Вікіпедія

Чечня

суб'єкт Російської федерації
(Перенаправлено з Чеченія)
Це стабільна версія, перевірена 8 грудня 2024. 1 зміна очікує на перевірку.
У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Чечня (значення).

Чече́нська Респу́бліка (Чечня́; рос. Чече́нская Респу́блика, Чечня́; чеч. Нохчийн Республика, Нохчийчоь) — суб'єкт Російської Федерації, створений 9 січня 1993 року внаслідок розділення Чечено-Інгуської АРСР на Чеченську Республіку та Республіку Інгушетія. Входить до складу Північно-Кавказького федерального округу. Де-факто на землях суб'єкту Чеченська Республіка до 2000 року існувало незалежне державне утворення Чеченська Республіка Ічкерія та Росія не контролювала території суб'єкту.

Чеченська Республіка
рос. Чеченская Республика
чеч. Нохчийн Республика
Прапор Чечні   Герб Чечні
Прапор Чечні Герб Чечні
КраїнаРосія Росія
Фед. округПівнічно-Кавказький
Адмін. центрГрозний
ГлаваРамзан Кадиров
Дата утворення9 січня 1993
Оф. вебсайтchechnya.gov.ru​(рос.)
Географія
Координати43°24′00″ пн. ш. 45°43′00″ сх. д. / 43.4° пн. ш. 45.716694444444° сх. д. / 43.4; 45.716694444444
Площа15 000 км² (76-а)
  • внутр. вод0,8 %
Часовий поясMSK (UTC+3)
Населення
Чисельність1 516 387 (31-а) (2022)
Густота93,77 особи/км²
Оф. мовиросійська, чеченська
Економіка
Економ. районПівнічно-Кавказький
Коди
ISO 3166-2RU-CE
ЗКАТО96
Суб'єкта РФ20, 95
Телефонний(+7)871
Карти

Чечня на карті суб'єктів Російської Федерації

Мапа
CMNS: Чечня у Вікісховищі
Мапа Чеченської Республіки

Столиця — місто Грозний.

Межує з Інгушетією на заході, Північною Осетією на північному заході, Ставропольським краєм на півночі, Дагестаном на сході, та Грузією на півдні.

Географічне положення

ред.

Чеченська Республіка розташована на Північному Кавказі.

Клімат

ред.

Клімат континентальний. Середня температура січня від −3 °С на Терсько-Кумській низовині до −12 °С у горах, липня відповідно +25 °С і +21 °С. Опадів 300—1000 мм на рік. Вегетаційний період 190 днів (на Терсько-Кумській низовині).

Ґрунти

ред.

Ґрунти на рівнині переважно лугові, каштанові і світло-каштанові, на височинних ділянках чорноземи, в долинах річок алювіальні та болотні, в горах гірсько-лісові та гірсько-лугові.

Флора та фауна

ред.

На Терсько-Кумській низовині — полинно-солянкова рослинність, на зволожених ділянках — типчаково-ковиловий степ. На Чеченській рівнині — степова і лісостепова рослинність. У горах на висоті до 2200 м — широколистяні ліси, вище — субальпійські луки. Збереглося багато видів гризунів, плазунів. Із птиць зустрічаються — дрофа, дикі качки, гуси, у долинах річок — кавказький фазан. У горах — кам'яна та лісова куниці, бурий ведмідь, кабан, сарна, вовк, лісовий кіт та інші. На альпійських луках — гриф чорний, гірська індичка, кавказька тетеря.

Річки і озера

ред.

Основні річки

ред.

Найбільші озера

ред.

Історія

ред.
Докладніше: Історія Чечні

До складу Російської імперії територія сучасної Чечні ввійшла 1859 року після 50-річної колоніальної війни. 1860 року за указом російського імператора Олександра ІІ у завойованих землях Північно-Східного Кавказу створили Терську область, до складу якої, зокрема, ввійшли Чеченський, Ічкерійський, Інгуський і Нагорний округи.

