Відкрити головне меню

Кальниця (пол. Kalnica) — давнє лемківське село в Польщі, в гміні Тісна Ліського повіту Підкарпатського воєводства. Населення — 141 особа (2011[1]).

Село
Кальниця
пол. Kalnica
Kalnica4.jpg
Вид на Кальницю

Координати 49°11′13″ пн. ш. 22°25′35″ сх. д. / 49.18722222002777755° пн. ш. 22.42638889002777702° сх. д. / 49.18722222002777755; 22.42638889002777702Координати: 49°11′13″ пн. ш. 22°25′35″ сх. д. / 49.18722222002777755° пн. ш. 22.42638889002777702° сх. д. / 49.18722222002777755; 22.42638889002777702

Країна Польща
Воєводство Підкарпатське воєводство
Повіт Ліський повіт
Гміна Тісна
Висота центру 570-650  м
Населення 141 осіб (2011[1])
Часовий пояс UTC+1, влітку UTC+2
Телефонний код (+48) 13
Поштовий індекс 38-608
Автомобільний код RLS
SIMC 0347838
GeoNames 769745
OSM 1748181 ·R (Гміна Тісна)
Кальниця. Карта розташування: Польща
Кальниця
Кальниця
Кальниця (Польща)
Кальниця. Карта розташування: Підкарпатське воєводство
Кальниця
Кальниця
Кальниця (Підкарпатське воєводство)

НазваРедагувати

Називалось також Кальниця Горішня або Кальниця коло Тісни для відміни від села Кальниця Ліська (або ж Кальниця Нижня).

РозташуванняРедагувати

Лежить у долині гірського пасма Великий Діл при воєводській дорозі № 897, у прикордонні зі Словаччиною та Україною.

Розташоване за 8 км на схід від села Тісна, за 33 км на південь від Лісько. Найвища точка села знаходиться приблизно за 600 м над рівнем моря, на східному схилі гори Крем'яна, а нижня частина спускається в долину річки Ветлина.

ІсторіяРедагувати

Точна дата заснування невідома. Ймовірно, поселення існувало ще за часів Київської Русі.

Вже 1539 року село було у володінні Миколи Гербурта.

З 1772 р. до 1918 року в складі Австро-Угорщини.

У 1881 році в селі було 415 жителів, з них 413 греко-католиків і 2 римо-католики. До сільської гміни належали також Струбовища.

1904 року офіційно введена вузькоколійна залізниця до Нового Лупкова.

З листопада 1918 по січень 1919 село входило до складу Команчанської Республіки. У 1919-1939 рр. село входило до Ліського повіту Львівського воєводства.

В 1921 році населення села становило 217 осіб (у 36 житлових будинках): 196 греко-католиків, 15 юдеїв, 6 римо-католиків.

У 1939 році в селі проживало 720 мешканців, з них 690 українців, 10 поляків (прикордонна сторожа) і 20 євреїв[2].

У період між 1945 і 1947 роками, в цьому районі тривала боротьба підрозділів УПА проти радянського і польського військ. Українське населення було піддане етноциду. Більша частина переселена на територію СРСР в 1946 році. Родини, яким вдалось уникнути переселення, в 1947 році під час Операції Вісла були депортовані на понімецьку територію північної Польщі[3].

У 1975-1998 роках село належало до Кросненського воєводства.

Церква Св. Мучениці ПараскевиРедагувати

В 2-й пол. 18 ст. в селі була греко-католицька (українська) парафіяльна церква, до якої належало і с. Струбовиська. В 1790 р. є згадка про пароха о. Василя Подолинського. В 1828 р. парафія тут вже не існувала, а церква стала філіальною і належала до парафії в с. Смерек. Належала до 1924 року до Балигородського деканату, далі до Тіснянського деканату Перемиської єпархії. На місці старої церкви в 1842 р. побудована нова дерев'яна церква, яка стояла ще в 50-х рр. ХХ ст. Зараз не існує.

ПерсоналіїРедагувати

ДемографіяРедагувати

Демографічна структура станом на 31 березня 2011 року[1][4]:

Загалом Допрацездатний
вік
Працездатний
вік
Постпрацездатний
вік
Чоловіки 73 10 57 6
Жінки 68 11 46 11
Разом 141 21 103 17

ПриміткиРедагувати

ДжерелаРедагувати

Див. такожРедагувати