8-ма армія (Велика Британія)

8-ма а́рмія Великої Британії (англ. Eighth Army (United Kingdom) — військове об'єднання британської армії за часів Другої світової війни, що діяла на Середземноморському театрі війни. Була заснована у вересні 1941 року на території Північної Африки для протистояння німецько-італійському наступу на Єгипет. Брала участь у найважливіших битвах та боях на театрі війни, за Тобрук, під Ель-Аламейном, у Туніській кампанії. Після розгрому групи армій «Африка» формування армії висадилися на півдні Італії та брали участь у кампанії на Апеннінському півострові до повного розгрому німецько-італійських військ. Мала у своєму складі певну кількість британських, канадських, австралійських, новозеландських, індійських, французьких, польських та інших союзних армій військ.

8-ма армія Великої Британії
Eighth Army (United Kingdom)
El Alamein 1942 - British infantry.jpg
Солдати 8-ї армії Великої Британії ведуть бій в районі Ель-Аламейна. 24 жовтня 1942
На службі вересень 1941 — липень 1945
Країна Велика Британія Велика Британія
Вид Flag of the British Army.svg Британська армія
Роль Сухопутні війська
Чисельність загальновійськова армія
У складі 18-та група армій
15-та група армій
Війни/битви

Друга світова війна
Середземноморський ТВД

Командування
Визначні
командувачі
лейтенант-генерал Алан Каннінгем
генерал сер Бернард Монтгомері
лейтенант-генерал Річард Маккрірі
Знаки розрізнення
Емблема 8-ї армії British Eighth Army SSI.svg
Варіант емблеми Eighth-Army.jpg

Commons-logo.svg Медіафайли на Вікісховищі

Історія службиРедагувати

Північно-Африканська кампаніяРедагувати

8-ма британська армія була сформована у вересні 1941 року під командуванням лейтенант-генерала сера Алана Каннінгема. 17 листопада 1941 року війська об'єднання вперше почали діяти як армія, коли перетнули кордон з Кіренаїкою, вирушаючи назустріч німецькому «Африканському корпусу» генерала Роммеля. У результаті цього зіткнення ключовою стала битва при Сіді Резег, де британська 7-ма бронетанкова дивізія зазнала нищівної поразки від Африканського корпусу Роммеля. Британські танки в цей час значно поступалися німецьким танкам, і хоча втрати британських військ були надзвичайно великими, німецькі бронетанкові сили були майже повністю знищені.

Втім, незважаючи на досягнення ряду тактичних успіхів, Роммель був змушений відступити від Тобруку і до кінця 1941 року був відтиснений назад до Ель-Агейла. До лютого 1942 року Роммель перегрупував свої сили і почав концентрований наступ проти британської 8-ї армії, примусивши її відступати аж до лінії Газала, на захід від Тобрука. Обидві сторони розпочали період нарощування сил для початку нових наступальних операцій, але Роммель першим взяв на себе ініціативу, і під ударами німецько-італійської армії 8-ма армія відступила з позиції поблизу Газали.

Генерал Ніл Річі виявився нездатним зупинити Роммеля і його замінили, коли вищий командувач Середньосхідного командування генерал Окінлек перебрав на себе безпосереднє керівництво армією. Танкова армія «Африка» була врешті-решт зупинена у першій битві за Ель-Аламейн. Окінлек, який розраховував тимчасово призупинити активні дії та перегрупувати всю 8-му армію, яка зазнала великих втрат в оборонних боях, намагаючись стримати наступ Роммеля і потребувала підкріплень, піддався потужному тиску з боку прем'єр-міністра Великої Британії Вінстона Черчилля негайно відбити удар. Однак він виявився неспроможним здобути успіх в боях поблизу Ель-Аламейна і в серпні 1942 року генерала Окінлека замінили на посаду командувача військами на Середньому Сході генералом Гарольдом Александером та на 8-ій армії лейтенант-генералом Вільямом Готтом. Проте, не встигнувши зайняти пост, 7 серпня 1942 року Вільям Готт загинув на борту транспортного літака «Бомбей», який був збитий німецькими винищувачами Me 109 з JG 27 при посадці на аеродромі в Каїрі[1]. Головнокомандувачем Середньосхідного командування був призначений генерал Г.Александер. Таким чином на місце командувача армії був призначений лейтенант-генерал Бернард Монтгомері. Протистоячи тиску Черчилля, Александер та Монтгомері змогли зміцнити сили 8-ї армії, організувавши її посилення X корпусом, який приєднався до XIII і XXX корпусів армії.

Очоливши 8-му армію, Б.Монтгомері, не гаючи часу, розгорнув велику активність: віддав наказ сформувати з усіх бронетанкових частин та з'єднань X корпус[Прим. 1], а усі піхотні з'єднання передати до XXX армійського корпусу. Одночасно, він звернувся до генерала Г.Александера з проханням про підкріплення, запросивши 51-шу та 44-у піхотні дивізії, які щойно прибули до Єгипту та мали посилювати британські позиції навколо дельти Ніла. Монтгомері перемістив свій КП до руїн античного міста Бург-аль-Араб ближче до лінії зіткнення щоб мати можливість швидше командувати та координувати зусилля своїх військ у боях.

З 30 серпня по 5 вересня 1942 року на південь від Ель-Аламейн у районі Алам-ель-Халфі між військами 8-ї британської армії та Німецько-італійською танковою армією генерал-фельдмаршала Е. Роммеля відбулась перша битва, в якій Монтгомері переміг свого опонента.

