Чіатура
Чіатура[1][2][3][4] (ჭიათურა) — місто в муніципалітеті Чіатура, мхаре Імеретія, Грузія.
 груз. ჭიათურა | ||||
| ||||
 .jpg) .jpg) .jpg)  .jpg) | ||||
| Основні дані | ||||
|---|---|---|---|---|
| 42°17′25″ пн. ш. 43°16′55″ сх. д.H G O | ||||
| Країна |
 Грузія | |||
| Мхаре | Імереті | |||
| Муніципалітет | Чіатура | |||
| Адміністративний центр | Муніципалітет Чіатура | |||
|
| ||||
| Засновано | 1879 | |||
| Статус | з 1921 року | |||
|
| ||||
| Водойма | Квіріла (річка) | |||
| Населення | 12 803 осіб (2014) | |||
| Часовий пояс | UTC+4 | |||
| Міста-побратими | Нікополь, Сігулда, Кейла (6 квітня 2009), Бірштонас, Мурґулd | |||
| Поштовий індекс | ? пошук (Пошта Грузії) | |||
| Місцева влада | ||||
| Ідентифікатори і посилання | ||||
| GeoNames | 615211 | |||
| Відстань | ||||
| До центру краю | ||||
| До Тбілісі | ||||
| Карта | ||||
  Чіатура Чіатура (Грузія) | ||||
 Чіатура Чіатура (Імереті) | ||||
 | ||||
 Чіатура у Вікісховищі | ||||
Географія ред.
Місто розташоване в ущелині річки Квіріла (притока Ріоні) і на прилеглих плато. Усі місцевості Чіатура пов'язані з середмістям пасажирськими повітряно-канатними дорогами.
Клімат ред.
| Кліматограма Чіатури | |||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
| С | Л | Б | К | Т | Ч | Л | С | В | Ж | Л | Г |
122
4
−5
|
101
5
−4
|
130
9
−1
|
123
14
4
|
116
19
9
|
110
23
13
|
94
26
16
|
78
27
17
|
90
22
12
|
114
17
8
|
116
10
1
|
124
5
−3
|
| Середня макс. і мін. температури повітря (°C) Атмосферні опади (мм), за рік : 1318 мм. Джерело: «Climate-Data.org» (англ.)[5] | |||||||||||
Назва ред.
Існує версія, що назва міста походить від груз. ჭია (чіа), трансліт. мурашка — мурашка та ура — закінчення прикметників в грузинській мові.
Економіка ред.
Видобування та збагачення марганцевої руди на Чіатурському родовищі, кварцового піску, видобування мармуру; завод силікатної цегли, чайна, швейна фабрики.
Чіатура — центр видобутку марганцю[6]. У 1879 році почалося видобування марганцевих руд у Чіатурі[7]. Високий вміст металу в руді, сприятливі умови залягання та зручне географічне розташування (близькість до чорноморських портів) надають особливе значення чіатурському марганцю. Рудники Чіатури у 1970-х роках видавали чверть всього видобутку марганцю в СРСР[8].
Тривалий час промисловий комплекс (6 шахт та збагачувальне підприємство), що є основним джерелом доходів місцевих мешканців, знаходився в запустінні, проте нині він починає розбудовуватися, поступово починають працювати копальні. У листопаді 2006 року уряд Грузії продав марганцевий комбінат АТ «Чіатурмарганець», а також ліцензію на видобування марганцевої руди на 40 років британській компанії «Stemcor» за $20,075 мільйона.
Транспорт ред.
.jpg)
Чіатуру недаремно називають «столицею канатних доріг»[9]. Екстремальне географічне розташування міста сприяло створенню в ньому мережі канатних доріг, які сполучили центр практично з усіма житловими та промисловими районами. Загальна протяжність підвісних канатних доріг склала понад 6 км. Спочатку на ній діяли понад 20 маршрутів. Нині, через 60 років після запуску, працюють лише 15 маршрутів. Незважаючи на похилий вік підвісна канатна дорога залишається найшвидшим та найзручнішим способом пересування містом. Усі підвісні канатні дороги одновагонні, двоканатні, маятникового типу[10].
