Високоточна зброя

Високоточна зброя, або високоточне озброєння (англ. Precision-guided munitions) — зброя, здебільшого керована, здатна вражати ціль першим пострілом (пуском) на будь-якій дальності в межах її досяжності.

Ракета GBU-24 з лазерним наведенням
Радянська високоточна ракета Х-29Л
BOLT-117 одна з перших бомб з лазерним наведенням

Відноситься до зброї шостого покоління війн. Дозволяє завдавати дуже точних ударів по атакованих об'єктах. До високоточної зброї відносять різноманітні наземні, авіаційні і корабельні ракетні комплекси, бомбардувальні і артилерійські комплекси керованого озброєння, а також розвідувально-ударні комплекси.

Інакше — високоточний боєприпас (англ. PGM, витончена зброя, розумний боєприпас, кмітлива бомба), це керований боєприпас, призначений для точного ураження окремої цілі, зменшення побічної шкоди та підвищення смертоносності проти намічених цілей.[1] Для прикладу, під час Першої війни в Перській затоці 1991 року, керовані боєприпаси становили лише 9% застосованої зброї, але складали 75% усіх успішних влучень. Попри те, що керована зброя зазвичай, використовується для найбільш складних цілей, вона, у будь якому разі, в 35 разів частіше знищує свої цілі на одиницю скинутих боєприпасів.[2] Оскільки вплив вибухової зброї зменшується з відстанню через обернений закон куба, навіть незначне підвищення точності (отже, зменшення відстані промаху) дозволяє вразити ціль меншим боєприпасом або меншою кількістю бомб. Таким чином, навіть якщо деякі керовані бомби промахнуться, менше авіаційних екіпажів піддається ризику, а шкода цивільному населенню та розмір побічної шкоди, можуть бути зменшені.

Поява високоточних боєприпасів, призвела до перейменування давніх бомб — на «некеровані бомби», «тупі бомби» або «залізні бомби».

РозвитокРедагувати

Перші випадки її використання зафіксовані під час Другої світової війни: в 1943 Нацистською Німеччиною в битві успішно було використано ВТЗ Fritz X проти італійського бойового корабля «Рим».

Масове виробництво і застосування ВТЗ стало можливим завдяки досягненням науково-технічному прогресу в другій половині ΧΧ століття (через міст Дракона[en]), що спричинив понад 600 невдалих бомбардувань).

ПрикладиРедагувати

Реактивний снаряд M982 ExcaliburРедагувати

Знаходиться на озброєнні армій США, Канади, Швеції, Австралії.

M982 Excalibur (раніше XM982) — 155-мм керований активно-реактивний снаряд (АРС) збільшеної дальності, що запускається зі ствола гаубиці.

Його донна основа виконана з титану, що дозволило зменшити кількість деталей і вартість, а також знизити масу і збільшити дальність. Донний газогенератор надає йому додаткову енергію, дозволяючи збільшити дальність стрільби до 60 км. Система керування поєднана — GPS і інерціальна. Аеродинамічна схема — «качка». Бойова частина — багатоцільова.

«Інтелектуальний» постріл, має дальність стрільби від 40 до 57 км (залежно від конфігурації) з круговим ймовірним відхиленням близько 10 м. Збільшена дальність досягається завдяки використанню аеродинамічних консолей, що складаються. Точність влучення забезпечено використанням приймача сигналів ГНСС GPS. Для порівняння, звичайні американські 155-мм снаряди мають КВО порядку 200—300 метрів за стрільби на середні відстані.

Витрати — 85 000 $ на один снаряд, при виробництві великими партіями можливе зниження вартості до 50 000 $.

Перший досвід бойового застосування Excalibur в Іраку влітку 2007 року, був настільки успішним (92 % снарядів падали в межах 4 метрів від цілі), що армія США збільшила темпи виробництва до 150 одиниць на місяць проти попередніх 18 снарядів на місяць.

«Copperhead» (Змія-мідянка)Редагувати

Докладніше: M712 Copperhead

M712 Copperhead — американський 155-мм високоточний фугасний артилерійський снаряд, створений для ураження різних захищених, в тому числі рухомих цілей.

Copperhead являє собою снаряд з керованою хвостовою частиною у вигляді стабілізаторів і головкою, що наводиться лазером. Copperhead-2 прийнятий на озброєння в 1988 році. Дальність стрільби цим снарядом становить від 3 до 16 км. Вперше 155-мм комплекс «Copperhead» був застосований в Іраку.

