Відкрити головне меню

Повна назваРедагувати

49-й стрілецький корпус

Перше формуванняРедагувати

ІсторіяРедагувати

Корпус був сформований в серпні-вересні 1939 року в Київському Особливому військовому окрузі (КОВО)[1].

З початком вторгнення СРСР до Польщі з 17 по 28 вересня 1939 року 49-й ск увійшов до складу Українського фронту та знаходився у резерві[2].

До початку жовтня 1939 року Український фронт отримав посилення військами з внутрішніх округів. 2 жовтня 49-й ск входив до складу 12-ї армії[3].

4 квітня 1940 року корпус входив до складу КОВО[4][5].

Протягом червня — липня 1940 року корпус у складі 5-ї армії Південного фронту брав участь в Бессарабсько-Буковинському поході РСЧА.

Після 10 червня 1940 року управління корпусу разом з корпусними частинами повинно було прибути в м.Дунаївці до ранку 12 червня. Марш корпусу повинен був проходити з маскуванням та вночі[6].

27 червня до кінця дня майже всі війська фронту були розгорнуті відповідно до плану. 5-а армія була розгорнута на Волині. Штаб армії було розміщено в м. Дунаєвці, командуючим на час операції було призначено генерал-лейтенанта Герасименка В. Ф. Армія складалася з 36-го та 49-го стрілецьких корпусів[6].

В липні 1940 року управління 5-ї армії, до якої входив корпус було розформовано. Управління корпусу передало свої дивізії та відбуло в м.Львів. Разом з управлінням корпусних частин його було виділено для формування управління корпусу та корпусних частин 4-го механізованого корпусу, яке проходило у м. Львів.

ПідпорядкуванняРедагувати

  • Київський Особливий військовий округ (серпень — 16 вересня 1939).
  • Резерв Українського фронту (16 вересня — 2 жовтня 1939).
  • 12-а армія Українського фронту (з 2 жовтня 1939).
  • Київський Особливий військовий округ (жовтень 1939 —).
  • 5-а армія Південного фронту (20 червня — 10 липня 1940).

СкладРедагувати

На 2 жовтня 1939 року

  • Управління корпусу.
  • Корпусні частини.
  • 23-а стрілецька дивізія.
  • 62-а Туркестанська стрілецька дивізія[3].

На 28 червня 1940 року[6].

  • Управління корпусу[6].
  • Корпусні частини[6].
  • 36-а легкотанкова бригада[6].
  • 49-а легкотанкова бригада[6].
  • 137-й артилерійський полк[6].
  • 331-й артилерійський полк[6].
  • 34-й артилерійський дивізіон РГК[6].* 44-а стрілецька дивізія[6].
  • 80-а стрілецька дивізія[6].
  • 135-а стрілецька дивізія[6].


На 10 липня 1940 року

  • Управління корпусу.
  • Корпусні частини
  • 269-й окремий зенітно-артилерійський дивізіон.[7]

Друге формуванняРедагувати

ІсторіяРедагувати

Корпус був створений в березні 1941 року в КОВО[1]. Управління знаходилося в м.Вінниця.

9 червня 1941 року Військова рада округу прийняла рішення у військах другого ешелону мати при собі запас патронів при кожному ручного та станкового кулеметів, гранати, що зберігаються на складах, розподілити по підрозділам, половину боєкомплекту снарядів та мін мати у спорядженому стані, створити запас палива не менше двох заправок.[8]

22 червня 1941 року корпус увійшов до складу Південно-Західного фронту.

2 липня по всім дорогам на схід рухалися війська Південно-Західного фронту: колони, що складалися із танків, бронеавтомобілів, вантажівок, возів, запряжених кіньми, командирів та червоноармійців.

Противник у 15.00 оволодів м.Збараж та м.Тернопіль. Німці могли рухатися через м.Волочиськ на м. Проскурів, де знаходився командний пункт Південно-Західного фронту на чолі командуючого військами фронту генерал-полковника Кирпоноса М. П.[9][10].

На шляху противника командуючий фронтом генерал-полковник Кирпонос направляє 24-й механізований корпус з району Лановець на південь для займання Проскурівського укріпленого району на рубіж Авратин, Волочиськ, Канівка, підпорядкувавши його командуючому військами 6-ї армії. Корпус отримав завдання займаючи міцну оборону забезпечити відхід військ 6-ї та 26-ї армій[11].

