Франц Конрад фон Гецендорф

австрійський воєначальник, начальник Генерального штабу Австро-Угорщини

Франц Ко́нрад фон Ге́цендорф (нім. Franz Conrad von Hötzendorf, *11 листопада 1852, Відень — †25 серпня 1925, Бад-Мергентгайм, Вюртемберг) — австрійський військовий діяч, барон (1910), граф (1918), фельдмаршал, Начальник Генерального штабу (19061916). Також відомий як барон/граф фон Конрад (Freiherr/Graf von Conrad).

Франц Конрад фон Гетцендорф
нім. Franz Conrad von Hötzendorf
Franz Conrad von Hötzendorf (Hermann Torggler, 1915).jpg
Народився 11 листопада 1852(1852-11-11)
Австро-Угорщина Відень
Помер 25 серпня 1925(1925-08-25) (72 роки)
Веймарська республіка Бад-Мергентгайм
Поховання
Громадянство Австро-Угорщина Австро-Угорщина
Національність австрієць
Діяльність аристократ, художник, військовослужбовець
Alma mater Вінер-Нойштадтська військова академія,
Віденська військова академія
Знання мов німецька[2]
Учасник Перша світова війна, Галицька битва, Зимова битва в Карпатах, Горлицький прорив, Брусиловський прорив, Перша битва при Ізонцо, Друга битва при Ізонцо, Third Battle of the Isonzod, Четверта битва при Ізонцо, Fifth Battle of the Isonzod, Битва біля Асіаго, Sixth Battle of the Isonzod, Seventh Battle of the Isonzod, Ninth Battle of the Isonzod і Битва при Капоретто
Титул граф
Посада начальник Генерального штабу
Військове звання фельдмаршал
Партія «Військова партія»
У шлюбі з Вільгельміна Ле Б'ю,
Вірджинія фон Райнінгхауз
Діти Конрад, Ервін, Герберт, Егон
Нагороди
Військова медаль (Австро-Угорщина)
Ювілейна пам'ятна медаль 1898
Хрест «За вислугу років» (Австрія)
Ювілейний хрест
Кавалер 1 класу ордена Залізної Корони
Кавалер Великого Хреста ордена Леопольда (Австрія)
Медаль «За військові заслуги» (Австро-Угорщина)
Великий Хрест ордена Червоного орла
PRU Order of Crown ribbon.svg
Орден Заслуг Прусської Корони
Кавалер Великого хреста ордена Зірки Румунії
Хрест «За військові заслуги» (Австро-Угорщина)
Залізний хрест 1-го класу
Залізний хрест 2-го класу
Орден «Pour le Mérite» з дубовим листям (Пруссія)
Командорський хрест 2-го класу Військового ордена Святого Генріха
Військовий орден Максиміліана Йозефа
Орден «За заслуги» (Баварія)
Кавалер Великого Хреста ордену Марії-Терезії

ЖиттєписРедагувати

Народився 11 листопада 1852 року в Пенцінгу (передмістя Відня) у родині відставного гусарського полковника, вихідця з Південної Моравії.

З одинадцяти років вчився у кадетському корпусі в Гайнбурзі. В 1867–1871 роках навчався у Терезіанській військовій академії. По її закінченню 28 серпня 1871 року отримав чин лейтенанта. Служив у 11-му стрілецькому батальйоні. Три роки провів у військовій академії у Відні, яку закінчив з відзнакою, після чого у 1876 році отримав направлення до Генерального штабу.

Франц Конрад фон Гецендорф брав участь в окупації Боснії та Герцеговини у 1878 році та придушенні повстання у Південній Далмації 1882 року. У 1883 році став начальником штабу піхотної дивізії. З 1888 по 1892 роки працював лектором та інструктором у Віденській військовій академії; також проявив себе як військовий письменник. У 1886 році одружився, мав чотирьох синів.

З 1893 року — полковник. У 1895 році став командиром піхотного полку, що дислокувався у Троппау. З 1899 року очолив піхотну бригаду в Трієсті, а з 1903 року — піхотну дивізію в Інсбруку. З 8 листопада 1906 року — начальник Генерального штабу. Був прихильником приєднання Сербії до Австро-Угорщини і виступав за тісну співпрацю з Німеччиною.

В 1910 році Франц Конрад фон Гецендорф отримав титул барона. В цей час він вступив у протистояння з міністром закордонних справ Алоїзом фон Еренталем, внаслідок чого наприкінці 1911 року відмовся від посади. Поновлений на ній у зв'язку з загостренням політичної ситуації 12 грудня 1912 року.

