Відкрити головне меню

Стефаник Семен Васильович (1 березня 1904, село Стецева, Снятинський повіт, Королівство Галичини та Володимирії — 15 березня 1981, Львів) — державний діяч УРСР. Син Василя Стефаника. Член Ревізійної комісії КПУ в 1956—1960 р. Кандидат у члени ЦК КПУ в 1960—1971 р. Депутат Верховної Ради УРСР 7-го скликання. Депутат Верховної Ради СРСР 2—6-го скликань.

Стефаник Семен Васильович
Стефаник Семен Васильович.jpg
Народився 1 березня 1904(1904-03-01)
с. Стецева, Снятинський повіт, Королівство Галичини та Володимирії, Австро-Угорська імперія
Помер 15 березня 1981(1981-03-15) (77 років)
Львів, Українська РСР, СРСР
Поховання
Громадянство
(підданство)
Flag of the Soviet Union.svg СРСР
Національність українець
Діяльність адвокат, державний діяч, політик
Alma mater Львівський національний університет імені Івана Франка
Науковий ступінь Кандидат юридичних наук (1953)
Заклад Львівський національний університет імені Івана Франка
Посада депутат Верховної ради СРСР[d]
Партія КПРС
Батько Стефаник Василь Семенович
Брати, сестри  • Стефаник Юрій Васильович
Нагороди Орден ЛенінаОрден Жовтневої РеволюціїОрден Трудового Червоного ПрапораОрден Трудового Червоного ПрапораОрден Трудового Червоного ПрапораОрден Дружби народів

З біографіїРедагувати

1930 року закінчив правничий факультет Львівського університету. У 1931—1936 роках — адвокат у місті Снятині Станіславського воєводства. У 1936—1939 роках — адвокат-уповноважений Ревізійного союзу українських кооперативів у Львові.

У жовтні 1939 — липні 1941 року — завідувач юридичного бюро обласної споживчої кооперації. Потім працював адвокатом, до 1944 року — науковий співробітник музею Василя Стефаника у селі Русові.

У 1944 році працював начальником Станіславського обласного курортного управління. У листопаді 1944—1946 роках — старший викладач кримінального права Львівського університету.

У червні 1946—1953 роках — заступник голови виконавчого комітету Львівської обласної ради депутатів трудящих.

Член ВКП(б) з 1949 року.

 
Надгробок Семена Стефаника на Личаківському цвинтарі у Львові

12 серпня 1953 — 17 лютого 1954 року — заступник голови Ради Міністрів Української РСР.

У лютому 1954 — січні 1963 року — голова виконавчого комітету Львівської обласної ради депутатів трудящих. У січні 1963 — грудні 1964 року — голови виконавчого комітету Львівської сільської обласної ради депутатів трудящих. У грудні 1964 — березні 1969 року — голова виконавчого комітету Львівської обласної ради депутатів трудящих.

З 1969 року — на пенсії.

У 1970 — березні 1981 року — директор Літературно-меморіального музею Івана Франка у Львові.

НагородиРедагувати

ДжерелаРедагувати