Генрик Сальвер
польський архітектор
Ге́нрик (Герш) Са́львер ((пол.)Henryk Salver, деколи Salwer; 1858 Перемишль — 1913, Львів) — львівський архітектор[1].
| Генрик Сальвер | |
|---|---|
| Народження | 1858 |
| Смерть | 1913 |
| Країна (підданство) | Республіка Польща Австро-Угорщина |
| Навчання | Національний університет «Львівська політехніка» |
| Діяльність | архітектор |
| Праця в містах | Львів |
| Архітектурний стиль | історизм, модерн |
 Генрик Сальвер у Вікісховищі | |
.jpg)
Життєпис
ред.Народився 1858 року в Перемишлі. Закінчив реальну школу. Протягом 1879—1884 років навчався на відділі будівництва у Цісарсько-королівській політехнічній школі[2]. Працював у Львові, де мав власне проєктно-будівельне бюро. Член Товариства будівничих у Львові, а також Товариства для розвитку і прикрашення міста[3]. Співпрацював з Якубом Крохом та Юзефом Авіном. Неодноразово призначався присяжним у Львові[4][5].
Споруди у Львові
ред.- Триповерховий житловий будинок на вулиці Кониського, 3 для Герша Гайльберґа (1891)[6].
- Вілла у швейцарському стилі з елементами ранньої сецесії на вулиці Ярославенка, 21 (1892).[7]
- триповерховий дім на вулиці Городоцькій, 55 (1894). Колишній готель «Панський»[8][9].
- Дім на вулиці Мартовича, 5 (1905—1906)[10].
- Будинок на вулиці Богомольця, 11а (1906)[11].
- Будинок на нинішній вулиці Глибокій, 16, на розі з вулицею Японською (1910, співавтор Ігнатій Віняж)[12].
- Будинок на вулиці Івана Франка, 90 (1910)[13].
- Прибуткові будинки на вулиці Новий Світ (1905—1910, співавтор Якуб Крох)[13].
- Житловий будинок на вулиці Дорошенка, 14 (1911, співавтор Юзеф Авін)[14].
- Перші корпуси кондитерської фабрики «Hazet» на вулиці Софії Яблонської, 21-23 (1910–1912, нині кондитерська фабрика «Світоч»). Було застосовано нові залізобетонні конструкції, а фасад відзначався геометричними лаконічними формами (1929 року перебудовано)[15].
- Будинок на вулиці Дніпровській, 8 (1912)[16].
- Реконструкція синагоги Бет Гамідраш на нинішній вулиці Сянській, 5 (1912, спільно з Володимиром Підгородецьким)[17].
- Перебудова вілли на вулиці Каліча Гора, 24 у стилі неокласизцму (1929)[18].
Родина
ред.Був одружений з Феліцією (Фейґе, Фанні) Тілле Мешель. Мав з нею двох дітей — Мальвіну (Муху, Мішу) Сальвер (нар. 1895) і Кароля Сальвера (нар. 1900)[1]. Мешкали на вулиці Ткацькій, 12[19].
Примітки
ред.- ↑ а б Henryk r Hersch Salwer. geni.com. Архів оригіналу за 21 жовтня 2021. Процитовано 29 серпня 2024.
- ↑ Łoza S. Salver Henryk // Architekci i budowniczowie w Polsce. — Warszawa: Budownictwo i Architektura, 1954. — S. 267. (пол.)
- ↑ Inseraty // Ilustrowany przewodnik po Lwowie i Powszechnej wystawie krajowej. — Lwów: Drukarnia Wł. Łozińskiego, 1894. — S. 4, 10. (пол.)
- ↑ Kroniczka z ostatniej chwili // Słowo Polskie. — 28 maja 1899. — № 125. — S. 5. (пол.)
- ↑ Z Izby sądowej // Gazeta Lwowska. — 19 stycznia 1905. — № 14. — S. 4. (пол.)
- ↑ Христина Харчук. Проєкт «Інтерактивний Львів»: вул. Кониського, 3 — житловий будинок. lvivcenter.org. Центр міської історії Центрально-Східної Європи. Архів оригіналу за 3 квітня 2023. Процитовано 29 серпня 2024.
- ↑ Бірюльов Ю. О. Мешканці Снопкова і Софіївки — уславлені і призабуті // Галицька брама. — 2001. — № 11—12 (83—84). — С. 7.
- ↑ Hotel pański // Głos Wolny. — 1 listopada 1894. — S. 2. (пол.)
- ↑ Lwów. Ilustrowany przewodnik… — S. 148.
- ↑ Lewicki J. Między tradycją a nowoczesnością: architektura Lwowa lat 1893—1918. — Warszawa: Neriton, 2005. — S. 507. — ISBN 83-88372-29-7. (пол.)
- ↑ Харчук Христина. Архітектурно-містобудівний ансамбль вулиці Богомольця // Галицька брама. — 2008. — № 7—9 (163—165). — С. 12.
- ↑ Архітектура Львова, 2008, с. 477.
- ↑ а б Тимофієнко В. І. Сальвер Г. // Зодчі України кінця XVIII — початку XX століть. Біографічний довідник. — К. : НДІТІАМ, 1999. — 475 с. — ISBN 966-7452-16-6.
- ↑ Kravtsov S. Józef Awin on Jewish art and architecture // Jewish artists and central-eastern Europe. — Warszawa: DiG, 2010. — P. 131. — ISBN 978-83-7181-655-0. (англ.)
- ↑ Архітектура Львова, 2008, с. 462.
- ↑ Lwów. Ilustrowany przewodnik… — S. 201.
- ↑ Гельстон Йосиф. Ансамбль вулиці Божничої // Галицька брама. — 1997. — № 10—11 (34—35). — С. 8.
- ↑ Lwów. Ilustrowany przewodnik… — S. 164.
- ↑ Księga adresowa Król. Stoł. Miasta Lwowa…1913… — S. 531.
Джерела
ред.- Архітектура Львова: Час і стилі. XIII—XXI ст / М. Бевз, Ю. Бірюльов, Ю. Богданова, В. Дідик, У. Іваночко, Т. Клименюк та інші. — Львів : Центр Європи, 2008. — 720 с. — ISBN 978-966-7022-77-8.
- Тимофієнко В. І. Сальвер Г. // Зодчі України кінця XVIII — початку XX століть. Біографічний довідник. — К. : НДІТІАМ, 1999. — 475 с. — ISBN 966-7452-16-6.
- Księga adresowa Król. Stoł. Miasta Lwowa: rocznik 17, 1913. — Lwów; Stryj: wydawca Franciszek Reicman, 1912. — 695 s.+84 s. (dodatek) (пол.)
- Lwów. Ilustrowany przewodnik. — Lwów: Centrum Europy, 2003. — 320 s. — ISBN 966-7022-26-9. (пол.)