З 1967 по 2008 рік діяв міжміський тролейбусний маршрут «Чіатура — Сачхере». Лінія, що проходила серед гір уздовж річки Квіріла, була однією з найбільш мальовничих у СРСР. З самого заснування і до закриття лінії її обслуговували тролейбуси Škoda 9Tr. Після розпаду СРСР, тролейбусна лінія працювала дуже нестабільно, в місті часто виникали проблеми з електрикою, і тролейбус змушений був простоювати по кілька місяців (як і канатні дороги). У 2008 році система була закрита остаточно. Перед закриттям до міста надходили списані у Тбілісі тролейбуси Škoda 14Tr, однак вони так і ніколи не вийшли у Чіатурі на лінію. В деяких місцях залишилася контактна мережа та розтяжки, а також списані тролейбуси на території колишнього депо.
В місті знаходиться залізнична станція Чіатура на лінії Зестафоні — Сачхере (від лінії Самтредія — Хашурі).
Культура ред.
Визначні пам'ятки ред.
- Печери Джарбелі
- Чіатурська фортеця
- Поблизу міста, в селі Кацхі, зберігся унікальний купольний храм Мацховарі (X—XI століття) із залишками розпису. Унікальний він тим, що побудований на вершині 40-метрової скелі, стовпа Кацхі, сходи, які ведуть до нього, називаються «сходами на небеса». Десь 20 років тому в занедбаній церкві оселилися грузинські ченці, які вирішили відродити древнє святилище[11].
Населення ред.
Чисельність населення міста, станом на 2022 рік, налічує 12 348 осіб.
| На цьому місці має відображатися графік чи діаграма, однак з технічних причин його відображення наразі вимкнено. Будь ласка, не видаляйте код, який викликає це повідомлення. Розробники вже працюють для того, щоби відновити штатне функціонування цього графіка або діаграми. |
| |||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
Видатні особи ред.
- Абашидзе Григол Григорович — радянський грузинський поет.
- Ґоміашвілі Арчил Михайлович — радянський грузинський артист.
- Беліашвілі Акакій Іонович — радянський грузинський письменник та сценарист.
Література ред.
- ჯაოშვილი ვ, ქართული საბჭოთა ენციკლოპედია, ტ. 1, თბ., 1975. — გვ. 393-394(груз.)
Примітки ред.
- ↑ Іван Ющук. Українська мова в школі: методичні поради для вчителя. — Тернопіль: Навчальна книга — Богдан, 2013. — 256 с. ISBN 978-966-10-2925-4
- ↑ Історія українського правопису XVI–XX століття: Хрестоматія / Упорядн.: В. В. Німчук, Н.В. Пуряєва. — Київ: Наукова думка, 2004. — 582 с. ISBN 966-00-0261-0
- ↑ Петро Масляк. Географія для загальноосвітніх навчальних закладів з поглибленим вивченням географії : підруч. для 9 класу загальноосвіт. навч. закладів / П. О. Масляк, С. Л. Капіруліна. — Харків: Вид-во «Ранок», 2017. — 240 с.: іл. ISBN 978-617-09-3372-0]
- ↑ Юрій Громик. Український правопис: навчальний посібник. — Київ: Центр учбової літератури, 2013. — 140 с. ISBN 978-617-673-141-2
- ↑ Чіатура «Climate-Data.org» (англ.)
- ↑ Мала гірнича енциклопедія, т. 2 / За редакцією В. С. Білецького. — Донецьк: Донбас, 2007. — 652 с. ISBN 57740-0828-2
- ↑ Марганцеворудна промисловість. Архів оригіналу за 13 липня 2015. Процитовано 11 червня 2014.
- ↑ Грузія (економіко-географічна характеристика країни). Архів оригіналу за 13 травня 2012. Процитовано 11 червня 2014.
- ↑ Місто канатних доріг — Чіатура. Архів оригіналу за 18 липня 2014. Процитовано 11 червня 2014.
- ↑ Банько В. Г. Будівлі, споруди та обладнання туристських комплексів: Навчальний посібник. 2-ге вид., перероб. та доп. — К.: Дакор, 2008. (рос.)
- ↑ Унікальна церква і сходи до неба. Стовп Кацхі в Грузії. Архів оригіналу за 6 квітня 2014. Процитовано 11 червня 2014.
- ↑ а б в г д е ж и к л м н п р с http://pop-stat.mashke.org/georgia-cities.htm
- ↑ перепис населення Грузії 2002 року — National Statistics Office of Georgia, 2002.
- ↑ https://www.geostat.ge/en/modules/categories/41/population
Посилання ред.
- Чіатура – місто канатних доріг
- Чіатура [Архівовано 25 березня 2008 у Wayback Machine.] у Великій радянській енциклопедії (рос.)
- Чіатура на сайті diclib.com[Архівовано 5 березня 2016 у Wayback Machine.](рос.)