Українське слово

(Перенаправлено з Українське Слово)

«Українське слово» — назва кількох періодичних видань, видавництв, а також друкованих, а останнім часом і онлайн-видань.

1915—1918, ЛьвівРедагувати

«Українське Слово», щоденник у Львові 1915 —1918, видання Українського Комітету, редагований з позицій більшости в Загальній Українській Раді; ред. Федь Федорців і Степан Чарнецький. З 1916 «У. С.» перебрав власник концесії о. Т. Войнаровський, і воно відбивало наставлення опозиції (Євгена Петрушевича) у Заг. Укр. Раді; ред. С. Чарнецький і Сидір Голубович.

1917, ОдесаРедагувати

«Українське Слово», часопис, що почав видаватися в Одесі з З березня 1917 року за редакцією Лідера місцевої Української соціал-демократичної робітничої партії Володимира Чехівського.

1921—1926, Берлін, видавництвоРедагувати

«Українське Слово», видавництво, його організував на початку 1920 р. ад'ютант гетьмана Павла Скоропадського полковник Гнат Зеленевський (1875—1949), який на еміграції проживав у Берліні. Він також деякий час був видавцем часопису «Українське Слово». в Берліні 1921 —1926, видавало газету цієї ж назви (1921—1923), журнал «Літопис політики і письменства» (1923—1924) і Бібліотеку «Українське Слово» (1921—1926), в якій вийшло понад 50 книг (серед інших словник Грінченка-Уманця, «Слов'янський світ» Дмитра Дорошенка, чотиримовна монографія про Олександра Архипенка, антологія української поезії «Золоті струни», курси заочної освіти тощо). Директор видавництва і редактор всіх видань Зенона Кузеля.

1921—1923, Берлін, виданняРедагувати

«Українське Слово», півтижневик, з кінця грудня 1921 щоденник і з березня 1922 тижневик гетьманського напряму, виходив у Берліні 1921 — 23 у видавництві цієї ж назви; головні редактори Зенон Кузеля і Дмитро Дорошенко.

1922—1926, ЛьвівРедагувати

«Українське Слово» (1922—1923 «Слово»), політично-економічний тижневик, виходив у Львові 1922—1926, орієнтувався на політику Є. Петрушевича; ред. І. Кузьмич.

1928—2010, Буенос-АйресРедагувати

 
«Українське Слово» у 2010 р.

«Українське слово» (ісп. La palabra ucrania) — двомовний (української та іспанською мовами) часопис націоналістичного спрямування (ОУН С. Бандери) української діаспори Аргентини. Тижневик був першим українським часописом в Аргентині.

Заснований Українським Культурним Товариством «Просвіта» в Аргентині 15 січня 1928 року[1][2][3], аби знайомити читачів Аргентини з життям української громади в цій країні та заради розвою суспільного життя українців в Аргентині. Містив новини з України, статті про Україну і світ, діяльність української громади в Аргентині та світі, культурно-гуманітарні питання та питання історії України тощо.

Серед ін. ред. Г. Голіян (1953—1978), М. Данилишин.[4] 2010 року часопис «Українське слово» припинили видавати після смерті останнього редактора (Іван Жибак)[5]. Виходив раз на два місяці[6].

1929—1939, ЯворівРедагувати

«Українське Слово», повітова газета, виходила у Яворові 1929 —1939, спершу двотижневик, з 1933 місячник; ред. Євген Яворівський, з 1933 — С. Харамбура.

1933—, Париж-Житомир-Львів-КиївРедагувати

1933—1941, 1948- Париж-Львів-КиївРедагувати

 
«Українське слово» у 1991 р.

«Українське Слово», тижневик націоналістичного напряму, виходить з 1933 (з перервою у 1941 —1948), неофіційний орган Проводу ОУН (Андрія Мельника). Вперше почав виходити у Франції у Парижі у 1933 році. Редактори: Олекса Бойків (1933—1934), Володимир Мартинець (1934—1940), Олег Штуль-Жданович (1948—1977), Мирослав Стиранка (з 1977). Видавцем «У. С.» був спершу Український Народний Союз, а з 1939 — Перша Українська Друкарня у Франції. Серед співробітників були: Микола Сціборський, Микола Капустянський, Олег Ольжич, Дмитро Андрієвський, Євген Онацький, Богдан Кентржинський та ін. «Українське Слово» — цінне джерело до історії українського визвольного руху, зокрема ОУН. Деякий час в «Українське Слово» появлялися сторінки молоді «Смолоскип» (1952—1956), дитяча сторінка «Веселка», «Військові Вісті», «Українська культура». Націоналістичне Видавництво в Европі (офіційна назва «Перша Українська Друкарня у Франції») видавало, крім «У. С.», альманахи, книжки українською і французькою мовами, зокрема політичного змісту і (з 1967) «самвидавні» матеріали з України (В. Чорновіл «Лихо з розуму», 1967, «Український Вісник», 1 — 8), а також антології української прози, з історії тощо.[7]

