Відкрити головне меню

Українсько-норвезькі відносини

білатеральні відносини

Україно-норвезькі відносини — сукупність міжнародних двосторонніх відносин між  між Україною та Королівством Норвегія, а також співпраці обох країн у міжнародних організаціях та інших міжнародних інституціях.

Українсько-норвезькі відносини
Норвегія і Україна
Норвегія
Норвегія
Україна
Україна

Зміст

Історія відносинРедагувати

Нормани брали участь у формуванні першої Київської держави (в скандинавських сагах — Гардарики). У VIII-XIX століттях скандинавське населення - шведи, норвежці та данці називались норманами. В знаменитій хроніці Нестора "Повість временних літ" під 862 роком міститься поетична легенда про старійшин слов'янських племен, які запрошували варягів прийти на Русь і стати її правителями.

І не було в них правди, і встав рід на рід, і були усобиці в них, і воювати вони між собою почали. І сказали вони: «Пошукаємо самі собі князя, який би володів нами і рядив за угодою, по праву».

Пішли вони за море до варягів, до русі. Бо так звали тих варягів — русь, як ото одні звуться свеями, а другі — норманами, англами, інші — готами, — отак і ці. Сказали русі чудь, словени, кривичі і весь: «Земля наша велика і щедра 7, а порядку в ній нема. Ідіть-но княжити і володіти нами».

Легенда розповідає про трьох братів — Рюрика, Синеуса і Трувора які взяли свої роди і почали правити в слов'янських містах Ладога, Білоозеро і Ізборськ. Від цих варягів, за словами літописця, дістала назву Руська земля. Пізніше, через два роки, молодші брати померли, і вся влада над північними східнослов'янськими племенами словен і кривичів була зосереджена в руках Рюрика. Історики давно прийшли до висновку про міфічний характер братів Рюрика. Тим не менше, немає ніяких сумнівів у тому, що Рюрик справді існував, і, як каже літопис, він прийшов на Русь зі своїми родичами і дружиною. Таким чином, відповідно до «Повісті временних літ», Рюрик став засновником князівської династії на Русі.

Відомо, що дружини варягів, руські князі використовували для участі у військових походах. Така військова допомога була необхідна в основному для зовнішніх військових походів Київської Русі (наприклад, походи Олега, Ігоря та Володимира на Візантію; війна Ярослава Мудрого з печенігами), але варяги також використовувались для з'ясування стосунків між князями в міжусобній боротьбі. Крім того, тексти договорів 907, 911 і 944 років між Руссю і Візантією свідчать, що серед послів були люди зі скандинавськими іменами. Скандинави на Русі були не тільки найманими воїнами, але і дипломатами.

У джерелах до історії Київської Русі є багато свідчень про участь данців і шведів у Русько-скандинавських середньовічних зв'язках. Є також факти відносин між Київською Руссю і Норвегією, хоч вони і менш численні. Прикладом цього є археологічні знахідки срібних монет, у Несі, що карбувалися в Київській Русі за часів Володимира і Ярослава.

Одним з найвідоміших фактів того часу — одруження дочки Ярослава Мудрого Єлизавети з норвезьким принцом, а згодом й майбутнім королем Норвегії]] (1045-1066) Гаральдом ІІІ Суворим[1].


Визнання Норвегією незалежності України та встановлення дипломатичних відносинРедагувати

Норвегія визнала незалежність України 24 грудня 1991 р. Дипломатичні відносини між Україною і Королівством Норвегія встановлені 5 лютого 1992 р. Посольство Королівства Норвегія в Україні було відкрито у Києві у 1992 р. У жовтні 2001 р. в Осло створено Дипломатичне представництво України у Королівстві Норвегія, яке у вересні 2004 р. було перетворено на Посольство України у цій державі[1].

Політичний діалогРедагувати

Політичний діалог з Норвегією розвивається на усіх рівнях. З часу встановлення дипломатичних відносин між нашими державами відбулися такі взаємні візити і зустрічі на високому політичному рівні: візит в Україну Міністра закордонних справ Норвегії Т. Столтенберга (лютий 1992 р.), візит до Норвегії Міністра закордонних справ України Г. Удовенка (березень 1996 р.), візит в Україну Міністра закордонних справ Норвегії Т. Ягланда (листопад 2000 р.), візит до Норвегії Міністра закордонних справ України К. Грищенка (червень 2004 р.), візит Віце-прем'єр-міністра України з питань європейської інтеграції О. Рибачука до Норвегії (31 травня2 червня 2005 р.), офіційний візит в Україну Міністра закордонних справ Норвегії Й. Г. Стьоре (3031 травня 2006 р.), та ряд двосторонніх контактів на високому рівні в рамках міжнародних форумів 20092010 років.

На парламентському рівні відбулися перші візити в Україну делегації Стортингу на чолі з його Президентом, пані К. К. Грьондаль (травень 1999 р.) та Президентом Т. Ягландом у 2009 р. до Норвегії — делегації Верховної Ради України на чолі з її Головою В. Литвином (лютий 2003 р.), групи депутатів ВРУ протягом 20092010 років.

Політичний діалог підтримується також у формі регулярних консультацій між МЗС обох держав та взаємодії між нашими державами у міжнародних організаціях — ООН, ЮНЕСКО, Раді Європи, ОБСЄ, СОТ та інших.

