Удовенко Геннадій Йосипович

український політик та дипломат

Генна́дій Йо́сипович Удове́нко (нар. 22 червня 1931, Кривий Ріг, Українська Соціалістична Радянська Республіка, СРСР — пом. 12 лютого 2013, Київ, Україна[1]) — український дипломат і політик, народний депутат України 3-го і 4-го скликань. Був міністром закордонних справ України, головою Народного Руху України (з 1999 до 2003 р.), 52-м президентом Генеральної Асамблеї ООН, членом Ради президентів Генеральної Асамблеї ООН.

Удовенко Геннадій Йосипович
Удовенко Геннадій Йосипович

16 вересня 1994 — 17 квітня 1998
(в. о. 25 серпня 1994 — 16 вересня 1994)
Президент  Леонід Кучма
ПопередникАнатолій Зленко
НаступникБорис Тарасюк

Заступник Міністра закордонних справ України
24 серпня 1991 — 17 березня 1992
(Заступник Міністра ЗС УРСР 22 лютого 1991 — 24 серпня 1991)
ПрезидентЛеонід Кравчук

Народився22 червня 1931(1931-06-22)
Кривий Ріг, Українська Соціалістична Радянська Республіка, СРСР
Помер12 лютого 2013(2013-02-12) (81 рік)
Київ, Україна
ПохованийБайкове кладовище
ГромадянствоСРСР СРСРУкраїна Україна
Національністьукраїнець
Політична партіяНРУ
ДружинаДіна Григорівна Бутенко
Дітидочка Олена (1954)
Нагороди
Орден Князя Ярослава Мудрого ІІІ ступеня
Орден Князя Ярослава Мудрого IV ступеня
Орден Князя Ярослава Мудрого V ступеня
Орден «За заслуги» ІІ ступеня
Почесна відзнака Президента України
Великий командор ордена Великого князя Литовського Гядиминаса
ПідписHennadiy Udovenko Signature 2001.png

Commons-logo.svg Медіафайли у Вікісховищі

Україна Народний депутат України
3-го скликання
безпартійний 12 травня 1998 14 травня 2002
4-го скликання
НРУ 21 травня 2005 25 травня 2006
5-го скликання
НРУ 25 травня 2006 23 листопада 2007

Дитинство. Юність. РодинаРедагувати

Народився 22 червня 1931 (Кривий Ріг); українець; батько Йосип Петрович (1900—1978) — гірничий інженер; мати Марія Максимівна (1888—1973) — домогосподарка; дружина Діна Григорівна Бутенко — колишня завідувачка парникового комбінату ВДНГ УРСР; донька Олена (1954) — науковий працівник Києво-Печерського заповідника.

ОсвітаРедагувати

Київський університет ім. Т.Шевченка, факультет міжнародних відносин (1954), історик-міжнародник; аспірантура Українського НДІ економіки і організації сільського господарства (1958—1959).

Робота в галузі сільського господарства (1952—1959)Редагувати

1952—1955 — секретар Міністра, секретар колегії, Міністерство промисловості будівельних матеріалів УРСР.

1955—1958 — голова («тридцятитисячник»), колгосп ім. Дзержинського, с. Домантівка Сквирського району Київської області.

1958—1959 — аспірант, Український НДІ економіки і організації сільського господарства, м. Київ.

Робота в структурі МЗС УРСР (1959—1991)Редагувати

1959—1965 — 1-й секретар, радник відділу міжнародних економічних організацій, МЗС УРСР.

1965—1971 — працівник секретаріату, Відділення ООН у Женеві.

1971—1977 — член колеґії, начальник відділу кадрів, начальник відділу міжнародних економічних організацій, МЗС УРСР.

1977—1980 — директор Управління (Д-2), Секретаріат ООН, м. Нью-Йорк.

1980—1985 — заступник Міністра, МЗС України.

З січня 1985 — Надзвичайний і Повноважний Посол.

Лютий 1985—1992 — Постійний представник України при ООН, м. Нью-Йорк.

Робота в структурі МЗС незалежної України (1991—1998)Редагувати

1991—1992 — заступник Міністра закордонних справ України — Постійний Представник України при ООН, м. Нью-Йорк.

Вересень 1992-серпень 1994 — Надзвичайний і Повноважний Посол України в Польщі.

25 серпня 1994-17 квітня 1998 — Міністр закордонних справ України. Президент 52-ї сесії Генеральної Асамблеї ООН (вересень 1997-вересень 1998). Представляв Україну на численних сесіях і конференціях ООН та інших міжнародних організацій. Головував на засіданнях Генеральної Асамблеї ООН, Ради Безпеки, Економічної і Соціальної Ради ООН. Обирався Головою економічного і спеціального політичного комітетів Генеральної Асамблеї ООН.

Був членом Ради національної безпеки при Президентові України, член Ради національної безпеки і оборони України (серпень 1996-квітень 1998).

Володів англійською, французькою, польською мовами.

Дипломатичний ранг — Надзвичайний і Повноважний Посол.

Почесний доктор Бриджпортського університету (1997, США), Українського вільного університету в Мюнхені (1997).

Політична діяльністьРедагувати

Березень-травень1999 — в.о. голови НРУ, Травень 1999-травень 2003 — голова НРУ.

Народний депутат України 3-го скликання березень 1998-квітень 2002 від НРУ, № 3 в списку. На час виборів: Міністр закордонних справ України. Член фракції НРУ (травень 1998-лютий 1999), керівник фракції НРУ (першої) (з березня 1999; з квітня 2000 — фракція НРУ); голова Комітету з питань прав людини, національних меншин і міжнаціональних відносин (з липня 1998).

Народний депутат України 4-го скликання квітень 2002-квітень 2006 Блоку В.Ющенка «Наша Україна», № 3 в списку, член НРУ. Член фракції «Наша Україна» (травень 2002-вересень 2005, уповноважений представник фракції з червня 2002), уповноважений представник фракції НРУ (з вересня 2005), голова Комітету з питань прав людини, національних меншин і міжнаціональних відносин (з червня 2002).

Народний депутат України 5-го скликання квітень 2006-листопад 2007 від Блоку «Наша Україна», № 31 в списку, член НРУ. Член фракції «Наша Україна» (з травня 2006), голова підкомітету з питань прав людини Комітету з питань прав людини, національних меншин і міжнаціональних відносин (з липня 2006).

Кандидат у Президенти України на виборах 1999 року. У 1-му турі 319 778 голосів (1.22 %), 7-е місце серед 13 претендентів.

 
Могила Геннадія Удовенка

Помер 12 лютого 2013 року[1]. Похований в Києві на Байковому кладовищі (ділянка № 52 а)[2].

Сім'яРедагувати

  • дружина — Удовенко (Бутенко) Діна Григорівна, донька міністра сільського господарства УРСР Григорія Бутенка
  • донька — Барановська (Удовенко) Олена Геннадіївна (1954)[3]
  • зять — Барановський Олег Миколайович (1956), український дипломат
  • онук — Барановський Олексій Олегович

НагородиРедагувати

Див. такожРедагувати

ПриміткиРедагувати

Джерела та літератураРедагувати

ЛітератураРедагувати

ПосиланняРедагувати

Попередник
Зленко Анатолій Максимович
  2-й Міністр закордонних справ України
(в.о. 25 серпня 1994 — 16 вересня 1994)
16 вересня 1994 — 17 квітня 1998
  Наступник
Тарасюк Борис Іванович
Попередник
Чорновіл В'ячеслав Максимович
  3-й голова Народного Руху України
14 травня 1999 — 3 травня 2003
  Наступник
Тарасюк Борис Іванович