Супрунівка (Полтавський район)

село в Полтавській області, Україна
Немає перевірених версій цієї сторінки; ймовірно, її ще не перевіряли на відповідність правилам проекту.

Супруні́вка — село в Україні, у Полтавській міській громаді Полтавського району Полтавської області. Населення становить 3974 осіб. До 2020 орган місцевого самоврядування — Супрунівська сільська рада.

село Супрунівка
Країна Україна Україна
Область Полтавська область
Район Полтавський район
Тер. громада Полтавська міська громада
Код КАТОТТГ UA53080370470068163
Облікова картка Супрунівка 
Основні дані
Населення 3974
Поштовий індекс 38714
Телефонний код +380 532
Географічні дані
Географічні координати 49°34′52″ пн. ш. 34°25′37″ сх. д.H G O
Середня висота
над рівнем моря
154 м
Найближча залізнична станція Супрунівка
Місцева влада
Адреса ради 36000, Полтавська обл., м. Полтава, вул. Соборності, 36
Карта
Супрунівка. Карта розташування: Україна
Супрунівка
Супрунівка
Супрунівка. Карта розташування: Полтавська область
Супрунівка
Супрунівка
Мапа
Мапа

CMNS: Супрунівка у Вікісховищі

Географія

ред.

Село Супрунівка знаходиться за 3 км від міста Полтава, примикає до сіл Шостаки та Івашки, за 0,5 км — село Мильці. Селом протікає пересихаючий струмок з загатою.

Поруч проходять автомобільна дорога М03 та залізниця, станція Платформа 311 км за 1 км.

Історія

ред.

Село Супрунівка, на думку О. Лазаревського, засноване за часів польського коронного гетьмана С. Конецпольського у першій половині XVII ст. як невеликий козацький хутір, що лежить над Решетилівським шляхом[1][2].

За переказами село заснував козак Супрун Мильцівський - родом із с. Мильці. У другій половині XVII ст. згадуються його сини Лаврін Супруненко, що був отаманом села Жуки та Остап Супруненко, зацний козак[2].

1716 року Супрунівка була віддана у власність Полтавському полковому писарю Г. Богаєвського гетьманом Іваном Скоропадським.

З 1721 року село входить до Другої сотні Полтавського полку. Поселення було переважно козацьким, в ньому налічувалось 20 кінних козаків, 19 тяглих, 21 піший. Населення займалось в основному землеробством, бжолярством та вирощуванням тютюну. Пізніше частина населення почала займатись відхожим промислом [3].

У 1767 – 1769 роках в Супрунівці налічувалось 66 дворів і стільки ж дворогосподарів [4].

З кінця XVIII ст. Супрунівка входить до Полтавського повіту, в селі волость, урядник. У 1799 – 1801 роках в Супрунівці налічувалось 632 жителі чоловічої статі, які сплачували податок [5].

У середині XIX століття на супрунівських землях почали закладати тютюнові плантації за проектом з вирощування заморських сортів тютюну, запропонованим раніше царицею Катериною ІІ. Відтоді селяни почали масово культивувати тютюн на своїх ланах.

За даними на 1859 рік у козацькому селі, центрі Супрунівської волості Полтавського повіту Полтавської губернії, мешкало 970 осіб (420 чоловічої статі та 550 — жіночої), налічувалось 207 дворових господарства, існувало 8 православних церквов, сільське приходське училище, громадська богодільня[6], вітряний млин, діє Богоявленська дерев’яна церква (з 1743 р.). В 1790 році церкву було перебудовано за дозволом єпископа Катеринославського Амвросія, а у 1803 році біля церкви збудовано дзвіницю, дзвін якої було чути аж до околиць Полтави.

У 1899 році побудовано нову трьохпрестольну церкву з Миколаївським і Парасковіївським приділами. При церкві діяла бібліотека, богодільня і три школи: Міністерська однокласна, Церковно-парафіяльна та Школа грамоти (Народне однорічне училище з 1876 р.). Священиками при церкві були Семен Коломинський (помер 1779 р.), Василь Котляревський (з 1782 р.). В районі приходу була Шостаківська Парасковіївська церква (про неї відомості не збереглись).

У 1900 році в Супрунівці налічувалось 282 двори, 1597 жителів, діяла сільська козацька громада [1][3]. Старшинами Супрунівської волості були: у 1900 році – селянин Петро Андрійович Тригуб, у 1904 році – козак Михайло Назарович Городчанин, у 1913 році – козак Степан Григорович Тулупій, у 1915 році – Павло Степанович Житник.

Про навчальні заклади, які діяли в Супрунівській волості.

У 1846 році в Супрунівці відкрили церковно-приходську школу з терміном навчання 1 – 2 роки, в якій навчали читати "святе письмо" і вірно служити царю та Вітчизні. До школи приймали дітей десятирічного віку переважно із сільської знаті. Шкільного приміщення на той час ще не було і учні навчались у помешканні дяка. Будинок церковно-приходської школи побудували у 1856 році. У ньому було три класи з трьохрічним навчанням, де крім слов'янського письма, почали вивчати арифметику, географію і природознавство. У цій школі навчалися лише дівчата. Хлопці навчались у приватному помешканні з однорічним навчанням лише "Закону Божому".

Після скасування кріпосного права в 1861 році і проведення освітньої реформи в селах земства почали відкриватись народні школи. У містах відкривали міські училища й гімназії, в селах – початкові школи. У 1894 році в Супрунівці земство побудувало будинок школи. У 1904 році школу реорганізували в однокласну міністерську з чотирирічний терміном навчання, де навчалось 200 учнів. Проте попасти в цю школу дітям сільської бідноти було важко. За школою був суворий політичний нагляд в особі попечителя школи, представника сільської буржуазії Григорія Наумовича Суховія, який мав право зараховувати та виключати учнів зі школи, а також знімати з роботи вчителів. Діяльність школи поширювалась на територію Супрунівської волості. У 1906 році на кошти земства та сільського населення розпочали будівництво нової школи, а з 1909 року в цьому приміщенні почала працювати двокласна міністерська школа з п’ятирічним терміном навчання. Але й ця школа не задовільняла потреби населення в освіті (нині [7].

Жителі села, які працювали на підприємствах Полтави, брали участь у революційних подіях 1905 – 1907 років. Активні учасники цих революційних подій Л.Н. Панченко і Д.О. Харитоненко були заарештовані і кинуті до в’язниці [8]

Після розвалу Російської царської імперії в 1917 році та поразки Української національної революції, в кінці листопада 1919 року в Полтаві і навколишніх селах закріпились влада Російських комуністів-більшовиків.

У Супрунівці було створено ревком на чолі з Д.О. Харитоненком та земельний комітет, який займався розподілом землі. У 1920 році в селі відкрили семирічну школу [8].

Деякий час з 07.03.1923 року по 30.09.1925 року Супрунівка була центром Супрунівського району (Полтавської округи), куди входили 10 сільських рад колишніх Супрунівської, Абазівської і Тахтаулівської волостей Полтавського повіту з населенням 43456 чоловік і площею 417 квадратних верств. У 1925 році районний центр із Супрунівки було перенесено до Полтави.

У 1926 році Супрунівка центр сільської ради Полтавського району, Полтавської округи. У селі налічувалось 367 господарств, 1697 жителів.

У 1926 році в селі створено садово-городницьке товариство, а в 1928 році організовано сільськогосподарську артіль «Нове село», потім ще дві артілі «Нове життя» і «Новий побут».

2 вересня 1930 року Супрунівку підпорядковано Полтавській міській раді.

Ще в 1919 році, за часів Радянської влади, в селі була організована семирічна трудова школа, яка охоплювала дітей від 7 до 13 років. В Супрунівській школі навчалось 245 учнів, потім 350 у дві зміни. Доросла молодь навчалася у семирічній вечірній школі. У 1930 році було 400 учнів. У 1935 році Супрунівську школу перетворено в середню. У 1936 році уже працював 8-й клас, а в 1938 році відбувся перший випуск 10-го класу. Того року 30 учнів одержали атестат про середню освіту. За 6 років існування, до 1941 року, школа випустила біля 200 учнів з середньою освітою. У 1941 році в школі навчалось 700 учнів. У школі були хімічна та фізична лабораторії, діяла бібліотека, в якій було до 4000 примірників книжок. Біля школи ріс великий яблуневий сад [7].

Після приходу в село німців у вересні 1941 року усі чотири приміщення школи використовувались для військових потреб (казарма, робітничий гуртожиток, конюшня, коптильня). У 1942 році німці відновили роботу 1 – 4 класів, де вивчали Закон Божий, математику, географію, українську мову і літературу та німецьку мову. Директором школи був П.Д. Шарлай [7].

За час німецької окупації (з 18.09.1941 року по 23.09.1943 року) із Супрунівки та сіл підпорядкованих сільській раді вивезено на примусові роботи до Німеччини 123 особи, а 9 закатовано.

У 1943 році відступаючі німецькі війська спалили село, очевидно 22 вересня 1943 року.

У 1958 році в Супрунівці встановлено пам’ятник односельцям, які загинули на фронтах війні.

