Столаць
Столаць (босн. і хорв. Stolac, серб. Столац) — місто на південному сході Боснії і Герцеговини, центр однойменної громади.
| Місто
Столаць
Stolac/Столац 
Координати 43°04′57″ пн. ш. 17°57′21″ сх. д.H G O
|
Географія ред.
Лежить на адміністративній межі з Республікою Сербською, на крайньому сході Герцеговинсько-Неретванського кантону Федерації Боснії і Герцеговини.
Клімат ред.
Місто знаходиться у зоні, котра характеризується вологим континентальним кліматом з теплим літом. Найтепліший місяць — липень із середньою температурою 26.1 °C (79 °F). Найхолодніший місяць — січень, із середньою температурою 5.6 °С (42 °F).[4]
| Клімат Столаця | |||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
| Показник | Січ. | Лют. | Бер. | Квіт. | Трав. | Черв. | Лип. | Серп. | Вер. | Жовт. | Лист. | Груд. | Рік |
| Абсолютний максимум, °C | 17 | 23 | 26 | 31 | 35 | 40 | 43 | 42 | 42 | 33 | 27 | 18 | 43 |
| Середній максимум, °C | 8 | 10 | 15 | 19 | 23 | 29 | 33 | 32 | 27 | 21 | 15 | 9 | 20 |
| Середня температура, °C | 5 | 6 | 10 | 13 | 17 | 22 | 25 | 25 | 21 | 16 | 11 | 6 | 15 |
| Середній мінімум, °C | 2 | 2 | 6 | 8 | 12 | 16 | 18 | 18 | 16 | 12 | 8 | 3 | 10 |
| Абсолютний мінімум, °C | −8 | −11 | −5 | −1 | 0 | 7 | 7 | 7 | 3 | 0 | −5 | −7 | −11 |
| Норма опадів, мм | 120 | 110 | 130 | 130 | 70 | 80 | 40 | 40 | 100 | 160 | 180 | 180 | 1390 |
| Вологість повітря, % | 63 | 63 | 60 | 61 | 61 | 59 | 53 | 53 | 60 | 68 | 64 | 67 | 61 |
| Джерело: Weatherbase | |||||||||||||
Історія ред.
Завдяки сприятливому природному середовищу міста — геологічному складу, рельєфу, клімату, гідрографії та рослинності — Столаць і його околиці були заселені ще з прадавніх часів. Його багаті мисливські угіддя, поряд з іншими природними благами, приваблювали доісторичну людину, а пізніше іллірійців, римлян і слов'ян, про що всі вони залишили по собі чимало антропологічних свідчень.[5] Таким чином, безперервність людської присутності у цій місцевості налічує 16000 років.
За 3 км на захід від Столаця знаходиться вражаючий некрополь, що складається зі стечаків, датованих XV—XVI століттями, під назвою «Радимля».
Назва населеного пункту протягом історії зазнавала змін. Найдавніша — Даорсой, або Даорсон, яка належала іллірійському мегалітичному городищу на місці нинішнього села Ошанічі поблизу Столаця (IV-III ст. до н. е.). Далі йде римський муніціпій Diluntum. Під нинішньою назвою місто вперше згадується у писемних джерелах 7 травня 1420 р. Далі були османські назви «Ілце» та «Ілстолце» (Ilce, IIstolce), потім «Відоска» (Vidoska) і, нарешті, знову «Столаць».
У добу середньовіччя місто входило до боснійської держави. З падінням Захум'я під ударами османських військ Столаць потрапив під владу Османської імперії. Місто згадується у подорожніх записках мандрівника Евлії Челебія від 1664 року (османська назва — Істолче). З 1663 по 1795 р. венеційці вісім разів безуспішно брали його в облогу.
Після Берлінського конгресу 1878 р. місто перейшло під управління Австро-Угорщини, найзатятіший опір якій чинився саме в районі Столаця.[6] У 1880 р. австро-угорська влада побудувала у місті амбулаторію, а в 1882 р. — і аптеку. У 1880—1884 рр. за сприяння Австро-Угорщини тривало спорудження школи. 1902 р. під наглядом архітектора Йосипа Ванцаша зведено католицьку церкву св. пророка Іллі. 1908 р. у місті з'явився водогін.[6]
Після Першої світової війни Столаць, опинившись у Державі Словенців, Хорватів і Сербів, увійшов до Королівства сербів, хорватів і словенців, де належав до Столацького району. До 1922 р. адміністративні межі залишалися такими, як і за Австро-Угорщини. З 1922 р. місто входило до Мостарської області, з 1929 до 1931 р. — до Зетської бановини, опісля — до Приморської бановини, а з 1939 по 1941 р. — до бановини Хорватії. У добу існування Незалежної Держави Хорватії Столаць у 1941—1944 рр. належав до великої жупи Дубрава, а потім — до великої жупи Хум.