У березні 1920 р. Терська область була розформована новою більшовицькою владою, а Чеченський (об'єднаний з Ічкерійським) і Інгуський (об'єднаний з Нагорним) округи стали самостійними територіальними утвореннями. 20 січня 1921 року Чечня й Інгушетія разом з Карачаєво-Черкесією, Кабардино-Балкарією і Північною Осетією ввійшли в новостворену Горську АРСР.

30 листопада 1922 року з Горської АРСР була виділена Чеченська автономна область, а 7 листопада 1924 року й сама Горська АРСР була ліквідована.

 
ЧРІ поміж іншими проголошеними на початку 1990-х республіками Кавказу

18 жовтня 2022 року Україна визнала Чечню як окуповану Росією і не визнає керівництво Рамзана Кадирова.

Населення

ред.

Населення республіки становить 1 414 865 (2017). Щільність населення — 90,42 осіб/км² (2017), питома вага міського населення — 34,8 % (2013). Панівна релігія — суннітський іслам.

Населення, тис.[1]
Рік Всього Міського Сільського
2006  1152,3  401,3 751,0
2007  1172,0  409,8 762,2
2008  1196,9  428,9 786,0
2009  1224,4  439,0 785,4
2010  1249,9  460,3 789,6
2011  1275,1  445,2 829,9
2012  1302,2  454,4 847,8
2013  1324,8  461,2 863,6

Вікова структура

ред.

Розподіл населення за віковими групами за даними перепису 2010 року[2]

Чечня РФ
Молодше працездатного віку 34,0 %  16,2 %
Працездатного віку 58,0 %  61,6 %
Старше працездатного віку 8,0 %  22,2 %

Рух населення

ред.

Населення Чечні характеризується високою народжуваністю (26,2 на 1000 у 2012 р., перше місце серед суб'єктів РФ), одним з найнижчих коефіцієнтів смертності (5,5 на 1000 у 2012 р., друге місце після Інгушетії) та найвищим коефіцієнтом природного приросту населення (+20,7 осіб на 1000 у 2012 р.)[3]

Коефіцієнти
(на 1000 осіб) 		Чечня РФ
Народжуваності  26,9  13,3
Смертності  5,2  13,3
Природного приросту +20,9  0
Коефіцієнти природного руху населення Чечні у 2007—2012 рр.[3]
 Коефіцієнти
(на 1000 осіб) 		 2012   2011   2010   2009   2008   2007 
Народжуваності  26,2  29,0  30,0  29,1  29,3  27,1
Смертності  5,5  5,3  5,6  5,3  4,5  4,7
Природного приросту +20,7 +23,7  +24,4  +23,8  +24,8  +22,4

Національний склад

ред.

Абсолютну більшість населення становлять чеченці, проживають також росіяни, кумики, аварці, ногайці, інгуші. До депортації чеченців і наступного їхнього повернення в північних районах республіки росіяни й російськомовні (терські козаки) становили абсолютну більшість населення, у місті Грозному й басейні Сунжі їхня кількість також була значна. Довоєнне російське й російськомовне населення було змушене покинути територію Чечні в період правління Джохара Дудаєва в 1991–1994 р., і значна кількість загинула в період активних воєнних дій в 1994–1996 р.

На крайній півночі республіки розташовані історичні місця проживання ногайців, що утворюють із сусідніми районами в Ставропольському краї й Дагестані безперервний етнічний масив цього тюркського народу.

