Сер Річард Маккрірі (англ. Sir Richard McCreery; нар. 1 лютого 1898, Маркет Гарборо — пом. 18 жовтня 1967, Темплькомб, Сомерсет) — британський воєначальник, генерал британської армії. Учасник Першої та Другої світових воєн.

Річард Маккрірі
Richard McCreery
New Eighth Army Commander at Tac Eighth Army Headquarters, Italy, 1 October 1944 TR2377.jpg
Прізвисько «Дік» («Dick»)
Народження 1 лютого 1898(1898-02-01)
Велика Британія Маркет Гарборо, Лестершир
Смерть 18 жовтня 1967(1967-10-18) (69 років)
Велика Британія Темплькомб, Сомерсет
Громадянство Велика Британія Велика Британія
Приналежність Flag of the British Army.svg Британська армія
Рід військ піхота
Освіта Королівський військовий коледж у Сандгерсті
Штабний коледж у Камберлі
Ітонський коледж
Роки служби 19151949
Звання British Army OF-9.svg генерал
Командування Британська Рейнська армія
8-ма армія
X армійський корпус
VIII армійський корпус
8-ма бронетанкова дивізія
Війни / битви
Титул Сер
Нагороди
ордена Лазні
Орден Британської імперії (військовий)
Орден «За видатні заслуги» (Велика Британія)
Легіон Заслуг (Офіцер) (США)
Воєнний хрест (Велика Британія)
Медаль «За видатні заслуги» армії (США)
Великий командор ордена Фенікса (Греція) 1914-15 Star ribbon.png British War Medal BAR.svg
CMNS: Річард Маккрірі на Вікісховищі

БіографіяРедагувати

Річард Маккрірі народився 1 лютого 1898 року в містечку Маркет Гарборо в родині Волтера Адольфа Маккрірі з Білтон-Парку, Регбі, американця швейцарського походження, і Емілії Макадам, праправнучкі шотландського інженера Джона Лудона Макадама. Навчався в Білтон-Грінді, підготовчій школі Сент-Майкла у Вестгейт-он-Сі та коледжі Ітона. Через шість місяців після початку Першої світової війни Маккрірі склав вступний іспит до Королівського військового коледжу в Сандгерсті. Закінчив навчальним заклад на 12 місце з 212 абітурієнтів.

11 серпня 1915 року Маккрірі був призначений до 12-го (королівського принца Уельського) кавалерійського полку уланів другим лейтенантом. Але замість того, щоб приєднатися до свого полку у Франції був відправлений до 6-го резервного кавалерійського полку в Дубліні для подальшого навчання кавалерійській тактиці. У січні 1916 року прибув на Західний фронт у Франції. У квітні 1917 року брав участь у битві при Аррасі, де був важко поранений у праве стегно. Ледве уникнув ампутації ноги, але втратив два пальці та частину інших. Йому довелося знову навчитися ходити і їздити на конях, і в нього залишилася виражена кульгавість на все життя.

11 вересня 1918 року, після тривалого лікування та реабілітації, Маккрірі повернувся до свого полку на фронті. Брав участь у бойових діях 4-ї армії під час Стоденного наступу. З бойові заслуги під час бою, що стався 9 листопада, був відзначений Військовим хрестом.

У післявоєнний час залишився служити в британській армії, у грудні 1921 року Маккрірі був призначений ад'ютантом свого полку. З 1928 до 1929 року він навчався у штабному коледжі в Камберлі. Його однокурсниками були Джерард Бакнейл, Джеральд Темплер, Александр Камерон, Александр Галловей, Джон Гардінг, Філіп Грегсон-Елліс та Гордон Макміллан, а викладачами були Річард О'Коннор, Бернард Пейджет, Генрі Пойналл, Гарольд Франклін та Бернард Монтгомері. Після завершення навчання був призначений начальником штабу 2-ї кавалерійської бригади, а в 1935 році став командиром свого полку.

Через кілька місяців після початку Другої світової війни, у травні — червні 1940 року Маккрірі брав участь у битві за Францію, наприкінці якої командував 2-ю бронетанковою бригадою 1-ї бронетанкової дивізії, що билася пліч-о-пліч з французьким генералом Шарлем де Голлем. У грудні 1940 року британський воєначальник став командиром новоствореної 8-ї бронетанкової дивізії. Потім служив на Близькому Сході, був штабним офіцером у Клода Окінлека та Гарольда Александера.

У липні 1943 року Маккрірі отримав командування 8-м корпусом у Сполученому Королівстві. У серпні 1943 року, після капітуляції армії Осі в Тунісі, став командиром 10-го корпусу, який готувався взяти участь в Італійській кампанії. У вересні 1943 року 10-й корпус, який тепер перебував у підпорядкуванні командувача 5-ї американської армії генерала Марка Кларка, зіграв ключову роль у Салернській десантній операції. Потім бився в центральній Італії, з боями долаючи німецькі оборонні рубежі та досягнув річки Гарільяно наприкінці 1943 року. У подальшому бився на Зимовій лінії, в битві за Монте-Кассіно. 4 червня 1944 року війська корпусу визволили Рим.

31 грудня 1944 року Маккрірі прийняв на себе командування 8-ю армією від генерал-лейтенанта Олівера Ліза після невдачі того з проривом німецької Готичної оборонної лінії. Весною 1945 року 8-ма британська та 5-та американська армія генерала Лучіана Траскотта розпочали стратегічну наступальну операцію в Північній Італії проти групи армій «C» генерал-полковника Г. фон Фітингофа, яка завершилася перемогою союзників та полоненням майже мільйону німецьких солдатів.

Після розгрому німецького вермахту та капітуляції Німеччини Маккрірі перебував у посаді командувача британськими окупаційними силами в Австрії та представником Великої Британії при союзній комісії з Австрії. Маккрірі займав цю посаду з липня 1945 по березень 1946 року. З 1946 по 1948 рік Маккрірі призначений головнокомандувачем Британської Рейнської армії після фельдмаршала Монтгомері.

У 1948—1949 рр. Маккрірі був представником британської армії у Воєнному комітеті при ООН. З 1949 року — у відставці.

Див. такожРедагувати

ПриміткиРедагувати

Виноски
Джерела

ПосиланняРедагувати

ЛітератураРедагувати

  • Mead, Richard (2012). The Last Great Cavalryman: The Life of General Sir Richard McCreery, Commander Eighth Army. Barnsley, South Yorkshire: Pen and Sword Books, ISBN 978-1848844650
Командування військовими формуваннями (установами)
Великої Британії
Попередник:
бригадир
А. Кенчінгтон
 
Командир
8-ї бронетанкової дивізії

14 грудня 1940 — 15 жовтня 1941
Наступник:
майор-генерал
Чарльз Норман
Попередник:
лейтенант-генерал
Герберт Ламсден
 
Командир
8-го армійського корпусу

липень — серпень 1943
Наступник:
лейтенант-генерал
Джон Аллан Гардінг
Попередник:
лейтенант-генерал
Бернард Фрейберг
 
Командир
10-го армійського корпусу

серпень 1943 — жовтень 1944
Наступник:
лейтенант-генерал
Джон Гоуксворт
Попередник:
лейтенант-генерал
Олівер Ліз
 
Командувач 8-ї армії

1 жовтня 1944 — липень 1945
Наступник:
розформована
Попередник:
фельдмаршал
Бернард Монтгомері
 
Командувач
Британської Рейнської армії

19461948
Наступник:
генерал
Чарльз Кейтлі