Архангельська губернія

64°32′00″ пн. ш. 40°32′00″ сх. д. / 64.53333333° пн. ш. 40.53333333° сх. д. / 64.53333333; 40.53333333

Архангельська губернія
Герб
Дата створення / заснування 12 (23) грудня 1796
Зображення
Офіційна назва рос. Архангельская губерния
Країна  Російська імперія
Столиця Архангельськ
Адміністративна одиниця Російська імперія
Російська республіка
РСФРР
Замінений на Північний край
На заміну Архангельське намісництво і Olonets Viceroyaltyd
Час/дата припинення існування 14 січня 1929
Площа 842 531 км²
Мапа розташування
Детальна карта
Категорія мап на Вікісховищі d
Мапа
CMNS: Архангельська губернія у Вікісховищі

Арха́нгельська губе́рнія (рос. Арха́нгельская губе́рния) — історична адміністративно-територіальна одиниця Російської імперії та (до 1929) РРФСР, з центром в Архангельську.

Найбільша губернія в Європейській Росії, займала всю її північну частину від Фінляндії до Уральських гір, межує на півночі з Північним Льодовитим океаном і оточує Біле море. Губернія межувала з Тобольською губернією на південному сході, з Вологодською губернією на півдні, Олонецькою губернією на південному заході, Швецією (пізніше Великим князівством Фінляндією та згодом незалежною Фінляндією) на заході, і Норвегією на північному заході

На території Архангельської губернії знаходиться сучасна територія Мурманської області, Ненецького автономного округу, північних частин Карелії, Архангельської області, Республіки Комі.

Історія

ред.

В 1780 Архангелогородська губернія з центром в Архангельську була скасована і перетворена на Вологодське намісництво. Намісництво було поділено на три області: Вологодську, Великоустюзьку та Архангельську. 26 березня 1784, Архангельська область була відокремлена і перетворена на Архангельське намісництво. Цар Павло I 12 грудня 1796 р. видав указ, що перетворив Архангельське намісництво на Архангельську губернію. Одночасно було скасовано Олонецьке намісництво, та Кемський повіт та близько половина Повенецького повіту були передані Архангельській губернії.[1]

В 1780 Архангельська область (а згодом і Архангельське намісництво) була поділена на сім повітів (адміністративні центри, які мали статус міста, наведені в дужках),

Мезень, Онега та Пінега отримали статус міста в 1780 році лише для того, щоб стати повітовими містами. Колі було надано статус міста у 1784 році.

В 1801 частина Повенецького повіту була передано до Олонецької губернії, а Кемський повіт із центром у м. Кем залишився у Архангельській губернії. В 1854 році місто Кола було зруйноване під час Кримської війни, а Кольський повіт було об’єднано Кемськи повітом. В 1883 Кольський повіт було відновлено, але в 1899 повітовий центр було перенесено в Олександрівськ, а повіт було перейменовано на Олександрівський. В 1891 році Печорський повіт з центром в Усть-Цильмі було відокремлено від Мезенського повіту.

У квітні 1918 року вісім північно-західних губерній - Петербурзька, Новгородська, Псковська, Олонецька, Архангельська, Вологодська, Череповецька[en] і Північно-Двінська - були об'єднані у Союз комун Північної області[ru], який вже в 1919 році був скасований.

В 1919-1920 роках на території п'яти волостей Архангельської губернії існувала невизнана Північнокарельська держава (Ухтинська республіка, Біломорська Карелія, Архангельська Карелія)[2]..

Адміністративний поділ губернії залишився біз змін і після революції 1917 року. В 1917, губернія мала у своєму складі дев'ять повітів. 2 березня 1918, Усть-Васький повіт з центром в Усть-Вашці було відокремлено від Мезенського повіту (6 лютого 1922, його було скасовано і знову приєднано до Мезенського повіту). Також в 1918 році західна частина Олександрівського повіту була передана Фінляндії, яка стала незалежною, а решта повіту була перетворена на Мурманську губернію. В 1920 році Кемський повіт було передано Карельській Трудовій комуні, яка 25 липня 1923 була перетворена на Карельську Автономну Соціалістичну Радянську Республіку. В 1922, значна частина Печорського району була передана до новоствореної Комі-Зирянської автономної області. 15 березня 1922, Холмогорський повіт було перейменовано на Ємецький, а повітове місто було перенесено з Холмогорів до Ємецьку.

У наступний період адміністративні зміни в губернії відбувалися майже щорічно. В 1928 році губернія мала у своєму складі п'ять повітів: Архангельський, Мезенський, Онезький, Печорський та Шенкурський.[1]

14 січня 1929 року наказом Всеросійського Центрального Виконавчого Комітету три губернії (Архангельська, Вологодська та Північно-Двінська) та Комі-Зирянська автономна область були об'єднані у Північний край.

Примітки

ред.
  1. а б Административно-территориальное деление Архангельской губернии в XVIII-XX вв (Russian) . Архивы России. 2000. Архів оригіналу за 24 July 2011. Процитовано 25 серпня 2011. [Архівовано 2011-07-24 у Wayback Machine.]
  2. Дубровская Е. Ю. Судьбы приграничья в «Рассказах о Гражданской войне в Карелии» (по материалам Архива КарНЦ РАН) // Межкультурные взаимодействия в полиэтничном пространстве пограничного региона: Сборник материалов международной научной конференции / Составитель О. П. Илюха. — Петрозаводск: КарНЦ РАН, 2005.

Посилання

ред.