Історична динаміка національного складу Чечні[4]
1926 1939 1959 1970 1979 1989 2002 2010
чеченці  293 298  360 598  238 331  499 962  602 223  715 306  1 031 647  1 206 551
росіяни  103 271  157 621  296 794  329 701  309 079  269 130  40 645  24 382
кумики  2 217  3 305  6 865  7 808  9 591  8 883  12 221
аварці  830  2 904  4 196  4 793  6 035  4 133  4 864
ногайці  162  86  5 503  6 079  6 885  3 572  3 444
інгуші  798  4 336  3 639  14 543  20 855  25 136  2 914  1 296
вірмени  5 978  8 170  12 136  13 948  14 438  14 666  424
українці  11 474  7 071  11 947  11 608  11 334  11 884  829
Всього  436 070  559 942  600 397  914 383  1 002 230  1 084 433  1 103 686  1 268 989
1926 1939 1959 1970 1979 1989 2002 2010
чеченці  67,3 %  64,4 %  39,7 %  54,7 %  60,1 %  66,0 %  93,5 %  95,1 %
росіяни  23,7 %  28,1 %  49,4 %  36,1 %  30,8 %  24,8 %  3,7 %  1,9 %
кумики  0,5 %  0,6 %  0,8 %  0,8 %  0,9 %  0,8 %  1,0 %
аварці  0,2 %  0,5 %  0,5 %  0,5 %  0,6 %  0,4 %  0,4 %
ногайці  0,0 %  0,0 %  0,6 %  0,6 %  0,6 %  0,3 %  0,3 %
інгуші  0,2 %  0,8 %  0,6 %  1,6 %  2,1 %  2,3 %  0,3 %  0,1 %
вірмени  1,4 %  1,5 %  2,0 %  1,5 %  1,4 %  1,4 %  0,0 %
українці  2,6 %  1,3 %  2,0 %  1,3 %  1,1 %  1,1 %  0,1 %
Національний склад районів та міст Чеченської республіки за даними перепису 2002 р.[4]
населення чеченці інгуші росіяни українці кумики ногайці аварці вірмени
м. Грозний 210 720 95,7 % 1,0 % 2,5 % 0,1 % 0,1 % 0,1 %
м. Аргун 25 698 98,1 % 1,1 % 0,1 %
м. Гудермес 33 756 93,7 % 4,5 % 0,1 % 1,1 %
м. Урус-Мартан 39 982 98,4 % 1,2 % 0,1 %
м. Шалі 40 356 88,7 % 8,4 % 0,2 % 0,2 % 0,5 % 0,1 %
Ачхой-Мартанівський район 64 839 99,0 % 0,1 % 0,6 %
Веденський район 23 390 98,5 % 1,0 % 0,2 %
Грозненський район 126 940 85,9 % 0,2 % 9,5 % 0,2 % 2,2 % 0,2 % 0,1 %
Гудермеський район 71 082 94,7 % 0,1 % 5,0 % 0,1 %
Ітум-Калінський район 6 083 62,8 % 30,0 % 0,5 % 0,1 % 0,2 % 0,1 %
Курчалоєвський район 101 625 99,6 % 0,2 %
Надтеречний район 51 755 97,9 % 0,1 % 0,8 % 0,3 % 0,6 %
Наурський район 51 143 81,6 % 0,1 % 12,8 % 0,2 % 0,1 % 0,2 % 0,1 %
Ножай-Юртівський район 40 542 98,9 % 0,7 % 0,1 %
Сунженський район 20 108 97,8 % 0,9 % 1,0 %
Урус-Мартанівський район 61 181 99,6 % 0,1 % 0,1 %
Шалінський район 68 862 99,8 % 0,1 %
Шаройський район 2 236 35,4 % 64,2 %
Шатоєвський район 13 155 70,4 % 24,6 % 0,5 % 0,1 % 0,1 %
Шолківський район 50 233 75,1 % 0,1 % 7,9 % 0,1 % 3,4 % 7,0 % 3,1 % 0,1 %
Чечня 1 103 686 93,5 % 0,3 % 3,7 % 0,1 % 0,8 % 0,3 % 0,4 % 0,1 %
Національний склад районів та міст Чеченської республіки за даними перепису 1989 р.[4]