Наприкінці 1945 року лікарня в Столаці стала місцем жорстокого злочину. З неї виводили національно, релігійно чи іншим чином небажаних поранених і хворих та вбивали просто у садку. Близько двадцятьох людей поховано там. Винуватці мусили зберігати мовчанку, а страх свідків був надто великим. У спорудженому ще за Австрії будинку суду був великий підвал, який правив за в'язницю усташам у 1941 р., четникам у 1942 р. та партизанам у 1944 р. Попри закінчення війни в цьому підвалі було брутально вбито кілька десятків цивільних осіб, незручних для влади через свою релігію чи національність. Ці та інші пункти були місцем численних ліквідацій «внутрішніх ворогів».[7]
Столаць — місце масового післявоєнного злочину югославських комуністів, відомого як «хорватський герцеговинський Бляйбург». Тих, що пережили Бляйбурзьку трагедію, повели по Хресній дорозі, привівши таким чином тисячі хорватів, а також багатьох інших невинних людей на судилище у Столаць, де в інсценованих процесах із неправдивими свідками їх неодмінно засуджували, а потім замордовували. Деяких навіть без суду. Комуністи в кінці Другої світової війни схопили багатьох хорватських мирних жителів, які не втекли після закінчення війни, після чого звозили у Столаць, де без суду виносили вироки та страчували в околицях. Дотеперішні розслідування виявили 10000 вбитих у травні 1945 р. До 1990 р. різанина ретельно замовчувалася.[8][9]
Загалом упродовж війни, Хресної дороги та післявоєнного часу загинуло близько 20% тамтешнього хорватського населення на підставі планів і наказів керівних структур Комуністичної партії та нового югославського уряду, які усували будь-яку можливу опозицію чи можливі проблеми у створенні нової тоталітарної комуністичної влади, що мала на меті знищити незручний хорватський народ на користь «державотворчого» народу — сербів та других у цій ієрархії — мусульман. Брехня і пропаганда були однією з причин ненависті сербів і мусульман до хорватів та жорстокого поводження з хорватами, особливо з боку сербів і мусульман зі структур КПЮ та влади, які могли звинуватити, переслідувати чи навіть знищити будь-якого хорвата практично без наслідків. Тому за часів комуністичної Югославії кількість хорватів у східній Герцеговині неухильно зменшувалася.[10]
В атмосфері лібералізації Хорватської весни у Столаці на деякий час було відкрито відділення Матиці хорватської.[11] Відновити його роботу вдалося тільки 1999 р.[11]
До 1992 р. Столаць був містом-побратимом словенській Постойні. Завдяки побратимству учні початкової школи в Столаці могли вивчати словенську мову як факультативну.[12]
Місто зі своєю історичною спадщиною перебувало під охороною ЮНЕСКО з 1980 р. Та під час останньої війни втратило багато своїх пам'яток: було знищено мечеть Ісмаїл Капітана Шарича, мечеть хаджі Алії Хаджісаліховича, православну церкву з 1870 р. Одну з найстаріших мечетей Боснії та Герцеговини — мечеть султана Селіма з 1519 р було підпалено і зруйновано, як і деякі інші пам'ятки.
Населення ред.
| Національність | 1991[13] | 1981[14] | 1971[15] |
| Мусульмани | 3.426 (61,95%) | 3.113 (59,75%) | 2.437 (63,98%) |
| Серби | 1.111 (20,09%) | 982 (18,84%) | 846 (22,21%) |
| Хорвати | 653 (11,80%) | 586 (11,24%) | 421 (11,05%) |
| Югослави | 239 (4,32%) | 486 (9,32%) | 43 (1,12%) |
| інші та невідомі | 101 (1,82%) | 43 (0,82%) | 62 (1,62%) |
| Усього | 5.530 | 5.210 | 3.809 |
Відомі уродженці ред.
- Мак Диздар — хорватський і боснійський поет
Примітки ред.
- ↑ Naselje Stolac. nasbih.com. Процитовано 31. 8. 2015.
- ↑ Rezultati lokalnih izbora 2016. za načelnika za općinu Stolac. izbori.ba. Процитовано 27. 11. 2016.
- ↑ Sistematski spisak općina i naselja (PDF). fzs.ba. Архів оригіналу (PDF) за 9 травень 2016. Процитовано 21. 10. 2015.
- ↑ Клімат Столаця
- ↑ The natural and architectural ensemble of Stolac, unesco.org; accessed 4 November 2016.
- ↑ а б Zračna luka Mostar [Архівовано 2019-03-27 у Wayback Machine.] (ur. Željko Raguž) Stolac - kulturno-povijesni vodič, Udruga građana Partnerska grupa, Stolac, svibnja 2012., str. 58 (хор.)
- ↑ MaxPortal Gordan Raguž: Stolac za početnike: “Ovdje smo ih sve pobili… baaanda… sve pobili… metak u potiljak “ (хор.)
- ↑ Hrsvijet.net M.M. Hercegovački Bleiburg kod Stoca: Spomen na 10.000 žrtava pobijenih poslije bleiburške tragedije 13. svibnja 2014. (хор.)
- ↑ Stolac.co Zupa-stolac.com Foto: Održana komemoracija na Radimlji 21. lipnja 2017. (хор.)
- ↑ Fondacija Ruđer Bošković Donja Hercegovina [Архівовано 2017-12-04 у Wayback Machine.] Istina o žrtvi na Radimlji. Dr. Zdravko Dizdar "Svoje žrtve komunizma ne smijemo zaboraviti". Izvor: Stolačko kulturno proljeće, Godišnjak za povijest i kulturu, godište V, godina 2007., stranica 15 do 18. (хор.)
- ↑ а б Zračna luka Mostar [Архівовано 2019-03-27 у Wayback Machine.] (ur. Željko Raguž) Stolac - kulturno-povijesni vodič, Udruga građana Partnerska grupa, Stolac, svibnja 2012., str. 67 (pristupljeno 27. ožujka 2019.)
- ↑ (boš.) Stolac - muzej pod vedrim nebom Jeste li znali (хор.)
- ↑ Općina Čapljina. nasbih.com. Процитовано 21. 10. 2015.
- ↑ Nacionalni sastav stanovništva SFR Jugoslavije 1981 (PDF). stat.gov.rs. Процитовано 21. 10. 2015.
- ↑ Nacionalni sastav stanovništva SFR Jugoslavije 1971 (PDF). stat.gov.rs. Процитовано 21. 10. 2015.
|
Це незавершена стаття з географії Боснії і Герцеговини. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |