $root.post.translations[$root.lang].socialTitle : $root.seo.pageTitle | translate | stripHtml }}. www.nowness.com. Процитовано 30 серпня 2022.
  39. ↑ MOLITOR RECORDS ™. molitorrecords.com. Процитовано 30 серпня 2022.
  40. ↑ Casey Spooner - Adult Contemporary (рос.), процитовано 30 серпня 2022
  41. ↑ Casey Spooner - Spanish Teenager (рос.), процитовано 30 серпня 2022
  42. ↑ Casey Spooner - Faye Dunaway (Remixes) (рос.), процитовано 30 серпня 2022
  43. ↑ Sierra, Gabrielle. Casey Spooner Releases ADULT CONTEMPORARY Album 1/24-25. BroadwayWorld.com (англ.). Процитовано 30 серпня 2022.
  44. ↑ Behance. Fischerspooner – 'New Truth' Monograph. Behance (english) . Процитовано 30 серпня 2022.
  45. ↑ Mowder, Meredith (2014). Fischerspooner : new truth. Bologna, Italy. ISBN 978-88-6208-328-7. OCLC 890163168.
  46. ↑ Книга «Fischerspooner: New Truth» – , купити за ціною 1820.00 на YAKABOO:. www.yakaboo.ua. Процитовано 30 серпня 2022.
  47. ↑ а б Spooner, Casey (2015). Fischerspooner : egos : character studies, online marketing and prelude to new music + Apt #3. Bologna, Italy. ISBN 88-6208-429-3. OCLC 910703153.
  48. ↑ FISCHERSPOONER в Instagram. Instagram (укр.). Процитовано 30 серпня 2022.
  49. ↑ FISCHERSPOONER в Instagram: ""He was 28 years old and I was 18. Michael Stipe helped me discover my sexuality and to assume myself as an artist" Check you @caseyspooner interview in @el_pais 💃🏼💃🏼💃🏼 Photo by @audoin_desforges". Instagram (укр.). Процитовано 30 серпня 2022.
  50. ↑ а б Taylor, Trey (13 жовтня 2017). Why it took nearly a decade for Fischerspooner’s return. Interview Magazine (амер.). Процитовано 30 серпня 2022.
  51. ↑ FISCHERSPOONER в Instagram: "FISCHERSPOONER PREMIERE NEW ALBUM COVER AND FIRST SONG Saturday April 23rd at 11pm Fischerspooner will premiere the first song and cover art from their newest album SIR produced by Michael Stipe. It is part of a program called IT TAKES TWO. Tickets available at the door. (link in bio)". Instagram (укр.). Процитовано 30 серпня 2022.
  52. ↑ Nast, Condé (19 червня 2017). Fischerspooner Team With Michael Stipe for New Song “Have Fun Tonight”: Watch the Video. Pitchfork (амер.). Процитовано 30 серпня 2022.
  53. ↑ Nast, Condé (13 жовтня 2017). Fischerspooner Share New Song, Video With Charlift’s Caroline Polachek: Watch. Pitchfork (амер.). Процитовано 30 серпня 2022.
  54. ↑ а б Nast, Condé. Fischerspooner: Sir. Pitchfork (амер.). Процитовано 30 серпня 2022.
  55. ↑ Fischerspooner - Sir (рос.), процитовано 30 серпня 2022
  56. ↑ Album Sir, Fischerspooner | Qobuz: download and streaming in high quality. Qobuz (брит.). Процитовано 30 серпня 2022.
  57. ↑ а б Fischerspooner - “Have Fun Tonight” (Official Music Video) (укр.), процитовано 30 серпня 2022
  58. ↑ а б в Fischerspooner - TopBrazil (Official Video) [Ultra Music] (укр.), процитовано 30 серпня 2022
  59. ↑ а б в Fischerspooner - Butterscotch Goddam feat. Johnny Magee (Official Video) [Ultra Music] (укр.), процитовано 30 серпня 2022
  60. ↑ а б Fischerspooner - Togetherness feat. Caroline Polachek (Official Video Fischer Edit) [Ultra Music] (укр.), процитовано 30 серпня 2022
  61. ↑ Sir by Fischerspooner (англ.), процитовано 30 серпня 2022
  62. ↑ March: 18 albums you need to hear this month. Mixmag. Процитовано 30 серпня 2022.