населення чеченці інгущі росіяни українці кумики ногайці аварці вірмени
м. Грозний 397 258 30,5 % 5,4 % 52,9 % 2,4 % 0,2 % 0,2 % 3,6 %
м. Гудермес 37 402 59,4 % 0,1 % 33,6 % 1,2 % 2,7 % 0,4 % 0,2 %
Ачхой-Мартанівський район 59 328 96,6 % 1,9 % 1,0 % 0,1 % 0,0 % 0,1 %
Веденський район 33 142 97,2 % 1,2 % 0,7 % 0,1 % 0,1 % 0,5 %
Грозненський район 99 880 86,1 % 1,3 % 8,7 % 0,5 % 2,4 % 0,2 % 0,1 %
Гудермеський район 44 836 91,3 % 0,1 % 1,4 % 0,1 % 6,6 % 0,2 %
Надтеречний район 35 499 94,3 % 0,1 % 4,1 % 0,1 % 0,2 % 0,7 %
Наурський район 46 422 59,4 % 0,5 % 35,7 % 1,1 % 0,2 % 0,4 % 0,2 %
Ножай-Юртівський район 48 842 99,5 % 0,2 % 0,1 %
Совєтський район 15 165 87,2 % 0,1 % 0,3 % 12,1 %
Урус-Мартанівський район 84 826 99,0 % 0,2 % 0,5 %
Шалінський район 136 822 96,2 % 0,3 % 2,4 % 0,2 % 0,1 % 0,3 %
Шолківський район 45 011 37,5 % 0,3 % 31,5 % 0,6 % 4,0 % 14,7 % 4,1 % 0,1 %
Чечня 1 084 433 66,0 % 2,3 % 24,8 % 1,1 % 0,9 % 0,6 % 0,6 % 1,4 %
Частка чеченців у населенні районів і міст за переписами[4]
Місто (район) 1970 1979 1989 2002
м. Грозний  17,4 %  24,2 %  30,5 %  95,7 %
м. Гудермес  34,0 %  46,8 %  59,4 %  93,7 %
Ачхой-Мартановський район  93,7 %  95,5 %  96,6 %  99,0 %
Веденський район  97,3 %  98,4 %  97,2 %  98,5 %
Грозненський район  76,3 %  80,9 %  86,1 %  85,9 %
Гудермеський район  85,0 %  88,5 %  91,3 %  94,7 %
Надтеречний район  85,4 %  90,3 %  94,3 %  97,9 %
Наурський район  42,7 %  52,0 %  59,4 %  81,6 %
Ножай-Юртовський район  98,7 %  99,1 %  99,5 %  98,9 %
Шатойский район  89,8 %  88,7 %  87,2 %  70,4 %
Урус-Мартановський район    98,6 %  99,0 %  99,6 %
Шалінський район  92,1 %  93,5 %  96,2 %  99,8 %
Шелковський район  19,4 %  27,8 %  37,5 %  75,1 %
Чечня  54,7 %  60,1 %  66,0 %  93,5 %
Частка росіян у населенні районів і міст за переписами[4]
Місто (район) 1970 1979 1989 2002
м. Грозний  67,1 %  59,9 %  52,9 %  2,5 %
м. Гудермес  55,7 %  46,6 %  33,6 %  4,5 %
Ачхой-Мартановський район  2,8 %  2,5 %  1,0 %  0,6 %
Веденський район  1,2 %  0,6 %  0,7 %  1,0 %
Грозненський район  18,1 %  13,8 %  8,7 %  8,1 %
Гудермеський район  6,7 %  4,1 %  1,4 %  0,1 %
Надтеречний район  12,1 %  7,7 %  4,1 %  0,8 %
Наурський район  51,7 %  43,2 %  35,7 %  12,8 %
Ножай-Юртовський район  0,7 %  0,5 %  0,2 %  0,7 %
Совєтський район[5]  1,4 %  0,7 %  0,3 %  23,6 %[6]
Урус-Мартановський район  1,4 %  0,8 %  0,5 %  0,1 %
Шалінський район  5,6 %  4,6 %  2,4 %  0,1 %
Шелковський район  53,7 %  43,5 %  31,5 %  7,9 %
Чечня  36,1 %  30,8 %  24,8 %  3,7 %