Розробка проекту високоточної артилерійської системи в США почалася в 70-х роках XX століття. Метою створення, була поява на полі бою високоманеврових цілей, таких, наприклад, як танк. Купчастість звичайних снарядів не дозволяла застосовувати їх на театрі бойових дій. Високоточна артилерійська система дозволила б подолати цей недолік і відродити артилерію.

На даний момент снаряд знятий з виробництва із озброєння більшості армій, на користь XM982 Excalibur, SMArt 155.

155-мм касетний снаряд SMArt-155Редагувати

155-мм касетний снаряд SMArt-155 (Suchzunder-Munition fur die Artillerie-155) і однойменний само-прицільний бойовий елемент розроблені в Німеччині.

Снаряд має три датчики індикації цілі (мініатюрний радіолокатор, що працює на принципах як пасивної, так і активної локації, а також інфрачервоний детектор). Датчики функціонують одночасно, і на виході вимірювальної системи утворюється узагальнений образ цілі. Для надійності сигнали, що знімаються з давачів, обробляються процесором за допомогою двох спеціальних алгоритмів сканування, що дозволяє СПБЕ не реагувати на помилкові цілі.

ADC (ArtillerieDirigee Charge)Редагувати

155-мм французький снаряд з автономним радіолокаційним самонаведенням.

BOSS (Bofors Optimised Smart Shell)Редагувати

155-мм шведський снаряд з автономним радіолокаційним самонаведенням.

Ці снаряди мають потужну кумулятивну бойову частину. Вони призначені для стрільби з усіх штатних і перспективних 155-мм гармат.

Водночас в Україні також є розробки високоточної зброї, яка не поступається західним відповідникам.

КАС «Квітник»Редагувати

Докладніше: КАС «Квітник»

Керований артилерійський снаряд «Квітник» — це осколково-фугасний боєприпас з лазерною напівактивною голівкою самонаведення, який призначений для оснащення систем ствольної артилерії калібру 152 і/або 155 мм (під стандарти НАТО). Прийнятий на озброєння Збройних сил України 6 грудня 2012 року. Високоточний боєприпас (ВТБ) був розроблений Ніжинським науково-виробничим комплексом «Прогрес» центральним конструкторським та проєктно-технологічним бюро «Точність» під керівництвом головного конструктора Миколи Шкарлета.

КАС «Квітник» забезпечує ураження танків, пускових ракетних установок, броньованих машин, захисних споруд. Його лазерна напівактивна система наведення дозволяє застосовувати боєприпас не тільки проти бронетехніки, але й проти інших важливих військових об'єктів. Здатний вражати цілі, що рухаються зі швидкістю до 10 м/с (36 км/год) з імовірністю 0,9. 16 таких високоефективних боєприпасів можуть виконати «роботу» 800 звичайних снарядів. Вартість одного снаряда — до 200 тис. грн.

FGM-148 JavelinРедагувати

Докладніше: FGM-148 Javelin

Він призначений для знищення бронетехніки, захищених об'єктів (типу бункер, ДОТ, ДЗОТ) і низько-літальних малошвидкісних цілей (вертольотів). Розроблявся з 1986 року підприємством «Javelin Joint Venture» (Луїсвілл, Техас). Прийнятий на озброєння Армії США в 1996 році. Успішно застосовувався в Іраку. Поставляється на експорт. Вартість однієї протитанкової ракети досягає 50 тис. доларів. Ракета комплексу Javelin оснащена інфрачервоною голівкою самонаведення, що забезпечує принцип «вистрілив-забув», тобто самонаведення. Ракета виконана з крилами які розкриваються за класичною аеродинамічною схемою. Вона здатна атакувати цілі безпосередньо і згори, що дозволяє без особливих зусиль вражати всі сучасні танки. Система «м'якого пуску» дозволяє стріляти із закритих приміщень. Наведення ракети можливе за складних погодних умов, та підвищеної задимленості і в темний час доби. Ракеті неможливо протидіяти будь-якими засобами оптико-електронного придушення.[3]

Див. такожРедагувати

ПриміткиРедагувати

  1. Hallion, Richard P. (20 лютого 2018). Science, Technology and Air Warfare. Routledge Handbook of Air Power. Abingdon, Oxon ; N.Y., NY : Routledge, [2018]: Routledge. с. 46–57. ISBN 978-1-315-20813-8. 
  2. Washington Post Washington, DC, Poll, May 2002. ICPSR Data Holdings. 23 травня 2003. Архів оригіналу за 14 березня 2020. Процитовано 30 квітня 2022. 
  3. Яку високоточну зброю Україна може отримати від НАТО. Еспресо TV. 5 вересня 2014. Архів оригіналу за 29 січня 2015. Процитовано 30 травня 2021. 

ПосиланняРедагувати