Фране Матошич (сербохорв. Frane Matošić, 25 листопада 1918, Спліт — 29 жовтня 2007, Спліт) — югославський футболіст, що грав на позиції нападника. По завершенні ігрової кар'єри — тренер.

Ф
Фране Матошич
Grafit, Frane Matošić, ST.140642.jpg
Особисті дані
Народження 25 листопада 1918(1918-11-25)
  Спліт, Держава Словенців, Хорватів і Сербів
Смерть 29 жовтня 2007(2007-10-29) (88 років)
  Спліт, Хорватія
Громадянство Flag of Croatia.svg Хорватія
Позиція нападник
Професіональні клуби*
Роки Клуб Ігри (голи)
1935–1938 Югославія «Хайдук» (Спліт) 45 (25)
1938–1939 Югославія БСК (Белград) 14 (9)
1940–1941 Югославія «Хайдук» (Спліт) 8 (13)
1942–1943 Італія «Болонья» 28 (13)
1946–1956 Югославія «Хайдук» (Спліт) 184 (105)
Національна збірна
Роки Збірна Ігри (голи)
1938–1953 Югославія Югославія Югославія 16 (6)
Тренерська діяльність**
Роки Команда Посада
1956–1958 Югославія «Хайдук» (Спліт)
1959–1961 Югославія «Спліт»
1961–1963 Туніс Туніс
1963–1964 Югославія «Спліт»
1965 Югославія «Хайдук» (Спліт)

* Ігри та голи за професіональні клуби
враховуються лише в національному чемпіонаті.

** Тільки на посаді головного тренера.

Виступав на позиції форварда за «Хайдук» (Спліт), БСК і «Болонью», тренував «Хайдук», «Спліт» і збірну Тунісу. Найкращий бомбардир в історії «Хайдука», який забив за цей клуб 729 голів в 739 іграх[1], а також багато років був капітаном цієї команди. Виступав за збірну Югославії і став в її складі срібним призером Олімпійських ігор 1948.

Клубна кар'єраРедагувати

Народився 25 листопада 1918 року в Спліті, який у той час входив до складу невизнаної Держави Словенців, Хорватів і Сербів. Вихованець «Хайдука» з рідного міста. Першу гру на дорослому рівні за цей клуб він провів у 16 років, в травні 1935 року проти «Славії» з Сараєво, в цьому матчі він зробив хет-трик, а його команда перемогла з рахунком 10:1[2] (за іншими даними, 14:0)[1]. Найуспішнішим сезоном для нього і його клубу до Другої світової війни став сезон 1936/37, в якому «Хайдук» зайняв друге місце в чемпіонаті Югославії.

Сезон 1938/39 Фране провів у складі белградського БСК, це був час, коли він проходив службу в армії, після її закінчення він повернувся в «Хайдук».

У 1941 році Спліт був окупований фашистською Італією, в той час як на більшій частині території Хорватії встановився профашистський маріонетковий режим Анте Павелича. У Незалежній державі Хорватія проводилась футбольна першість, але «Хайдук» у ній участі не брав, оскільки Спліт не був підконтрольний цій державі. Пропозицію вступити в італійську лігу команда також відхилила. Таким чином сплітський клуб деякий час взагалі не грав в офіційних змаганнях. Багато в чому з цієї причини Фране вирішив прийняти пропозицію італійської «Болоньї», провівши в її складі сезон 1942/43. В тому сезоні команда зайняла 6-е місце в Серії A. Незабаром після того, як він покинув «Болонью», Спліт був звільнений, футбол в місті відродився, і Матошич возз'єднався з рідним клубом. Відома розповідь про те, як Матошич в середині 40-х двічі відхилив пропозицію маршала Тіто про переведення «Хайдука» в Белград і перейменування в «Партизан», після чого команда з такою назвою була створена з нуля.

Після війни Матошич у складі сплітського клубу тричі вигравав чемпіонат Югославії і ще кілька разів ставав його призером. У 1949 році Фране став найкращим бомбардиром чемпіонату Югославії.

Один з найвідоміших матчів за участю Матошича пройшов 29 жовтня 1950 року, це була вирішальна гра чемпіонату проти «Црвени Звезди» в Спліті. Цей матч вважається культовим серед фанатів «Хайдука», також вони ведуть від нього відлік історії клубного фан-руху. Матч проходив вкрай напружено і ряснів грубістю. На останніх хвилинах, коли рахунок був 1:1 (Райко Митич відкрив рахунок за белградцев, Бернард Вукас зрівняв рахунок), сталася сутичка між Фране і Бранко Станковичем: Матошич сфолив на Станковичі, той ударив його по обличчю, і Фране, провівши рукою по обличчю і побачивши кров, вдарив Бранко так, що той на кілька хвилин втратив свідомість. Це був один з найвідоміших інцидентів в історії югославського футболу. Матч в підсумку завершився перемогою «Хайдука»: незабаром після цієї бійки Божо Брокета забив вирішальний гол, який приніс «Хайдуку» чемпіонський титул вперше за багато років. А Матошич за свій вчинок був виключений з Комуністичної партії Югославії[1]. Завершив кар'єру футболіста виступами за команду «Хайдук» (Спліт) у 1956 році.

Виступи за збірнуРедагувати

8 травня 1938 року Матошич дебютував у збірній Югославії в матчі проти Румунії (1:0). На 25-й хвилині цього матчу він забив свій перший гол у збірній.

У складі збірної був учасником футбольного турніру на Олімпійських іграх 1948 року у Лондоні, де разом з командою здобув «срібло». Втім на поле він так жодного разу і не вийшов, а югослави на тому турнірі без проблем дійшли до фіналу, в якому не змогли впоратися з форвардами шведів Гуннаром Греном і Гуннаром Нордалем.

29 червня 1953 року Фране провів свій останній матч за югославську збірну, проти Угорщини (на той момент Угорська «золота команда» була однією з найсильніших збірних світу), в тому матчі югослави поступилися 2:3, а Фране відзначився голом, що став для нього шостим в 16-ти матчах за збірну, зіграних ним за кар'єру.

Є одним із семи футболістів, які захищали кольори національної збірної до та після Другої світової війни (також Мирослав Брозович, Звонимир Цимерманчич, Франьо Велфл, Бранко Плеше, Срджан Мркушич та Любомир Ловрич).

Кар'єра тренераРедагувати

Розпочав тренерську кар'єру відразу ж по завершенні кар'єри гравця, 1956 року, очоливши тренерський штаб клубу «Хайдук» (Спліт), де працював до 1958 року. Також деякий час він був технічним директором і навіть президентом клубу[2].

У 1959—1961 і 1963—1964 роках Матошич очолював інший місцевий клуб «Спліт», а між двома термінами працював зі збірною Тунісу, зайнявши 3-тє місце на Кубку африканських націй 1962 року.

Помер 29 жовтня 2007 року в Спліті, в річницю свого легендарного матчу з «Црвеною Звездою»[3]. Похований на міському кладовищі Ловринац[2]. Наступний після його смерті матч за участю «Хайдука» на знак поваги до Матошича почався з хвилини мовчання.

Титули і досягненняРедагувати

«Хайдук» (Спліт): 1950, 1952, 1955

ІндивідуальніРедагувати

Особисте життяРедагувати

Старший брат, Йозо Матошич (1913—1999), також був футболістом і грав за «Хайдук» та збірну Югославії, а після закінчення кар'єри тренував «Спліт» та «Хайдук».

ПриміткиРедагувати

ПосиланняРедагувати