Тісна (пол. Cisna) — село в Польщі, у гміні Тісна Ліського повіту Підкарпатського воєводства. Адміністративний центр гміни Тісна. Знаходиться на прадавній етнічній український території. Розташоване в долині річки Солінка серед гірських пасом Західних Бещад, на кордоні зі Словаччиною та Україною. Населення — 457 осіб (2011)[1].

село
Тісна
пол. Cisna
Церква Святого Архангела Михаїла у Тісній
(збудована 1825 р., зруйнована 1956 р.)
Герб
Герб

Координати 49°12′00″ пн. ш. 22°19′00″ сх. д. / 49.2000000000277779577118054° пн. ш. 22.3166700000277771210° сх. д. / 49.2000000000277779577118054; 22.3166700000277771210Координати: 49°12′00″ пн. ш. 22°19′00″ сх. д. / 49.2000000000277779577118054° пн. ш. 22.3166700000277771210° сх. д. / 49.2000000000277779577118054; 22.3166700000277771210

Країна Польща
Воєводство Підкарпатське воєводство
Повіт Ліський повіт
Гміна Тісна
Перша згадка 1552
Площа 8,8 км²
Висота центру 565 м
Населення 457 осіб (2011[1])
Часовий пояс UTC+1, влітку UTC+2
Телефонний код (+48) 13
Поштовий індекс 38-607
Автомобільний код RLS
SIMC 0347790
GeoNames 774090
OSM 1748181 ·R (Гміна Тісна)
Офіційний сайт cisna.pl
Тісна. Карта розташування: Польща
Тісна
Тісна
Тісна (Польща)
Тісна. Карта розташування: Підкарпатське воєводство
Тісна
Тісна
Тісна (Підкарпатське воєводство)
Мапа

Історія ред.

Село вперше зустрічається в документі 1552 року, як власність роду Балів і поселення на основі Волоського права. Ймовірно, поселення існувало ще раніше на Руському праві. Дідичем села був, зокрема, прадід Митрополита Андрея Шептицького, шляхтич Яцек Фредро, який отримав графський титул Австрії[2]. Тісна згадується в австрійських кадастрових відомостях 1787 року. 22 січня 1898 року офіційно введена вузькоколійна залізниця до Нового Лупкова, яку 1904 року було продовжено до Кальниці[3]. Під час першої світової війни цей регіон опинився в центрі бойових дій. З осені 1914 по весну 1915 року, через інтенсивні бойові дії в Карпатах, Тісна тричі опинялася на лінії фронту.

 
Церква святого Архангела Михаїла перед реконструкцією (фото до 1914 р.).
 
Панорама Тісни у 2012 році
 
Руйнація церкви святого Архангела Михаїла у Тісній

З листопада 1918 по січень 1919 року село входило до складу Команчанської Республіки. У 1924 році з Балигородського деканату був виділений Тіснянський деканат. У міжвоєнний період Тісна була одним з головних сіл у Бескидах і стала відомим місцем для проведення ярмарків, на які з'їжджалося близько 60 тисяч гостей. Під час другої світової війни село було майже повністю знищене. Згодом, у період між 1945 і 1947 роками, в цьому районі тривала боротьба між підрозділами УПА та радянським військами. Більшість українських родин насильно переселили в УРСР в 1946 році. Ті родини, яким вдалося уникнути переселення, 29 квітня 1947 під час Операції Вісла були вивезені в околиці м. Гданська в Польщі[4]. У 1975-1998 роках село належало до Кросненського воєводства.

Церква ред.