  63. ↑ Fischerspooner: Sir review – not worth the nine-year wait. the Guardian (англ.). 18 лютого 2018. Процитовано 30 серпня 2022.
  64. ↑ Staff, A. V. Club (16 лютого 2018). Car Seat Headrest, Poliça/Stargaze, Brandi Carlile, and more albums to know about this week. The A.V. Club (en-us) . Процитовано 30 серпня 2022.
  65. ↑ Fischerspooner - THANK YOU FOR EVERYTHING | Facebook. www.facebook.com (укр.). Процитовано 30 серпня 2022.
  66. ↑ Альбом «Emerge 2020 - EP» (Fischerspooner) (рос.), 29 травня 2020, процитовано 30 серпня 2022
  67. ↑ а б Warren Fischer. IMDb. Процитовано 29 серпня 2022.
  68. ↑ Fischerspooner - Emerge 2000 (укр.), процитовано 30 серпня 2022
  69. ↑ LCD Soundsystem - Losing My Edge (Official Video) (укр.), процитовано 30 серпня 2022
  70. ↑ CREEP - Days (укр.), процитовано 30 серпня 2022
  71. ↑ Warren Fischer Director | Bunker. www.bunkerwork.com (англ.). Процитовано 29 серпня 2022.
  72. ↑ Three-Part HBO Documentary Series NUCLEAR FAMILY Debuts September 26. Pressroom (англ.). Процитовано 29 серпня 2022.
  73. ↑ Casey Spooner в Instagram: "REHEARSAL #spooner2020". Instagram (укр.). Процитовано 29 серпня 2022.
  74. ↑ Cooper, Mariah (8 липня 2019). Gay singer Casey Spooner announces U.S. presidential bid. Washington Blade: LGBTQ News, Politics, LGBTQ Rights, Gay News (амер.). Процитовано 29 серпня 2022.
  75. ↑ Casey Spooner в Instagram: "SAY YES! #SPOONER2020". Instagram (укр.). Процитовано 29 серпня 2022.
  76. ↑ SPOONER2020. HOMOCO. Архів оригіналу за 14 серпня 2022. Процитовано 29 серпня 2022.
  77. ↑ Another gay man just announced he's running for president. Newsweek (англ.). 9 липня 2019. Процитовано 29 серпня 2022.
  78. ↑ SPOONER2020 - Casey Spooner #SPOONER2020 (укр.), процитовано 29 серпня 2022
  79. ↑ SPOONER2020 INFOMERCIAL- Casey Spooner #SPOONER2020 (укр.), процитовано 29 серпня 2022
  80. ↑ Американець звинуватив Мадонну в порушенні авторських прав. Йому пропонували гонорар, але він хоче більшого. babel.ua (укр.). Процитовано 31 серпня 2022.
  81. ↑ Madonna accused of failing to credit songwriter on Madame X album. the Guardian (англ.). 25 листопада 2019. Процитовано 29 серпня 2022.
  82. ↑ Casey Spooner в Instagram: "my demo GOD CONTROL". Instagram (укр.). Процитовано 29 серпня 2022.
  83. ↑ Matarrese, Gianluca (22 червня 2022), 25 nuances de doc Fashion Babylon (фр.), процитовано 29 серпня 2022
  84. ↑ Casey Spooner - “WITH LOVE FROM DEATH BEACH…” NEW ALBUM COVER….. I’m in my TRIUMPHANT APOCALYPTIC TECHNO TARZAN NUDIST RITUAL CEREMONY PHASE. | Facebook. www.facebook.com (укр.). Процитовано 29 серпня 2022.
  85. ↑ Музпросвет: столпы электроклэша в 2003. muzprosvet.ru. Процитовано 30 серпня 2022.
  86. ↑ Nast, Condé (7 жовтня 2021). 25 Microgenres That (Briefly) Defined the Last 25 Years. Pitchfork (амер.). Процитовано 30 серпня 2022.