З проголошенням незалежності України Провід ОУН прийняв рішення видавати газету «Українське Слово» в Україні. Після короткого підготовчого періоду 21 листопада 1991 р. у Львові вийшло її перше число. Редактором був Йосип Лось, редакція розміщувалася в будівлі Львівського університету ім. Івана Франка. Наклад першого числа становив 12 тис., другого — 25 тис. Згодом кількість примірників досягла 40 тис. Часопис швидко переріс львівські «рамки» і редакцію перенесли до Києва.

З 17 січня 1993 р. «Українське Слово» виходить у Києві як всеукраїнський громадсько-політичний тижневик. Спочатку видання містило 8 сторінок, а з 1994 року — 16. Новим керівником видання було призначено члена ПУН Мирослава Вербового. Редакція перший час містилася на вул. Лєскова, 8, а з травня 1993 року — на вул. Січневого повстання, 6 (тепер — вул. Івана Мазепи, 6). У листопаді 1993 року газету було перереєстровано, її засновником стала Фундація ім. О. Ольжича, а від початку 2000 року — Видавництво ім. О. Теліги.

У січні 1999 р. головним редактором було призначено Михайла Сидоржевського. З вересня 2000 р. до серпня 2001 р. колектив редакції очолював член Проводу ОУН Богдан Червак. З початку 2003 р. до вересня 2004 р. головним редактором був Євген Петренко. З 2004 до 2010 рр. — Володимир Гаптар, а потім Григорій Кримчук. Від травня 2010 р. відділом «Українського Слова» видавництва імені Олени Теліги керує Євген Петренко, а головним редактором тижневика з другої половини 2010 року є Ольга Дубовик.[8]

 
«Українське Слово» у 2013 р. (ukrslovo.org)

У 2009 році за адресою ukrslovo.org почали з'являтися онлайн html версії друкованої казети. Останній раз коли за адресою ukrslovo.org виходили html версії друкованої газети був № 20 (3631) від 15–21 травня 2013 року.[9] Від початку й до закриття веб-сайту ukrslovo.org у 2013 редактором був Богдан Олексюк.

Друкований тижневик є речником ОУН, але він став визнаними загальнонаціональним виданням, що відстоює ідеї українського націоналізму як організованої форми політичного і громадського життя українського народу, що особливо важливо на сучасному етапі української державності. Коло тем і авторів «Українського Слова» дуже широке — це політичні, державні, громадські діячі, відомі науковці, та літератори. Плюралізм думок обох видань провокує читачів до вдумливого аналізу і дискусій стосовно стану та перспектив української політики, економіки, суспільства і культури.

Станом на 2020 рік друкований тижневик виходить.[10]

1941, Житомир—КиївРедагувати

 
«Українське Слово» 1941 р.

Своєрідним продовженням паризького «Українського Слова» стала щоденна газета, яку під час Другої світової війни видавали в Україні похідні групи ОУН та культурна референтура ОУН на чолі з О. Ольжичем.[8] Це видання виходило у вересні—грудні 1941 року. Спершу видання виходило в Житомирі, а з 25 вересня видання перенесено до Києва. Газета мала додатки: «Літаври»(1941), відповідальний редактор Іван Рогач, редактор Олена Теліга;«Література і мистецтво»(1941), редактор Михайло Ситник; «Останні вісті» (1941), редактори: І. Рогач, Ю. Швидкий (послідовно). Редакторами газети були Іван Рогач, Петро Олійник, Орест Чемеринський (всі 3 — члени Похідних груп ОУН А. Мельника); наклад 50 000 примірників. З газетою з самого початку співпрацювала Олена Теліга.