Населені пункти

ред.
Населені пункти з кількістю мешканців понад 10 тис.
2007
Пункт Населення
Грозний 222,0
Урус-Мартан 47,5
Шалі 44,3
Гудермес 40,1
Аргун 29,1
Курчалой 20,9 (2003)
Автури 18,3 (2003)
Ачхой-Мартан 16,7 (2003)
Цоці-Юрт 15,9 (2003)
Бачі-Юрт 14,8 (2003)
Ойсхара 13,4
Гойти 13,2 (2003)
Гелдагана 11,9 (2003)
Мескер-Юрт 11,1 (2003)
Майртуп 10,8 (2003)
Самашки 10,8 (2003)
Аллерой 10,2 (2003)
Асиновська 10,2 (2003)
Старі Атаги 10,2 (2003)
Алхан-Кала 10,1 (2003)

Адміністративний поділ

ред.
 
Адміністративний поділ Чеченської Республіки

Райони (нумерація по мапі-схемі праворуч):

  1. Наурський район
  2. Шелковський район
  3. Надтеречний район
  4. Грозненський район
  5. Гудермеський район
  6. Сірноводський район
  7. Ачхой-Мартановський район
  8. Урус-Мартановський район
  9. Шалінський район
  10. Курчалоївський район
  11. Ітум-Калінський район
  12. Шатойський район
  13. Веденський район
  14. Ножай-Юртовський район
  15. Шаройський район

Основні населені пункти (нумерація по мапі-схемі праворуч):

Державний устрій

ред.

Парламент

ред.

27 листопада 2005 відбулися вибори в парламент республіки. Парламент Чечні включає дві палати — Рада республіки (21 осіб, по числу районів республіки) і Народні збори (40 депутатів).

За партійними списками в Народні збори пройшли три партії — Єдина Росія, КПРФ і СПС.

Остання Верховна Рада Чечено-Інгуської АРСР була обрана у березні 1990 року. Її очолив Доку Завгаєв. 21 серпня 1991 на мітингу в Грозному прихильники лідера Загальнонаціонального конгресу чеченського народу Джохара Дудаєва зажадали відставки Завгаєва, звинувачуючи Верховну раду в підтримці ДКНС. 6 вересня мітингувальники штурмом взяли будинок Верховної ради, а 15 вересня він був розпущений указом Верховної Ради РРФСР.

27 жовтня 1991 нова влада провела вибори президента й нового чеченського парламенту самопроголошеної Ічкерії. 6 червня 1993 Джохар Дудаєв розпустив його, коли депутати спробували перешкодити обмеженню їхніх повноважень.

Восени 1995 проросійська адміністрація Чечні на чолі з Доку Завгаєвим знову скликала більшу частину старого депутатського корпусу, а в червні 1996 провела вибори у двопалатні народні збори, який, однак, припинив функціонувати вже в серпні 1996, коли повернулася чеченська влада, а більшість «депутатів» покинули Чечню.

У січні — лютому 1997 були проведені ще одні вибори в парламент Ічкерії. До його складу ввійшло близько 50 депутатів на чолі з Русланом Аліхаджиєвим. Руслан Аліхаджиєв пропав безвісті майже відразу після початку нової війни. До 2003 про парламент Ічкерії майже нічого не було відомо у зв'язку з активними бойовими діями. Верховна Рада ЧІАРСР зібралася втретє — восени 1999 голови двох його палат зібрали в Москві залишки депутатського корпусу й створили Державну Раду Чечні на чолі з підприємцем Маліком Сайдулаєвим. Ця ініціатива, однак, не була підтримана російським керівництвом, яке віддало перевагу створювати місцеву адміністрацію заново. Її очолив колишній муфтій Ічкерії Ахмат Кадиров.

