Вікіпедія

Юзеф Авін

польський архітектор

Юзеф Авін (пол. Józef Awin; 17 червня 1883, Львів — 1942 або 1943, Львів) — польський архітектор, графік, теоретик мистецтва, колекціонер єврейського походження.

Юзеф Авін
Народження 17 червня 1883(1883-06-17)
Смерть 1942
Країна
(підданство)		  Австро-Угорщина
 Польська Республіка
Навчання Національний університет «Львівська політехніка» і Мюнхенський технічний університет
Діяльність архітектор
Праця в містах Львів
Архітектурний стиль модерн, функціоналізм
CMNS: Юзеф Авін у Вікісховищі
Вітовського, 37
Конопницької, 2
Конопницької, 14
вул. Словацького 2-4

Біографія ред.

Народився 17 червня 1883 у Львові в родині єврейського купця Арона Авіна.[1] Освіту здобув спочатку у Львівській Політехніці (1902—1906), а у 1906 році був зарахований до політехнічної школи Мюнхена де отримав диплом 7 серпня 1907 року.[2]
У 1899—1908 роках в основному виконував графічні роботи. Співпрацював як ілюстратор з часописом «Faun». Починаючи з 1908 року проєктує ряд архітектурних об'єктів у Львові. 1910 року взяв участь в архітектурній виставці у Львові, де експонував проєкт єврейського надгробка.[3] 1920 року на виставці єврейських художників у будинку кагалу експонував власні проєкти будинків і гробівців, а також рисунки надгробків.[4]
У 1911 році відкриває архітектурне бюро за адресою Дорошенка, 16, а у 1919 році відкриває новий офіс по вулиці Кониського, 6. У 1928 році бюро перенесли на вулицю Вітовського, 37.[2]
Теретик єврейського мистецтва, публікував статті на цю тематику у львівській пресі. Від 15 лютого 1926 року член Політехнічного товариства у Львові.[5]
Під час німецької окупації потрапив у гетто. Восени 1942 року, під час акції по «зменьшенню» гетто потрапив до Янівського концтабору, де і помер.

Роботи ред.

  • Академічний дім по вулиці Ангеловича, 28 (1909) виконаний у співавторстві з Альфредом Захаревичем (нині тут діє Львівський професійний ліцей залізничного транспорту). Фасад вирішено у стилі геометричного модерну, декорований фризом зі «зірок Давида».[6]
  • Інтер'єр Єврейського академічного дому (1909), зараз не існує.[7]
  • Чиншова кам'яниця на Дорошенка, 14 (1911) для Адольфа Кассерна виконана у співавторстві з Генриком Сальвером. Скульптурний декор авторства Зигмунта Курчинського. Споруда виконана у стилі геометричного модерну.[8][2]
  • Прибуткові кам'яниці по вулиці Словацького, 2-4 (1912) для Германа Барда. Будівля виконана у стилі геометричного модерну, барельєфи на фасаді роботи Зигмунта Курчинського.[8]
  • Готель «Splendid» на вулиці Наливайка, 6 (1912). Будинок виконано у стилі геометричного модерну. Рельєфи на балконних балюстрадах виконав Зигмунт Курчинський.[10]
  • Житловий будинок на вулиці Київській, 10 (1926). Рельєфи на фасаді будинку підкреслюють членування на рівні другого та третього поверхів. Це круглі та овальні медальйони із зображенням квітів, листя та птахів виконані у стилістиці Ар Деко.[11] На кожному з 4-х поверхів (окрім першого) розташовувались по одній 3-кімнатній та 4-кімнатній квартирі, що були оснащені санвузлами.
  • Власний будинок, в якому розташовувалося архітектурне бюро по вулиці Вітовського, 37 (1928).[12] Фасад декоровано трикутними сандриками над вікнами другого поверху. Над вікнами першого поверху знаходяться дві скульптури Зигмунта Курчинського — узагальнені фігурки хлопчик- та дівчинка-путті. Хлопчик у руках тримає макет будинку.[13]
  • Вітовського, 39 вирішений у стилі артдеко з застосуванням елементів кубізму.[14]
  • Будинок друкарні, Японська, 7. На фасаді розміщуються алегоричні фігури «Торгівлі» і «Промисловості» ймовірно виконані за проєктом Зигмунта Курчинського у 1926—1928 роках. «Торгівлю» традиційно зображує Меркурій на фоні якоря та дельфіна. «Промисловість» — юна дівчина з зачіскою та одязі тогочасної моди з шестернею біля ніг. Рельєф із зображенням хлопчика-путті, що обертає важіль типографського преса вказує на призначення будинку для друкарні. У цьому будинку міститься друкарня «Бібліос».[13]
  • Проєкт реконструкції синагоги в Язлівці. Датується 1929 роком. Передбачалася докорінна перебудова із застосуванням сучасних матеріалів (сталі, залізобетону) та з наданням споруді рис функціоналізму. Синагога не збереглася, через що складно з'ясувати, чи проєкт реалізовано.[16]
  • Вілла в стилі Ар Деко (1930-ті) по вул. Героїв УПА 72.[17]
  • Медичний навчальний заклад Collegium Pharmaceuticum (1931—1932) на вулиці Пекарській, 52, у стилі функціоналізму[18] (тепер — кафедра фармацевтичної, органічної і біоорганічної хімії Львівського національного університету імені Данила Галицького). В цьому приміщенні також діє музей хвороб людини.[19]
  • Надгробки на Новому єврейському цвинтарі: М. Фростига (1928), Г. Цеппера (1929), Л. Райха (1930) не збереглись.[9]
  • Художнє вирішення будинку Єврейської общини у Дрогобичі (1908—1914).[20]
  • Оформлення приватної оселі для Леона Райха (1879—1929).[20]
 
