Вікіпедія

100-мм польова гармата БС-3

(Перенаправлено з 100-мм польова гармата зразка 1944 року (БС-3))

100-мм польова гармата зразка 1944 року БС-3 (індекс ГАУ 52-П-412) — радянська польова гармата конструкції В. Г. Грабіна. Призначена для ураження бронетехніки, у тому числі важкої, знищення живої сили і вогневих засобів противника в укриттях і на відкритій місцевості. В ході Другої світової війни успішно використовувалося для боротьби з Pz.Kpfw.V Panther і важкими танками (Pz.Kpfw.VI Ausf.Е, Pz.Kpfw.VI Ausf.В), а також як корпусна гармата для стрільби з закритих позицій. В післявоєнний період стояла і продовжує стояти на озброєнні ЗС СРСР/Росії і низки країн соціалістичного табору. Використовувалася в локальних конфліктах як протитанкова гармата і для контрбатарейної боротьби.

Тип польова гармата
Походження СРСР СРСР
Історія використання
На озброєнні 1944 – наш час
Війни німецько-радянська війна
Історія виробництва
Розробник В. Г. Грабін
Розроблено 1943
Виготовлення 1944–1951
Виготовлена
кількість		 3816
Характеристики
Вага 3650 кг
Довжина 5960 мм /
Довжина ствола 59,6 калібрів
Снаряд осколково-фугасні снаряди ОФ-412, ОФ-32, бронебійні ГБР-412, БР-412Б, БР-412Д, підкаліберні 3БМ25, 3БМ8, кумулятивні бронебійні 3БК17, 3БК5, керована протитанкова ракета 9М116 «Бастіон»
Калібр 100 мм
Підвищення −5..+45°
Траверс 58°
Темп вогню 8-10 пострілів на хвилину
Дульна швидкість 900 м/с
Дальність вогню
Ефективна 20 000 м
Максимальна 20 600 м
Приціл ОП1-5 (оптичний), С71А-5 (панорамний)
100-мм польова гармата БС-3 у Вікісховищі
Не плутати з 37-мм танковою гарматою Б-3.

Концепція і історія створення ред.

Навесні 1943 року, коли у Вермахту на східному фронті в масовій кількості почали з'являтися нові важкі танки «Тигри», «Пантери», «Фердинанди», радянське військове командування постало перед фактом, що наявних засобів боротьби з новітніми німецькими танками явно недостатньо: полігонні випробування показали, що проти лобової броні «Тигра» більш-менш ефективні тільки 85-мм зенітна гармата зразка 1939 року і 122-мм корпусна гармата зразка 1931 року А-19[ru].[1]

У відповідності з постановою Державного комітету оборони про посилення протитанкової оборони від 15 квітня 1943, в травні 1943 року Центральне артилерійське конструкторське бюро розпочало розробку нової протитанкової гармати калібру 100 мм з великою початковою швидкістю важкого бронебійного снаряда[2]. За задумом головного конструктора Василя Гавриловича Грабіна за основу гармати була взята 100-мм корабельна артилерійська установка Б-34[ru] зразка 1940 року під унітарний патрон з глибокою, 1,5 мм, нарізкою ствола. В порівнянні з іншим прототипом — 107-мм гарматою зразка 1940 року, Б-34 мала в півтора рази більшу дульну енергію. Не менше значення мало унітарне заряджання, що дозволяло досягти необхідної для протитанкової гармати скорострільності[3].

За місяць, до 4 червня 1943, ЦАКБ розробило документацію на польову гармату, яка отримала індекс С-3. Прийнята на озброєння в травні 1944 року як важка 100-мм польова гармата БС-3. Вироблялася на ленінградських заводах «Більшовик» № 232 і «Арсенал» № 7. Всього у 1944–1951 роках було виготовлено 3816 одиниць БС-3[4].

Конструктивні особливості, модифікації ред.

