Ліський повіт

повіт Польщі

Ліський повіт (пол. powiat leski) — один з 21 земських повітів Підкарпатського воєводства Польщі. Утворений 1 січня 1999 року внаслідок адміністративної реформи.

Ліський повіт
Powiat leski
Повіт на мапі воєводства
Країна Польща Польща
Воєводство Підкарпатське
Адміністративний центр Лісько
Населення: 26 535 (2008[1])
Площа: 834,94
Густота: 32
Урбанізація: 22,02 %
Номери автомобілів: RLS
TERYT: 3.18.25.21.00.0 Код ISO:
Адмніністративний поділ
гміни міські -
місько-сільські 1
сільські 4
Адміністрація
Староста: Marek Scelina (2006)
Адреса: Rynek 1
38-600 Lesko
Мапа
Мапа

Загальні дані ред.

Історично — прадавня етнічна українська земля з часів Київської Руси до вигнання місцевого населення в 1946—1947 рр. В 1782 році циркуль (повіт) Лісько ділився на 25 територіально-адміністративні одиниці. До 1918 року в повіті проживало 74118 жителів.

Повіт знаходиться у південній частині воєводства. Адміністративний центр — місто Лісько. Станом на 1.01.2008 населення становить 26 535 осіб, площа 834,94 км².

Межує на сході з Бещадським повітом, на півночі з — Перемиським повітом, на заході — з Сяніцьким повітом, на півдні — з округом Снина (Словаччина).

Адміністративний поділ ред.

Повіт ділиться на такі адміністративно-територіальні одиниці — гміни: Балигород, Лісько, Вільшаниця, Солена, Тісна.

Демографія ред.

Демографічні дані повіту станом на 30.06.2005:

Всього Жінки Чоловіки
  осіб % осіб % осіб %
Повіт 26 579 100 13 247 49,8 13 332 50,2
Міста 5843 100 3018 51,7 2825 48,3
Села 20 736 100 10 229 49,3 10 507 50,7

Відомі люди ред.

Історія ред.

Згідно з переписом населення 1931 р. в Ліському повіті тодішнього Львівського воєводства 70 346 осіб (63,05 % від загальної кількості) визнали себе українцями за рідною мовою[2].

9 вересня 1944 року в Любліні за вказівкою верховної радянської влади було укладено угоду між Польським комітет національного визволення та урядом УРСР, що передбачала польсько-український обмін населенням[3]. З 15 жовтня 1944 по серпень 1946 року в Україну з Ліського повіту було депортовано 39 505 осіб (з 39 772 взятих на облік до виселення)[4].

У квітні-травні 1947 року під час операції «Вісла» польська армія виселила з Ліського повіту на приєднані до Польщі північно-західні терени 24 647 українців[5]. Залишилося 882 невиселених українців, які також підлягали виселенню[5].

Примітки ред.

  1. Населення, площа та густота за даними Центрального статистичного офісу Польщі. Powierzchnia i ludność w przekroju terytorialnym w 2007. [1].
  2. Grzegorz Hryciuk. Przemiany narodowościowe i ludnościowe w Galicji Wschodniej i na Wołyniu w latach 1931—1948, Toruń 2005, Wyd. Adam Marszałek. (пол.)
  3. Репатріація чи депортація. Переселення українців з Польщі до УРСР / за ред. Є. Місила; пер. з пол. І. Сварника. — Львів : Каменяр, 2007. — С. 8.
  4. Надбужанщина: Сокальщина, Белзчина, Радехівщина, Камінеччина, Холмщина і Підляшшя / Ред. кол.: М. Мартинюк (гол. ред.), Н. Олійник (літ. ред.), А. Демусь, О. Заставний, І. Калиневич, І. Кравчук, Н. Кравчук, В. Макар, В. Оренчук, Є. Стефанишин. Наукове товариство ім. Шевченка. — Нью-Йорк; Париж; Сидней; Торонто : Об’єднання надбужанців, 1986. — Т. 1. — С. 753-754. — (Український Архів. – Т. XLI)
  5. а б Misilo E. Akcja Wisla. Dokumenty. — Warszawa : Archiwum Ukraińskie, 1993. — С. 410-412. (пол.)