З багатьох питань українсько-норвезьких двосторонніх відносин, а також міжнародного порядку денного українська і норвезька сторони виявляють свою взаємну зацікавленість та близькість у підходах і оцінках, зокрема у питаннях дальшого розвитку демократичних та ринкових реформ в Україні, якнайповнішого використання потенціалу обох країн у взаємовигідному торговельно-економічному співробітництві, боротьби з міжнародним тероризмом та піратством, зміцнення ролі ООН, у забезпеченні міжнародної безпеки, партнерства і співробітництва з ЄС тощо.

Норвегія прихильно ставиться і неодноразово підтверджувала свою послідовну підтримку курсу України на європейську інтеграцію.

Торговельно-економічна співпрацяРедагувати

Активно розвивається торговельно-економічна співпраця. Аналіз статистичних даних засвідчує стабільну тенденцію до зростання обсягів двосторонньої торгівлі між Україною та Норвегією у середньому на 30% за останні роки, крім 2009 року (з огляду на світову фінансову кризу). Основними товарними позиціями експорту з України є плавучі морські та річкові засоби (45,9 %), чорні метали і вироби з них (32,4 %), продукти неорганічної хімії (17,5 %), транспортне обладнання, деревина і вироби з деревини. Основні статті імпорту з Норвегії в Україну: риба та морепродукти (близько 80 % структури норвезького експорту), нікель і вироби з нікелю, електричні машини й устаткування, електротехнічне обладнання та прилади, фармацевтична продукція[2].

Норвегія посідає 33 місце серед 125 країн-інвесторів за обсягами прямих інвестицій в Україну. У 2010 р. в Україні діяло 33 підприємства з норвезьким капіталом. Понад дві третини норвезьких інвестицій здійснюються у галузь зв’язку (71,2 млн. дол. США). Окрім того, об’єктами інвестицій є нерухомість, видавнича справа, сільське господарство тощо [2].

З 2008 р. в Осло діє Норвезько-українська торгово-промислова палата, до якої належать 33 суб’єкти підприємницької діяльності. Палата сприяє розширенню співпраці між Україною та Норвегією у сферах торгівлі й промислових технологій, надає інформаційні послуги щодо оцінки економічної ситуації в Норвегії та Україні, займається організацією різноманітних заходів і конференцій з метою поширення інформації про торговельні та інвестиційні можливості в Україні. Стати членами торгово-промислової палати можуть як приватні компанії, так і компанії державного сектору, які зацікавлені у співпраці між промисловцями Норвегії та України[2].

Гуманітарна співпрацяРедагувати

Слабше розвивається співпраця у культурній та гуманітарній сферах. Тут досі відсутня необхідна договірно-правова основа. Це пов’язано з тим, що, хоча уряд Норвегії й заохочує у принциповому плані співпрацю країни у гуманітарній сфері з іншими державами, питання практичної реалізації такого співробітництва передаються на розсуд його безпосередніх учасників – закладів культури, освіти, відповідних громадських організацій тощо. У переважній більшості випадків такі заклади є досить невеликими і нерідко стикаються з проблемами фінансового забезпечення своєї діяльності. Це, безумовно, негативно впливає на розвиток їхньої двосторонньої співпраці у відповідних сферах з іноземними організаціями, у т.ч. й з українськими[2].

Норвегія також допомагає вирішувати проблему пов'язану із соціальною адаптацією військовослужбовців звільнених у запас зі Збройних Сил України. Свідченням цього є проект "Україна-Норвегія" - "Професійна перепідготовка звільнених у запас кадрових військовослужбовців Збройних Сил України та інших силових структур, членів їх сімей та сприяння їх працевлаштуванню", що реалізується з 2003 року Міжнародним фондом соціальної адаптації в Україні за сприяння Королівства Норвегія. За десять років свого існування проект став одним з наймасштабніших міжнародних проектів на території України. Послугами проекту скористалися близько 5000 військовослужбовців та членів їх сімей.

Учасниками проекту стали провідні університети України та громадські організації ветеранів Збройних Сил України. У період 2003 - 2007 років проект фінансувався Міністерством оборони Норвегії,а з 2008 року - Міністерством закордонних справ Норвегії. Незмінним партнером проекту залишається Університет Нурланда (м.Будо, Норвегія).Довгострокова мета проекту: зменшення впливу негативних соціальних наслідків економічних реформ та реформ оборонного сектору України для звільнениху запас кадрових військовослужбовців та членів їх сімей та сприяння розвитку співпраці між двома країнами.

Див. такожРедагувати

ПриміткиРедагувати

  1. а б Політичні відносини між Україною та Норверією. http://norway.mfa.gov.ua (укр.). Посольство України в Королівстві Норвегія. Процитовано 08.04.2017. 
  2. а б в г Кривонос Р.А. Особливості співробітництва України з країнами Північної Європи // Україна в Європі: контекст міжнародних відносин: колективна монографія / За ред. А.І. Кудряченка. – К.: Фенікс, 2011. – С. 453.

ЛітератураРедагувати

  • Кривонос Р.А. Особливості співробітництва України з країнами Північної Європи // Україна в Європі: контекст міжнародних відносин: колективна монографія / За ред. А.І. Кудряченка. – К.: Фенікс, 2011. – С. 441 – 463.
  • Посольство України в Норвегії