Три конструктивні особливості відрізняють БС-3 від раніше розроблених вітчизняних систем. Це торсіонна підвіска, гідропневматичний врівноважувальний механізм і лафет, виконаний за схемою зверненого опорного трикутника. Вибір торсіонної підвіски й гідропневматичного врівноважувального механізму був обумовлений вимогами легкості і компактності вузлів, а зміна схеми лафета помітно знижувала навантаження на станини при стрільбі на максимальних кутах повороту верхнього станка. Якщо в звичайних схемах лафета кожну станину розраховували на 2/3 сили віддачі гармати, то в новій схемі сила, що діє на станину при будь-якому куті горизонтального наведення, не перевищувала 1/2 сили віддачі. Крім того, нова схема спрощувала обладнання бойової позиції. Завдяки всім цим новинкам … в її конструкції вдалося досягти найбільш досконалого поєднання потужності і рухливості…

— О. Є. Хворостін, лауреат Державної премії СРСР[3]

Оригінальний текст (рос.)
Три конструктивные особенности отличают БС-3 от ранее разработанных отечественных систем. Это торсионная подвеска, гидропневматический уравновешивающий механизм и лафет, выполненный по схеме обращенного опорного треугольника. Выбор торсионной подвески и гидропневматического уравновешивающего механизма был обусловлен требованиями легкости и компактности узлов, а изменение схемы лафета заметно снижало нагрузку на станины при стрельбе на максимальных углах поворота верхнего станка. Если в обычных схемах лафета каждую станину рассчитывали на 2/3 силы отдачи орудия, то в новой схеме сила, действующая на станину при любом угле горизонтальной наводки, не превышала 1/2 силы отдачи. Кроме того, новая схема упрощала оборудование боевой позиции. Благодаря всем этим новинкам … в ее конструкции удалось достигнуть наиболее совершенного сочетания могущества и подвижности…

Ствол гармати складається з труби-моноблока, казенника, задньої і передньої обойм, муфти і дульного гальма. Двокамерне дульне гальмо має ефективність близько 60%. Затвор клиновий вертикальний з напівавтоматикою механічного типу. Гармата оснащена гідравлічним гальмом відкоту і гідропневматичним накатником. Люлька коритоподібна клепана. Поворотний механізм гвинтовий, підйомний — двосекторний. Підресорювання торсіонне. Колеса спарені від вантажівки ГАЗ-АА з посиленими гумовими шинами[4].

Завдяки використанню клинового затвора з вертикальним клином і напівавтоматикою, а також застосуванню унітарних пострілів, скорострільність гармати складає 8-10 пострілів на хвилину. Стрільба з гармати велася унітарними патронами з бронебійно-трасуючими снарядами і осколково-фугасними гранатами. Бронебійно-трасуючий снаряд, маючи початкову швидкість 895 м/с, пробивав броню товщиною 160 мм на дальності 500 м при куті зустрічі 90° . Дальність прямого пострілу складала 1080 м. Стрільба осколково-фугасними гранатами велася при контрбатарейній боротьбі та придушення дальніх цілей. Найбільша дальність стрільби осколково-фугасною гранатою становила 20650 м. Для стрільби прямою наводкою використовувався оптичний приціл ОП1-5, а з закритих позицій — панорамний приціл С71А-5. Гармати перших випусків виготовлялися без прицілу прямої наводки[1].

Транспортувалася гармата без передка. Для її перевезення застосовували тягачі Я-12 і АТ-Л, бронетранспортер М-2 чи автомобіль ЗІС-151. Швидкість буксирування — до 50 км/год[4].

В післявоєнний період БС-3 суттєвих змін не зазнала. Модернізації в першу чергу стосувалися боєприпасів і прицілів. В 1960-1970-х роках були розроблені і прийняті на озброєння оперені кумулятивні і підкаліберні снаряди 3БК5, 3БК17 та 3БМ8, 3БМ25, здатні пробивати броню сучасних основних бойових танків. А з 1980-х років у БС-3 застосовується також керований протитанковий снаряд 9М116 «Бастіон», який по нормалі пробиває 550-міліметрову броню на дистанції до 4000 метрів[4].

Бойове застосування, країни-експлуатанти ред.

 
БС-3 (перший план) на оглядовому майданчику на площі Конституції в Харкові

У серпні 1944 року, коли БС-З почали надходити в діючу армію, війна вже наближалася до завершення, тому досвід бойового застосування цієї гармати обмежений. Тим не менше, мобільна, з хорошими балістичними характеристиками гармата БС-3 успішно використовувалася частинами Червоної армії на останньому етапі війни. Гармата перебувала на озброєнні легких артилерійських бригад танкових армій. Використовувалося також в частинах корпусної артилерії[4].