На 2003 у Чечні були призначені президентські вибори, причому Ахмат Кадиров повинен був стати основним претендентом на вищий пост. У той же час для багатьох у Чечні та чеченців за її межами президентом Чечні залишався обраний в 1997 році Аслан Масхадов. Для того, щоб усунути цю перешкоду, у Чечні була затверджена нова конституція, що скасувала дію колишньої конституції Чеченської Республіки Ічкерія. Більше того, в 2003 році, незадовго до виборів президента Чечні, було оголошено про те, що вдалося зібрати кворум депутатів останнього парламенту Чеченської Республіки Ічкерія, що залишилися живими, які нібито прийняли постанову про імпічмент Масхадова. Керував зібраними депутатами в. о. голови парламенту Ісса Теміров. Незабаром, однак, у Європі з'явився ще один в. о. голови парламенту — Селім Бешаєв, який імпічменту не визнав і дотепер зберігає за собою свою символічну посаду.

Зібравши 82 % голосів виборців (завдяки маніпуляціям московських окупаційних сил) і одержавши пост президента, Ахмат Кадиров так і не зібрався проводити парламентські вибори в республіці до самої своєї загибелі в результаті теракту 9 травня 2004. Наступний президент, Алу Алханов, був вибраний наприкінці серпня 2004. У цей час функції представницької влади в Чечні виконує Держрада, що складається з 34 людей, що представляють усі адміністративні райони республіки. Держрада, яка очолює колишній близький сподвижник Ахмата Кадирова Таус Джабраїлов, має законодорадчі функції й займається підготовкою законопроєктів для майбутнього парламенту.

15 лютого 2007 року А. Алханов пішов з поста президента (формально за власним бажанням). Обов'язки президента покладений на прем'єра Рамзана Кадирова (молодшого сина Ахмата Кадирова), який командує республіканськими силовими структурами.

Уряд

ред.

2 березня 2006 президент Чечні Алу Алханов прийняв добровільну відставку глави уряду республіки Сергія Абрамова й направив лист на ім'я голови народних зборів Чечні (нижньої палати парламенту) Духкаві Абдурахманова із пропозицією затвердити в цій посаді першого віце-прем'єра уряду Рамзана Кадирова, який виконував обов'язки глави уряду в ранзі в. о. з листопада 2005 року, коли Сергій Абрамов потрапив в автокатастрофу.

Територіальна суперечка з Інгушетією

ред.

Головним предметом суперечки між Чечнею та Інгушетією є Сунженський район, який після розпаду Чечено-Інгуської АРСР кожна з республік вважає своїм. У момент розділу (1992) у Сунженському районі були засновано дві адміністрації — чеченська й інгуська, кожній з яких були підпорядковані населені пункти, заселені відповідно чеченцями й інгушами.

У черговий раз територіальна суперечка між Інгушетією та Чечнею спалахнула в 1997, коли президентом Чеченської Республіки — Ічкерії був Аслан Масхадов. Чеченська влада висловила обурення тим, що інгуська влада пересунула міліцейські пости в Сунженському районі на кілька кілометрів углиб чеченської території. Після зустрічі Аслана Масхадова з тодішнім президентом Інгушетії Русланом Аушевим конфлікт розв'язався мирно: інгуська сторона погодилася перенести міліцейські пости на колишнє місце.

10 березня 2003 голова адміністрації Чечні Ахмат Кадиров і президент Інгушетії Мурат Зязіков підписали протокол, згідно з яким у складі Чеченської Республіки перебуває Сунженський район із двома населеними пунктами — станицями Сірноводська й Асіновська, а інша частина Сунженського району залишається під юрисдикцією Інгушетії.

9 червня 2005 влада Чечні звернулися до повноважного представника президента РФ в Південному федеральному окрузі Дмитра Козака з проханням допомогти у визначенні адміністративної межі з Інгушетією.

Зараз цією проблемою займається спеціальна комісія, яка готує проєкт договору між двома республіками, аналогічний проєкту першочергових заходів щодо врегулювання осетино-інгуського конфлікту восени 1992 року, який навесні 2005 року було запропоновано підписати президентам Північної Осетії та Інгушетії.