Одночасно за наказом командуючого військами фронту 49-й стрілецький корпус генерал-майору Корнілова І. А. був піднятий за тривогою та вирушив на рубіж Ямпіль, Теофіполь, Ульянівка (район Лановець) для зайняття оборони. Корпус мав стати сусідом справа 24-го мк[12].

3 липня у 2.00 противник посилив натиск на рівненському та тернопільському напрямках. Війська Південно-Західного фронту відійшли на рубіж р. Случ, Славута, Ямпіль, Гржималов, Чортків, Городенка, Снятин та повинні були стояти на цьому рубежу до темноти. 9 липня 6-а армія повинна була не допустити прориву противника до м.Житомир та стійко обороняти Новоград-Волинський укріпрайон. 49-й стрілецький корпус (190-а, 197-а стрілецькі дивізії), що входив до складу резерву армії, висунувся на рубіж Ямпіль, Теофіполь, Ульянівка (район Лановець)[13].

З 5 липня 199-а стрілецька дивізія 49-го ск займала оборону у південному секторі Новоград-Волинського укріпрайону на ділянку Броники — Новий Миропіль — Коростки[14].

6 липня 1-а німецька танкова група наступала на вузькій ділянці. Війська 19-го механізованого корпусу генерала Фекленко та 7-го стрілецького корпусу генерала Добросєрдова не втримали напору німецьких військ. На ділянці м. Новоград-Волинський, Новий Миропіль радянський фронт був прорваний.

Війська 199-ї сд 49-го ск поблизу населеного пункту Новий Миропіль (населений пункт південніше Полонне, поблизу залізничної дороги Шепетівка — Полонне — Бердичів) були розгромлені німцями. Через відсутність керівництва боєм командування 199-ї сд 49-го ск та передчасного залишення споруд УРа, під час прориву противником укріпленого району в Новому Мирополі 617-й стрілецький полк дивізії в паніці відступив із займаних позицій. Після цього прориву командування дивізії втратило управління двома полками. Дивізія понесла великі втрати у особовому складі та матеріальній частині[15][14].

7 липня противник зайняв м. Бердичів.

8 липня командуючий військами фронту після ранішньої поїздки в район м. Бердичів наказав командуючому військами 6-ї армії швидко зосередити в околиці м.Любар 49-йск для нанесення контрудару на північ та закриття утвореного прориву[16].

9 липня командир 199-ї сд 49-го ск полковник Алєксєєв А. Н., маючи письмовий наказ Військової Ради фронту — утримувати зайняті позиції в тому числі у Новому Мирополі, на основі начебто усного наказу командира 7-го ск, наказав 492-у сп, що мав усі можливості утримувати оборону рубежу, відступити. Інші полки цей наказ не отримали та потрапили у тяжке положення. Командир дивізії Алєксєєв разом з комісаром Коржевим та іншими командирами, залишивши війська дивізії, втекли з поля бою[14].

Прориви у районі Нового Мирополя 6 липня та Гульська 9 липня, незважаючи на тяжке положення на всіх ділянках фронту, несли велику загрозу, адже ще більше погіршували становище 6-ї, 26-ї та 12-ї армій, які могли потрапити в оточення[16].

Протягом дня війська 5-ї армії атакували противника у районі м. Новоград-Волинський та перерізали шосе Новоград-Волинський — Житомир, відрізавши війська противника поблизу м. Житомир, а війська 6-ї армії (зведені підрозділи 4-го мк та танкової групи під командуванням генерала Огурцова) — поблизу м. Бердичів. Передовий загін противника дійшов до м. Житомир. Зведеним підрозділом 4-го мехкорпусу вдалося просунутися на південну околицю м.Чуднів та перерізати шосе Новий Миропіль — Бердичів. Стрілецькі та механізовані корпуси 5-ї армії з півночі та 49-й ск з півдня готувалися нанести контрудар по клину противника, що був націлений на м. Житомир, та спішно висувалися на рубежі для наступу[16].

Противник зміг організувати наступ значних сил противника на Ямпіль і зведені підрозділи 4-го мехкорпусу опинилися під загрозою оточення. Тому вони були вимушені залишити зайнятий напередодні Чуднів та відійти від шосе Новий Мирополь — Бердичів. Командарм 6-ї армії генерал Музиченко віддав наказ 49-у стрілецькому корпусу нанести контрудар (сильно ослабленому)[16].

49-й корпус своїм контрударом мав допомогти вийти з оточення і 7-му ск[16].

У перші дні серпня корпус потрапив в оточення в районі Умань — Новоархангельськ (Уманський котел).

5 серпня 1941 року управління корпусу було розгромлене, а 1 вересня року — розформоване.

СкладРедагувати

На березень 1941 року

На 22 червня 1941 року

  • 507-й корпусний артилерійський полк[17][1].
  • 308-й окремий саперний батальйон[17][1][18].
  • 275-й окремий батальйон зв'язку[17][1][18].
  • 190-а стрілецька дивізія[17][1].
  • 197-а стрілецька дивізія[17][1].
  • 199-а стрілецька дивізія[17][1].

КомандуванняРедагувати

  • Генерал-майор Корнілов І. О. (14 березня 1941 — кінець липня 1941)[10][19].
  • Генерал-майор Огурцов С. Я. (1941)[10].

ПриміткиРедагувати

  1. а б в г д е ж и к Сайт СОЛДАТ.ru
  2. Сайт РККА. Энциклопедия. Перечень объединений, соединений, частей и подразделений, входивших в состав Действующей армии в период Освободительного похода в Западную Белоруссию и Западную Украину в 1939 г.. www.rkka.ru. Процитовано 16 листопада 2018 року.  (рос.)
  3. а б Мельтюхов М. И. Советско-польские войны.
  4. РГВА ф. 40442, оп. 2а, д.128, л.48.
  5. Сайт РККА. Энциклопедия. Ведомость распределения сд и корпусных управлений по округам при реорганизации сд и усиления СКВО и ЗакВО (на 04.04.1940)
  6. а б в г д е ж и к л м н п Мельтюхов М. И. Освободительный поход Сталина.
  7. Сайт Механизированные корпуса РККА. 4-й механизированный корпус.
  8. Военно-исторический журнал, 1967, № 3.
  9. Краснознамённый Киевский. 1979.
  10. а б в г д Исаев А. В. От Дубно до Ростова.
  11. Сайт Механизированные корпуса РККА. 24-й механизированный корпус.
  12. Сборник боевых документов Великой Отечественной войны. Выпуск 36.
  13. ЦАМО, ф. 334, оп. 3949сс, д. 4, лл. 53-56. Оперативная директива № 0040. Штаб Юго-Западного фронта. Проскуров. 3.7.1941. 2.00.
  14. а б в Сайт Ни шагу назад! Приказ Сталина № 270 родился в Новоград-Волынском. М. Мельтюхов. Начальный период войны в документах военной контрразведки.
  15. Сайт Боевые действия Красной армии в ВОВ. Юго-Западный фронт — 6 июля 1941 года.
  16. а б в г д Баграмян И.X. Так начиналась война
  17. а б в г д е ж Феськов В. И., Калашников К. А., Голиков В. И., Чмыхало В. И. «Красная Армия в июне 1941 года.»
  18. а б Действующая армия. Перечни войск. Перечень № 4. Управления корпусов.
  19. Сайт 44-я Киевская Краснознамённая горно-стрелковая дивизия им. Щорса.

ЛітератураРедагувати

  • Военный энциклопедический словарь. М., Военное издательство, 1984.
  • Военно-исторический журнал, 1967, № 3, с. 54.
  • Жуков Г. К.. Воспоминания и размышления.
  • Исаев А. В. От Дубно до Ростова. — М.: АСТ; Транзиткнига, 2004.Книга на сайте: http://militera.lib.ru/h/isaev_av3/index.html
  • История Великой Отечественной войны 1941—1945 годов. М., 1961. Т. 2. С. 628.
  • Краснознамённый Киевский. Очерки истории Краснознамённого Киевского военного округа (1919—1979). Издание второе, исправленное и дополненное. Киев, издательство политической литературы Украины, 1979.
  • Мельтюхов М. И. Советско-польские войны. Военно-политическое противостояние 1918—1939 гг. Часть третья. Сентябрь 1939 года. Война с запада — М., 2001.
  • Мельтюхов, Михаил Иванович. Освободительный поход Сталина. М., Яуза, Эксмо, 2006. ISBN 5-699-17275-0 (см lib.rus.ec/b/300044/read)
  • РГВА ф. 40442, оп. 2а, д.128, л.48.
  • Сборник боевых документов Великой Отечественной войны. Вып. 36. С. 60.
  • Феськов В. И., Калашников К. А., Голиков В. И., Чмыхало В. И. «Красная Армия в июне 1941 года» — Томск: Изд-во Том. ун-та, 2001.

ПосиланняРедагувати