Вперше згадується у 1739 році, коли Міхал Урбанський започаткував тут нову парафію. У 1790 році до парафії, крім самої Тісної, належало с. Габківці. Наступна церква Святого Архангела Михаїла була зведена на кошти Юліана Фредра у 1825 році. Оновлена у 1902 році, мала іконостас та художню декорацію крокв. Після 1947 року спустошена. У 1956 році будівлю церкви спробували переробити на костел, але спроба не вдалася і того ж року церкву розібрали на будівельні матеріали. 1962 року на місці церкви встановлено пам'ятний хрест. В історичному музеї міста Сяніка зберігається ікона XVIII століття з церкви села Тісна. Поблизу церкви 1825 року була збудована дерев'яна дзвіниця. Розібрана у 1970-х роках. Останній парох церкви та декан Тіснянський о. Євстафій Хархаліс (нар. 1898) був з вірними аж до травня 1947 року, коли під час операції «Вісла» був заарештований та ув'язнений у концентраційному таборі в Явожні. У грудні 1948 року звільнений, оселився разом з дружиною та дітьми у Лідзбарку-Вармінському. З 1957 року правив у греко-католицькій парафії в Мальборку, де помер у 1994 році й похований на місцевому цвинтарі. Також у 1930-х роках в церкві сотрудником служив о. Зенон Злочовський. На місцевому цвинтарі села багато старих надгробків було знищено після 1947 року. На цвинтарі збережене найстаріше поховання в Бескидах — Антонія Квеченського і його двох онучок, датоване 1842 роком. Збереглися також старі липи.

Сьогодення ред.

Тісна є відомим місцевим курортом з центром інформації для туристів, невеликими готелями, приватними маєтками та сувенірними кіосками. Працює ресторація «Лемківщина».

Демографія ред.

На 1785 рік поселення мало 9.56 км² земельних угідь і населення — 84 греко-католики і 10 римо-католиків. 1840 — 123 греко-католиків. 1859 — 168 греко-католиків. 1879 — 182 греко-католиків. 1899 — 188 греко-католиків. 1921 — 416 осіб (у 46 житлових будинках): 166 римо-католиків, 132 греко-католиків, 118 євреїв. 1926 — 140 греко-католиків. 1936 — 250 греко-католиків, 198 римо-католиків та 214 юдеїв. На 1 січня 1939 року у селі мешкало 660 осіб, з них 250 українців, 290 поляків (приїжджі працівники тартака) та 120 євреїв[5].

Демографічна структура станом на 31 березня 2011 року[1][6]:

Загалом Допрацездатний
вік
Працездатний
вік
Постпрацездатний
вік
Чоловіки 226 39 168 19
Жінки 231 39 146 46
Разом 457 78 314 65

Примітки ред.

  Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Тісна

  1. а б в GUS. Ludność w miejscowościach statystycznych według ekonomicznych grup wieku. Stan w dniu 31.03.2011 r. [Населення статистичних місцевостей за економічними групами віку. Стан на 31.03.2011]. Процитовано 12 серпня 2018.
  2. Boniecki A. Herbarz polski: wiadomości historyczno-genealogiczne o rodach szlacheckich. — Warszawa: Warszawskie Towarzystwo Akcyjne Artystyczno-Wydawnicze, 1902. — Cz. 1. — Т. 5. — S. 321. (пол.)
  3. Kryciński Stanisław Bieszczady. Słownik historyczno-krajoznawczy. Część 2. Gmina Cisna. — Warszawa: wyd. Stanisław Kryciński, 1996. — 480 s. — S. 117—119. — ISBN 83-85531-07-6. (пол.)
  4. Акція «ВІСЛА»: Список виселених у ході операції сіл і містечок
  5. Кубійович В. Етнічні групи південнозахідної України (Галичини) на 1.1.1939 = Ethnic groups of the South-Western Ukraine (Halyčyna-Galicia) 1.1.1939: нац. статистика Галичини / Володимир Кубійович; vorwort G. Stadtmuller. — Вісбаден : Отто Ґаррасовіц, 1983. — С. 44. — 173 с. — ISBN 3-447-02376-7.
  6. Згідно з методологією GUS працездатний вік для чоловіків становить 18-64 років, для жінок — 18-59 років GUS. Pojęcia stosowane w statystyce publicznej [Терміни, які використовуються в публічній статистиці]. Процитовано 14 серпня 2018.

Джерела ред.

Література ред.