  87. ↑ а б Daw, Stephen; Daw, Stephen (24 березня 2022). ‘Not Serious, But Seriously Fun’: How Electroclash Became a Bastion for Queer Performers 20 Years Ago. Billboard (амер.). Процитовано 31 серпня 2022.
  88. ↑ Understanding Fischerspooner. www.nypress.com (амер.). Процитовано 31 серпня 2022.
  89. ↑ Pareles, Jon (21 травня 2002). POP IN REVIEW; Giving a Couple of Faces To Electronic Dance Music. The New York Times (амер.). ISSN 0362-4331. Процитовано 30 серпня 2022.
  90. ↑ Trebay, Guy (17 січня 2018). From No Clothes to Almost No Clothes at Palomo Spain. The New York Times (амер.). ISSN 0362-4331. Процитовано 30 серпня 2022.
  91. ↑ Sir by Fischerspooner. Genius (англ.). Процитовано 30 серпня 2022.
  92. ↑ Macias, Ernesto (21 червня 2021). Casey Spooner on NFTs, Threesomes, and Warehouse Raves. Interview Magazine (амер.). Процитовано 30 серпня 2022.
  93. ↑ Discover who influenced Fischerspooner. inflooenz.com (англ.). Процитовано 31 серпня 2022.
  94. ↑ chicagoreader (12 червня 2003). Great Apes. Chicago Reader (амер.). Процитовано 31 серпня 2022.
  95. ↑ Harvey, Matt. BBC - Music - Review of The Rapture - Echoes. www.bbc.co.uk (брит.). Процитовано 31 серпня 2022.
  96. ↑ Alice In Videoland - She's A Machine (2008). neformat (укр.). Процитовано 31 серпня 2022.
  97. ↑ Discover who influenced CSS. inflooenz.com (англ.). Процитовано 31 серпня 2022.
  98. ↑ а б Chart Log UK: Adam F - FYA. www.zobbel.de. Процитовано 31 серпня 2022.
  99. ↑ а б Fischerspooner. Billboard (амер.). Процитовано 28 серпня 2022.
  100. ↑ а б Fischerspooner - Odyssey - ultratop.be. www.ultratop.be. Процитовано 31 серпня 2022.
  101. ↑ Fischerspooner. Billboard (амер.). Процитовано 28 серпня 2022.
  102. ↑ Fischerspooner - Odyssey - ultratop.be. www.ultratop.be. Процитовано 31 серпня 2022.
  103. ↑ Ελληνικό Chart. web.archive.org. 17 червня 2005. Архів оригіналу за 17 червня 2005. Процитовано 31 серпня 2022.
  104. ↑ Kylie Minogue - Come Into My World (рос.), процитовано 31 серпня 2022
  105. ↑ Henry Mancini - The Pink Panther Theme (рос.), процитовано 31 серпня 2022
  106. ↑ The Killers - Hot Fuss (рос.), процитовано 31 серпня 2022
  107. ↑ Sunshine - Victimisanothernameforlover (рос.), процитовано 31 серпня 2022
  108. ↑ Étienne Daho & Fischerspooner - Tout Va Bien Pour La France (рос.), процитовано 31 серпня 2022
  109. ↑ Fischerspooner - Emerge (укр.), процитовано 31 серпня 2022
  110. ↑ Fischerspooner - Emerge (укр.), процитовано 31 серпня 2022
  111. ↑ Fischerspooner - Emerge (рос.), процитовано 31 серпня 2022
  112. ↑ Fischerspooner - Sweetness (укр.), процитовано 31 серпня 2022
  113. ↑ Fischerspooner - The 15th (укр.), процитовано 31 серпня 2022
  114. ↑ Fischerspooner - Just Let Go (рос.), процитовано 31 серпня 2022
  115. ↑ Fischerspooner - Just Let Go (укр.), процитовано 31 серпня 2022
  116. ↑ Fischerspooner - Never Win (укр.), процитовано 31 серпня 2022
  117. ↑ Fischerspooner - Get Confused (укр.), процитовано 31 серпня 2022
  118. ↑ Fischerspooner - We Are Electric (Official Music Video) (укр.), процитовано 31 серпня 2022
  119. ↑ Fischerspooner "The Best Revenge" (укр.), процитовано 31 серпня 2022
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Fischerspooner&oldid=40363022