Відкрити головне меню
«Ведуть провокатора під конвоєм». Лютий 1917, Петроград (малюнок з державного музею політичної історії Росії, Санкт-Петербург)

Провока́ція (лат. provocatio) — дія або низка дій, які мають на меті викликати реакцію тих, кого провокують. Як правило, проводяться, з метою штучного створення складних обставин або негативних наслідків для тих, кого провокують. Суб'єкт, що здійснює провокації, називається провокатором. Оскільки провокації ґрунтуються на особливостях психології людини, її поведінці як соціальної істоти, вони вивчаються психологією та соціологією.

ОглядРедагувати

Провокація може бути однією дією або низкою взаємопов'язаних дій. У свою чергу дії можуть бути спрямовані як безпосередньо на того кого провокують, так і на його оточення. Ряд різноспрямованих провокаційних дій дозволяють визначити взаємозв'язки, а також силу і принципи роботи таких взаємозв'язків між тим кого провокують і його оточенням. Провокаційні дії, що проводяться в певний проміжок часу, дозволяють визначити поріг сприйнятливості особи, яку провокують до подразників і сили подразників.

Провокації займають важливе місце в маркетингу, військовій справі, мистецтві, політиці, у відносинах між окремими людьми, групами людей, між юридичними особами та державами. У політиці провокації часто орієнтовані на реакцію громадської думки, негативну щодо противника. Зокрема, серед методів провокації може бути вчинення непристойних дій під виглядом свого противника, нанесення шкоди його відомим опонентам, з метою викликати реакцію співчуття у громадській думці. У військовій справі провокацією може бути фальшивий відступ, створення ілюзії незахищеності будь-якого свого флангу, з метою заманювання противника в пастку.

У політичних цілях держави можуть жертвувати частиною військ, провокуючи противника на відкриту атаку, щоб отримати привід до війни. Розповсюдженим засобом «третьої зацікавленої сторони» також є дії провокативного характеру котрі направлені супроти двох антагонічних сторін, почерговими чи одночасними акціями, з метою розпалення між ними конфлікту.

Провокації застосовуються і правоохоронними органами, хоча в багатьох країнах це незаконно. Приклади таких провокацій — перевірочна закупівля або продаж наркотичних засобів, коли ініціатором вчинення злочину виступає не підозрюваний, а правоохоронці. Провокатором злочину є та особа, від якої виходить ініціатива на його вчинення.

В Російській імперії провокаторами називали зазвичай секретних співробітників спеціальних служб (особливо охоронних відділень), які підбурювали революціонерів зробити які-небудь злочинні дії для того, щоб вони потім були арештовані і засуджені.

Відомі провокаціїРедагувати

Див. такожРедагувати

ПриміткиРедагувати

ДжерелаРедагувати

ПосиланняРедагувати