Конрад фон Гецендорф став ініціатором проведення Горлицького прориву, що дав змогу військам Троїстого союзу взяти реванш над країнами Антанти за поразку в Галицькій битві.

19 жовтня 1915 року вдруге одружився. З 25 листопада 1916 року — фельдмаршал. У 1918 році отримав титул графа.

Внаслідок розбіжностей з новим імператором Карлом I, 1 березня 1917 року пішов у відставку; був відправлений на Італійський фронт. Після війни написав мемуари: «З моєї служби. 1906—1918 рр.» (в 5-ти томах, 1921–1925) та «Початок життя: військова служба в 1878—1882» (1925).

Після війни фон Гецендорф мешкав у Інсбруку, а з 1922 року — у Відні. Незадовго перед смертю переїхав до Вюртембергу. Помер 25 серпня 1925 року на курорті Бад-Мерґентгайм; похований з почестями на віденському цвинтарі Гіцінг.

Оцінки сучасниківРедагувати

  • «Мабуть, найвинахідливішим серед воєначальників Світової війни був Конрад фон Гецендорф. Він чітко розумів політичні та військові потреби; не вистачало лише правильного інструменту.» (Адольф Гітлер)[3]

ЗванняРедагувати

НагородиРедагувати

Почесні званняРедагувати

Існує непідтверджена інформація, що 26 листопада 1915 року німецький імператор Вільгельм II надав Гецендорфу звання почесного генерал-фельдмаршала Прусської армії.

ВшануванняРедагувати

  • В 1909 році на честь Гецендорфа назвали піхотний полк «Барон фон Конрад» №39.
  • В багатьох австрійських містах є вулиці, названі на честь Гецендорфа.

ГалереяРедагувати

БібліографіяРедагувати

  • 69 Schlachtfelder-Skizzen, nach der Natur gezeichnet, Wien 1891
  • Taktik-Aufgaben
    • drei Hefte 1892/96
    • ein Heft 1897
  • Vorgang beim Studium unserer taktischen Reglements, 1895
  • Zum Studium der Taktik, zwei Teile, 1898/99
  • Infanteristische Fragen und die Erscheinungen des Boerenkrieges, Wien 1903
  • Die Gefechtsausbildung der Infanterie, 1917
  • Aus meiner Dienstzeit 1906-1918. Rikola-Verlag, Wien u. a. 1921 bis 1925:
  • Mein Anfang – Kriegserinnerungen aus der Jugendzeit, Verlag für Kulturpolitik, Berlin 1925
  • Kurt Peball (Hrsg.): Private Aufzeichnungen. Erste Veröffentlichungen aus den Papieren des k.u.k. Generalstabs-Chefs. Verlag Amalthea, Wien 1977, ISBN 3-85002-073-8. — містить приватні записи Гецендорфа.

ПриміткиРедагувати

  1. https://www.friedhoefewien.at/grabsuche?submitHidden=true&name=Conrad+Franz+Hötzendorf&friedhof=018
  2. Bibliothèque nationale de France Ідентифікатор BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  3. Monologe im Führerhauptquartier - die Aufzeichnungen Heinrich Heims, herausgegeben von Werner Jochmann, Wilhelm Heyne Verlag, München 1980, ISBN 3-453-01600-9
  4. 5. Garde-Regiment zu Fuß – GenWiki. genwiki.genealogy.net. Процитовано 2021-06-01. 

ЛітератураРедагувати

  • Karl Friedrich Nowak: Der Weg zur Katastrophe (1919) (PDF-Datei)
  • Friedrich von Cochenhausen/Alfred Boehm-Tettelbach: Conrad von Hoetzendorf – Eine Studie über seine Persönlichkeit, Junker und Dünnhaupt, Berlin 1934
  • Gina Gräfin Conrad von Hötzendorf: Mein Leben mit Conrad von Hötzendorf – sein geistiges Vermächtnis, Leipzi und Wien 1935 (im Ständestaat verboten)
  • Edmund Glaise von Horstenau: Conrad von Hötzendorf, in: Willy Andreas / Wilhelm von Scholz (Hg.): Die Großen Deutschen. Neue Deutsche Biographie. Propyläen Verlag, Berlin, 4 Bde. 1935–1937, 1 Ergänzungsbd. 1943; Fünfter Band, S. 504–521

ПосиланняРедагувати