Берлінський конгрес

Берлінський конгрес — міжнародний конгрес, відбувся 1 (13 червня) — 1 (13 липня) 1878 р., скликаний для перегляду умов Сан-Стефанського мирного договору 1878, що підсумував Російсько-турецьку війну 1877—1878 рр.

Берлінський конгрес
Зображення
Держава Flag of Germany.svg Німеччина
Місце розташування
Час/дата початку 13 червня 1878[1][2]
Час/дата закінчення 13 липня 1878[1][2][3]
Учасник(и) Німецька імперія, Австро-Угорщина, Франція, Велика Британія, Італія, Російська імперія і Османська імперія
CMNS: Берлінський конгрес у Вікісховищі

Координати: 52°30′42″ пн. ш. 13°22′55″ сх. д. / 52.5116666666947722° пн. ш. 13.38194444447177744° сх. д. / 52.5116666666947722; 13.38194444447177744

Берлінський конгрес

Ініціаторами конгресу були Австро-Угорська імперія та Велика Британія, які виступили проти посилення позицій Російської імперії на Балканах, проти національного визволення слов'янських народів Балканського півострова, особливо проти утворення великої слов'янської держави — Болгарії. Російська імперія під загрозою війни з Великою Британією та Австро-Угорською імперією, ослаблена щойно завершеною війною з Османською імперією і не підтримана Німецькою імперією, була змушена погодитися на скликання конгресу.

Балкани після конгресів у Берліні та Сан-Стефано

У роботі конгресу взяли участь представники Російської імперії, Великої Британії, Австро-Угорської імперії, Німецької імперії. Були присутні також делегації Французької республіки, Королівства Італія та Османської імперії. На конгрес були запрошені представники Королівства Греція, Персії, Румунії, Князівства Чорногорія, Князівства Сербія.

Берлінському конгресу передував ряд угод. 18 (30 травня) 1878 відбулася секретна британо-російська угода, що зумовила в загальних рисах умови перегляду Сан-Стефанський договору. 23 травня (4 червня) Велика Британія підписала секретну конвенцію з Османською імперією, за якою Османська імперія передавала їй важливий стратегічний пункт — острів Кіпр, Велика Британія ж зобов'язалася захищати османські володіння в Азії. Британо-австро-угорська угода 25 травня (6 червня) визначила загальну лінію поведінки обох держав на конгресі.

Головував на конгресі німецький канцлер Бісмарк. Найважливіші питання зазвичай попередньо вирішувались на приватних нарадах представників Німецької імперії, Великої Британії, Австро-Угорської імперії та Російської імперії, делегації яких очолювали відповідно Бісмарк, прем'єр-міністр Бенджамін Дізраелі, міністр закордонних справ Д. Андраші та канцлер А. М. Горчаков.

Суперечки йшли в основному з приводу Болгарії, територію якої, визначену Сан-Стефанський договором, Австро-Угорська імперія і Велика Британія бажали урізати до мінімуму, про Боснію та Герцоговину, на які претендувала Австро-Угорська імперія, і про території у Закавказзі, яке відійшло від Османської імперії до Російської імперії, проти чого протестувала Велика Британія.

Підсумком конгресу стало підписання Берлінського трактату, за яким Болгарію було поділено на три частини; Фракія та Албанія залишались за Османською імперією; визнана незалежність Князівство Чорногорія, Князівства Сербія та Румунії. Масове невдоволеня балканських слов'ян рішеннями конгреса викликало Кресненско-Разрожське повстання.

ДжерелаРедагувати

ЛітератураРедагувати

  1. а б С. Л. Берлинский конгресс // Еврейская энциклопедияСПб: 1909. — Т. 4. — С. 246–248.
  2. а б Берлинский конгресс // Энциклопедический словарь / под ред. И. Е. АндреевскийСПб: Брокгауз — Ефрон, 1892. — Т. IIIа. — С. 544–545.
  3. Берлинский конгресс // Военная энциклопедияСПб: Иван Дмитриевич Сытин, 1911. — Т. 4. — С. 503–505.

ПосиланняРедагувати