Після Другої світової війни в селі працюють такі заклади як: середня школа, лікарня на 25 ліжок, бібліотека, історико-краєзнавчий музей, будинок культури.

На базі сільськогосподарських артілей на території Супрунівської сільської ради був створений колгосп «Перемога», з центральною садибою в Супрунівці, який мав 3863 гектарів земельних угідь. Першим головою колгоспу був Антон Белей. Колгосп спеціалізувався на відгодівлі свиней та великої рогатої худоби. У землеробстві велику роль відігравало садівництво. У господарстві було чотири млини, олійниця, пилорама.

У 1970-тих роках в Супрунівці розбудовується селище нафтовиків, яке населяють понад 2 тис. чоловік.

За даними перепису 2001 року населення села становило 3974 осіб. Діє орган місцевого самоврядування – Супрунівська сільська рада. У селі працює сільськогосподарське підприємство ТОВ агрофірма «Джерело».

29 листопада 2017 року у Супрунівці відбулося освячення Свято-Богоявленського храму УПЦ КП[9].

12 червня 2020 року, відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України № 721-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Полтавської області», село увійшло до складу Полтавської міської громади[10].

19 липня 2020 року, в результаті адміністративно - територіальної реформи та ліквідації Полтавського району (1925—2020), село увійшло до складу новоутвореного Полтавського району[11].

Населення

ред.

Мова

ред.

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року[12]:

Мова Кількість Відсоток
українська 3653 91.92%
російська 313 7.88%
білоруська 4 0.10%
вірменська 1 0.02%
грецька 1 0.02%
інші/не вказали 2 0.06%
Усього 3974 100%

Економіка

ред.
  • Молочно-товарна ферма.
  • «ВАС», ПП.
  • ТОВ АФ «Джерело».

Об'єкти соціальної сфери

ред.

Супрунівська ЗОШ І-ІІІ ступенів[13]. Школу відвідують учні 4 населених пунктів: Супрунівка, Шостаки, Мильці, Івашки.

Амбулаторія сімейної медицини[14].

Дошкільний навчальний заклад дитячі ясла-садок ”Ягідка”[15]

Діючий будинок культури.

Відомі люди

ред.

Література

ред.

Посилання

ред.

Примітки

ред.
  1. а б Топографічний опис Малоросійської губернії 1798 – 1800 років// Описи Лівобережної України кінця XVIII – початку XIX ст. – К.: Наукова думка, 1997. – 326 с.
  2. а б Віра Жук. Козацька колонізація околиць Полтави// газ. Полтавська Думка. – 2002 р. – № 33.
  3. а б Полтавщина. Енциклопедичний довідник. – К.: Українська Енциклопедія ім. М.П. Бажана, 1992. – 1024 с.
  4. Статистическое бюро Полтавского губернского земства. Козаки Полтавского полка по материалам Румянцевской описи. – Полтава: 1914. – Ч. II.
  5. Список наявних у Малоросійській губернії селищ із зазначенням в яких вони містяться повітах і скільки в кожному душ чоловічої статі, що сплачують податок 1799 – 1801 рр.// Описи Лівобережної України кінця XVIII – початку XIX ст. – К.: Наукова думка, 1997. – 326с.
  6. рос. дореф. Полтавская губернія. Списокъ населенныхъ мѣстъ по свѣдѣніямъ 1859 года, томъ XXXIII. Изданъ Центральнымъ статистическимъ комитетомъ Министерства Внутренних Дѣлъ. СанктПетербургъ. 1862 — 263 с., (код 395)
  7. а б в Супрунівська ЗОШ І-ІІІ ступенів. Архів оригіналу за 7 червня 2012. Процитовано 27 серпня 2011.
  8. а б Руслан Рижков. Сайт громади Супрунівки. Архів оригіналу за 22 березня 2022. Процитовано 1 квітня 2022.
  9. На Полтавщині освячено храм. Архів оригіналу за 22 лютого 2018. Процитовано 21 лютого 2018.
  10. Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Полтавської області. Офіційний портал Верховної Ради України. Архів оригіналу за 9 листопада 2021. Процитовано 3 квітня 2021.
  11. Постанова Верховної Ради України від 17 липня 2020 року № 807-IX «Про утворення та ліквідацію районів»
  12. Рідні мови в об'єднаних територіальних громадах України — Український центр суспільних даних
  13. Сайт школи. Архів оригіналу за 7 червня 2012. Процитовано 27 серпня 2011.
  14. Архівована копія. Архів оригіналу за 15 червня 2018. Процитовано 15 червня 2018.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання) [Архівовано 2018-06-15 у Wayback Machine.]
  15. Дитячий садок. Архів оригіналу за 15 червня 2018. Процитовано 15 червня 2018.