Відкрити головне меню
Герб Ґоздава, яким користувалась родина Балів

Ба́лі (пол. Balowie) — давній шляхетський рід гербу Ґоздава, від якого походив ряд польських та українських родів. Нащадки цього роду належали до Ґоздавитів.

Історія родуРедагувати

Історик Ян Длуґош стверджував, що то був польський рід («genus polonicus») з гербом білих лілій на червоному полі. Проте, можливо, цей герб походить з Угорщини, звідки родина переїхала в XIV ст., де ці представники гербу Анжу правили на той час. Деякі історики стверджують, що походження Балів русинське (українське).

1361 року король Казимир III надає частину територій Підкарпатської Русі представникам гербу Ґоздава у володіння, від яких походить рід Баль.

Михайло Грушевський називав воєводою чи старостою Руського королівства часів Людовика Угорського Петра Баля, його брата Емерика (єпископа ерлявського), Георгія Zudar.[1]

Першими місцевими представниками роду Балів вважаються Петро з Бойська (лат. Petrus de Boyska), що жив в 1434—1465 роках, був хорунжим Сяноку, та Ян (Іван) Баль, що був з 1441 року стольником Сянку. Вважається, що Петро з Бойська — це нащадок Петра з Угорщини (лат. Piotrem de Hungaria), якому король Казимир ІІІ 25 червня 1361 року надав право поселитись на землях, де зараз знаходяться села Дидня, Юрівці, Темешов і Согорів.

Також представниками цього роду були засновані міста Балигород, Яблінки, Тісна та інші, що розташовані на історичних українських теренах Лемківщини.

Балям належали землі в Західних Бескидах в XIV—XVI ст. Податкові списки 1552 року перераховують понад 30 сіл, належали роду Балів, в тому числі Терка, Лопенька, Зубряче, Гічва, Вовковія. В XVI столітті представники цього роду перейшли з католицизму до кальвінізму.

Роди з таким прізвищем проживають в Польщі та Україні до цього дня. Деякі родини й досі живуть в Бескидах, частина емігрувала до Австралії.

ПредставникиРедагувати

Може, відомий представник роду в сучасній Україні — Андрій Баль.


ПриміткиРедагувати

  1. а б Грушевський М. Історія України-Руси. — Т. IV. — С. 113.
  2. Hejnosz W. Bal Jan Matiasowicz (†1480) // Polski Słownik Biograficzny. — Т. 1, zeszyt 1; Reprint. Kraków, 1989. — S. 227.
  3. Hejnosz W. Bal Matiasz († ok. 1575) // Polski Słownik Biograficzny. — Т. 1, zeszyt 1; Reprint. Kraków, 1989. — S. 228.
  4. Rulikowski E. Taborów // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego i innych krajów słowiańskich. — Warszawa : Filip Sulimierski i Władysław Walewski, 1892. — Т. XII : Szlurpkiszki — Warłynka. (пол.) — S. 137. (пол.)
  5. Niesiecki K. Korona Polska przy Złotey Wolności Starożytnemi Wszystkich Kathedr, Prowincyi y Rycerstwa Kleynotami Heroicznym Męstwem y odwagą, Naywyższemi Honorami a naypierwey Cnotą, Pobożnością y Swiątobliwością Ozdobiona… — Lwów : w drukarni Collegium Lwowskiego Societatis Jesu, 1743. — T. 4. — S. 177—182. (пол.)
  6. Lepszy K. Drohojowski Jan, h. Korczak (†1601) // Polski Słownik Biograficzny. — Kraków, 1939—1946. — T. V. — S. 382. (пол.)

Джерела та літератураРедагувати

  • Сердюк В. А. Історія Яблінок — 1496—1946. — Київ, 2014.
  • Akta Grodzkie i Ziemskie z archiwum t.zw. berdnadyńskiego. — Lwów. (пол.)
  • Akta konsystorskie t. XV Acta consistorialia premisliensia. — Przemyśl. (пол.)
  • Bajda Lucasz. Balowie. — Rzeszow, 2011. — ISBN 978-83-89183-86-6. (пол.)
  • O kniastwach we wsiach wołoskich // Gazeta Lwowska. — 1853. (пол.)
  • Stadnicki Stanisław. O wsiach na prawie wołoskiem. BO. — 1848. (пол.)
  • Piekosiński. Kodeks Dyplomatyczny Małopolski t. III. — Kraków, 1876. (пол.)
  • Polski Słownik Biograficzny. — Kraków : Nakładem Polskiej Akademji Umiejętności, Skład Główny w Księgarniach Gebethnera i Wolffa (Warszawa — Kraków — Łódź — Poznań — Wilno — Zakopane), 1935. — Т. 1, zeszyt 1; Reprint. Kraków : Zakład Narodowy im. Ossolińskich, 1989. — S. 227—229. — ISBN 8304034840. (пол.)

ПосиланняРедагувати