Теорема синусів

твердження про зв'язок між кутами і сторонами плоского трикутника

Теорема синусів — наступне тригонометричне твердження про властивості кутів та сторін довільного трикутника: нехай a, b і c є сторонами трикутника, а A, B і C — кути протилежні вказаним сторонам, тоді

Обернене значення числа в теоремі синусів (тобто a/sin(A)) дорівнює діаметру D (або ж 2-ом радіусам) описаного навколо трикутника кола (єдине коло, що проходить через три точки A, B і C). Таким чином теорему можна переписати у розширеній формі

Наслідком теореми синусів є наступне твердження:

  • У трикутнику навпроти більшого кута лежить більша сторона, навпроти більшої сторони лежить більший кут.
Розв'язання трикутників

Теорему синусів використовують при розв'язуванні трикутників:

  1. Якщо відомі сторона a та два прилеглі кути β і γ довільного трикутника, то інші дві сторони можемо знайти із співвідношення:

;

.

Це є типовою проблемою, що постає при тріангуляції.

2. Якщо відомі дві сторони та один із кутів, що не утворюється цими сторонами

Зазначена формула дає два можливих значення для внутрішнього кута. В цьому випадку, часто лишень одне значення задовольняє умові, що сума трьох кутів трикутника дорівнює 180°; інакше отримаємо два можливих розв'язки.

Доведення ред.

Нехай дано трикутник зі сторонами a, b, і c, з протилежними до них кутами A, B, і C. Опустимо перпендикуляр довжиною h з C на c.

Бачимо, що, за означенням:

  та  

Звідси:

 

також

 

Повторимо операцію з кутом A і стороною a, і дістанемо:

 .

Доведення розширеної форми теореми синусів ред.

 

Достатньо довести, що

 

Проведемо діаметр   описаного кола.

За властивістю кутів, вписаних у коло, кут   прямий, а кут   дорівнює або  , якщо точки   і   лежать по один бік від прямої  , або   в іншому разі.

Оскільки  , в обох випадках маємо

 .

Повторивши ці міркування для двох інших сторін трикутника, маємо:

 

Варіації та узагальнення ред.

 

де   — кут між гранями   і  ;   — спільна грань   і  ;   — об'єм симплекса.

Теорема синусів для сферичного трикутника ред.

Ця теорема справедлива для трикутників на сфері, сторонами яких є дуги великих кіл сфери.

Нехай дано сферу одиничного радіуса і трикутник на ній, утворений перетином трьох її великих кіл. Нехай a, b і c — довжини дуг, які є сторонами трикутника. Оскільки сфера є одиничною, то a, b і c виражають кути з вершиною у центрі сфери між двома її радіусами, стягнуті цими дугами в радіанах.

Нехай A, B і C — кути, протилежні цим сторонам, тобто це двогранні кути між площинами трьох великих кіл.

Тоді, для сферичного трикутника справедливе твердження:

 
 

Доведення через вектори ред.

Розглянемо сферу одиничного радіуса з центром О в початку координат. OA, OB та OC — одиничні вектори, проведені від початку координат до вершин A, B, C трикутника. Отже, кути α, β і γ є кутами a, b і c відповідно. Дуга BC утворює кут величиною a з вершиною у центрі сфери.

Введемо декартову систему координат так, щоб її вісь z проходила вздовж вектора OA. Вектор OB в площині xz утворює кут утворює кут c з віссю z та проектується на відрізок у площині xy. Вектор OC утворює кут b з віссю z та проектується на ON у площині xy, а кут між ON та віссю x дорівнює A. Отже, три вектори мають координати:

 

Змішаний добуток трьох векторів, OA ⋅ (OB × OC), дорівнює об'єму паралелепіпеда, побудованого на векторах OA, OB та OC. Цей об'єм є інваріантним до конкретної системи координат, яка використовується для представлення OA, OB і OC.

Значення змішаного добутку трьох векторів OA ⋅ (OB × OC) є 3 × 3визначником, рядками якого є координати векторів OA, OB і OC.

З віссю z вздовж OA квадрат цього визначника дорівнює

 

Якщо повторити це обчислення з віссю z вздовж OB, отримаємо (sin c sin a sin B)2, а з віссю z вздовж OC(sin a sin b sin C)2.

Прирівнюємо ці вирази та ділимо їх на (sin a sin b sin c)2:

 
де V — об'єм паралелепіпеда, побудованого на векторах OA, OB та OC, що відповідають вершинам сферичного трикутника.

Легко побачити, що для малих сферичних трикутників, коли радіус сфери значно перевищує довжини сторін трикутника, ця формула в граничному значенні переходить в формулу для плоского трикутника, оскільки

 
і так само для sin b та sin c.
 

Доведення геометричне ред.

Розглянемо сферу одиничного радіуса:

 

Будуємо точку   та точку   так, що  

Будуємо точку   так, що  

Тому видно, що   та  

Точка   є проекцією точки   на площину  . Тому  

Згідно з основною тригонометрією, маємо:

 

Але  

Поєднавши ці рівності, отримаємо:

 

Проводячи аналогічні обчислення, отримуємо теорему синусів для сферичного трикутника:

 

Малюнок, використаний в геометричному доказі вище, використовується і також надається в [1] (див. Малюнок 3 у цьому документі) для виведення теореми синусів за допомогою елементарної лінійної алгебри та проекційних матриць.

Теорема синусів для гіперболічного трикутника ред.

В гіперболічній геометрії Лобачевського з кривиною −1, теорема синусів для гіперболічного трикутника має вигляд:

 

В окремому випадку, коли кут B прямий, отримаємо:

 

що є аналогом формули в евклідовій геометрії, яка виражає синус кута як частку від ділення протилежної сторони прямокутного трикутника на його гіпотенузу.

Теорема синусів для поверхонь постійної кривини ред.

Визначимо узагальнену функцію синусів, що залежить також від дійсного параметра K:

 

Теорема синусів при постійній кривині K має вигляд[2]

 

Підставивши K = 0, K = 1, або K = −1, Отримаємо відповідно евклідовий, сферичний та гіперболічний випадки теореми синусів, описані вище.

Нехай pK(r) позначає довжину кола радіуса r у просторі постійної кривини K.

Тоді pK(r) = 2π sinK r.

Тому теорему синусів також можна записати у вигляді:

 

Це формулювання було знайдене Яношом Бояї.[3]

У вищих розмірностях ред.

 

Позначимо Vгіпероб'єм n-вимірного симплекса і P — добуток гіперплощ його (n - 1)-вимірних граней. Тоді загальне співвідношення має вигляд

 

Історія ред.

Див. також ред.

Примітки ред.

  1. Banerjee, Sudipto (2004), Revisiting Spherical Trigonometry with Orthogonal Projectors, The College Mathematics Journal, Mathematical Association of America, 35 (5): 375—381, doi:10.1080/07468342.2004.11922099, S2CID 122277398Text online
  2. Generalized law of sines. mathworld.
  3. Katok, Svetlana (1992). Fuchsian groups. Chicago: University of Chicago Press. с. 22. ISBN 0-226-42583-5.
  4. Florian Cajori. A History of Mathematics : [англ.]. — 5th edition. — 1991. — С. 47.
  5. Berggren, J. Lennart. Mathematics in Medieval Islam // The Mathematics of Egypt, Mesopotamia, China, India, and Islam: A Sourcebook : [англ.]. — Princeton University Press, 2007. — С. 518. — ISBN 9780691114859.
  6. Sesiano just lists al-Wafa as a contributor. Sesiano, Jacques (2000). «Islamic mathematics», pp. 137. — Page 157, in Selin, Helaine; D'Ambrosio, Ubiratan (2000), Mathematics Across Cultures: The History of Non-western Mathematics, Springer, ISBN 1402002602
  7. Abu Abd Allah Muhammad ibn Muadh Al-Jayyani. Архів оригіналу за 29 травня 2016. Процитовано 29 грудня 2021.

Посилання ред.