Супрунівка (Полтавський район)
Супруні́вка — село в Україні, у Полтавській міській громаді Полтавського району Полтавської області. Населення становить 3974 осіб. До 2020 орган місцевого самоврядування — Супрунівська сільська рада.
село Супрунівка | |
---|---|
Країна | Україна |
Область | Полтавська область |
Район | Полтавський район |
Тер. громада | Полтавська міська громада |
Код КАТОТТГ | UA53080370470068163 |
Облікова картка | Супрунівка |
Основні дані | |
Населення | 3974 |
Поштовий індекс | 38714 |
Телефонний код | +380 532 |
Географічні дані | |
Географічні координати | 49°34′52″ пн. ш. 34°25′37″ сх. д.H G O |
Середня висота над рівнем моря |
154 м |
Найближча залізнична станція | Супрунівка |
Місцева влада | |
Адреса ради | 36000, Полтавська обл., м. Полтава, вул. Соборності, 36 |
Карта | |
Мапа | |
|
Географія
ред.Село Супрунівка знаходиться за 3 км від міста Полтава, примикає до сіл Шостаки та Івашки, за 0,5 км — село Мильці. Селом протікає пересихаючий струмок з загатою.
Поруч проходять автомобільна дорога М03 та залізниця, станція Платформа 311 км за 1 км.
Історія
ред.Село Супрунівка, на думку О. Лазаревського, засноване за часів польського коронного гетьмана С. Конецпольського у першій половині XVII ст. як невеликий козацький хутір, що лежить над Решетилівським шляхом[1][2].
За переказами село заснував козак Супрун Мильцівський - родом із с. Мильці. У другій половині XVII ст. згадуються його сини Лаврін Супруненко, що був отаманом села Жуки та Остап Супруненко, зацний козак[2].
1716 року Супрунівка була віддана у власність Полтавському полковому писарю Г. Богаєвського гетьманом Іваном Скоропадським.
З 1721 року село входить до Другої сотні Полтавського полку. Поселення було переважно козацьким, в ньому налічувалось 20 кінних козаків, 19 тяглих, 21 піший. Населення займалось в основному землеробством, бжолярством та вирощуванням тютюну. Пізніше частина населення почала займатись відхожим промислом [3].
У 1767 – 1769 роках в Супрунівці налічувалось 66 дворів і стільки ж дворогосподарів [4].
З кінця XVIII ст. Супрунівка входить до Полтавського повіту, в селі волость, урядник. У 1799 – 1801 роках в Супрунівці налічувалось 632 жителі чоловічої статі, які сплачували податок [5].
У середині XIX століття на супрунівських землях почали закладати тютюнові плантації за проектом з вирощування заморських сортів тютюну, запропонованим раніше царицею Катериною ІІ. Відтоді селяни почали масово культивувати тютюн на своїх ланах.
За даними на 1859 рік у козацькому селі, центрі Супрунівської волості Полтавського повіту Полтавської губернії, мешкало 970 осіб (420 чоловічої статі та 550 — жіночої), налічувалось 207 дворових господарства, існувало 8 православних церквов, сільське приходське училище, громадська богодільня[6], вітряний млин, діє Богоявленська дерев’яна церква (з 1743 р.). В 1790 році церкву було перебудовано за дозволом єпископа Катеринославського Амвросія, а у 1803 році біля церкви збудовано дзвіницю, дзвін якої було чути аж до околиць Полтави.
У 1899 році побудовано нову трьохпрестольну церкву з Миколаївським і Парасковіївським приділами. При церкві діяла бібліотека, богодільня і три школи: Міністерська однокласна, Церковно-парафіяльна та Школа грамоти (Народне однорічне училище з 1876 р.). Священиками при церкві були Семен Коломинський (помер 1779 р.), Василь Котляревський (з 1782 р.). В районі приходу була Шостаківська Парасковіївська церква (про неї відомості не збереглись).
У 1900 році в Супрунівці налічувалось 282 двори, 1597 жителів, діяла сільська козацька громада [1][3]. Старшинами Супрунівської волості були: у 1900 році – селянин Петро Андрійович Тригуб, у 1904 році – козак Михайло Назарович Городчанин, у 1913 році – козак Степан Григорович Тулупій, у 1915 році – Павло Степанович Житник.
Про навчальні заклади, які діяли в Супрунівській волості.
У 1846 році в Супрунівці відкрили церковно-приходську школу з терміном навчання 1 – 2 роки, в якій навчали читати "святе письмо" і вірно служити царю та Вітчизні. До школи приймали дітей десятирічного віку переважно із сільської знаті. Шкільного приміщення на той час ще не було і учні навчались у помешканні дяка. Будинок церковно-приходської школи побудували у 1856 році. У ньому було три класи з трьохрічним навчанням, де крім слов'янського письма, почали вивчати арифметику, географію і природознавство. У цій школі навчалися лише дівчата. Хлопці навчались у приватному помешканні з однорічним навчанням лише "Закону Божому".
Після скасування кріпосного права в 1861 році і проведення освітньої реформи в селах земства почали відкриватись народні школи. У містах відкривали міські училища й гімназії, в селах – початкові школи. У 1894 році в Супрунівці земство побудувало будинок школи. У 1904 році школу реорганізували в однокласну міністерську з чотирирічний терміном навчання, де навчалось 200 учнів. Проте попасти в цю школу дітям сільської бідноти було важко. За школою був суворий політичний нагляд в особі попечителя школи, представника сільської буржуазії Григорія Наумовича Суховія, який мав право зараховувати та виключати учнів зі школи, а також знімати з роботи вчителів. Діяльність школи поширювалась на територію Супрунівської волості. У 1906 році на кошти земства та сільського населення розпочали будівництво нової школи, а з 1909 року в цьому приміщенні почала працювати двокласна міністерська школа з п’ятирічним терміном навчання. Але й ця школа не задовільняла потреби населення в освіті (нині [7].
Жителі села, які працювали на підприємствах Полтави, брали участь у революційних подіях 1905 – 1907 років. Активні учасники цих революційних подій Л.Н. Панченко і Д.О. Харитоненко були заарештовані і кинуті до в’язниці [8]
Після розвалу Російської царської імперії в 1917 році та поразки Української національної революції, в кінці листопада 1919 року в Полтаві і навколишніх селах закріпились влада Російських комуністів-більшовиків.
У Супрунівці було створено ревком на чолі з Д.О. Харитоненком та земельний комітет, який займався розподілом землі. У 1920 році в селі відкрили семирічну школу [8].
Деякий час з 07.03.1923 року по 30.09.1925 року Супрунівка була центром Супрунівського району (Полтавської округи), куди входили 10 сільських рад колишніх Супрунівської, Абазівської і Тахтаулівської волостей Полтавського повіту з населенням 43456 чоловік і площею 417 квадратних верств. У 1925 році районний центр із Супрунівки було перенесено до Полтави.
У 1926 році Супрунівка центр сільської ради Полтавського району, Полтавської округи. У селі налічувалось 367 господарств, 1697 жителів.
У 1926 році в селі створено садово-городницьке товариство, а в 1928 році організовано сільськогосподарську артіль «Нове село», потім ще дві артілі «Нове життя» і «Новий побут».
2 вересня 1930 року Супрунівку підпорядковано Полтавській міській раді.
Ще в 1919 році, за часів Радянської влади, в селі була організована семирічна трудова школа, яка охоплювала дітей від 7 до 13 років. В Супрунівській школі навчалось 245 учнів, потім 350 у дві зміни. Доросла молодь навчалася у семирічній вечірній школі. У 1930 році було 400 учнів. У 1935 році Супрунівську школу перетворено в середню. У 1936 році уже працював 8-й клас, а в 1938 році відбувся перший випуск 10-го класу. Того року 30 учнів одержали атестат про середню освіту. За 6 років існування, до 1941 року, школа випустила біля 200 учнів з середньою освітою. У 1941 році в школі навчалось 700 учнів. У школі були хімічна та фізична лабораторії, діяла бібліотека, в якій було до 4000 примірників книжок. Біля школи ріс великий яблуневий сад [7].
Після приходу в село німців у вересні 1941 року усі чотири приміщення школи використовувались для військових потреб (казарма, робітничий гуртожиток, конюшня, коптильня). У 1942 році німці відновили роботу 1 – 4 класів, де вивчали Закон Божий, математику, географію, українську мову і літературу та німецьку мову. Директором школи був П.Д. Шарлай [7].
За час німецької окупації (з 18.09.1941 року по 23.09.1943 року) із Супрунівки та сіл підпорядкованих сільській раді вивезено на примусові роботи до Німеччини 123 особи, а 9 закатовано.
У 1943 році відступаючі німецькі війська спалили село, очевидно 22 вересня 1943 року.
У 1958 році в Супрунівці встановлено пам’ятник односельцям, які загинули на фронтах війні.
Після Другої світової війни в селі працюють такі заклади як: середня школа, лікарня на 25 ліжок, бібліотека, історико-краєзнавчий музей, будинок культури.
На базі сільськогосподарських артілей на території Супрунівської сільської ради був створений колгосп «Перемога», з центральною садибою в Супрунівці, який мав 3863 гектарів земельних угідь. Першим головою колгоспу був Антон Белей. Колгосп спеціалізувався на відгодівлі свиней та великої рогатої худоби. У землеробстві велику роль відігравало садівництво. У господарстві було чотири млини, олійниця, пилорама.
