Відкрити головне меню
Один з перших зразків станкового кулемету Максима. 1895
Кулеметна обслуга веде вогонь у протигазових масках. Кулемет Вікерс. Перша Світова війна

Станко́вий кулеме́т — автоматична зброя, кулемет, встановлений на спеціальному станку, використання якого забезпечує певну стійкість зброї, зручність його наведення і високу влучність стрільби по наземних і повітряних цілях. Стрічкове живлення набоями, великий боєкомплект, застосування масивних стволів і їх охолоджування дозволяють отримувати високу практичну скорострільність (250–300 постр./хв). Завдяки такій скорострільності і високій влучності стрільби станковий кулемет є найпотужнішою автоматичною стрілецькою зброєю, придатна до тривалого ведення безперервного вогню.

Калібр станкових кулеметів коливається, як правило, в діапазоні 6,5—8,0 мм.

Станковий кулемет призначений для ураження живої сили, вогневих засобів і повітряних цілей противника. Найбільш дієвий вогонь по наземних і повітряних цілях — до 1000 м.

Станковий кулемет є груповою зброєю (обслуга 2—6 осіб), при переміщеннях розбирається на декілька частин. Станки станкових кулеметів бувають триніжні і колісні. Найбільшого поширення набули триніжні станки, що відрізняються меншою масою і змінною висотою лінії вогню.

Станки мають механізм горизонтального і вертикального наведення. Горизонтальне наведення зазвичай виконується поворотом кулемета (вільне наведення) в секторі до 60—90° при стрільбі по наземних цілях і без обмеження — по повітряних цілях. У механізмах вертикального наведення поєднується вільне наведення з механічним (тонке наведення).

Перша дає швидкість наведення, друга дозволяє отримувати високу влучність і вести вогонь з розсіюванням в глибину при кутах піднесення і нахилу до 20—30°. Кулемет називається станковим, якщо його конструкція передбачає установлення на станок для стрільби. Якщо він також може використовуватися як ручний, то називається єдиним.[1] Єдині кулемети отримали у більшості сучасних армій широке використання.

Зміст

Див. такожРедагувати

ПриміткиРедагувати

ДжерелаРедагувати

  • Радянська військова енциклопедія. РАДИОКОНТРОЛЬ-ТАЧАНКА // = (Советская военная энциклопедия) / Маршал Советского Союза Н. В. ОГАРКОВ — председатель. — М. : Воениздат, 1980. — Т. 7. — С. 527. — ISBN 00101-150. (рос.)

ПосиланняРедагувати