Тесленко-Приходько Юрій Петрович
Юрій Петрович Тесленко-Приходько (нар. 24 грудня (6 січня) 1884 (1885), Пудож, Олонецька губернія, Російська імперія — пом. 1944, Котлас, Архангельська губернія, РСФСР, СРСР) — український інженер, рентґенолог, фахівець у галузі Х-променології, організатор перших наукових і медичних установ із її застосуванням.
| Тесленко-Приходько Юрій Петрович | |
|---|---|
 Юрій Тесленко-Приходько з кузиною Оксаною Косач. Мюнхен, 1903. | |
| Народився |
6 січня 1885 Пудож, Карелія. |
| Помер |
1944 Котлас, Архангельська губернія |
| Громадянство |
 Російська імперія→.svg){kind=small} УНР→ СРСР |
| Діяльність | інженер, рентґенолог |
| Батько | Тесленко-Приходько Петро Васильович |
| Мати | Косач Олена Антонівна |
| У шлюбі з | Тесленко-Приходько (Бронштейн) Ольга |
Кузен поетеси і громадської діячки Лесі Українки, науковця-фізика, метеоролога, перекладача, письменника Михайла Косача, а також Ольги Косач-Кривинюк, Оксани Косач-Шимановської, Миколи Косача та Ізидори Косач-Борисової.
Життєпис ред.
Народився в дворянській родині політичного каторжника Петра Васильовича Тесленка-Приходька та Олени Антонівни Косач (рідної тітки Лесі Українки), під час їхнього заслання.
Освіту здобув у Ризькому реальному училищі й Мюнхенському політехнічному інституті.
1917 р. був членом Київського губернського комітету російської партії соціалістів-революціонерів. З приходом до влади більшовиків працював у київській міській управі. Тоді ж на базі громадської організації «Комиссия помощи раненым рентгеновским исследованием», створеної 1914 р., сформувалась Київська міська рентґенодопомога, директором якої став Ю. Тесленко-Приходько.
16 липня 1920 р. у будинку Терещенка, де був єдиний у Києві власний електроґенератор, розпочав роботу Київський рентґенівський інститут, який став базою сучасного Інституту медичної радіології ім. С. П. Григор'єва АМН України — у 1920—1922 рр. його очолював Ю. Тесленко-Приходько. Про авторитет закладу свідчить те, що 1925 р. двічі лавреатка Нобелівської премії Марія Склодовська-Кюрі подарувала йому препарат радію.
1933 р. переїхав до Харкова, де викладав у медтехнікумі.
1937 р. заарештований, 1938 р. засуджений до розстрілу. Адвокат оскаржив вирок, який було замінено на позбавлення волі в таборах.
1944 р. помер на засланні в містечку Котлас Архангельської губернії.
Джерела ред.
- Скрипка Т. Спогади про Лесю Українку. — К.: Темпора, 2017. — 368 с.: іл.