Ітум-Кале (чеч. Итон-Кхаьлла) — село в Росії, адміністративний центр Ітум-Калінського району Чечні.

село Ітум-Кале
чеч. Итон-Кхаьлла
Країна Росія Росія
Суб'єкт Російської Федерації Чеченська Республіка
Муніципальний район Ітум-Калінський район
Код ЗКАТУ: 96211000001
Код ЗКТМО: 96611410101
Основні дані
Населення 1193 (2014)
Поштовий індекс 87164
Телефонний код +7 
Географічні координати: 42°44′08″ пн. ш. 45°34′33″ сх. д. / 42.735555555583772502° пн. ш. 45.57583333336077658° сх. д. / 42.735555555583772502; 45.57583333336077658Координати: 42°44′08″ пн. ш. 45°34′33″ сх. д. / 42.735555555583772502° пн. ш. 45.57583333336077658° сх. д. / 42.735555555583772502; 45.57583333336077658
Висота над рівнем моря 717 м
Вебсторінка itum-kale.ru
Мапа
Ітум-Кале (Росія)
Ітум-Кале
Ітум-Кале

Ітум-Кале (Чеченська Республіка)
Ітум-Кале
Ітум-Кале

Мапа


CMNS: Ітум-Кале у Вікісховищі

Розташоване за 20 км на південь від села Шатой.

Будинки побудовані з неотесаного каменю, обмазані глиною, побілені і мають відкриту веранду. Більшість будинків має два виходи, кімнати розташовані по одній лінії. Частина ділянки поблизу будинків обнесена невисоким кам'яним парканом.

Побудована мечеть[1]. Село традиційно пов'язане з тейпом Чантий (чеч. ЧІаьнтий).

Історія ред.

Село засноване Ітоном, родоначальник Тайпа Чантий, Ітон першим осівши в ущелині Аргуна відбудував вежу і став жити тут, у нього був син Жела, а у Жели було 5 синівської Ежі, Бахьмад, Хьамат, Муртаз, Борз, вони розселилися по ущелині річки Тазбічи.

На південній околиці Ітум-Кале та поблизу села багато середньовічних пам'ятників — родові башти, могили зі склепами. Старовинне село Шулкаг, тепер в межах Ітум-Кале, ймовірно зображено на малюнку М. Ю. Лермонтова «Вид гірського селища».[2] В 1967 році тут був заснований Аргунський історико-археологічний музей-заповідник.

У 1944—1957 роках входив до складу Грузинської РСР під назвою Ахалхеві.

Галерея ред.

Примітки ред.

  1. Мечеть в Ітум-кале (фото). Архів оригіналу за 21 липня 2016. Процитовано 24 березня 2015.
  2. Лермонтовський Кавказ. Архів оригіналу за 5 липня 2008. Процитовано 24 березня 2015.