До кінця німецько-радянської війни РСЧА було отримано близько 400 гармат БС-3. Після війни ця гармата ще довго перебувала на озброєнні Радянської армії, а також продавалася або передавалося країнам соціалістичного табору, застосовувалася у багатьох збройних конфліктах і зарекомендувала себе як потужна та ефективна зброя[1]. При використанні нових кумулятивних і підкаліберних снарядів БС-30 пробивала будь-яку броню танків М-48А2, «Чіфтен», М-60[4].

БС-3 досі знаходиться на озброєнні щонайменше десятка країн Азії і Африки. Зокрема, не зважаючи на те, що більша частина гармат БС-3 знаходиться на консервації на складах Російської армії[1], вона досі використовується як гармата берегової оборони, зокрема у складі 18-ї кулеметно-артилерійської дивізії, дислокованої на Курильських островах.

  •   СРСР/  Росія — декількасот на зберіганні, > 12 од. у складі 18-ї кулад,
  •   Болгарія — 89 БС-3, станом на 2007 рік[5]
  •   Ємен — 20 БС-3, станом на 2007 рік[6]
  •   Киргизстан — 18 БС-3, станом на 2007 рік[7]
  Зовнішні відеофайли
  Колона російської бронетехніки в Луганську з батареєю БС-3 13.07.2014

Відмічені випадки застосування російських БС-3 бойовиками ЛНР в конфлікті на Донбасі, зокрема в боях на луганському напрямку 12-13 липня 2014 року[12].

Також з 2014 року стоїть на озброєнні "Азову", допомагає відбивати атаки російських окуппантів.[13] Помічено використання під Російського вторгнення в Україну в 2022[14].

Див. також ред.

Примітки ред.

  1. ↑ а б в г 100-мм полевая пушка образца 1944 года БС-3 [Архівовано 29 листопада 2014 у Wayback Machine.] Под ред. С. Иванова. «The Russian Engineering». Февраль 2010. (рос.)
  2. ↑ Тюрин П. В. Из истории создания 100-мм полевой пушки БС-3 [Архівовано 29 листопада 2014 у Wayback Machine.]. Невский бастион. № 2 — 1997. (рос.)
  3. ↑ а б БС-3 — 100-миллиметровая полевая пушка образца 1944 года [Архівовано 29 листопад 2014 у Wayback Machine.] Техника молодежи. № 5 — 1971. (рос.)
  4. ↑ а б в г д е 100-миллиметровая полевая пушка БС-3 [Архівовано 12 листопада 2014 у Wayback Machine.] Военное обозрение. (рос.)
  5. ↑ The Military Balance, 2007, с. 104.
  6. ↑ The Military Balance, 2007, с. 248.
  7. ↑ The Military Balance, 2007, с. 320.
  8. ↑ The Military Balance, 2007, с. 283.
  9. ↑ The Military Balance, 2007, с. 284.
  10. ↑ The Military Balance, 2007, с. 81.
  11. ↑ The Military Balance, 2007, с. 365.
  12. ↑ Пушки БС-3 в боях на Украине [Архівовано 29 листопад 2014 у Wayback Machine.] alternathistory.org.ua (рос.)
  13. ↑ ЛЕГЕНДАРНА ГАРМАТА АЗОВу "БАБУШКА" 2015
  14. ↑ https://twitter.com/oryxspioenkop/status/1529410699369250817. Twitter (укр.). Процитовано 26 травня 2022.

Література ред.

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: 100-мм польова гармата БС-3
  • Широкорад А. Б. Энциклопедия отечественной артиллерии. — Мінськ : «Харвест», 2000. — 1156 с. — ISBN 985-433-703-0.
  • Шунков В. Н. Оружие Красной Армии. — Мінськ : «Харвест», 1999. — 544 с. — ISBN 985-433-469-4.
  • The Military Balance 2007 / C. Langton. — London : Routlege / The International Institute for Strategic Studies, 2007. — 450 p. — ISBN 1-85743-437-4.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=100-мм_польова_гармата_БС-3&oldid=42387071