Відкрити головне меню

Стецева́ — село в Україні, у Снятинському районі Івано-Франківської області. Орган місцевого самоврядування — Стецівська сільська рада. Населення становить 3204 особи.

село Стецева
Stetseva gerb.png Stetseva prapor.png
Герб Прапор
Панорама Стецеви
Панорама Стецеви
Країна Україна Україна
Область Івано-Франківська область
Район/міськрада Снятинський район
Рада/громада Стецівська сільська рада
Код КОАТУУ 2625285101
Основні дані
Засноване 1488
Населення 3204
Площа 30,216 км²
Густота населення 106,04 осіб/км²
Поштовий індекс 78333
Телефонний код +380 03476
Географічні дані
Географічні координати 48°31′24″ пн. ш. 25°34′22″ сх. д. / 48.52333° пн. ш. 25.57278° сх. д. / 48.52333; 25.57278Координати: 48°31′24″ пн. ш. 25°34′22″ сх. д. / 48.52333° пн. ш. 25.57278° сх. д. / 48.52333; 25.57278
Місцева влада
Адреса ради 78333, с. Стецева, вул. Незалежності, 1 , тел. 6-11-35
Карта
Стецева. Карта розташування: Україна
Стецева
Стецева
Стецева. Карта розташування: Івано-Франківська область
Стецева
Стецева
Мапа

Зміст

ІсторіяРедагувати

Перша згадка про Стецеву належить до другої половини XV століття. В документі, датованому 4 травня 1472 року в книгах галицького суду [1] зазначено, що село входить до Снятинського староства. В іншому джерелі за 1564 рік згадується Стецева — королівське містечко, яке «лежить на кордоні з Молдавією, і в ньому є 39 будинків».

Найелементарніша версія походження назви села Стецева походить від імені Стецька (Степана). Історія становлення села, однак, свідчить про інше: село Стачева (1472) сталося замком Стачева (1579). В основі назви ім’я Станіслав або ідея стати, оснуватися, затвердитися, яка лише пізніше трансформувалася в народно-побутову форму Стецьова чи Стецева.[2]

Поблизу Стецеви знайдено браслети доби пізньої бронзи, виявлено поселення ранньослов'янської черняхівської культури, де знайдено монету римського імператора Коммода.

У 1566 році турки й татари під час походу через Прикарпаття зруйнували й пограбували Стецеву.[3] Великого лиха зазнало село від нападів татарських орд у 1612—1622 роках. У 1625 році вони пограбували село, а людей знищили. Лише випадково врятувалося 5 родин, які на згарищах заснували нове село. В люстрації Снятинського староства від 1629 року зазначено, що «було містечко Стецева, з котрого зараз село осаджується».

В середині XVI століття Стецівчани відбували 2 дні панщини на тиждень, а в гарячу пору сільськогосподарських робіт — 4 дні. Кожен двір платив поміщикові по 13 грошів річного чиншу, здавав по 4 маци вівса та доставляв по 2 вози дров. Відомі прізвища селян-кріпаків того часу: І. Клим, С. Вохич, С. Ковальків, Ю. Коваль, Ф. Чокан, О. Охримів. У податкових реєстрах зазначено, що кріпаки також сплачували податки державі — від кожного двора по 3 флорини 6 грошів.

У 1646 році мешканці Стецеви взяли активну участь у повстанні, яке підняли жителі Снятина.

Восени 1648 року багато стецівчан вступило до повстанського війська, очолюваного Семеном Височаном.

У XVIII столітті закріпачення посилилося. 1752 року жителі Стецеви відбували такі повинності: халупники — один день на тиждень основної панщини, комірники влітку працювали на полі, а взимку пряли пряжу; кожен двір відробляв 24 дні на рік шарваркових, 12 днів зажинків та обжинків, 4 дні на заорках та оборках; здавав щорічно поміщикові 4—5 курей, 12 яєць, платив 20 злотих за оренду землі, 20 злотих за утримання великої рогатої худоби. Крім цього, селянин сплачував церкві 2 цнт жита, 2 цнт вівса тощо.

В 1809 році Стецева належала поміщикові Фабрі. У його руках була третина кращих земель, а більшість селян не мала навіть тягла, щоб обробити свої невеличкі клаптики. На 202 двори у Стецевій припадало всього 16 коней і 146 волів.

Внаслідок Селянської реформи 1848 року року за своє «звілення» мешканці Стецеви змушені були виплачувати викуп, а краща земля залишалася у власності пана Айваса. Газета «Діло» повідомляла, що в Стецевій у селян нема ні клаптя пасовиськ, що худобу вони змушені пасти на межах, бо пан привласнив громадські пасовиська. Про великі земельні володіння пана, які становили половину сільськогосподарських угідь села, свідчить польський географічний словник видання 1890 року. В ньому написано, що поміщик Айвас має 2310 моргів орної землі, 240 моргів лук, городів, пасовищ та лісу. Власність мешканців відповідно-становила 2595 і 450 моргів.

Наприкінці XIX століття у Стецеві було шість корчем.

В 1894 році відкрито двокласну школу.

Життя мешканців Стецеви, змалював у багатьох творах Василь Стефаник, який постійно мешкав тут протягом 1904-1910 років у свого тестя Кирила Гаморака. 8 листопада 1910 року він виступив на селянських зборах з викривальною промовою проти виборчої реформи. Влітку 1888 року в Стецеві побував Михайло Павлик, де познайомився з молодими тоді гімназистами Василем Стефаником та Лесем Мартовичем.

На початку серпня 1914 року в Стецеві задзвонили дзвони, які сповістили про початок першої світової війни, внаслідок чого Австро-угорським урядом мобілізовано понад 400 Стецівчан. Крім того, було конфісковано 150 пар коней з возами, багато рогатої худоби, свиней, зерна тощо. Поблизу села точилися жорстокі бої між російськими й австро-угорськими військами, під час яких було зруйновано і спалено багато будинків, знищено значну кількість худоби, посіви.

У 1934-1939 роках село було центром ґміни Стецова.

КультураРедагувати

2012 року в селі відбувалися зйомки української стрічки «Борода» режисера Дмитра Сухолиткого-Собчука.[4]

Відомі людиРедагувати

ПриміткиРедагувати

  1. Akta grodzkie i ziemskie. — T. 12. — S. 347, № 3576 (лат.)
  2. Дмитро Бучко Походження назв населених пунктів Покуття. — Львів: Світ, 1990. — 143 с.
  3. …В Ноттінґгамі йому сниться Стецева…. Архів оригіналу за 18 жовтень 2016. Процитовано 3 серпень 2013. 
  4. Борода

ДжерелаРедагувати

ПосиланняРедагувати