Зірвавши плани Е.Роммеля на подальший наступ на Єгипет, британські війська інтенсивно займалися бойовою підготовкою, роблячи наголос на дії в нічний час та тренуючись долати мінні поля. Одночасно у частини надійшли 252 нових американських танки «Шерман», 90 самохідних установок M7 «Пріест», зростала кількість артилерійських систем та автомобільної техніки. Наприкінці жовтня 8-ма армія нараховувала 231 000 осіб і Б. Монтгомері доповів, що готовий до рішучих наступальних дій.

23 жовтня 1942 року з масштабної артилерійської підготовки розпочалась друга битва за Ель-Аламейн і у ході протистояння, що тривало до 11 листопада, військам Роммеля вперше за усю Північно-Африканську кампанію у Другій світовій війні була завдана серйозна поразка. Перемога 8-ї армії під Ель-Аламейом стала однією з перших та найвирішальніших битв у військовій історії Великої Британії та країн Співдружності в роки Другої світової війни.

12 листопада британська армія відбила у німців Тобрук.

Туніська кампаніяРедагувати

З листопада 1942 до березня 1943 року 8-ма армія наполегливо переслідувала ворога, завдаючи йому максимум уражень. У березні 1943 року армія Б. Монтгомері вийшла на лівійсько-туніський кордон, де німецько-італійські війська тримали міцну оборону, на побудованій ще за часів французів лінії Марета. 6 березня 1943 року 1-ша італійська армія генерала Джованні Мессе розпочала операцію «Капрі» — наймасштабніший танковий наступ в Африці. Масована атака італійсько-німецьких військ була вміло відбита силами 8-ї британської армії з великими втратами для них.

16 березня британські війська 8-ї та 1-ї армій перейшли в атаку на німецько-італійських позиції на лінії Марет. Операція «Пьюджіліст» попри певному успіху в прориві оборони противника не досягла визначеного завдання, але врешті-решт унаслідок затятих боїв війська Осі були змушені відступити зі своїх рубежів, з того часу бойові дії в Тунісі отримали характер боротьби на виснаження. 12 травня 1943 року англійські війська 8-ї армії з'єдналися з американськими на півночі Африки, які наступали із заходу. 13 травня 1943 року італо-німецька група армій «Африка» в Тунісі капітулювала.

Італійська кампаніяРедагувати

З початком Італійської кампанії війська 8-ї армії залишалися на території Північної Африки, і не брали участі в операції «Хаскі», морській десантній операції з висадки союзників на Сицилію. У вересні 1943 року 8-ма армія висадилася на материкову Італію за планами операцій «Бейтаун» та «Слепстік» у контексті загального вторгнення союзних військ на Апеннінський півострів.

Після з'єднання лівого флангу з 5-ю армією США на чолі з генералом Марком Кларком, що висадився в Салерно на західному узбережжі Італії на південь від Неаполя, 8-ма армія продовжила вести бойові дії на східному фланзі союзників в Італії. Ці дві армії складали кістяк союзних військ, що брали участь в Італійській кампанії (пізніше була створена 15-та група армій під командуванням генерала сера Гарольда Александера).

На початку 1944 року після трьох невдалих спроб 5-ї американської армії прорвати німецькі оборонні позиції, відомі союзникам як Зимова лінія, у квітні 1944 року 8-ма армія була приховано переведена з узбережжя Адріатики, зосереджуючи всі сили, крім V корпусу, на західній частині Апеннінських гір разом із 5-ою армією США з метою проведення великого наступу. Ця четверта битва за Монте-Кассіно пройшла успішно, коли 8-ма армія прорвалася в центральну Італію, а на початку червня 5-та армія вступила до Риму.

Після захоплення союзниками Риму 8-ма армія продовжила наступ на північ через центральну Італію для захоплення Флоренції. Наприкінці літньої кампанії союзницькі сили вели затяті бої за прорив чергової німецької оборонної лінії в Італії — Готської. Британська 8-ма армія повернулася до узбережжя Адріатики і зуміла прорвати тут оборону Готської лінії, але в кінцевому підсумку союзні сили не змогли прорватися в долину По до настання зими, отже це змусило командування припинити серйозні наступальні операції. Протягом жовтня Ліз був переведений до командування у Південно-Східній Азії, а лейтенант-генерал сер Річард Л. МакКрірі, який раніше командував X корпусом, замінив його на посаді командувача 8-ї армії.

Весною 1945 року 8-ма британська та 5-та американська армія генерала Лучіана Траскотта розпочали стратегічну наступальну операцію в Північній Італії проти групи армій «C» генерал-полковника Г. фон Фітингофа, яка завершилася перемогою союзників та полоненням майже мільйону німецьких солдатів.

КомандуванняРедагувати

Командувачі

Склад армійРедагувати

Див. такожРедагувати

ПриміткиРедагувати

Виноски
Джерела
  1. Weal, John (2003). Jagdgeschwader 27 'Afrika'. Aviation Elite Units Series. Osprey Publishing. ISBN 978-1-84176-538-9.

ДжерелаРедагувати

ЛітератураРедагувати

  • Mackenzie, Compton (1951). Eastern Epic: September 1939 — March 1943 Defence. I. London: Chatto & Windus. OCLC 59637091.
  • Moorehead, Alan, The March to Tunis: The North African War 1940—1943, Harper and Row, New York, 1967.
  • Stewart, Adrian. Early Battles of the Eighth Army: Crusader to the Alamein Line. Barnsley, England: Pen & Sword, 2002.