Відкрити головне меню

о. Хархаліс Євстафій Миколайович (3 жовтня 1898(18981003), Яворів7 грудня 1992, Дзежгонь) — останній декан Тіснянського деканату і парох (священик) парафіяльної греко-католицької церкви с. Довжиці Ліського повіту. Декан Північного деканату УГКЦ.

Євстафій Хархаліс
о. Євстафій
1980-ті роки
завідатель Тіснянського деканату
1933 — 1937
Церква: Українська Греко-Католицька Церква
Попередник: о. Мирослав Устияківський
декан Тіснянського деканату
1937 — 1947
декан Північного деканату
1957 — 1990
 
Освіта: Перемиська духовна семінарія УГКЦ
Народження: 3 жовтня 1898(1898-10-03)
Яворів
Смерть: 7 грудня 1992(1992-12-07) (94 роки)
Дзежгонь
Батько: Микола
Мати: Параскевія (Квас)
Прийняття священичого сану: 21 червня 1926

Зміст

ЖиттєписРедагувати

Навчався в початковій школі, згодом в чоловічій гімназії Яворіва - 1908-1918. Служив в Автро-Угорській армії в чині капралу. Згодом в армії ЗУНР брав участь в українсько-польській війні за Львів і Східну Галичину.

З 1921 року навчався в Перемиській духовній семінарії, яку закінчив в 1925 р. Рукоположений 27.06.1926 р. Недовго був вікаріусом в Двірнику Ліського повіту.


Був адміністратором церкви в Хмелю Ліського повіту (16.07.1926 - 15.02.1932). З 16 лютого 1932  по 28 квітня 1947 — парох в сс. Тісна і Довжиця Тіснянського деканату. З 1933 по 1947 рр. - декан Тіснянського деканату.

Арештований службою безпеки Польщі 11.05.1947. Увязнений в таборі Явожно до 12.12.1948. Після звільнення переїхав на північ Польщі. З 1949 по 1957 рр. виконував душпастирські обов'язки в римо-католицькому обряді. Після відміни заборони УГКЦ в Польщі - греко-католицький парох парафій Дзежгоня, Доброго Міста і Пєнєжнє. Згодом - декан Північного деканату.

В 1976 році іменований почесним крилошанином Перемиської капітули УГКЦ. Службу греко-католицького пароху виконував до 1991 року. Помер 7 грудня 1992 року в м. Дзежгонь, похований в Лідзбарку Вармінському.

Приватне життяРедагувати

Народився в часи Автро-Угорської імперії в родині українських селян Миколи і Параскеви (дівоче - Квас) в с. Яворів. Мав семеро братів та сестер, але до дорослого віку дожили тільки три сестри - Катерина, Анна і Ольга.

Оженився в лютому 1926 р. Жінка - Євгенія Кушнір. Подружжя мало 5 дітей - Теодора, Анель, Володимир, Любомир і Богдан.

ПосиланняРедагувати

ЛітератураРедагувати

  • Шематизм Перемиської Епархії.— Перемишль, 1936.
  • Сердюк В. А. Історія села Яблінки. 1496—1946.— Київ, 2014.
  • Прах Б. Духовенство Перемиської Єпархії. Львів, 2015. Том 1 — с. 110—111.
  • Archiwum Archidiecezji Warmińskiej w Olsztynie, Teczka: Grekokatolicy do 1965, sygn. KXXVI ½; Teczka: Grekokatolicy 1966-1972, sygn. KXXVI ¼; Teczka Grekokatolicy 1973-1980, sygn. KXXVI ¼.
  • Hałagida I., Szpieg Watykanu. Kapłan greckokatolicki ks. Bazyli Hrynyk (1896-1977), s. 96, 157, 227.
  • Kopiczko A., Duchowieństwo greckokatolickie w diecezji warmińskiej 1947-1960 – miedzy akomodacją a odrębnością, [w:] Kościół greckokatolicki na Warmii i Mazurach. Wobec doświadczeń przeszłości i przemian społeczno-politycznych w Polsce, pod red. M. Melnyka, Olsztyn 2006, s. 56-57.
  • Szorc Alojzy, Dzierzgoń od początku do dni naszych 1248-1998, Dzierzgoń 1998, s. 204.
  • Kopiczko A., Kościół greckokatolicki na Warmii i Mazurach po II wojnie światowej, „Warmińskie Wiadomości Archidiecezjalne” 1997, nr 27, s. 106.
  • „Warmińskie Wiadomości Diecezjalne 1976”, nr (?), s. 46-47; 1957, nr 4, s. 44.