вул. Дорошенка, 14

Проєкти:

  • Проєкт оформлення санаторію для Єврейських студентів у Ворохті (1923)[20][21].
  • Проєкт дизайну Єврейської гімназії у місті Яффа (1909)[20].
  • Проєкт Єврейської Гімназії у Єрусалимі (до 1927 року)[20].
  • Проєкт сільськогосподарської школи для міста Нахалал в Палестині (1923)[20].
  • Конкурсний проєкт нового єврейського кладовища у Кракові (1920)[20].
  • Проєкт Великої сефардської синагоги у Сараєво (до 1926 року)[20].

Примітки ред.

  1. ↑ Бойко О. Язлівецька синагога. Реконструкція Йозефа Авіна // Вісник інституту Укрзахідпроектреставрація. — 2005. — № 15. — С. 98.
  2. ↑ а б в г Sergey R. Kravtsov Jozef Awin on Jewish art and architecture // Jewish artists and central-eastern Europe. — Warszawa: DiG. — P. 131.
  3. ↑ Minkiewicz W. Z powodu I wystawy Architektury we Lwowie // Czasopismo Techniczne. — 1910. — № 23. — S. 356.
  4. ↑ Trejwart H. Malarze żydowscy // Chwila. — 1920. — 21 stycznia. — № 366. — S. 5.
  5. ↑ Księga pamiątkowa, wydana przez komisję, wybraną z łona Polskiego towarzystwa politechnicznego we Lwowie [1877—1927] / pod. red. dr. Maksymiljana Matakiewicza. — Lwów: Nakładem Polskiego towarzystwa politechnicznego we Lwowie, 1927. — S. 88; Sprawy towarzystwa // Czasopismo Techniczne. — 1926. — № 6. — S. 95.
  6. ↑ Архітектура Львова: Час і стилі. XIII—XXI ст. — Львів: Центр Європи, 2008.  — С. 436.
  7. ↑ Бірюльов Ю. Авін Юзеф // Енциклопедія Львова / за ред. А. Козицького та І. Підкови. — Львів: Літопис. — Т. 1. — С. 27.
  8. ↑ а б в Архітектура Львова… — С. 489
  9. ↑ а б Енциклопедія Львова… — С. 27—28.
  10. ↑ Архітектура Львова… — С. 464.
  11. ↑ Банцекова А. До питання визначення стилю Ар Деко в архітектурі Львова // Вісник інституту «Укрзахідпроектреставрація». — Вип. 18, Львів, 2008. — С. 134. — ISBN 966-95066-4-16.
  12. ↑ Енциклопедія Львова…
  13. ↑ а б Банцекова А. До питання… — С. 135.
  14. ↑ а б Архітектура Львова… — С. 533.
  15. ↑ Архітектура Львова… — С. 534.
  16. ↑ Бойко О. Язлівецька… — С. 96—98.
  17. ↑ В історичному ареалі Львова знесуть віллу, щоб збудувати ще один готель. portal.lviv.ua (укр.). Архів оригіналу за 6 червня 2020. Процитовано 30 квітня 2020.
  18. ↑ Енциклопедія Львова… — С. 27—28; Архітектура Львова… — С. 540.
  19. ↑ Музей хвороб людини. Архів оригіналу за 5 серпня 2018. Процитовано 21 вересня 2019.
  20. ↑ а б в г д е ж и к Kravtsov S. Jozef Awin on Jewish art… — P. 132.
  21. ↑ Nicieja S. Jaremcze i Worochta — perły Wschodnich Karpat // Cracovia Leopolis. — 2012. — № 1 (69). — S. 36. — ISSN 1234-8600

Джерела ред.

  • Бірюльов Ю. Авін Юзеф // Енциклопедія Львова / за ред. А. Козицького та І. Підкови. — Львів : Літопис. — Т. 1. — С. 27—28. — ISBN 978-966-7007-68-8.
  • Архітектура Львова: Час і стилі. XIII—XXI ст. — Львів : Центр Європи, 2008. — 720 с. — ISBN 978-966-7022-77-8.
  • Банцекова А. До питання визначення стилю Ар Деко в архітектурі Львова // Вісник інституту «Укрзахідпроектреставрація». — Вип. 18, Львів, 2008. — С. 135. — ISBN 966-95066-4-16.
  • Kravtsov S. Jozef Awin on Jewish art and architecture // Jewish artists and central-eastern Europe. — Warszawa : DiG. — С. 131—144. — ISBN 978-83-7181-655-0.[1][2]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Юзеф_Авін&oldid=39100117