Церква Різдва Пресвятої Богородиці (Тулинці)

Церква Різдва Пресвятої Богородиці
Церква Різдва Пресвятої Богородиці
	Світлина з головного входу церкви (до реставрації у 2017 році)
	49°49′38.6″ пн. ш. 31°11′11.4″ сх. д. / 49.827389° пн. ш. 31.186500° сх. д.
Тип споруди	церква
Сучасний статус	охороняється державою
Розташування	Україна, Київська область, село Тулинці
Початок будівництва	1779 рік
Кінець будівництва	1784 рік
Стиль	українське бароко
Належність	православ'я
Стан	діюча
Адреса	вул. Садова 3-а, село Тулинці
Присвячення	Різдво Пресвятої Богородиці
	Церква Різдва Пресвятої Богородиці (Тулинці) (Україна)

Див. також: Церква Різдва Пресвятої Богородиці

Церква Різдва Пресвятої Богородиці в селі Тулинці — старий православний храм у стилі козацького бароко XVIII століття в Тулинцях Київської області, Україна^[1]. Входить до пам'яток містобудування та архітектури України, охоронний номер №935.^[2]^[3].

На думку багатьох фахівців, зокрема доктора наук Михайла Селівачова, Тулинська церква є одним з найкращих зразків деревяного зодчества Правобережної України^[4].

Географія

Розташовується церква на високому залісненому пагорбі на півночі околиці села Тулинці, в 2 км на південь від траси Р19, на середині шляху Ржищів—Канів^[5]^[6].

Історія

Село Тулинці і дерев'яна церква у ньому вперше згадуються у реєстрі 1622 року, зазначаючи належність села до Київського староства. У часи руїни 1657—1687 роках церква і Тулинці були знищені. Проте вже у 1740 році, за свідченнями церковних архівів Мошенського деканату, на місці зруйнованої Тулинської церкви було збудовано нову дерев'яну церкву, яка проіснувала до 1779 року. Внаслідок розростання села і малих розмірів церкви, її довелося замінити^[4]^[6].

У 1779 році почалося будівництво нового і більшого дубового храму у стилі українського бароко на честь Різдва Пресвятої Богородиці, у якому використовувалися дошки від попередньо розібраної церкви, на кошти парафіян, а вже 1784 року його освятили. До бабинця церкви у 1894 році було прибудовано дзвіницю, таким чином збільшивши розміри церковного приміщення. У Центральному державному історичному архіві України у Києві зберігається історичний запис про цю церкву, що засвідчує: «Храм Різдва Богородиці однопрестольний, дерев'яний… Дзвіниця також збудована з дерева в одному зв'язку з будинком церкви». Після захоплення України більшовиками і поляками храм ще діяв аж до 1931 року, коли його було закрито, а все майно реквізували, забрали і знищили. На початку радянська влада використовувала споруду як колгоспну комору, але в подальшому вона майже завжди пустувала і руйнувалася під плином часу. Але під час Другої світової війни, коли Німеччина окупувала територію України, богослужіння у храмі відновилися. Після завершення війни церква продовжувала працювати ще близько 10 років, а потім «з турботою про безпеку віруючих» стару церкву закрили через її аварійний стан. 18 червня 1987 року виконавчий комітет Миронівської районної ради ухвалив рішення №118 «Про стан охорони, збереження і використання пам'яток історії та культури, освоєння культових споруд, знятих з реєстрації релігійних об'єднань», в якому було записано: «Виконкомам Тулинської, Македінської, Шандрівської сільських рад разом з правлінням колгоспів провести до 1 вересня 1987 року реконструкцію культових споруд з подальшим використанням під складські приміщення», що і було зроблено. Після отримання незалежності України Церква Різдва Пресвятої Богородиці поновила знову свої богослужіння. У 2017—2018 роках проводилися реставраційні роботи, в ході яких було замінено старі дошки церкви. На її землі знаходяться кілька поховань. Наразі це діючий храм в селі Тулинці Миронівського району^[4]^[5]^[6]^[7].

Опис

Архітектура дерев'яної церкви Різдва Пресвятої Богородиці є зразком козацького бароко, адже її архітектурна констукція є трибанною, з вже потім прибудованою до бабинця в два яруси дзвіницею із шатровим восьмигранним завершенням. Зведено храм було на кам'яному фундаменті. Стіни церкви складені з дубових зрубів, висотою до півметра, своєрідної форми — квадрату зі зрізаними кутами, які перекриті увінчаними восьмигранними куполами. Зрубові стіни знадвору вертикально обшиті дерев'яними дошками, а дзвіниця — горизонтально. Загальна товщина стін становить близько 15 сантиметрів. Доповнюють споруду декоративні ліхтарі з верхами і хрестами^[4]^[5].

Усередині присутня стародавня асиметрія площин і мінімалізм речей. Також в інтер'єрі храму можна побачити традиційно відкритий зруб та нерізблені ригелі. Храм зсередини пофарбований і налічує багато писаних на стінах ікон. В овальних медальйонах у наві та на стінах верхнього восьмерика збереглися розписи, майстерно виконані у XIX столітті. Від хорів на західній стіні нави лишилася тільки огорожа^[4]^[6]^[7].