24 квітня 2006 голова нижньої палати парламенту Чечні Дукваха Абдурахманов заявив про необхідність возз'єднання Чечні й Інгушетії, назвавши історичною помилкою ліквідацію Чечено-Інгуської АРСР на початку 1990-х. На його думку, лише возз'єднання дозволить урегулювати питання встановлення адміністративного кордону між двома республіками і юрисдикції Сунженського району. Із цією думкою згодний і колишній президент Чечні Алу Алханов. Керівництво Інгушетії, однак, виступає проти, не бажаючи втратити свого власного представництва у федеральних органах влади.

У серпні 2006 був оприлюднений указ президента РФ Путіна, згідно з яким у 2007–2008 роках із Чечні мали бути виведені дислоковані тут на тимчасовій основі підрозділи Міністерства оборони й МВС.

У Чечні залишили на постійній основі 46-a бригада внутрішніх військ (7 тис. осіб) і 42-a бригада Міністерства оборони (15 тис. осіб), а також Ітум-Калінський прикордонний загін (3 тис. осіб). Це вело до скорочення чисельності дислокованих у Чечні федеральних військ майже вдвічі. При цьому чисельність місцевого МВС і двох батальйонів внутрішніх військ «Південь» і «Північ», які сформовані з колишніх співробітників служби безпеки президента Чечні і є найбільш боєздатними підрозділами місцевих силових структур, становить близько 20 тис. осіб.

Бюджет

ред.

Загальні доходи бюджету Чечні 2017 року становлять 59,2 млрд рублів, 48.5 млрд з них — так звані «безоплатні надходження» з федерального бюджету РФ, тобто дотації. Це 82 % від загальної суми.[7]

Галерея

ред.
  •  
    Етнолінгвістичні групи кавказького регіону
  •  
    Частка чеченців у Росії за переписом 1989 р.
  •  
    Частка чеченців у Росії за переписом 2010 р.
  •  
    Мікешин. Чеченець, 1876 р.
  •  
    Чеченець, кінець XIX століття, хромолітографія
  •  
    Чеченський воїн
  •  
    5 чеченців, одягнених у чоху — чоловічий наряд Кавказу, кінець XIX століття
  •  
    Чеченські ветерани Другої світової війни на святкуванні 66-ї річниці перемоги у Німецько-радянській війні
  •  
    Чеченець молиться протягом Битви за Грозний (1994—1995). На задньому плані горить газ з пошкодженого шрапнеллю газопроводу, січень 1995 р.
  •  
    Чеченки, 1900 р.
  •  
    Чеченки

Див. також

ред.

Джерела

ред.
  1. ↑ Чисельність населення Чечні 2006—2013 (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 11 січня 2014. Процитовано 19 серпня 2014. [Архівовано 2014-01-11 у Wayback Machine.]
  2. ↑ Тома официальной публикации итогов Всероссийской переписи населения 2010 года. Архів оригіналу за 16 березня 2013. Процитовано 19 серпня 2014.
  3. ↑ а б Природний рух населення Російської Федерації. Архів оригіналу за 11 січня 2014. Процитовано 19 серпня 2014.
  4. ↑ а б в г д Населення Чечні за переписами. Архів оригіналу за 13 жовтня 2019. Процитовано 23 липня 2011.
  5. ↑ у 2002 р. — Ітум-Калінський, Шароєвський та Шатойський райони
  6. ↑ переважно військові
  7. ↑ Вишневский, Борис. Блоги / Борис Вишневский: «Чеченский налог»: 640 рублей в год с каждого из нас. Эхо Москвы (рос.). Архів оригіналу за 16 квітня 2017. Процитовано 16 квітня 2017.

Посилання

ред.
 
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Чечня
  Ставропольський край
  Північна Осетія 		  Дагестан   Дагестан
  Інгушетія     Дагестан
  Грузія   Дагестан
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Чечня&oldid=44113338