Намагання газети проводити українську державницьку, націоналістичну лінію не збігалося з завданнями нацистського окупаційного режиму. Вихід числа від 12 грудня 1941 року «Українського Слова» став останнім.[8] Цього ж дня членів редакції на чолі з І. Рогачем було заарештовано, у гестапівській в'язниці опинилися О. Теліга та інші українські націоналісти, що гуртувалися навколо «Українського Слова». У лютому вони були розстріляні і поховані у Бабиному Яру, де у 1992 році було встановлено хрест-пам'ятник.[8]

Пізніше, після закриття «Українського слова» та розстрілу редакторів та дописувачів газети, у Києві виходила пронімецьке «Нове Українське Слово» (редактор Кость Штепа).[11]

1932—1938, УжгородРедагувати

 
«Українське Слово», Ужгород

«Українське слово» — суспільно-політичний двотижневик (1938 тижневик і півтижневик) національно-демократичного напряму, виходив в Ужгороді в 1932—1938 роках, з літературним додатком «Слово».

Видавець і редактор Михайло Бращайко. Головні співробітники: о. Кирило Феделеш, Іван Роман, Володимир Бірчак, Василь Ґренджа-Донський.

1941—1942, СтаниславівРедагувати

 
«Українське Слово» 1942 р.

«Українське Слово», тижневик, виходив у Станиславові 1941—1942; заборонений після 37 ч. нім. владою, гол. ред. Д. Ґреґолинський. Замість «У. С.» (а червня) 1942 —1944 виходило тричі на тиждень «Станиславівське Слово», вид. Нім.-Укр. видавництва часописів і журн. для дистрикту Галичина; відповідальний редактор А. Княжинський.

1943—1965, Вінніпег (Канада)Редагувати

«Українське Слово», советофільський тижневик, виходив у Вінніпегу (Канада 1943—1965), поширений серед фермерів і робітників. «Українське Слово» інформувало про життя в УССР, критикувало укр. нац. табір і зах. політику щодо СССР. Ред. М. Шатульський, з 1952 — М. Гринчишин. 1965 року "Українське Слово об'єдналося з газетою «Укр. Життя» і виходить у Торонто під назвою "Життя і Слово (ред. П. Кравчук).

1947, Реґенсбурґ (Німеччина)Редагувати

«Українське Слово», видавнича спілка «Українське Слово». Видавало творів Івана Смолія, Андрія Чайковського, Ореста Зибачинського, Оскара Вайльда, Юліяна Бескида, Гриця Божока.

2002—…, Чикаго (Сполучені Штати Америки)Редагувати

 
«Українське Слово» (ukrslovo.net)

«Українське Слово» — це тижневик, головним гравцем на українському етнічному медіа-ринку в Північній Америці. «Українське Слово» — безкоштовний, повний колір на 64 газетних сторінках, котрий перш за все, обслуговує Українське суспільство в Північній Америці.

Газета нагороджена орденом Святого Рівноапостольного князя Володимира Великого.

Примітки та джерелаРедагувати

  1. Сайт УКТ «Просвіта» в Аргентині (ісп.) (укр.)
  2. Архівована копія. Архів оригіналу за 12 серпень 2013. Процитовано 13 квітень 2011. 
  3. http://prosvitjanyn.org.ua/index.php?option=com_content&task=view&id=92&Itemid=9
  4. «Українське слово» з Аргентини: «Українське слово» з Аргентини, accessdate: September 25, 2016
  5. «Ми всі — діти емігрантів»: українська діаспора в Аргентині. global-ukraine.com, 11 жовтня 2016
  6. https://archive.is/20120805052452/www.mfa.gov.ua/argentina/ua/23943.htm
  7. Радько, А. І. «Українське слово»: від Парижа до Києва — А. І. Радько; Матеріали науково — теоретичної конференції викладачів, аспірантів, співробітників та студентів факультету іноземної філології та соціальних комунікацій, Суми, 18 -23 квітня, 2011 р. / Відп. за вип. В. В. Опанасюк. - Суми: СумДУ, 2011. — Ч.2. — С. 6-7
  8. а б в г Історія: Українське слово. Історія і сьогодення, accessdate: September 25, 2016
  9. Шановні читачі тижневика «Українське слово»! / «Українське Слово» Всеукраїнський громадсько-політичний тижневик, accessdate: September 25, 2016
  10. Українське слово. presa.ua, 2020
  11. Українське слово (Київ) — Видання — LIBRARIA — Архів Української періодики он-лайн], 2016

ПосиланняРедагувати