Відкрити головне меню

Супру́нівка — проміжна залізнична станція 2-го класу Полтавської дирекції Південної залізниці на лінії Полтава — Ромодан за 22 км від станції Полтава-Південна, за 4 км від станції Полтава-Київська і за 109 км від станції Ромодан[1]. Розташована у Київському районі Полтави, у житловому масиві Половки на західній околиці міста.

Станція Супрунівка

Полтава — Ромодан
Південна залізниця
Полтавська дирекція
Полтава

Супруновка (станция).jpg
49°35′26″ пн. ш. 34°35′35″ сх. д. / 49.59056° пн. ш. 34.59306° сх. д. / 49.59056; 34.59306Координати: 49°35′26″ пн. ш. 34°35′35″ сх. д. / 49.59056° пн. ш. 34.59306° сх. д. / 49.59056; 34.59306
Рік відкриття 1932 (87 років)
Тип проміжна
Форма платформи пряма
Вулиця Половка
Відстань до Києва, км 328
Відстань до Полтави-Київської, км 4
Відстань до Харкова, км 162
Відстань до Ромодана, км 109
Код станції 448408 ?
Код «Експрес-3» 2204576 ?
Послуги Залізнична станція Квиткова каса
Супрунівка. Карта розташування: Полтавська область
Супрунівка
Супрунівка
Супрунівка на Вікісховищі

ІсторіяРедагувати

Станція з'явилася під час будівництва лінії Київ — Полтава, яке завершилося у 1901 році. Відкрита у 1932 році[2]. Названа на честь однойменного села, яке розташоване неподалік від станції.

У 19601970-ті роки ХХ століття в районі станції ведеться інтенсивне будівництво заводів, різних складів та баз. Виріс новий мікрорайон Половки. Зведені крупні підприємства — Полтавський завод газорозрядних ламп (1963) та Полтавський завод хімічного машинобудування «Хіммаш» (19641967)[3]. До цих заводів і до інших підприємств була прокладена велика кількість під'їзних колій. Інтенсивний розвиток промисловості зробило Супрунівку великою вантажною станцією.

У 1990-ті роки темпи промисловості стрімко зменшилися, але все ж деякі підприємства працюють більш-менш стабільно. У результаті чого багато під’їзних колій було розібрано, а їх фрагменти досі можна зустріти вздовж перегону Супрунівка — Полтава-Київська. Однак деякі підприємства продовжують працювати.

У 2002 році станція була електрифікована змінним струмом. Тоді ж було побудовано новий пост ЕЦ, реконструйовано вокзал і двоповерхову будівлю товарної контори, збільшено корисну довжину головної колії і виконано ряд інших важливих робіт[4]. У 2002 р. на перегоні Супрунівка — Пост 311 км змонтована пересувна тягова підстанція (ЕЧЕ-11)[5]. На під’їзних коліях можна зустріти тепловози ТЕМ2, ТГМ4, ТГМ23, ЧМЕ3.

У 2005 році побудований елеватор, який дав можливість збільшити навантаження вагонів.

На станції Супрунівка починала свій трудовий шлях Ольга Семенівна Дяченко. У 2002 році вона була призначена заступником начальника Південної залізниці, начальником Полтавської дирекції залізничних перевезень (ДН-4)[4].

У 2014 році станція обслуговувала 14 під'їзних колій, в тому числі ПП ХП «Автотранс», ВАТ «Полтавське ХПП», ПАТ «Полтавахіммаш» та інші. За 10 місяців 2014 року розвантажено 2998;вагонів, а навантажено 1507 вагонів. На станції знаходиться вантажний двір Полтавської механізованої дистанції навантажувально-розвантажувальних робіт (МЧ-4), який обладнаний спеціальним підвищеним майданчиком, естакадним і козловим кранами, грейфером[4].

ІнфраструктураРедагувати

Станція має одну головну, три бокових і кілька тупикових колій. Обладнана електричною централізацією стрілок і сигналів. Перегони до станції Полтава-Київська і колійного посту 311 км — одноколійні, електрифіковані, здвостороннім автоблокуванням.

Пасажирське сполученняРедагувати

На станції зупиняються приміські поїзди до станцій Полтава-Південна, Гребінка, Коломак, Огульці, Ромодан[6]. Працює квиткова каса, в якій можна придбати квитки на приміські та пасажирські потяги. Посадка пасажирів у потяги здійснюється з низьких пасажирських платформ.

ПриміткиРедагувати

  1. Україна. Атлас залізниць. Масштаб 1:750 000 — К.: ДНВП «Картографія», 2008 — 80 с. — ISBN 978-966-475-082-7
  2. Архангельский А. С., Архангельский В. А. Железнодорожные станции СССР : справочник : в 2 кн. — М. : Транспорт, 1981. (рос.)
  3. Білоусько О. А., Киридон П. В., Пустовіт Т. П., Ревегук В. Я. Новітня історія Полтавщини (ІІ половина ХХ століття): Підручник для 11 класу загальноосвітньої школи. — Полтава: «Оріяна», 2007. — 312 с., іл., карти.
  4. а б в Надія Шарафутдінова. Супрунівка в особах // Южная магистраль. — 2014. — № 48. — 28 ноября.
  5. Лилия Двоскина. Новая подстанция в Полтаве // Южная магистраль. — 2007. — № 23. — 22 июня.
  6. Розклад руху приміських поїздів по станції Супрунівка

ПосиланняРедагувати

ДжерелаРедагувати

  • Тарифное руководство № 4. Книга 1 (на 1.11.2019)  (рос.) Архівовано з першоджерела 05.11.2019.
  • Україна. Атлас залізниць. Масштаб 1:750 000 — К.: ДНВП «Картографія», 2008 — 80 с. — ISBN 978-966-475-082-7
  • Архангельский А. С., Архангельский В. А. Железнодорожные станции СССР : справочник : в 2 кн. — М. : Транспорт, 1981. (рос.)
  • Романенко Ю. И., Харенко М. П. Взгляд сквозь годы / Южная железная дорога за 130 лет. — Х.: Прапор, 1999. — 288 с., ил.
  • Полтавщина: Енциклопедичний довідник. За ред. А. В. Кудрицького. — К.: УЕ, 1992. — 1024 с.: іл.
  • Білоусько О. А., Киридон П. В., Пустовіт Т. П., Ревегук В. Я. Новітня історія Полтавщини (ІІ половина ХХ століття): Підручник для 11 класу загальноосвітньої школи. — Полтава: «Оріяна», 2007. — 312 с., іл., карти.