У 1970-тих роках в Супрунівці розбудовується селище нафтовиків, яке населяють понад 2 тис. чоловік.
За даними перепису 2001 року населення села становило 3974 осіб. Діє орган місцевого самоврядування – Супрунівська сільська рада. У селі працює сільськогосподарське підприємство ТОВ агрофірма «Джерело».
29 листопада 2017 року у Супрунівці відбулося освячення Свято-Богоявленського храму УПЦ КП[9].
12 червня 2020 року, відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України № 721-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Полтавської області», село увійшло до складу Полтавської міської громади[10].
19 липня 2020 року, в результаті адміністративно - територіальної реформи та ліквідації Полтавського району (1925—2020), село увійшло до складу новоутвореного Полтавського району[11].
Населення
ред.Мова
ред.Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року[12]:
Мова | Кількість | Відсоток |
---|---|---|
українська | 3653 | 91.92% |
російська | 313 | 7.88% |
білоруська | 4 | 0.10% |
вірменська | 1 | 0.02% |
грецька | 1 | 0.02% |
інші/не вказали | 2 | 0.06% |
Усього | 3974 | 100% |
Економіка
ред.- Молочно-товарна ферма.
- «ВАС», ПП.
- ТОВ АФ «Джерело».
Об'єкти соціальної сфери
ред.Супрунівська ЗОШ І-ІІІ ступенів[13]. Школу відвідують учні 4 населених пунктів: Супрунівка, Шостаки, Мильці, Івашки.
Амбулаторія сімейної медицини[14].
Дошкільний навчальний заклад дитячі ясла-садок ”Ягідка”[15]
Діючий будинок культури.
Відомі люди
ред.- Бочарова Ніна Антонівна — українська гімнастка (спортивна гімнастика), дворазова олімпійська чемпіонка.
- Орловський Віталій Миколайович — український вчений в галузі нафтогазової інженерії.
Література
ред.Посилання
ред.- Погода в селі Супрунівка [Архівовано 25 червня 2008 у Wayback Machine.]
- Дитячий садок "Ягідка" [Архівовано 15 червня 2018 у Wayback Machine.]
- Амбулаторія
Примітки
ред.- ↑ а б Топографічний опис Малоросійської губернії 1798 – 1800 років// Описи Лівобережної України кінця XVIII – початку XIX ст. – К.: Наукова думка, 1997. – 326 с.
- ↑ а б Віра Жук. Козацька колонізація околиць Полтави// газ. Полтавська Думка. – 2002 р. – № 33.
- ↑ а б Полтавщина. Енциклопедичний довідник. – К.: Українська Енциклопедія ім. М.П. Бажана, 1992. – 1024 с.
- ↑ Статистическое бюро Полтавского губернского земства. Козаки Полтавского полка по материалам Румянцевской описи. – Полтава: 1914. – Ч. II.
- ↑ Список наявних у Малоросійській губернії селищ із зазначенням в яких вони містяться повітах і скільки в кожному душ чоловічої статі, що сплачують податок 1799 – 1801 рр.// Описи Лівобережної України кінця XVIII – початку XIX ст. – К.: Наукова думка, 1997. – 326с.
- ↑ рос. дореф. Полтавская губернія. Списокъ населенныхъ мѣстъ по свѣдѣніямъ 1859 года, томъ XXXIII. Изданъ Центральнымъ статистическимъ комитетомъ Министерства Внутренних Дѣлъ. СанктПетербургъ. 1862 — 263 с., (код 395)
- ↑ а б в Супрунівська ЗОШ І-ІІІ ступенів. Архів оригіналу за 7 червня 2012. Процитовано 27 серпня 2011.
- ↑ а б Руслан Рижков. Сайт громади Супрунівки. Архів оригіналу за 22 березня 2022. Процитовано 1 квітня 2022.
- ↑ На Полтавщині освячено храм. Архів оригіналу за 22 лютого 2018. Процитовано 21 лютого 2018.
- ↑ Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Полтавської області. Офіційний портал Верховної Ради України. Архів оригіналу за 9 листопада 2021. Процитовано 3 квітня 2021.
- ↑ Постанова Верховної Ради України від 17 липня 2020 року № 807-IX «Про утворення та ліквідацію районів»
- ↑ Сайт школи. Архів оригіналу за 7 червня 2012. Процитовано 27 серпня 2011.
- ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 15 червня 2018. Процитовано 15 червня 2018.
{{cite web}}
: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання) [Архівовано 2018-06-15 у Wayback Machine.] - ↑ Дитячий садок. Архів оригіналу за 15 червня 2018. Процитовано 15 червня 2018.
Це незавершена стаття з географії України. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |